Тема 3: механізм адміністративно-правового регулювання (2 години).

Самостійна робота №3

Методичні вказівки

Основне завдання сучасного адміністративного права України полягає в тому, щоб на основі конституційно-правових норм виробити систему адміністративно-правового регулювання, реалізація якої публічною адміністрацією має дієво забезпечити публічні права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.

Для вітчизняної правової науки розроблення та вивчення проблем, що пов’язані з сучасним адміністративним правом набуває першочергового значення, особливо зараз, під час формування в нашій країні демократичної та правової держави.

Студенти юридичного факультету повинні приділяти достатньо уваги для вивчення даного предмету для того щоб стати висококваліфікованими спеціалістами.

Письмово виконайте в зошитах для самостійної роботи виконати такі завдання:

Завдання на перерахування:

- система елементів механізму адміністративно-правового регулювання (стадій правозастосування та правоохоронної діяльності) – …;

- елементи механізму адміністративно-правового регулювання – …;

- змістовна ознака механізму адміністративно-правового регулювання – …;

- система елементів механізму адміністративно-правового регулювання…;

Дати визначення або назвати положення:

1. Адміністративно-правова норма.

2. Структура (внутрішня форма) адміністративно-правової норми.

3. Адміністративно-правові відносини.

4. Структура адміністративно-правових відносин.

5. Принципи адміністративного права.

5. Принцип верховенства права.

6. Принцип зв’язаності публічної адміністрації законом.

 

Тести-тренінги

1. В яких випадках публічна адміністрація зобов’язана надати допомогу громадянам:

а) коли для задоволення природних невід’ємних потреб людині недостатньо її власних зусиль чи добровільної допомоги громадськості;

б) коли потреби людини можуть бути забезпечені не інакше як у примусовому порядку;

в) коли надання такої допомоги чітко прописано у компетенції суб’єкта публічної адміністрації;

г) у всіх перехованих вище випадках;

ґ) коли надання такої допомоги є правом суб’єкта публічної адміністрації.

2. Адміністративно-праві норми врегульовують відносини між:

а) публічною адміністрацією та фізичними особами (громадянами, іноземцями, особами без громадянства);

б) публічною адміністрацією та юридичними особами, які не мають владного статусу, та фізичними особами зі спеціальним невладним статусом (наприклад, фізичних осіб-підприємців);

в) між вищестоящими та нижчестоящими органами та посадовими особами публічної адміністрації;

г) в усіх перерахованих вище випадках;

ґ) приватними особами.

3. За функціональним призначенням адміністративно-правові норми поділяють на:

а) матеріальні та процесуальні;

б) загальні, міжгалузеві та локальні;

в) регулятивні та охоронні;

г) такі, що визначають правовий статус суб’єктів і об’єктів адміністративно-правових відносин;

ґ) зобов’язальні та заборонні.

4. За формою вираження диспозиції поділяються на:

а) абстрактні та казуальні;

б) альтернативні та бланкетні;

в) центральні і локальні;

г) прості і складні;

ґ) уповноважувальні, зобов’язувальні та заборонні.

5. Уповноважувальні диспозиції містять слова:

а) вправі, має право, може:

б) зобов’язаний, повинен, підлягає

б) забороняється;

в) не вправі;

г) не може;

ґ) не дозволяється.

6. За ступенем визначеності адміністративно-правові санкції, як правило, є:

а) відносно визначеними;

б) відносно визначеними та альтернативними;

в) альтернативними;

г) абсолютно визначеними

ґ) невизначеними.

7. Правореалізація адміністративно-правових норм здійснюється:

а) у чотирьох безпосередніх та особливій формах;

б) у двох безпосередніх та особливій формах;

в) у трьох безпосередніх та особливій формах;

г) у трьох безпосередніх формах:

ґ) в особливій формі.

8. Дотримання – це форма безпосередньої реалізації:

а) коли об’єкт публічного управління за власним бажанням використовує можливості, надані йому адміністративно-правовою нормою;

б) коли суб’єктам і об’єктам публічного управління заборонено здійснювати недозволені дії;

в) що проявляється в пасивних діях суб’єктів і об’єктів публічного управління;

г) коли суб’єктам і об’єктам публічного управління дозволяється здійснювати будь-які дії;

ґ) що проявляється в активних діях суб’єктів і об’єктів публічного управління, які виконуються ними не залежно від їхнього власного бажання, а в силу виконання юридичних обов’язків.

9. Структура адміністративно-правових відносин складається із:

а) суб’єктів та об’єктів адміністративно-правових відносин;

б) змісту адміністративно-правових відносин;

в) юридичних фактів;

г) усіх перерахованих вище елементів;

ґ) суб’єктів, об’єктів і змісту адміністративно-правових відносин.

10. Суб’єкти адміністративно-правових відносин:

а) це учасники адміністративно-правових відносин, які мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки й наділені специфічними юридичними властивостями;

б) це те, на що спрямовано інтереси суб’єктів публічної адміністрації;

в) матеріальне або нематеріальне благо, на використання чи охорону якого спрямовано суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів публічної адміністрації;

г) це суб’єкти публічної адміністрації та об’єкти публічного управління;

ґ) сукупність чинників, перерахованих у пп. а) і г).

11. До об’єктів адміністративно-правових відносини належать:

а) нематеріальні особисті блага людини – життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність, безпека, свобода пересування та ін.;

б) предмети матеріального світу, створені природою або людиною;

в) цінні папери, офіційні документи – національна грошова одиниця, валюта, паспорти, дипломи, сертифікати, лотерейні білети та ін., продукти духовної та інтелектуальної творчості;

г) дії суб’єктів адміністративно-правих відносин, коли суб’єкт чи об’єкт публічного управління має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання певних дій;

ґ) усі перераховані вище складові.

12. Фактичний зміст адміністративно-правових відносин:

а) це взаємозв’язок зафіксованих в адміністративному праві суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників адміністративно-правових відносин;

б) це фактичні соціальні, економічні, культурні, політичні та інші відносини, які отримали через опосередкування адміністративно-правових норм свою юридичну форму;

в) це взаємозв’язок зафіксованих в адміністративному праві суб’єктивних прав учасників адміністративно-правових відносин;

г) це взаємозв’язок зафіксованих в адміністративному праві юридичних обов’язків учасників адміністративно-правових відносин;

ґ) включає в себе усі перераховані вище складові.

13. Публічне суб’єктивне право включає в себе повноваження:

а) право невладних осіб вимагати від публічної адміністрації здійснення юридичних дій, спрямованих на захист їх прав;

б) право вимагати від іншої сторони виконання обов’язку, тобто право на чужі дії;

в) право привести в дію апарат примусу держави проти зобов’язаної особи, тобто право на примусове виконання обов’язку;

г) можливість користуватись на основі цього права певними соціальними публічними благами.

ґ) усі перераховані вище повноваження.

14. Принцип пріоритету прав і свобод людини та громадянина обґрунтовується такими чинниками:

а) положеннями Конституції України;

б) з погляду теорії природного права право є справедливе та гуманне. Основним завданням права однозначно визнається забезпечення природних прав та свобод людини і громадянина – життя і здоров’я, честі, гідності, безпеки, права на опір насиллю тощо;

в) виходячи з цього будь-який адміністративно-правовий акт лише тоді може вважатися правовим, якщо він відповідає природному праву та узгоджується з ним;

г) основними глобальними напрямками діяльності суб’єктів публічної адміністрації з погляду філософії природного праворозуміння є пріоритет забезпечення охорони прав і свобод людини;

ґ) усіма вище зазначеними чинниками.

15. Принципи адміністративного права поділяються на види:

а) загальні принципи адміністративного права;

б) спеціальногалузеві принципи адміністративного права:

в) сновні галузеві принципи адміністративного права;

г) спеціальні принципи окремих інститутів адміністративного права;

ґ) усі перераховані вище функції.

 

Завдання на перерахування:

- особливості адміністративно-правової норми – …

- функції адміністративно-правової норми – …

- особливості адміністративно-правових відносин – …

- юридичний обов’язок у змісті адміністративно-правових відносин – …

- критерії класифікації юридичних фактів адміністративно-правових відносин – …

- принцип регулювання взаємовідносин суспільства й публічної адміністрації – …

Завдання на порівняння:

- принцип верховенства права та принцип законності;

- принцип служіння публічної адміністрації людині й суспільству та принцип зв’язаності публічної адміністрації законом і підконтрольності її суду;

- принцип формальної рівності однорідних суб’єктів адміні­стративного права та принцип рівності громадян перед законом.

Розкрийте подальше думку:

1. Адміністративно-правова норма – це …

2. Застосування адміністративно-правових норм – це …

3. Адміністративно-правові відносини у широкому розумінні – це …

4. Принцип адміністративного права – це …

5. Принцип взаємної відповідальності держави і людини означає …

6. Принцип обмеженості втручання публічної адміністрації в громадянське й особисте життя людини передбачає….

 

Для підготовки завдань користуйтесь, будь-ласка, літературою, що вказана в списку використаних джерел.

 

Форма перевірки – перевірка виконаного завдання