Модуль І: Поняття, зміст та особливості адміністративно-правового регулювання.

Модуль І: Поняття, зміст та особливості адміністративно-правового регулювання.

ТЕМА 1: Поняття та зміст адміністративно-правового регулювання (2 години).

Методичні вказівки

Сучасний розвиток правової демократичної держави вимагає по-новому переосмислити проблеми адміністративно-правового регулювання.

Основне завдання сучасного адміністративного права України полягає в тому, щоб на основі конституційно-правових норм виробити систему адміністративно-правового регулювання, реалізація якої публічною адміністрацією має дієво забезпечити публічні права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.

Студенти-магістри юридичного факультету повинні приділяти достатньо уваги для вивчення даного предмету для того щоб стати висококваліфікованими спеціалістами та вміти вирішувати різноманітні завдання з приводу адміністративно-правового регулювання на практиці.

Навчальною метою заняття по даній темі являється засвоєння студентами основних понять адміністративно-правового регулювання, його поняття (дефініції), правильного орієнтування в інформаційно-правовому просторі з питань правовідносин в адміністративному праві.

Письмово виконайте в зошитах для самостійної роботи виконати такі завдання:

Дайте, будь-ласка, вірні відповіді на вказані нижче питання:

1). Назвіть науковців в сфері адміністративного права.

2). Які відносини входять до сфери адміністративно-правового регулювання?

3). Які елементи відносяться до адміністративно-правового регулювання?

4). Які типи адміністративно-правового регулювання Ви знаєте?

5). Назвіть ознаки, які притаманні адміністративно-правовому регулюванню?

6). Дайте визначення адміністративно-правового регулювання.

7). Як співвідносяться адміністративно-правове регулювання та механізм адміністративно-правового регулювання? Яке поняття є ширшим?

8). У чому полягає основне призначення адміністративного права?

9). Як співвідносяться наука адміністративного права та державного управління?

Завдання на порівняння:

1). Адміністративно-правове регулювання та адміністративно-правові норми…

2). Адміністративно-правове регулювання та механізм адміністративно-правового регулювання…

3). Адміністративно-правове регулювання та адміністративно-правові відносини…

Дайте, будь-ласка, вірні відповіді на тести – тренінги:

1. Відповідно до КАСУ публічна служба – це:

а) діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, дипломатична служба, інша державна служба та служба в органах місцевого самоврядування;

б) служба суспільству у державних і недержавних організаціях (громадських, корпоративних, самоврядування);

в) діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;

г) служба в органах державної влади та місцевого самоврядування;

ґ) служба в усіх перерахованих вище випадках.

2. Проходження публічної служби регламентується законами України:

а) від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI «Про державну службу»;

б) від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ «Про міліцію»;

в) від 26 січня 1993 р. № 2939-XІІ «Про державну податкову службу в Україні»;

г) від 26 січня 1993 р. № 2939-XІІ «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»;

ґ) усіма вище перерахованими законами.

3. Службова діяльність пов’язана із:

а) запровадженням служби (встановлення посад, їх кількості);

б) правовим урегулюванням порядку проходження служби;

в) організацією виконання повноважень;

г) вирішенням внутрішньоорганізаційних питань службової діяльності в певному органі чи організації (взаємовідносини між структурними підрозділами та службовцями).

ґ) усіма зазначеними вище положеннями.

4. Відповідно до Закону України від 17 листопада 2011 р. № 4050-VI державна служба – це:

а) професійна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг;

б) публічна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг;

в) професійна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг;

г) управлінська діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг;

ґ) професійна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо, реалізації та надання адміністративних послуг.

5. Посада державної служби – це:

а) визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками;

б) визначена структурою первинна структурна одиниця державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками;

в) визначена штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками;

г) визначена структурою первинна структурна одиниця державного органу або їх апарату з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками;

ґ) визначена структурна одиниця державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками.

6. До підгруп державних службовців I-2, II-2, III-2, IV-2, V-2 належать:

а) посади помічників, радників, уповноважених, представників Президента України, керівників патронатних служб Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України;

б) посади помічників і радників Голови Верховної Ради України, радників Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України, помічників і радників Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України;

в) посади державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, та їх апараті;

г) посади державної служби в органі влади Автономної Республіки Крим та його апараті, державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міст Києва або Севастополя, та його апараті;

ґ) посади державної служби в державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх апараті, консультативних, дорадчих та інших допоміжних органах і службах, створених Президентом України (крім зазначених в абзаці другому цієї частини), Національному банку України, а також посади державної служби в Національній академії державного управління при Президентові України та Інституті законодавства Верховної Ради України, визначені законодавством.

7. На державну службу не може вступити особа, яка:

а) за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;

б) має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;

в) за вироком суду позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або обіймати відповідні посади;

г) піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопору­шення – протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, має громадянство іншої держави. Не допускається призначення осіб на посади державної служби, на яких вони будуть безпосередньо підпорядковані близьким особам;

ґ) в усіх перерахованих вище випадках.

8. Особа, яка вступає на державну службу, зобов’язана:

а) до призначення на посаду державної служби вийти зі складу виконавчого органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку;

б) припинити іншу оплачувану або підприємницьку діяльність, крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту;

в) подати в установленому законом порядку декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік;

г) на державного службовця поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

ґ) здійснити усі перераховані вище заходи.

9. Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади державного службовця, подає до конкурсної комісії такі документи:

а) заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;

б) копію документа про вищу освіту, копію трудової книжки;

в) особову картку встановленого зразка та фотографії;

г) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру згідно із Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»;

ґ) усі перераховані вище документи.

10. Рангами державних службовців є:

а) 10-1;

б) 1-9;

в) 1-14;

г) 1-7;

ґ) 7-1.

11. Дисциплінарними проступками державних службовців є:

а) вияв неповаги до державних символів України, невиконання або неналежне виконання в межах посадових обов’язків рішень державних органів та/або органів влади АРК, наказів, розпоряджень і доручень керівників, наданих у межах їхніх повноважень;

б) невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення, невжиття передбачених законом заходів щодо усунення конфлікту інтересів;

в) порушення обмежень щодо участі державного службовця у виборчому процесі, визначених виборчим законодавством, порушення правил внутрішнього службового розпорядку, порушення правил професійної етики державного службовця;

г) прогул, тобто відсутність державного службовця на робочому місці більше трьох годин підряд протягом робочого дня без поважних причин, поява державного службовця на робочому місці у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

ґ) усі перераховані вище порушення.

12. До державних службовців застосовуються такі види дисциплінарних стягнень:

а) зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби;

б) зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби;

в) зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби, відшкодування завданих збитків;

г) зауваження; догана; звільнення.

13. В органах місцевого самоврядування встановлюються відповідні ранги, від:

а) 1 до 15;

б) 1 до 9;

в) 15 до 1;

г) 9 до 1;

ґ) 1 до 5.

14. Обмеженнями, пов’язаними з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходженням служби, є:

а) недієздатність;

б) наявність судимості за вчинення умисного злочину;

в) позбавлення права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування;

г) прийняття на службу в органи місцевого самоврядування осіб, які будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, що є близькими родичами чи свояками;

ґ) усі перераховані вище випадки.

15. Напрямки подолання антикультури у сфері публічної служби:

а) забезпечити адміністративний контроль щодо дотримання суб’єктами публічної адміністрації принципу законності та здійснювати постійний тиск на корумпованих чиновників через засоби громадянського суспільства;

б) посилити кримінальну відповідальність;

в) посилити адміністративну відповідальність;

г) провести люстрацію чиновників;

ґ) збільшити заплату чиновникам.

 

Для підготовки завдань користуйтесь, будь-ласка, літературою, що вказана в списку використаних джерел.

 

Форма перевірки – перевірка виконаного завдання

 

 

Самостійна робота №2

Методичні вказівки

Для вітчизняної правової науки розроблення та вивчення проблем, що пов’язані з сучасним адміністративним правом набуває першочергового значення, особливо зараз, під час формування в нашій країні демократичної та правової держави. Провідне місце серед галузей публічного права відіграє адміністративне право України, теоретичні положення якого є базовими для всіх галузей публічного права. Воно складає основу правового регулювання суспільних відносин, які виникають у різноманітних сферах суспільного життя.

Основне завдання сучасного адміністративного права України полягає в тому, щоб на основі конституційно-правових норм виробити систему адміністративно-правового регулювання, реалізація якої публічною адміністрацією має дієво забезпечити публічні права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.

Виховною метою заняття являється націленість студентів на необхідність вивчення дисципліни “адміністративно-правове регулювання” з метою подальшого застосування в професійній діяльності майбутніх юристів.

Навчальною метою заняття по даній темі являється засвоєння студентами основних понять адміністративно-правового регулювання, його поняття (дефініції), правильного орієнтування в інформаційно-правовому просторі з питань правовідносин в адміністративному праві.

 

Письмово виконайте в зошитах для самостійної роботи виконати такі завдання:

 

Завдання на порівняння:

- адміністративно-правове регулювання та адміністративно-правова охорона;

- адміністративно-правовий захист та адміністративно-правова охорона у вузькому розумінні;

 

Завдання на порівняння

1. Суб’єктивне право – юридичний обов’язок.

2. Правомірні – протиправні дії.

3. Дії – події.

4. Діяння – бездіяльність.

5. Позитивні – негативні факти.

 

Дати визначення або назвати:

1. Публічний інтерес в адміністративному праві.

2. Предмет адміністративного права України.

3. Метод адміністративного права.

3. Завдання адміністративного права України.

4. Адміністративне право України як галузь права, наука та навчальна дисципліна.

5. Історичне підґрунтя адміністративного права України.

6. Структура системи адміністративного права України.

7. Роль адміністративного права України в системі юридичних наук і науці державного управління.

Тести-тренінги

 

1. Що є предметом адміністративного права у вузькому розумінні:

а) суспільні відносини, які виникають між приватними особами;

б) суспільні відносини, які виникають між публічними особами;

в) суспільні відносин, які виникають між суб’єктами та об’єктами публічного управління;

г) суспільні відносини, які виникають між фізичними і юридичними особами;

ґ) суспільні відносини, які виникають між усіма зазначеними вище особами.

2. Хто належить до об’єктів публічної управління:

а) приватні фізичні та юридичні особи;

б) приватні фізичні особи (громадяни України; іноземці; особи без громадянства), приватні фізичні особи зі спеціальним статусом, приватні юридичні особи, підпорядковані по службі, які стоять нижче в ієрархічному статусі, суб’єкти державного управління;

в) фізичні особи-підприємці та юридичні особи суб’єктів господарювання;

г) підпорядковані по службі, які нижче стоять в ієрархічному статусі, суб’єкти державного управління

ґ) суб’єкти публічної адміністрації.

3. Хто належить до суб’єктів публічного управління:

а) органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян чи підприємств (під час здійснення делегованих виконавчих державних функцій) та владні посадові особи усіх зазначених колективних суб’єктів;

б) органи виконавчої влади;

в) посадові особи органів виконавчої влади;

г) органи місцевого самоврядування;

ґ) Кабінет Міністрів України.

4. Що означає публічний інтерес в адміністративному праві:

а) потреби більшості населення;

б) завдання, які стоять перед органами виконавчої влади;

в) потреби публічної адміністрації;

г) потреби приватних осіб;

ґ) важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб’єктами публічного управління.

5. Якими рисами наповнюється управлінська природа адміністра­тивного права:

а) виконавчо-розпорядчий характер;

б) підзаконність;

в) масштабність і універсальність;

г) ієрархічність, безпосередньо організуючий характер;

ґ) усі вище зазначені риси.

6. Виконавча діяльність суб’єктів публічного управління виявляється в тому, що вони:

а) постають як безпосередні виконавці вимог законів України, що сприяє їх правореалізації на території всієї держави;

б) керують міністерствами і відомствами;

в) здійснюють державне управління місцевими державними адміні­страціями;

г) контролюють діяльність органів місцевого самоврядування;

ґ) застосовують засоби адміністративного примусу.

7. Розпорядча діяльність суб’єктів публічного управління полягає в тому, що вони:

а) забезпечують виконання законів на території всієї держави;

б) видають постанови;

в) на основі законів України та з їх виконання приймають власні підзаконні нормативно-правові акти загального характеру, що мають обов’язкове значення, та здійснюють контроль за їх виконанням;

г) нагороджують громадян державними нагородами;

ґ) приймають закони.

8. Яким чином за об’ємом від загального до спеціального співвідносяться категорії:

а) суб’єкти публічної адміністрації – публічна адміністрація – суб’єкти публічного управління – суб’єкти державного управління;

б) суб’єкти публічного управління – суб’єкти публічної адміністрації – публічна адміністрація) – суб’єкти державного управління;

в) суб’єкти публічної адміністрації (публічна адміністрація) – суб’єкти публічного управління – суб’єкти державного управління;

г) суб’єкти державного управління – суб’єкти публічного управління – суб’єкти публічної адміністрації;

ґ) вони не співвідносяться.

9. Назвіть основні завдання адміністративного права України:

а) забезпечення публічних суб’єктивних прав, свобод та законних інтересів невладних фізичних і юридичних осіб, нормального функціонування публічних інститутів держави і суспільства;

б) приведення стандартів адміністративно-правового регулювання України до вимог «acquіs communautaіre» правової системи Європейського Союзу;

в) забезпечення розвитку засад громадянського суспільства в Україні – одночасно як мети та засобу функціонування всієї державно-правової дійсності;

г) розвиток конституційно-правових засад із надання адміністративних сервісних послуг, запобігання та протидії корупції;

ґ) усі зазначені вище завдання.

10. Адміністративно-правовий метод:

а) це диспозитивні засади правового регулювання суспільних відносин між приватними особами;

б) це способи впливу Кабінету Міністрів України на центральні органи виконавчої влади;

в) це можливість застосування органами виконавчої влади засобів адміністративного примусу;

г) це сукупність способів, прийомів, засобів, впливу суб’єктів публічної адміністрації на об’єкти публічного управління щодо забезпечення регулюючого впливу норм адміністративного права на суспільні відносини, за допомогою яких встановлюється юридично владне та юридично підвладне становище сторін у правовідносинах;

ґ) це метод, на засадах якого розкривається адміністративна відповідальність.

11. Відносини влади-підпорядкування полягають в тому, що:

а) суб’єкт публічного управління на основі наділеної державою компетенції встановлює обов’язкові для виконання об’єктами управління вимоги;

б) об’єкт публічного управління зобов’язаний виконувати законні вимоги суб’єкта публічного управління;

в) ці відносини не вимагають і не виключають організаційної підпорядкованості;

г) рішення суб’єкта публічного управління є в будь-якому передбаченому законом випадку обов’язковим для виконання об’єктом;

ґ) їм притаманні усі зазначені вище ознаки.

12. Адміністративне право як галузь права:

а) це сукупність юридичних норм, призначених для врегулювання однорідних суспільних відносини між суб’єктами публічної адміністрації та об’єктами публічного управління;

б) окреслюється предметом і методом адміністративно-правового регулювання;

в) захищає права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб;

г) забезпечує публічний інтерес держави і суспільства в цілому;

ґ) йому притаманні всі наведені вище складові.

13. На основі яких галузей права на початку ХХ століття було сформоване адміністративне право:

а) поліцейського права;

б) державного права;

в) цивільного права;

г) державного і поліцейського права;

ґ) державного управління.

14. Новітня система адміністративного права України складається:

а) із загальної та особливої частини;

б) із загальної, особливої частини та державного управління;

в) із Загального адміністративного права, Особливого адміністративного права;

г) із Загального адміністративного права, Особливого адміністративного права та спеціального адміністративного права;

ґ) З Особливого і Спеціального адміністративного права.

15. Роль адміністративного права у правовій системі Україні визначається тим, що воно:

а) є похідним із конституційного права та розвиває його положення у сфері внутрішнього публічного управління;

б) є основоположним для усіх галузей підгалузей публічного права;

в) тісно пов’язане із цивільним правом, оскільки ці галузі регулюють відносини майнового характеру;

г) має тісний зв’язок із наукою державного управління;

ґ) йому притаманні усі зазначені вище чинники.

Завдання на перерахування:

- предмет адміністративного права України – …

- риси адміністративно-правого методу правового регулювання – …

- до частин Особливого адміністративного права входять – …

- галузі права похідні від адміністративного права – …

- у системі юриспруденції адміністративне право характеризується, як…

Завдання на порівняння:

- імперативний і диспозитивний методи правового регулювання;

- поліцейське та адміністративне право;

- адміністративне право і цивільне право;

- адміністративне право і наука державного управління.

Розкрийте думку:

1. В адміністративному праві може застосовуватись не один із двох класичних методів, а своєрідний метод …

2. Наука адміністративного права – це теоретичні положення й методологічні основи, які …

3. Адміністративне право як навчальна дисципліна – це систематизований відповідно…

4. Адміністративне право України виникло в процесі виділення та подальшого розвитку …

5. Система адміністративного права – це внутрішня єдність …

6. Адміністративне право України є невід’ємною галуззю правової системи України, основоположною для всіх галузей публічного права, яке …

 

Для підготовки завдань користуйтесь, будь-ласка, літературою, що вказана в списку використаних джерел.

 

Форма перевірки – перевірка виконаного завдання

Самостійна робота №3

Методичні вказівки

Основне завдання сучасного адміністративного права України полягає в тому, щоб на основі конституційно-правових норм виробити систему адміністративно-правового регулювання, реалізація якої публічною адміністрацією має дієво забезпечити публічні права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.

Для вітчизняної правової науки розроблення та вивчення проблем, що пов’язані з сучасним адміністративним правом набуває першочергового значення, особливо зараз, під час формування в нашій країні демократичної та правової держави.

Студенти юридичного факультету повинні приділяти достатньо уваги для вивчення даного предмету для того щоб стати висококваліфікованими спеціалістами.

Письмово виконайте в зошитах для самостійної роботи виконати такі завдання:

Завдання на перерахування:

- система елементів механізму адміністративно-правового регулювання (стадій правозастосування та правоохоронної діяльності) – …;

- елементи механізму адміністративно-правового регулювання – …;

- змістовна ознака механізму адміністративно-правового регулювання – …;

- система елементів механізму адміністративно-правового регулювання…;

Дати визначення або назвати положення:

1. Адміністративно-правова норма.

2. Структура (внутрішня форма) адміністративно-правової норми.

3. Адміністративно-правові відносини.

4. Структура адміністративно-правових відносин.

5. Принципи адміністративного права.

5. Принцип верховенства права.

6. Принцип зв’язаності публічної адміністрації законом.

 

Тести-тренінги

1. В яких випадках публічна адміністрація зобов’язана надати допомогу громадянам:

а) коли для задоволення природних невід’ємних потреб людині недостатньо її власних зусиль чи добровільної допомоги громадськості;

б) коли потреби людини можуть бути забезпечені не інакше як у примусовому порядку;

в) коли надання такої допомоги чітко прописано у компетенції суб’єкта публічної адміністрації;

г) у всіх перехованих вище випадках;

ґ) коли надання такої допомоги є правом суб’єкта публічної адміністрації.

2. Адміністративно-праві норми врегульовують відносини між:

а) публічною адміністрацією та фізичними особами (громадянами, іноземцями, особами без громадянства);

б) публічною адміністрацією та юридичними особами, які не мають владного статусу, та фізичними особами зі спеціальним невладним статусом (наприклад, фізичних осіб-підприємців);

в) між вищестоящими та нижчестоящими органами та посадовими особами публічної адміністрації;

г) в усіх перерахованих вище випадках;

ґ) приватними особами.

3. За функціональним призначенням адміністративно-правові норми поділяють на:

а) матеріальні та процесуальні;

б) загальні, міжгалузеві та локальні;

в) регулятивні та охоронні;

г) такі, що визначають правовий статус суб’єктів і об’єктів адміністративно-правових відносин;

ґ) зобов’язальні та заборонні.

4. За формою вираження диспозиції поділяються на:

а) абстрактні та казуальні;

б) альтернативні та бланкетні;

в) центральні і локальні;

г) прості і складні;

ґ) уповноважувальні, зобов’язувальні та заборонні.

5. Уповноважувальні диспозиції містять слова:

а) вправі, має право, може:

б) зобов’язаний, повинен, підлягає

б) забороняється;

в) не вправі;

г) не може;

ґ) не дозволяється.

6. За ступенем визначеності адміністративно-правові санкції, як правило, є:

а) відносно визначеними;

б) відносно визначеними та альтернативними;

в) альтернативними;

г) абсолютно визначеними

ґ) невизначеними.

7. Правореалізація адміністративно-правових норм здійснюється:

а) у чотирьох безпосередніх та особливій формах;

б) у двох безпосередніх та особливій формах;

в) у трьох безпосередніх та особливій формах;

г) у трьох безпосередніх формах:

ґ) в особливій формі.

8. Дотримання – це форма безпосередньої реалізації:

а) коли об’єкт публічного управління за власним бажанням використовує можливості, надані йому адміністративно-правовою нормою;

б) коли суб’єктам і об’єктам публічного управління заборонено здійснювати недозволені дії;

в) що проявляється в пасивних діях суб’єктів і об’єктів публічного управління;

г) коли суб’єктам і об’єктам публічного управління дозволяється здійснювати будь-які дії;

ґ) що проявляється в активних діях суб’єктів і об’єктів публічного управління, які виконуються ними не залежно від їхнього власного бажання, а в силу виконання юридичних обов’язків.

9. Структура адміністративно-правових відносин складається із:

а) суб’єктів та об’єктів адміністративно-правових відносин;

б) змісту адміністративно-правових відносин;

в) юридичних фактів;

г) усіх перерахованих вище елементів;

ґ) суб’єктів, об’єктів і змісту адміністративно-правових відносин.

10. Суб’єкти адміністративно-правових відносин:

а) це учасники адміністративно-правових відносин, які мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки й наділені специфічними юридичними властивостями;

б) це те, на що спрямовано інтереси суб’єктів публічної адміністрації;

в) матеріальне або нематеріальне благо, на використання чи охорону якого спрямовано суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів публічної адміністрації;

г) це суб’єкти публічної адміністрації та об’єкти публічного управління;

ґ) сукупність чинників, перерахованих у пп. а) і г).

11. До об’єктів адміністративно-правових відносини належать:

а) нематеріальні особисті блага людини – життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність, безпека, свобода пересування та ін.;

б) предмети матеріального світу, створені природою або людиною;

в) цінні папери, офіційні документи – національна грошова одиниця, валюта, паспорти, дипломи, сертифікати, лотерейні білети та ін., продукти духовної та інтелектуальної творчості;

г) дії суб’єктів адміністративно-правих відносин, коли суб’єкт чи об’єкт публічного управління має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання певних дій;

ґ) усі перераховані вище складові.

12. Фактичний зміст адміністративно-правових відносин:

а) це взаємозв’язок зафіксованих в адміністративному праві суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників адміністративно-правових відносин;

б) це фактичні соціальні, економічні, культурні, політичні та інші відносини, які отримали через опосередкування адміністративно-правових норм свою юридичну форму;

в) це взаємозв’язок зафіксованих в адміністративному праві суб’єктивних прав учасників адміністративно-правових відносин;

г) це взаємозв’язок зафіксованих в адміністративному праві юридичних обов’язків учасників адміністративно-правових відносин;

ґ) включає в себе усі перераховані вище складові.

13. Публічне суб’єктивне право включає в себе повноваження:

а) право невладних осіб вимагати від публічної адміністрації здійснення юридичних дій, спрямованих на захист їх прав;

б) право вимагати від іншої сторони виконання обов’язку, тобто право на чужі дії;

в) право привести в дію апарат примусу держави проти зобов’язаної особи, тобто право на примусове виконання обов’язку;

г) можливість користуватись на основі цього права певними соціальними публічними благами.

ґ) усі перераховані вище повноваження.

14. Принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина обґрунтовується такими чинниками:

а) положеннями Конституції України;

б) з погляду теорії природного права право є справедливе та гуманне. Основним завданням права однозначно визнається забезпечення природних прав та свобод людини і громадянина – життя і здоров’я, честі, гідності, безпеки, права на опір насиллю тощо;

в) виходячи з цього будь-який адміністративно-правовий акт лише тоді може вважатися правовим, якщо він відповідає природному праву та узгоджується з ним;

г) основними глобальними напрямками діяльності суб’єктів публічної адміністрації з погляду філософії природного праворозуміння є пріоритет забезпечення охорони прав і свобод людини;

ґ) усіма вище зазначеними чинниками.

15. Принципи адміністративного права поділяються на види:

а) загальні принципи адміністративного права;

б) спеціальногалузеві принципи адміністративного права:

в) сновні галузеві принципи адміністративного права;

г) спеціальні принципи окремих інститутів адміністративного права;

ґ) усі перераховані вище функції.

 

Завдання на перерахування:

- особливості адміністративно-правової норми – …

- функції адміністративно-правової норми – …

- особливості адміністративно-правових відносин – …

- юридичний обов’язок у змісті адміністративно-правових відносин – …

- критерії класифікації юридичних фактів адміністративно-правових відносин – …

- принцип регулювання взаємовідносин суспільства й публічної адміністрації – …

Завдання на порівняння:

- принцип верховенства права та принцип законності;

- принцип служіння публічної адміністрації людині й суспільству та принцип зв’язаності публічної адміністрації законом і підконтрольності її суду;

- принцип формальної рівності однорідних суб’єктів адміні­стративного права та принцип рівності громадян перед законом.

Розкрийте подальше думку:

1. Адміністративно-правова норма – це …

2. Застосування адміністративно-правових норм – це …

3. Адміністративно-правові відносини у широкому розумінні – це …

4. Принцип адміністративного права – це …

5. Принцип взаємної відповідальності держави і людини означає …

6. Принцип обмеженості втручання публічної адміністрації в громадянське й особисте життя людини передбачає….

 

Для підготовки завдань користуйтесь, будь-ласка, літературою, що вказана в списку використаних джерел.

 

Форма перевірки – перевірка виконаного завдання

Самостійна робота №4

Методичні вказівки

Основне завдання сучасного адміністративного права України полягає в тому, щоб на основі конституційно-правових норм виробити систему адміністративно-правового регулювання, реалізація якої публічною адміністрацією має дієво забезпечити публічні права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.