Принципи менеджменту А. Файоля

Принцип	Зміст принципу
Розподіл праці	Спеціалізація робіт, що необхідна для ефективного використання робочої сили (за рахунок скорочення числа цілей, на які спрямовуються зусилля працівника)
Повноваження і відповідальність	Кожному працівнику мають бути делеговані повноваження, достатні для того, щоб нести відповідальність за виконання робіт
Дисципліна	Працівники мусять дотримуватися умов угоди, укладеної між ними та керівництвом, менеджери повинні застосовувати справедливі санкції до порушників правопорядку
Єдиновладдя	Працівник отримує розпорядження тільки від одного безпосереднього керівника і звітує лише перед ним
Єдність дій	Усі дії, що мають однакову мету, повинні бути згруповані і виконуватися за єдиним планом
Підпорядкованість інтересів	Інтереси організації мають перевагу перед інтересами індивідуума
Винагорода персоналу	Отримання працівниками справедливої винагороди за свою працю
Централізація	Природний порядок в організації, що має керуючий центр
Скалярний ланцюг	Безперервний ланцюг команд, якими передаються розпорядження і здійснюються комунікації між усіма рівнями ієрархії
Порядок	Робоче місце для кожного працівника і кожен працівник на своєму робочому місці
Справедливість	Встановлених правил повинні дотримуватися на всіх рівнях скалярного ланцюга
Стабільність персоналу	Установка на довгострокову роботу в організації, оскільки висока плинність знижує ефективність
Ініціатива	Заохочення працівників до незалежних суджень у межах делегованих повноважень
Корпоративний дух	Гармонія інтересів персоналу та організації забезпечує єдність зусиль

 

Основною передумовою, що зумовило вибір об’єкта дослідження представників адміністративної школи менеджменту і відрізняє їх від представників школи наукового менеджменту, є функціональні обов’язки, які вони виконували. Ф. Тейлор і інші починали свою кар’єру простими робітниками, а представники адміністративної школи мали безпосередній досвід роботи в якості керівників вищої ланки управління у великому бізнесі: А. Файоль керував великою французькою компанією, Л. Урвік був консультантом з питань управління в Англії, Дж. Муні працював у компанії “Дженерал Моторс”. Саме тому основною проблемою їх досліджень була розробка заходів забезпечення ефективності управління організацією в цілому.

Основна ідея Д. Муні та А. Рейлі полягала в тому, що ефективна організація – це система, що побудована виключно на формальних принципах. Вони виявляли структуру управління організації наступним чином (табл. 2.3).

 

Таблиця 2.3

Логічні закони Д. Муні

Принципи	Принцип	Процес	Результат
Принцип координації	влада чи координація	здійснення координації	ефект координації
Скалярний процес	лідерство	делегування	функціональна дефініція
Функціональний результат	Законодавчо встановлений функціоналізм, що визначає все інше	прикладний чи виконавський функціоналізм	інтерпретативний чи оціночний функціоналізм

 

Відповідно до підходу науковців, найважливішим принципом організації є координація, яка потенційно містить в собі всі інші принципи. Вивчаючи різні установи, компанії Муні і Рейлі впевнилися в тому, що дії людей повинні мати чітко встановлений набір обов’язків і бути пов’язаними один з одним. У спільній діяльності люди досягають більшого ефекту, аніж працюючи окремо. Саме в цьому полягає дескриптивна особливість наукових положень Муні та Рейлі. Нормативна частина полягає в тому, що кожний окремий принцип в своїй області потребує певних і чітко пов’язаних між собою дій. Принцип координації як норматив зобов’язує узгоджувати посадові функції не тільки по горизонталі, а й по вертикалі. Загалом Муні і Рейлі були впевнені, що принципи формальної організації є універсальними і можуть застосовуватися підприємствами різних сфер діяльності.

Помітний внесок у зв’язок практики і теорії менеджменту вніс німецький соціолог і філософ Макс Вебер, який першим розробив систематизований аналіз державної бюрократії як ідеалу технічної ефективності і є автором теорії бюрократії взагалі. Бюрократію Макс Вебер розглядав як нормативну модель, ідеал, якого мають прагнути всі організації. Саме концепція бюрократії стала теоретичною основою перетворень в області менеджменту, оскільки вона дозволила здійснити розподіл праці, запровадити норми і стандарти, встановити належні обов’язки і відповідальність, сформувати крупні ієрархічні структури управління .

Головним завданням бюрократії – домінуючої форми управління в індустріальному суспільстві – була розробка і впровадження у різних сферах суспільної діяльності формальних процедур, що відбивають стандартизацію й уніфікацію масового індустріального виробництва. Така система менеджменту була призначена для виконання обмеженого числа повторюваних функцій в умовах, які можна відносно легко передбачати.

Загалом модель ідеальної бюрократії має певні переваги, що полягають в створенні раціональних структур з широкими можливостями їх універсального застосування, та недоліки, що полягають у формуванні тенденції нівелювання людей. Крім того вона має свої сильні та слабкі сторони (табл. 2.4).

 

Таблиця 2.4