Господарство регіону як територіально-економічна система. Поняття про регіональний господарський комплекс (РГК)

Господарство регіону в науковому і практичному сенсі доцільно розглядати як велику і складну територіально-економічну систему - регіональний господарський комплекс. Щоб глибше зрозуміти зміст цього поняття розглянемо його складові - 'господарство", "регіон", "система", "комплекс".

У зміст поняття "господарство" найчастіше включають сукупність певних складових, що утворюються в результаті суспільного поділу та інтеграції праці, а саме: галузі, види економічної діяльності та основні виробничі ланки (підприємства, фірми, організації тощо).

Зміст поняття "регіон" трактується неоднозначно. На наш погляд, прийнятним є таке його визначення. Регіон - певна територія з притаман­ними їй специфічними природно-кліматичними, економіко-географіч-ними, демографічними, історичними, етнічними, соціально-побуто­вими та іншими особливостями [Сонько та ін, 2002, с. 221].

Раніше поняття "регіон" (в економічному сенсі) ототожнювалося з територією як невід'ємною частиною єдиного народногосподарського комплексу країни. При цьому майже повністю ігнорувалися специфічні відносини між суб'єктами господарювання всередині самого регіону.

Водночас для теорії і практики регіональної економіки та регіональ­ного управління важливим є розуміння регіону і як адміністративно-територіального утворення, причому економічно, як правило, само­достатнього.

При розгляді ж проблем ринкової економіки надзвичайно важливо визначати регіон і як місце прояву зв'язків і залежностей суб'єктів господарювання у відтворювальних процесах. Це важливо для розу­міння господарства регіону як системного утворення.

Зауважимо, що ''система" - це ціле, що складається з частин. Інакше кажучи, система утворює множину елементів, що знаходяться у певних відношеннях один з одним і утворюють єдність, цілісність.

Близьке за змістом до поняття "система" і поняття "комплекс". Комплекс - це також система, що характеризується органічною єдністю елементів; вони, як правило, утворюють єдине (нерозривне) ціле.

Такою цілісною системою і є регіональний господарський ком­плекс (РГК). У нашому розумінні, РГК - це регіональне поєднання об'єктів, тісно взаємозв'язаних у процесі виробництва й транспорту­вання до споживачів продукції і/або послуг.

Цілісність РГК забезпечується дією законів регіональної цілісності (природи, населення й виробництва) та регіональної інтеграції вироб­ництва [Поповкін, 1993, с. 20].

РГК формуються внаслідок взаємодії багатьох факторів, як внутріш­ніх (сировинні й трудові ресурси, споживчий попит, інфраструктурна забезпеченість території тощо), так і зовнішніх (рівень економічного розвитку країни, спосіб виробництва матеріальних благ, технологічний рівень виробництва тощо). У РГК прийнято виділяти галузеву (або секторальну), функціональну й територіальну структури.

РГК бувають дуже різні. Щоб розмаїтість комплексів звести до "спільного знаменника", необхідно провести їх типізацію (рис. 1.1). За основу доцільно взяти такі ознаки: територіальний ранг, генезис, провідний технологічний уклад, спеціалізація, напрям структурно-технологічної трансформації, стадійність розвитку й конфігурація опорного каркасу території [Захарченко, 2004, с. 60].

Наведені ознаки можуть бути використані і для характеристики конкретних РГК. Так, господарський комплекс Вінницької області, є мезорегіональним за територіальним масштабом. Він в основному сформувався в післявоєнний період. До галузей його спеціалізації від­носяться: сільське господарство, харчова промисловість і перероблення сільгосппродуктів, виробництво електроенергії та машинобудування. За розмірами виробництва переважають галузі перших двох техноло­гічних укладів (харчова та ін.), хоча достатньо розвинутими є й галузі третього (електротехнічна) та четвертого (електронна) укладів. Ринкова трансформація комплексу передбачає насамперед інноваційно-стабілізаційну стратегію розвитку. У складі комплексу переважають полюси росту, а це означає, що він знаходиться на другій стадії

Рис. 1.1.-Типи РГК за:

 

І - територіальним рангом {К\ - мікрорегіональні, (R₂- мезорегіональні, R₃ - макрорегіональні); II - генезисом (G₁ - ті, що сформувалися до першої світової війни - до 1914 р., G₂ - ті, що сформувалися у міжвоєн­ний період, -G₃ ті, що сформувалися в післявоєнний період - з 1946 р.): III - спеціалізацією (S₁ - перша галузь спеціалізації, S₂ - друга галузь, S₃ третя галузь, S₄ - четверта галузь); IV - провідним технологічним укладом (Т₁- першим і другим: найменш прогресивні галузі, Т₂-третім: більш прогресивні, Т₃ - четвертим і п'ятим: найбільш прогресивні галузі); V - напрямом структурно-технологічної трансформації (М₁- модер-нізаційно-інтенсифікаційний, М₂- інноваційно-стабілізаційний, М₃ - сут­тєво трансформаційного розвитку) VI - стадією розвитку (С₁- перша, С₂ - друга, Сз - третя, С₄ - четверта); VII - конфігурацією опорного кар­касу території (К₁- радіально-кільцева, К₂ - решітчаста, К₃ - трикутна, К₄ - лінійнй-вузлова, К₅ - інші).розвитку. Опорний каркас території, на якій він базується, має раді­ально-концентричну форму, проте асиметричну, тому що основний полюс розвитку - Вінницький промисловий вузол - зміщений від центра області на північ.