Фази організаційного процесу

 

№ п/п	Основні фази організаційного процесу	Функції, що здійснюються в межах кожної фази
/	Фаза почину (ініціювання) бере початок від першого задуму організації до стадії реального формування апарату організації	а) визначення завдань організації; б) визначення способів їх вирішення; в) забезпечення здійснення.
2	Фаза облаштування (координації) три­ває від початку формування до поточної діяльності	а) визначення системи необхідних видів діяльності; б) визначення складу виконавців; в) забезпечення стимулювання виконавців.
3	Фаза розпорядча (адміністрування) здій­снюється у сформованому апараті за ви­значеними напрямами як поточне керів­ництво діяльністю організації	а) делегування повноважень та обов'язків; б) визначення змісту розпоряджень; в) забезпечення виконання розпоряджень.

Закони організації недостатньо розглядаються при вивченні предмета і змісту теорії організації, хоча дослідження в галузі організації мають пріори-

' Корицкий Э.Б. и др. Советская управленческая мысль 20-х годов: Краткий именной справочник / Корицкий Э.Б., Лавриков Ю.А., Омаров A.M. — М.: Экономика, 1990. — С. 100.

184

тетне значення для обгрунтування розробок у сфері управління. Коротко розглянемо основний закон організації — закон синергії.

Система є такою (а не випадковою сукупністю розрізнених елементів), коли вона організована, тобто є такою сукупністю, у якій визначені місце, значення та зв'язки кожного елемента. Організація ж як система є не просто такою, а відносно відокремленою системою, тобто має необхідний для самостійного існу­вання набір утворюючих елементів (підсистем, ланок). У добре організованих системах кожний елемент (як частина) необхідний для підтримування та функ­ціонування цілого і поза ним (цілим) існувати не може. Іншими словами, час­тина необхідна для існування цілого, а ціле необхідне для існування частини.

Основний закон організації — закон синергії — полягає у тому, що сума властивостей (потенціалів, енергії, якостей) організованого цілого перевищує "арифметичну" суму властивостей елементів — складників даного цілого.

Абстрактно закон синергії можна подати так:

(8.1)

за умови, що й_: Є А, А = (fl|, й₂,... а_т), де П ~ потенціал системи А; а — і-й елемент системи А; п — потенціал і-го елемента.

Ефект синергії виникає за рахунок взаємної співучасті, взаємодії елементів, які знаходяться в межах цілого. Цей закон має різне практичне використання (наприклад, при формуванні корпоративних стратегій).

У даний час теорія організації перебуває у стадії становлення, але найчасті­ше (крім закону синергії) згадуються такі закони:

S закон єдності аналізу-синтезу (процеси спеціалізації, диференціації, з одного боку, доповнюється протилежними процесами інтеграції, універ­салізації, з іншого боку);

•/ закон пропорційності (необхідність певного співвідношення між час­тинами цілого);

•/ закон композиції (мета діяльності підсистеми одночасно є однією з підцілей діяльності системи);

•/ закон самозбереження (кожна реальна фізична чи матеріальна система прагне зберегти себе як цілісне утворення і економніше витрачати свій ресурс);

■/ закон організованості-інформованості (у системі не може бути більше порядку, ніж інформації);

■/ закон онтогенезу (кожна організація проходить у своєму розвитку такі фази життєвого циклу: становлення, розквіт, згасання).

185

Розділ III

ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 8

ТУНКЦШ ОРГАНІ ЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Організація як функція менеджменту — це процес створення структу­ри підприємства, яка дає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення спільної мети. Отже, попередньою умовою для створення струк­тури підприємства є формування стратегії, а основна мета організаційної функції в менеджменті — забезпечити перехід від стратегії до структури.

Організаційну функцію часто розглядають як процес розподілу обов'язків і координацію зусиль персоналу для забезпечення максимальної продуктив­ності у досягненні наперед визначеної мети діяльності.

Є кілька аспектів організаційної функції:

1) взаємостосунки повноважень, які об'єднують вище керівництво з нижчи­ми рівнями працюючих і забезпечують можливість розподілу та коорди­нації завдань;

2) створення системи управління, тобто створення об'єктів управління (ке­рованих систем), суб'єктів управління (керуючих систем) і встановлення зв'язків між ними;

3) вдосконалення системи управління.

Практичним результатом виконання організаційної функції є:

S затвердження структури виробництва, структури органів управління, схеми взаємозв'язків між підрозділами;

•/ регламентація функцій, підфункцій, робіт і операцій, встановлення прав й обов'язків органів управління та службових осіб;

S затвердження положень, інструкцій;

S підбір, розстановка кадрів і формування штатів працівників у керуючій та керованій системах.