Експортний потенціал України і можливості його реалізації на світовому ринку.

Міжнародна торгівля за своїми масштабами й функціями в загаль­ному комплексі Міжнародних економічних відносин зберігає винят­ково важливе значення. Входження господарства України в систему світових господарських відносин зумовлюють необхідність визна­чення засад на яких має розвиватися експортний потенціал України.

 

¹ Л.М. Горбач, О.В. Плотніков. Міжнародні економічні відносини. Київ. Кондор, 2005. ст. 137

Л.М. Горбач, О.В. Плотніков. Міжнародні економічні відносини. Київ. Кондор, 2005. ст. 114

РОЗДІЛ III. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТМВНМХ СМЛ УКРМ'НМ

ш -........... -.......... ——■............................ ■........................ -. ^>

Експертний потенціал держави визначається обсягами товарів і послуг, що можуть бути вироблені в економічній та соціальній сфе­рах і реалізовані на світовому ринку з максимальною вигодою для країни.

Україна завжди мала і має сьогодні значний експортний потенці­ал. Провідне місце в експортному потенціалі займає продукція чор­ної металургії. Експортний потенціал машинобудування використо­вується дещо в менших обсягах. Однак, науково-технічна революція дала значний поштовх поділові праці, спеціалізації виробництва, яка нині набирає особливо широких масштабів в першу чергу в машино­будуванні. Спеціалізація виробництва сприяє різкому зростанню об­міну вузлами, деталями, компонентами, які виготовляються на підприємствах різних країн. Міжнародні кооперативні поставки по­стійно зростають. Нині більш ніж 30% товарообороту між країнами Європи припадає на взаємні кооперативні поставки.

Однак політика в галузі експорту спрямована на регулювання екс­портних потоків. До експортних бар'єрів відносять експортне мито - податок, який накладається на кожну одиницю товару, яка виво­зиться за кордон. Цим держава стримує вивіз з країни тих товарів, на які незадоволений попит серед власних споживачів, або вивіз їх з певних причин є₄ небажаним. Сюди відносять експортні квоти, які встановлюються для забезпечення вітчизняних споживачів достатн­іми запасами товарів за низькими цінами, для запобігання виснажен­ню природних ресурсів, а також для підвищення цін на експорт шля­хом обмеження поставок на закордонні ринки. Є і інші чинники, які певною мірою стримують розвиток українського експорту. Зокрема:

0 негативні тенденції зростання в експорті частки сировинних товарів;

0 значно ускладнений вихід на світові ринки українських підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку низки країн світу щодо захисту власних ринків;

0 недостатній розвиток системи сертифікації та контролю якості експортної продукції в умовах зростання на світових ринках

Огаеа І2. Шігамзр. екои. зв'язки Укр. та 1* їитеграцоя в Європи, та евітоеі структ.

вимог не тільки до науково-технічних параметрів, ай до споживчих та екологічних характеристик продукції;

0 відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості вітчизняних підприємств, низький рівень маркетингової діяльності, нескоординованість дій;

0 критично недостатнє інвестування в перспективні експорт-ноорієнтовані проекти за рахунок внутрішніх і зовнішніх ресурсів;

0 обмежені можливості використання іноземних інвестицій та кредитів для розвитку українського експорту внаслідок низького міжнародного рейтингу надійності України.

Крім вищезазначеного, на розвиток експортного потенціалу Ук­раїни впливають такі чинники:

> низька ефективність виробництва;

> висока енерго- та матеріаломісткість продукції;

> високий рівень спрацьованості основних виробничих фондів;

> у більшості галузей національного господарства ще відстала технологічна база.

Слід відмітити, що виготовлення конкурентоздатної продукції на експорг в значній мірі залежить від імпорту енергоносіїв, їх цінової політики, а також проміжної продукції (машини та устаткування), які можуть виготовлятися на Україні.

Сучасні можливості експортного потенціалу України залежать від рівня розвитку окремих економічних регіонів.

За обсягами зовнішньої торгівлі найбільша питома вага на екс­портну продукцію припадає на Дніпропетровську, Донецьку, Запор­ізьку, Луганську області та м. Київ, які разом забезпечують понад 60% усього експорту.

Серед південних областей України за обсягами експорту товарів виділяються Миколаївська і Одеська області за рахунок, відповідно, поставок суден і хімічної продукції. У Причорномор'ї стратегічним завданням є встановлення преференційного режиму вільної торгівлі і спільного підприємництва на перетині основних комунікаційних напрямів Північ-Південь і Захід-Схід.

"" — = 489

РОЗДІЛ НІ. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СМЛ УКРАЇНМ

Ш —................... - -..... - -—.................... — ' ■....... - - ■■■............. ■. '■........... -...... ~^ =^>

Західні області України характеризуються значною кількістю учас­ників зовнішньоекономічної діяльності і спільних підприємств (35% СП країни).

Зовнішньоторговельному обороту сприяє розширення співробіт­ництва прикордонних областей України і Росії, Єврорегіонів Буг і Карпати.

В даний час досить стабільним попитом в окремих сегментах світо­вого ринку користується вітчизняна продукція металургійного комп­лексу (прокат чорних металів, сталеві труби, залізна руда, фероспла­ви і ін.), окремі види машинобудування (комплектуючі агрегати, ма­шини та обладнання для власного машинобудування), гірничо-видо­бувної, електроенергетичної промисловості, будівельної індустрії, промисловості будівельних матеріалів (поліроване і віконне скло, каоліни, тугоплавка і вогнетривка глина, кварцовий пісок, вироби з граніту, санітарно-керамічні вироби, цемент), хімічного комплексу (аміак, карбамід, оцтова кислота, бензол, вінілхлорид, шини, лікарські засоби тощо).

Як уже було сказано, найбільша питома вага в експортному потен­ціалі займає металургія України. В умовах скорочення поставок ме-талопродукції до країн СНД і скорочення внутрішнього попиту, про­дукція цієї галузі постачається на ринки далекого зарубіжжя.

Зростання експортних поставок підтверджує достатню конкурен­тну спроможність продукції галузі на зовнішніх ринках (продукція сертифікована і нижчі експортні ціни ніж у західноєвропейських парт­нерів).

Багатогранність промислового виробництва і сфер реалізації його продукції, у тому числі за сегментами світового ринку, передбачає багатовекторність експорту і наявність різних стратегій розвитку. В перспективі продукція машинобудівного комплексу повинна бути домінуючою. Зараз на світовому рівні якості виробляється продукція літако- і суднобудування, космічної, військової техніки та озброєння. Для закріплення і підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку необхідно втілювати в виробництво новітні до-

Глзва 12. Межнар. ежои. зв язки Укр. та Ш інтеграція в євроіпі. та світові струю:

iffi"—™----- ""..... *"....... *""... "-—-=-———.......... -...... -......................;...... ™_^

сягнення вітчизняної і зарубіжної науки і техніки, створення новю організаційних структур - спільних підприємств, промислово-фінан сових груп, холдингових компаній - із залученням коштів як інозем них, так і вітчизняних інвесторів.

В найближчі роки необхідно передбачити заходи, які б поступові забезпечували заміну експорту металу експортом машин, устаткуван ня, металовиробів і суттєве збільшення виробництва продукції ма шинобудування для експорту та заміни імпорту. Одночасно потрібні зосередити зусилля на відновленні потужностей експортного спря мування в усіх галузях промисловості та сільського господарства Разом з цим потрібно вирішувати питання створення нових експорт них потужностей для випуску новітньої високотехнічної продукції виходячи з наявного попиту на міжнародних ринках.

Головну увагу необхідно приділити підприємствам машинобудів ного комплексу, який повинен збільшити експорт продукції та знач но розширити асортимент технічного переозброєння -сільськогоспо дарського виробництва.

Враховуючи власні потреби, а також експортні можливості елі відновити потужності підприємств важкого, енергетичного, електро технічного машинобудування, верстато- і приладобудування, для ви пуску продукції нафтодобувної та нафтохімічної промисловості.

Розширення експортних можливостей у хімічній промисловосі доцільно передбачати за рахунок виробництв, які працюють н власній сировині: кальцинована сода, сірчана кислота, пігментни] двоокис титану, шини для різних класів автомобілів, синтетичні смо ли, пластмаси тощо.

Україна має значні можливості збільшувати експорт виробів лег кої та харчової промисловості (шкірсировина та вироби з неї, взутта синтетичні, льняні та шовкові тканини і вироби з них, кондитерсь» вироби, продукти переробки м'яса, овочів і фруктів, цукор, олія, бо рошно та ін.).

Незважаючи на те, що зараз декларується розвиток зовнішньое кономічних зв'язків з орієнтацією на економічно розвинуті західн

РОЗДІЛ НІ. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Ш-—.................................................. "■.. ■ ■...... «.... ".. ".. -... -................ ----------- —^

країни, важливим напрямом і надалі буде торгівля з країнами СНД,

Балтії і в першу чергу з Росією. Українські підприємства в кооперації з російськими можуть виготовляти комплексне устаткування для ре­конструкції раніше побудованих за кордом підприємств, головним чином в країнах Близького Сходу, Північної Африки, Індії, Китаю.

У співпраці з іншими країнами пріоритет слід надавати розши­ренню та поглибленню двохсторонніх зв'язків, зокрема: інтенсифі­кації прикордонної торгівлі;активізації різнобічних відносин з Біло­руссю, транспортуванню енергоносіїв в Україну та через її терито­рію в Європу; забезпеченню тісного співробітництва України з краї­нами Центральноазіатського регіону та Республікою Казахстан тощо. У співпраці з країнами Центрально-Східної Європи потрібно по­глиблювати економічне, науково-технічне і культурне співробітниц­тво з усіма державами цього регіону.

Для стратегічної перспективи визначальним є забезпечення все­бічного динамічного розвитку відносин між Україною та Європейсь­ким Союзом (ЄС).

Цілеспрямована і виважена державна регіональна міжнародна еко­номічна стратегія на довгостроковий період сприятиме подальшому розвитку економіки України, інтеграції її в світовий рн нок, реалізації пріоритетних завдань, раціональному територіальному розподілу праці, розвитку міжрегіональних і міжнародних економічних зв'язків, гармонізації соціально-економічного розвитку регіоніів.