Глава 10. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Глава 10. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем



Ц План викладу матеріалу

10.1. Методологічні основи і сутність регіональної
економіки.

10.2. Основні передумови регіонального економічного
розвитку.

10.3. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу.

10.4. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил.

10.5. Проблеми соціально-економічного розвитку
регіонів.

10.1. Методологічні основи і сутність регіональної

економіки

Ринкові процеси і сучасний розвиток національної економіки ха­рактеризується формуванням регіональних господарських систем та посиленням децентралізації соціально-економічної діяльності. Сутність регіональної економіки полягає у зростанні самоуправлін-


Глаеа 10. ЕкономікаУкраїни як рвгіональма системагаа Wрозвиток
Ш —t . ^

ня розвитком регіонів, все більшому зосередженні в них адміністра­тивних повноважень і господарської самостійності. В регіонах без­посередньо реалізується соціально-економічна політика держави, в них здійснюється сучасна і майбутня стратегія національного роз­витку, яка грунтується на наявних соціальних, економічних, еколо­гічних та інших особливостях конкретних територій.

Щоб глибоко оволодіти знаннями з питань регіональної економі­ки, потрібно визначити ступінь базового поняття "регіональна еко­номіка", виявити і визначити її місце в системі економічних наук, тобто розкрити вихідні її методологічні положення.

Протягом тривалого часу питання економічного розвитку регіонів привертає уваіу багатьох науковців-дослідників, державних діячів, виробників-практиків. Для будь-якого господарюючого суб'єкта цілком зрозумілим і доцільним є максимально повне врахування особ­ливостей тієї місцевості, де передбачається організація економічної діяльності. Як правило, вихідною умовою цієї діяльності є відповідні переваги регіону порівняно з іншими. Такими перевагами можуть бути певні види природних мінерально-сировинних, соціальних (особливо робочої сили), виробничих та інших видів ресурсів, еко-номіко-географічне положення щодо районів сировини, енергії, ринків збуту готової продукції. У сукупності вони дозволяють госпо­дарюючому суб'єкту зменшувати витрати на виробництво, мати ста­більний ринок споживання своєї продукції, отримувати постійний дохід. Взаємодія всіх господарюючих суб'єктів на певній території повинна створювати передумови формування на ній специфічного господарського комплексу і його самовизначення в загальній еко­номічній системі.

Регіональна економічна система має досить складний механізм са­мовідтворення, в основі якого лежить сукупність регіональних пере­ваг. Джерелами, які живлять цю систему, є як місцеві, так і залучені ззовні ресурси. Результати господарської діяльності, тобто готовий продукт цієї системи, може споживатися на місці його виробництва або вивозитись за межі регіональної економічної системи, формую-

— 285



чи сектори його збуту. Отже, господарство на певній території набу­ває форм складної регіональної економічної системи з сукупністю взаємозумовлених зв'язків і процесів. На характері цих процесів по­значається дія різноманітних чинників економічного розвитку, яка утворює систему економічних, соціальних, організаційних, правових, інформаційних та інших впливів.

Оскільки значна роль в економічному розвитку відведена людсько­му чиннику, виробнича діяльність, усі процеси суспільної життєдіяль­ності людини характеризуються взаємодією з навколишнім природ­ним середовищем. Тому економічна діяльність у регіоні значною мірою залежить і від особливостей цього середовища. Залежно від просторо­вих відмінностей умов і ресурсів формуються регіони зі специфічни­ми особливостями господарських комплексів, які і складають регіо­нальну (просторову) економіку.

Таким чином,регіональна економіка - це просторова організація господарства як сукупність територіальних економічних систем. Ре­гіональна економіка будь-якої території характеризує просторову її побудову - територіальні пропозиції і форми територіальної органі­зації (рис. 10.1).

Територіальні пропорції при цьому відображають особливості кон­центрації виробництва продукції, підприємств, населення тощо, тобто територіальні відносини щодо їх розширення, які склалися в резуль­таті дії територіального поділу праці. Об'єктивними передумовами регіональної економіки є територіальні відмінності природно-ресур­сного потенціалу, виробничого і соціального потенціалів, а також еко­номічних, адміністративних та інших чинників, систем економічних зв'язків, розселення населення тощо.

Для розуміння особливостей формування регіональної економіки необхідно розкрити і сутність такого поняття як «регіони» та визна­чити структуру просторових елементів регіональної економіки. Ба­гатозначність латинського слова regio - територія, місцевість, область, район - привносить певні відмінності у визначення змісту цієї кате­горії у східноєвропейських дослідників, які розрізняють сутність рай-


РОЗДІЛ III. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТМВНМХ СМЛ УКРАЇНІ/І

Щ ^^^^ ■-..,...................... ------- ............ .,........................ .... .,.!■,,............... ■.-„_,,,........ ,.»^_^,«П,.............. .,........ ^„^Щр

ону та регіону. В американських та західноєвропейських вчених будь-яка територія, що має певні відмінності від інших, вважається регіо­ном. В останній період термін «регіон» набуває всебічного застосу­вання у вітчизняних дослідників і практиків. Вони вважають, що ре­гіон - це будь-яка територія, що має певні ознакові відмінності від іншої. Цими ознаками можуть бути певні, цілком визначені риси чи властивості, які є специфічними для даної території. Ці ознаки мо­жуть включати показники інтенсивності, територіальних пропорцій тощо.

Для регіональної економіки таке розуміння сутності регіону є до­сить продуктивним, бо воно дає змогу розглядати територію як су­купність різноманітних регіонів зі своєрідним характером протікан­ня економічних процесів. Це можуть бути процеси, які стосуються лише гірських або степових регіонів України чи старопромислових або депресивних тощо.

Дослідники і практики приділяють значну увагу вивченню регі­онів, їх ресурсних багатств і можливостей використання, формуван­ня господарських комплексів, економічному і соціальному розвитку регіонів тощо. Наукове дослідження проблем регіональної економі­ки на території України набули широкого розмаху в другій половині XX ст., коли практичні питання управління соціально-економічним розвитком регіонів вийшли на найвищий державний рівень. Наукові дослідження з питань комплексного соціально-економічного розвитку регіонів були зосереджені в основному у Раді з вивчення продуктив­них сил України Національної Академії Наук України. Наукові роз­робки знаходили свою реалізацію насамперед у схемах розвитку і розміщення продуктивних сил, які охоплювали як Україну в цілому, так і всі її області та економічні райони. Вони давали найбільш по­вне уявлення про регіональні особливості економічного і соціально­го розвитку України, в них були розкриті проблеми, які можуть ви­никнути у майбутньому, та окреслені шляхи їх вирішення. Схеми стали практичним документом для розв'язання галузевих та регіо­нальних проблем розвитку.


Глава 10, Екоиюигіма України ж р@гіонзльма система та її розвиток

ш- ^

Сучасний підхід характеризується подальшим розвитком науко­вих досліджень з проблем регіональної економіки. В цьому напрям­ку велику науково-дослідну роботу проводив інститут регіональних досліджень у м. Львові під керівництвом директора цього інституту Долішнього М, академіка НАН України, проф., доктора економіч­них наук. Інститутом розроблено значну кількість програм з комп­лексного розвитку економічних районів (Карпати, Поділля, Донбас, Крим тощо). Інститутом видається журнал «Регіональна економіка», побачила світ низка цікавих видань, в тому числі: «Розміщення про­дуктивних сил і регіональна економіка» - автори Долішній М., Стад-ницький Ю., Загородній А., Товкан О.; «Регіональна політика на ру­бежі ХХ-ХХІ століть» - автор Долішній М.

Важливе місце в розширенні знань про регіональну економіку на­лежить визначенню її територіальної структури. Вирізнення терито­ріальних одиниць є одним з важливих напрямів регіональної території. Найбільш поширеними регіонами, які охоплюють економічну діяльність, соціальні процеси та управління, є адміністративно-тери­торіальні одиниці автономної республіки, областей, районів, міст, се­лищ міського типу та сіл. Цей поділ території України на регіони про­ведено відповідно до поставлених цілей адміністративного управлін­ня. У межах кожного виділеного адміністративного регіону вирішу­ються насамперед різноманітні економічні питання, тому цей поділ заслуговує уваги при вивченні питання регіональної економіки.

Другою важливою групою територіальних частин (таксонів) в Ук­раїні є інтегральні економічні райони. В Україні їх виділено 8 (деякі науковці подають 5-7, 9-11). Вони виділені на основі особливостей економічного розвитку різних частин території України і є об'єкта­ми економічного аналізу, прогнозування і, певною мірою, державно­го регулювання. їх роль в перспективі буде зростати і може стати на­уковою базою вдосконалення адміністративно-територіального уст­рою України.

Третьою групою територіальних таксонів можуть бути регіони різних типів, які виникли в останній період. Серед них такі, як «Буг»

= = 289


РОЗДІЛ III. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Ш ■ *?

та «Карпатський», регіони, прикордонні з Російською Федерацією, які активно залучаються до процесу формування економічних транс­національних відносин. Крім цього, виділяються регіони, які мають статус вільних (спеціальних) економічних зон.

Серед просторових форм організації господарства існують різні типи територіально-виробничих комплексів, які практично є терито­ріально-виробничими частинами господарства країни. До них нале­жать такі таксонічні одиниці, як промисловий пункт, промисловий центр, промисловий вузол, агломерація, спеціалізований район, про­мислова зона. Найпростішим об'єктом виробничо-територіального поділу території є промисловий пункт, який формується на базі пев­ного виробництва і розташованого біля нього поселення. Так сфор­мувались промислові пункти-поселення. Це є характерним для регі­онів, де розміщені шахти. Біля шахги формується поселення людей, які на ній працюють, - так виникли шахтарські поселення.

Більш складними просторовими формами організації господарства є промисловий центр і промисловий вузол. Якщо в промисловому центрі поєднується декілька промислових підприємств однієї або різних галузей, то до промислового вузла можуть входити десятки підприємств з кількома населеними пунктами зі спільними об'єкта­ми інфраструктури. їх компактне розміщення на невеликій території утворює територіально-виробничий комплекс як спеїдифічну регіо­нальну економічну частину господарства. Ще більшими за терито­рією і потужнішими за виробничим потенціалом, а також складні­шими за композицією є такі територіально-виробничі утворення, як промислова агломерація і промисловий район, до складу яких вхо­дять територіально-виробничі комплекси нижнього рангу. Ці тери­торіальні форми організації промислового виробницгва є результа­том високої територіальної концентрації господарства і населення, виробничих і невиробничих видів діяльності та різноманітних функцій.

Наявність різних типів територіально-виробничих комплексів веде до формування просторової структури господарства. За особливос-


Глава 10. Економіка України як регіональнасистема та її розвиток

тями територІЕЛьної концентрації виробництва формуються агломе­раційні райони, які характерні для Донбасу, Придніпров'я. Регіони з порівняно рівномірним розміщенням промислових вузлів як ядер ре­гіонального розвитку характерні для Північного Сходу, Поділля. Для Полісся характерні регіони розрідженого розміщення центрів як ядер локального розвитку територій.

Як бачимо, на території України сформувалась складна система по­будови регіональної економіки, яка характеризується як просторово-горизонтальними відносинами, так і просторово-вертикальною супід­рядністю, яка притаманна адміністративно-територіальним таксонам.

Регіональна економіка формується під дією раціонального розмі­щення продуктивних сил і це є спільним для тих наукових дисциплін, які сьогодні включені в єдину програму.

Проте регіональна економіка має і відмінність, яка полягає в тому, що вона розглядає предмет дослідження як постійно відтворюваль-ну систему. Для цієї системи характерним є своєрідний характер ре­гіональних виробничих відносин, які охоплюють взаємодію з місце­вими природними умовами і ресурсами, розселенням населення і фор­муванням регіонального соціуму, відносини між суб'єктами госпо­дарювання на даній території.

Регіональна економіка має тісні зв'язки з загально методологіч­ними дисциплінами - політичною економією і економічною теорією. Оскільки регіональна економіка являє собою комплексну економіч­ну дисципліну, то закони і закономірності розвитку економічних про­цесів стосуються і конкретних регіональних економічних умов. Пев­ною мірою вона використовує і основні економічні категорії.

Щодо економічних дисциплін, які стосуються макро- та мікроеко-номіки, регіональна економіка виокремлюється специфічним поло­женням - на відміну від загальних питань суспільного виробництва чи питань діяльності первинної ланки економіки - підприємства -вона вивчає просторову організацію економіки. Одночасно регіональ­на (просторова) економіка тісно пов'язана з макроекономікою і мікроекономікою, оскільки процеси діяльності як окремого підприє-


 




РОЗДІЛ III. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СМЛ УКРАЇНУ!

ш **

мства, так і усієї економічної системи пов'язані з конкретними при­родними, соціально-економічними та іншими умовами, які склалися на певній території.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 147; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.144.55.253 (0.011 с.)