Соціальна відповідальність менеджменту

Під терміном "соціальна відповідальність" розуміють ті зобов'язання, які фірма несе перед суспільством, в якому вона працює. Деталізовані інтерпретації соціальної відповідальності відрізняються трактуванням ряду суттєвих поло­жень. Так, Р.М.Ходжеттс вказує, що найчастіше організації вважають складо­вими частинами соціальної відповідальності такі галузі, як забезпечення рівних можливостей (зокрема, законодавство, працевлаштування національних меншин та інвалідів, дискримінація жінок), вирішення екологічних проблем, розвиток конс'юмеризму'.

Оригінальним є тлумачення соціальної відповідальності як трирівневого по­няття: соціальне зобов'язання, соціальне реагування, соціальна чутливість.

Соціальна відповідальність як соціальне зобов'язання вбачає ос­новним акцентом поведінки організації її економічну та правову відповідальність перед суспільством. Вважається, що організація включається у соціально від­повідальну діяльність, коли прагне до максимізації прибутку і діє відповідно до законів, вироблених суспільством. Лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідмен вважає, що істинна роль бізнесу полягає "у використанні його енергії та ресурсів у діяльності, спрямованій на збільшення прибутку за умови, що він дотримується правил гри... (і) бере участь у відкритій конкурентній боротьбі, не вдаючись до шахрайства та обману"³. Відповідно до такого погляду інша діяльність (не­прибуткова) може привести до нестатків суспільства. Хоча багато фахівців не погоджуються з таким трактуванням соціальної відповідальності, вказуючи на обмеженість даної інтерпретації, подане визначення можна вважати нижчим, початковим акцентом при формуванні соціальної відповідальності організації.

Hodgetts R.M. Management Theory. Process and Practice CH. 17. Social Responsibility: Continuing

Challtngt. Consumerism. — Orlando, USA, p. 666-687.

Donnely J.H., Gibson J.L., Ivancevich J.M. Fundamentals of Management. 1987, p. 643.

цит. по Мексон MX, Альберт M., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. — М.: Дело,

1999. — С. 143.

Розділ І

ПРЕДМЕТ ТА ЄРЕРА КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 2

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ

 

Соціальна відповідальність як реагування на соціальні норми та очікування визначає соціальну відповідальність як реакцію організації на очікування суспільства. Цей розповсюджений погляд передбачає формування поведінки організації у сферах, не зв'язаних з виробництвом товарів та послуг. Як мінімум, бізнес повинен зважати на екологічну ситуацію, соціальні витрати; як максимум — добровільно вносити свою частку у вирішення соціальних проб­лем, прямо не зв'язаних з даним бізнесом. Ця інтерпретація розділяє діяльність організації на таку, що необхідно здійснювати відповідно до вимог закону, і таку, що ініціюється добровільно. Деякі фахівці вважають таке визначення соціальної відповідальності також обмеженим, оскільки діяльність, здійснюва­на за вимогами закону або економічних чинників, вважається ними не соціаль­но відповідальною поведінкою через її вимушеність. Однак можна зробити висновок, що подане трактування соціальної відповідальності є більш широким та містким, оскільки, крім економічної та правової відповідальності, передбачає вирішення багатьох соціальних питань.

Соціальна відповідальність як соціальна чутливість розглядає по­ведінку організації як попереджувальну, профілактичну, запобіжну. За цією точкою зору соціально відповідальна організація, крім перерахованих вище дій, обов'язків, активно шукає шляхи вирішення соціальних проблем (будів­ництво житла, розвиток інфраструктури, зайнятість молоді тощо). Така по­ведінка організації отримує суттєву підтримку громадськості.

Отже, подані три визначення належать до різних рівнів розуміння відпо­відальності організації перед суспільством, в якому вона працює. Крім того, для розуміння суті і значення соціальної відповідальності необхідно усвідомити, що вона змінюється з часом та в залежно від обставин.

М.Х. Мескон, М.Альберт та Ф.Хедоурі наводять такі аргументи на користь і проти соціальної відповідальності:

1. Аргументи на користь соціальної відповідальності:

•/ сприятливі для бізнесу довготривалі перспективи;

■S зміна потреб і очікувань широкого загалу (громадськості);

■S наявність ресурсів для надання допомоги у вирішенні соціальних

проблем; S моральне зобов'язання поводити себе соціально відповідально.

2. Аргументи проти соціальної відповідальності:

S порушення принципу максимізації прибутку;

S витрати на соціальні потреби перекладаються на споживачів під­вищенням цін; •/ недостатній рівень інформації для громадськості; S недостатнє уміння вирішувати соціальні проблеми.

Формування соціальної відповідальності організацій в Україні має ряд суттєвих особливостей. По-перше, розвиток підприємництва та бізнесу в Україні відбувається в умовах недосконалого законодавства, відсутності ряду норматив­них актів, що впливає на формування принципів діяльності підприємств. В умовах інфляції та інших негативних явищ головною проблемою підприємців є забезпечення елементарного виживання організацій. При цьому часто ігно­рується соціальна відповідальність підприємницьких структур. Як наслідок, у громадській думці часто спостерігається опозиція світу бізнесу. По-друге, відбувається зміна поглядів на роль бізнесу в суспільстві. В умовах центра­лізованого планового керівництва з боку державних органів в соціалістичній економіці роль підприємств зводилася до забезпечення виробництва передба­ченої планом продукції. Ця роль практично не змінювалася протягом сімдесяти років існування соціалістичного ладу. Сучасний етап переходу України до рин­кової економіки стимулює зміну поглядів на роль бізнесу в суспільстві і вимагає від кожної організації визначення свого рівня соціальної відповідальності.

РЕЗЮМЕ

1. Протягом тисячоліть людство виробило ряд важливих передумов для формування на початку ХХ-го ст. чотирьох основних шкіл менеджменту: наукового управління, класичної (адміністра­тивної), людських стосунків (поведінкової) та кількісної. Внесок шкіл менеджменту в сучасну науку управління:

 

Наукові напрямки та ключові положення концепцій	Основні ідеї, які використовуються в сучасному менеджменті
Науковий менеджмент та класична (адміністративна) школа
/. Наукові принципи	/. Науковий підхід до менеджменту та принципи управління
2. Раціоналізація виконання робіт	2. Аналіз способів виконання робіт з метою їх вдосконалення
3. Розподіл праці в управлінні	3. Оплата праці як важливий елемент мотивації працюючих
Школа людських відносин та поведінкові науки
/. Колектив як особлива соціальна група	1. Використання в менеджменті факторів мотивації та лідерства, групової динаміки
2. Міжособистісні стосунки як фактор зростання ефективності та потенціалу кожного працюючого	2. Дослідження поведінки людей в організації
	3. Ставлення до членів організації як до активних людських ресурсів

Мексон MX., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — С. 144-146

$1

Розділ І

ПРЕДМЕТ ТА СТЕРА КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 2

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ

 

Кількісна школа в менеджменті
/. Використання методів кількісних досліджень, моделювання та обчислювальної техніки	1. Використання кількісних вимірювань при прийнятті рішень
	2. Використання інформаційних систем

2. Розглянуті школи менеджменту внесли важливий і відчутний внесок у теорію та практику менеджменту. Досвід показує, що всі вони перетинаються у питаннях теорії і практики менеджменту, і в межах організації можна знайти елементи усіх підходів.

3. Об'єктом школи наукового управління є нижчий рівень менеджменту, класична (адміністративна) школа розглядає вищий рівень менеджменту, а школа людських відносин (поведінкова) та кількісна об'єктом дослідження мають усі рівні менеджменту.

4. Теорія і практика менеджменту демонструє два чітко сформованих під­ходи в управлінні — японську та американську моделі менеджменту. Прин­циповою відмінністю двох названих моделей менеджменту є те, що япон­ська побудована на колективізмі, американська ж — на індивідуалізмі та конкуренції між людьми. В даний час відбувається взаємне збагачення під­ходів, інтеграція і відмінності у практиці менеджменту в різних країнах стають менш очевидними.

Вітчизняним підприємствам при розробці нової стратегії розвитку та пере­орієнтації систем управління на ринку умови необхідно детально вивчати зарубіжний досвід і створювати власні ефективні системи управління.

5. Сучасна економічна ситуація вимагає реалізації маркетингового підхо­ду в управлінні, оскільки лише орієнтація на зовнішнє середовище дає мож­ливість організації (підприємству) досягти успіху. Під маркетингом розуміють таку систему внутріфірмового управління, яка націлена на виявлення та вра­хування попиту і вимог ринку для більш обґрунтованої орієнтації виробничої діяльності підприємств на створення конкурентноздатних видів продукції у завчасно встановлених обсягах та у відповідності до визначених техніко-еконо-мічних характеристик. Маркетинг доцільно розглядати як інтегративну функцію менеджменту.

6. Під соціальною відповідальністю розуміють відповідальність організації перед суспільством, в якому вона працює. Доцільно розглядати три рівні со­ціальної відповідальності: соціальне зобов'язання, соціальне реагування та соціальну чутливість. На практиці кожна організація обирає певний тип по­ведінки, який залежить від рівня прибутковості, філософії менеджерів вищого рівня, запитів громадськості та ряду інших чинників.

Питання

для самоконтролю:

1. Назвіть чотири найвідоміші школи управління.

2. Чим відомий Фредерік Тейлор?

3. Дайте характеристику "теорії адміністраціГ.

4. Які основні особливості школи людських стосунків?

5. На чому ґрунтується японська школа менеджменту?

6. Які риси та характеристики притаманні американській школі менеджменту?

7. Маркетинговий менеджмент. Який він?

8. Як Ви розумієте термін "вивчення попиту"?

9. Що таке "соціальна відповідальність" у менеджменті?
10. У чому, на думку Мілтона Фрідмена, полягає істинна

роль бізнесу?

Нові категорії та поняття

Моделі менеджменту. Принципи менеджменту. Маркетинг. Принципи маркетингу. Маркетинговий менеджмент. Соціальна відповідальність.

Школи менеджменту.

Наукове управління.

Адміністративне управління.

Біхевіористика.

"Хоторнські експерименти"'.

Модель.

 

ПРЕДМЕТ ТА СТЕРА КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 2

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ

 

СИТУАЦІЇ ДЛЯ АНАЛІЗУ до теми 2

Ситуація 1

Найбільш розрекламованим прикладом філософії наукового управління Ф.Тейлора було навантаження чавуну в компанії "Bethlehem Steel Company" в кінці 1890-х років.

Внаслідок тривалого зберігання низьких цін на чавун приблизно 80 тис. тон чавуну зберігалося у відкритому полі. Коли розпочалася іспано-американська війна, раптова потреба в чавуні викликала зростання ціни, і чавун "йшов на ура". Навантаження чавуну у залізничні вагони стало терміновою роботою.

Чавун у чушках, тобто у злитках, призначених для переплавлення, вантажився робітниками, об'єднаними в бригади приблизно по 75 чоловік. Кожний вантажник підіймав чушку, переносив її до товстої похилої дош­ки та скидав у залізничний вагон.

Ф.Тейлор відібрав спеціальну групу робітників, щоб показати власникам та керівникам компанії на прикладі елементарного виду робіт переваги своїх ідей. Дослідження показало, що вантажник чавуну в середньому вантажив 12т за день. Ф.Тейлор поставив завдання підвищити виробіток на одного робітника і одночасно зробити виконання роботи більш дешевим та ефективним. Першим кроком був відбір робітника, який повинен брати участь в експерименті. Після детального вивчення складу бригади протягом 3-4 днів можливими кандидатами були відібрані 4 особи. Ф.Тейлор отримав довідку про кожного кандидата, в т.ч. і про характер, звички, наміри.

Потім відібрали одного з чотирьох кандидатів. Це був датчанин ПІмідт з Пенсільванії. На нього звернули увагу через його помірковану вдачу, енергію та фізичні дані. Пізніше Ф.Тейлор стверджував: "Зараз однією з найперших вимог до людини, яка підходить для навантаження чавуну як свого постійного заняття, є те, що вона буде настільки тупою та флегматичною, що за своїм розумовим складом буде подібною скоріше до бика, ніж до когось іншого".

Шмідт був переповнений почуттям власної гідності як високооплачува-ний працівник: йому запропонували 1,85 дол. в день, а не звичайну платню 1,15 дол. за те, щоб він точно дотримувався інструкції (працюй, коли наказують працювати, і відпочивай, коли наказують відпочивати). Вико­нуючи вказівки Ф.Тейлора, Шмідт зміг вантажити 47 т за день.

Робочий день складав 10 годин, з яких, як визначив Ф.Тейлор, 42% (4 год. 12 хв.) займали або повернення до купи злитків від залізничного вагона, або відпочинок (в основному, сидіння). Спочатку середня відстань до куп злитків становила 36 футів, і вантажник проходив приблизно 8 миль

54

з вантажем і 8 миль без вантажу кожного дня. Злитки вантажилися в середньому кожну 31 секунду. Вартість праці була зменшена з 9,2 цента до 3,9 цента за тонну. Згодом були відібрані та підготовлені інші чоловіки для навантажування чавуну за методом Ф.Тейлора. Він відзначив, що лише кожний восьмий з бригади, що нараховувала 75 осіб, був фізично здатний вантажити 47 т за день.

Завдання:

1. Обговоріть експеримент Ф.Тейлора по навантажуванню чавуну.

2. З яким науковим висновком Ф.Тейлора пов'язана його наступна думка: "...Потрібно розуміти, що усунення цих людей від навантаження чавуну в дійсності є благом для них, оскільки для цієї роботи вони непридатні. Це було першим кроком до пошуку ними роботи, для якої вони би підходили і па якій, після проходження відповідної підготовки, могли би постійно і законним шляхом отримувати більш високу зарплату"?

3. Що таке хронометраж як метод дослідження трудових процесів?

4. Які висновки та рекомендації Ф.Тейлора використовуються в сучасній управлінській практиці?

Ситуація 2'

Проаналізуйте сім принципів ведення справ у Росії, вироблених ще у 1912 році:

1. Поважай владу. Влада — необхідна умова ефективного ведення справ. У всьому повинен бути порядок. У зв'язку з цим виявляй повагу до охоронців порядку.

2. Будь чесним та правдивим. Чесність та правдивість — фундамент підприємництва, передумова отримання "здорового" прибутку та гармо­нійних стосунків у справах. Російський підприємець зобов'язаний бути бездоганним носієм чесності та правдивості.

3. Поважай право приватної власності. Вільне підприємництво — основа добробуту держави. Російський підприємець зобов'язаний в поті чола працю­вати на благо своєї вітчизни. Таке завзяття можна виявити лише при спиранні на приватну власність.

4. Люби і поважай людину. Любов та повага до людини праці з боку підприємця породжує любов у відповідь та повагу. В таких умовах виникає гармонія інтересів, що створює атмосферу для розвитку у людей різних здібностей, спонукає їх виявляти себе з найкращого боку.

5. Будь вірний слову. Ділова людина повинна бути вірною своєму слову. Успіх у справі суттєво залежить від того, як оточуючі довіряють тобі. Слово ділової людини повинно цінуватися значно вище від паперу з печаткою.

6. Живи за можливостями.. Не заривайся. Вибирай справу для себе. Завжди оцінюй свої можливості. Дій відповідно до своїх засобів.

7. Будь цілеспрямованим. Завжди став перед собою ясну мету. Підприємцю така мета потрібна, як повітря. Не відволікайся на інші цілі. Служіння "двом господарям" не принесе успіху. У прагненні досягти мети не переходь межі дозволеного. Ніяка мета не може замінити порядність і репутацію.

Ладанов ИД. Практический менеджмент (Психотехника управления и самотренировки). — М.: Элник, 1995. — С. 309-310.

55

Розділ І

ПРЕДМЕТ ТА СТЕРА КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 2

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ

 

Запитання:

1. Як, на Вашу думку, узгоджуються описані принципи із сьогоднішньою прак­тикою господарювання в нашій державі та в країнах колишнього СРСР?

2. Наведіть принципи, які, на Вашу думку, зневажаються підприємцями і чому?

3. Що необхідно здійснити на рівні держави для створення оптимальних умов господарювання та ефективного управління?

4. Який рівень соціальної відповідальності передбачають розглянуті сім принци­пів ведення справ?

Ситуація З

З метою повного врахування маркетингового підходу в управлінні під­приємством оцініть наступні мотиви покупця¹:

1. Відчуття переваги (зверхності). Людям хочеться, щоб вони подобалися іншим, щоб ними захоплювалися.

2. Бажання виділитися. Покупці, особливо жінки, хочуть купувати одяг, який носять далеко не всі.

3. Відчуття комфорту. Споживачі, як правило, хочуть придбати щось для полегшення свого повсякденного життя.

4. Наслідування. Людина часто наслідує інших людей. Вона нерідко купує саме той товар, яким користується відома їй людина.

5. Піклування про сім'ю. Багато людей розглядають піклування про свою сім'ю як сенс життя.

6. Бажання поторгуватися. Людям приємно досягати перемоги. Найпростіше зробити це в магазині, наторгувавшись з продавцем.

7. Раціоналізм. Всі покупці намагаються зекономити. Дуже мало людей схильні до марнотратства.

Запитання:

1. Чому найчастіше досягають успіху ті продавці жіночого одягу, які під­креслюють, що "саме у цій сукні Ви обов'язково зачаруєте всіх"?

2. Чому досить часто продавці звертають увагу клієнток на можливість виділитися із загальної маси лише у дорогому одязі?

3. Чому успіх залежить від уміння продавця яскраво демонструвати прак­тичність свого товару?

4. Чому для рекламування товарів залучаються кінозірки, відомі естрадні виконавці, олімпійські чемпіони?

5. Поясніть, який мотив покладено в основу закликів: "Купуєш телевізор? Прийди з другом, купіть два і отримайте 100 грн. знижки.'", "Бракує грошей? Купуй в кредит!", "Кожному покупцю — подарунок!".

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

А. Основні джерела:

1. Герчикова И.Н. Менеджмент Учебник. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ. 1994. — 546 с.

2. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту. Підручник. — К.: Акадеывидав, 2003. — 416 с.

3. Менеджмент организации. Учебное пособие / Румянцева З.П. и др. — М.: ИНФРА-М, 1995. — 347 с.

4. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — 800 с.

5. Управление — это наука и искусство. А. Файоль, Г. Эмерсон, Ф. Тейлор, Г. Форд.

— М.: Республика, 1992. — 352 с.

6. Фалмер Р. Энциклопедия современного управления (в пяти томах). Т.1. Основы управления. Планирование как функция управления. — М.: ВИПКэнерго, 1992. — 273 с.

7. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения: Пер. с англ. — К.: Грайлык, 1993. — 204 с.

8. Якокка Л. Карьера менеджера. Пер. с англ. / При участии У. Новака; Общ. ред. и вступ, ст. СЮ. Медведева. — М.: Прогресс, 1991. — 384 с.

Б. Додаткова література:

1. Гвишиани Д.М. Организация и управление. — 3-е изд., перераб. — М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1998. — 332 с.

2. Грейсон Дж.К.-мл., О'Делл К. Американский менеджмент на пороге XXI века. Пер. с англ. — М.: Экономика, 1991. — 422 с.

3. Как добиться успеха: Практ. советы деловым людям / Под общ. ред. В.Е.Хруцкого.

— М.: Республика, 1992. — С. 83-135.

4. Как работают японские предприятия. Сокр. пер. с англ. / Под ред. Я.Мондена. — М.: Экономика, 1989. — С. 240-260.

5. Кружки качества на японских предприятиях. — М.: Изд-во стандартов, 1990. — 70 с.

6. Менеджмент для магистров. Учеб. пособие / Под ред. д.э.н., проф. А.А.Епи­фанова, д.э.н., проф. С.Н.Козьменко. — Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003.

— 762 с.

7. Мерсер Д. ИБМ: управление в самой преуспевающей корпорации мира. — М.: Прогресс, 1991. — С. 278-289.

8. Осовська Г.В. Основи менеджменту. Навч. посібник для студентів ВНЗ. — К.: Кондор, 2003. — 556 с.

9. Попов А.В. Теория и организация американского менеджмента. — М: Изд-во МГУ, 1991. — С. 7-94. 118-125.

 

10. Управление по результатам Пер. с финск. — М.: Прогресс, 1988. — С. 65-74.

11. Уткин Э. А. Профессия — менеджер — М.: Экономика, 1992. — С. 16-38.

12. Хойер В. Как делать бизнес в Европе. — М.: Прогресс, 1990. — 684 с.

13. Цзе К.К. Методы эффективной торговли: Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика, 1988. — С. 226-237.

14. Шонбергер Р. Японские методы управления производством (девять простых уроков): Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика, 1988. — 251 с.

 

Ладанов ИД. Практический менеджмент (Психотехника управления и самотренировки). Элник, 1995.— С. 340.

■ М.:

 

57

Розділ І

ПРЕДМЕТ ТА СТЕРА КОМПЕТЕНЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема З

СУБ'ЄКТИ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА УМОВИ ЇХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

 

Тема З

СУБ'ЄКТИ