Природно ресурсні фактори розвитку продуктивних сил.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Природно ресурсні фактори розвитку продуктивних сил.



У розвитку продуктивних сил фактори їх розміщення відіграють домінуючу роль. Вивчаючи територіальну організацію продуктивних сил ми стикаємось із многими факторами, які взначній мірі вплива­ють на сталий розвиток і розміщення різних галузей національного господарства. Оцінка факторів розміщення складає основний зміст


„_^ Гмава 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил

науки про територіальну організацію виробництва. Лише уважн вивчивши фактори розміщення, можна робити обґрунтовані висної ки про його ефективність та перспективу розвитку.

Саме слово «фактор» (від латинського factor - той, хто робить; ви робник) означає причину, рушій будь-якого процесу або явища.

Факторами розміщення продуктивних сил називають усю су купність аргументів (причин), щозумовлюють вибір місця дл окремих підприємств,їх груп і галузей. В залежності від наявни: факторів здійснюється вибір місця розміщення того чи іншого ви робництва, визначається його перспектива, можливість стабільної ро боти на розрахунковий період.

Перш чим розміщувати те чи інше виробництво здійснюється гай боке вивчення особливостей економіки кожної галузі зокрема і даєтьс: орієнтовна оцінка кожного із факторів, які можуть впливати ні стабільність дальнішої діяльності суб'єкта господарювання.

Оцінюючи фактори розміщення, одночасно аналізується структу ра затрат на виробництво, їх співвідношення в кожній галузі, так як і залежності від виду продукції міняються і витрати на одиницю про дукції. Одним з найбільш впливових факторів, особливо на матеріа ломісткі вироби, є природно-ресурсні. їх часто називають сировин ним фактором або фактором матеріаломісткості. Це виробництва, де затрати на сировину і матеріали становлять більше половини в со­бівартості одиниці продукції.

Ступінь матеріаломісткості визначається співвідношенням витраї на сировину до обсягу виробленої готової продукції. Величину мате­ріаломісткості виражають як у грошовому, так і в натуральному по­казниках. Найбільш практичним і точним є метод зіставлення нату­ральних величин, наприклад, ваги витраченої сировини і ваги отри­маної готової продукції.

Якщо виробництво з великими витратами сировини на одиницю продукції, то його переважно розташовують ближче до сировинної бази. Це скорочує витрати на транспортні перевезення, так як транс­портування готової продукції до споживача обходиться дешевше ніж

""~—■ ^^ 499


РОЗДІЛ III. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТМВНМХ СМЛ УКРАЇНИ

Ш . *?

перевезення сировини. В залежності від специфіки технології окремі види виробництва розташовуються лише там, де видобувається си­ровина (гірничодобувна, лісопильна галузь, виробництво мінераль­них добрив тощо). В окремих випадках розміщення виробництва поблизу сировини є необхідним. Так наприклад, для одержання 1 т. соди витрачається 1,7 т. кухонної солі, яка добувається у вигляді роз­солу, об'єм якого достатньо великий і сировина практично нетранс­портабельна. Теж саме можна сказати про виробництво лляних тка­нин, яке зосереджується в районі вирощування льону, виробництво калійних добрив, і інші.

На практиці виділяють галузі низької, середньої і високої матеріа­ломісткості. Деякі стадії комплексних галузей вирізняються високою матеріаломісткістю. Характерним прикладом є кольорова металур­гія, де обов'язково суміщені стадії виробництва і збагачення руди. Руди кольорових металів, як правило, полікомпонентні, тому їх пе­реробка передбачає складні технологічні цикли одержання різних металічних сполук. Адже навіть багаті мідні руди містять металу не більше 5 - 10 % і потребують обов'язкового збагачення в місцях ви­добутку.

В багатьох галузях, наприклад, у чорній металургії питомі витра­ти сировини повного циклу складають около 2,5 т., в цукровій про­мисловості - 7 - 8 т., в гідролізній промисловості - 5 - 7,5 т., при виплавці міді із концентратів - 7,5 т. Таким чином, високоматеріа-ломісткі галузі мають чітко виражену сировинну орієнтацію. Крім кольорової і чорної металургії сюди відносять: важке машинобуду­вання, деякі галузі хімії (виробництво соди, калійних добрив, важ­кий органічний синтез), промисловість будівельних матеріалів (це­ментна, вапняна, стінових матеріалів), харчова промисловість (пер­винна переробка сільськогосподарської сировини, виробництво цук­ру, олії і т.п.).

В текстильній промисловості бавовняноочисні і вовномийні заво­ди також розташовуються поблизу місць виробництва бавовни й вов­ни, так як після їх очищення вага сировини набагато знижується.


і-ТТі _SnaeaJ^' .^УУ" сталого розвитку продуктивних сил

Підприємства цукрової промисловості в основному розміщені у бурякосіючих районах. В нинішніх умовах господарювання створю­ються виробничо-господарські комплекси, де є повний цикл вироб­ництва цукру, починаючи від посіву, вирощування і переробки цук­росировини.

Виходячи із наведеного можна констатувати, що природно-ресур­сний і сировинний фактор є провідним для ряду галузей виробницт­ва таких як: гірничодобувна, лісопильна й целюлозно-паперова про­мисловість, виробництво соди, калійних добрив, азотних добрив з коксових газів, збагачення руд чорних і кольорових металів, вироб­ництво чорнової міді, нікелю, свинцю, цементна промисловість, ви­робництво металургійного й гірничого обладнання, цукру-піску, лля­них тканин, маслоробна, консервна, сироварна, бавовняноочисна й вовномийна промисловість, а також промисловість з виробництва скла і скляних виробів та стінових будівельних матеріалів.

Дослідження і аналіз діяльності матеріаломістких галузей харак­теризують їх високу концентрацію виробництва, бо розміщуються вони в більшості в районах видобутку сировини, виплавки металів, заготовки лісу чи сільськогосподарської сировини, тобто в місцях жорсткої локалізації сировинних ресурсів. Прикладом є металургія і машинобудування Донбасу і Придніпров'я, які використовують кри­ворізьку залізну руду, нікопольську марганцеву руду й донецьке кок­сівне вугілля. Підприємства цього регіону - найбільші в Європі. Тут розташовані металомісткі галузі машинобудування: виробництво ме­талургійного та гірничошахтного обладнання, локомотиво- й ваго­нобудування, енергетичне машинобудування. У цьому економічному регіоні виробляється чорних металів і продукції машинобудування більше ніж може спожити Україна. Тому значна частина цих виробів йде на експорт.

Поряд із галузями матеріаломісткого виробництва є і такі види виробництва, для яких сировинний фактор не має істотного значен­ня, де роль сировини менш значна порівняно з іншими компонента-


РОЗДІЛ III. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ fO№«™*MXCMn УКРАЇНИ

....... І........ ПНІ.......... «Ill......... 'ІНШІ.......... II І ПНІ........ МІН.......................................... ■.................. І...... '................. I'll................ і........... і........ і............... НІМІМ.......... "'^

ми виробництва. Це, наприклад, стосує<ься електростанцій, які по­требують дуже мало матеріалів (паливо **е мається Д™ них сиро­виною). В електронному машинобудува**"1' приладобудуванні, опти-ко-механічному машинобудуванні варті** сировини у багато разів менша за вартість готової продукції і з* вагою сировина не переви­щує готову продукцію (нафтопереробна, виробництво домашніх хо­лодильників, випічка хліба тощо). Оде#к' ^т зіставляються витра­чені грошові ресурси. Такі галузі в біл^ості Розташовуються там, де є споживач даної продукції. Ці галузі *™оіь відповідного впли-ву інших факторів.

Сьогодні у світовій практиці безпері8110 ^e пРоцес зниження матеріаломісткості виробництва, тому ?плив сировинного фактору поступово знижується.

13.2. Паливно-енергетичні Фа^ор сталого розвитку продукти*вних СИЛ-

В структурі затрат на виробництво т^'1"чи іншої ПРОДУКЦІЇ палив­но-енергетичні витрати є дуже важливий ФактоРом стабільного роз­витку продуктивних сил, тим більше, щО шни являються критичним імпортом (власних паливно-енергегичй^ РесУРсів для п0ТРеб Р°3' витку національного господарства не ві*стачає-''

В технологічних процесах різних га^зей виробництва спостері­гається різна питома вага паливно-енер*4™™ витрат на виготов­лення одиниці продукції. За ступенем ш^оми* ШТраТ ™™Ш *ЄНЄрГЙ виробництва поділяють на три групи га/^зеи'

> високоенергомісткі, де частка у^глвно-енергетичних витрат складає 30-45% до загальних витрат н# готовлений одиниці про-дукції;

> середньоенергомісткі, вЯкихчаск^палшн°-енеРгеттнихвит-рот складає в межах 15-30%;

> неенергомісткг, де палшно-енерг^тичні витРати складають менше 15%.


„_ Глава 13. Фактори сталого розвитку продуктивних ємл

До енергомістких виробництв відносяться: виплавка легких ме­талів (алюміній, титан); електролітична виплавка міді, нікелю, маг­нію, феросплавів, виробництво синтетичного каучуку, віскозного шовку. Ці галузі орієнтуються на регіони масового виробництва елек­троенергії. Вони розміщуються біля гідроелектростанцій або в цент­рах з потужною тепловою енергією. Наприклад, виробництво тита­ну, алюмінію України зосереджено у Придніпров'ї (Запоріжжя), ви­робництво магнію в м. Калуші (Івано-Франківська область). На ви­робництво 1 т. алюмінію витрачається 16 тис. квт-год., титану - 60 тис. квт-год., магнію - 20 тис. квг-год. електроенергії.

До поливномістких відносяться виробництва, що поглинають ба­гато тепла в процесі виготовлення продукції. До них можна віднес­ти: глиноземні заводи (на 1 т. глинозему витрати становлять 3 т. умов­ного палива), виплавка нікелю (на. 1 т. нікелю витрачається 5,0 т. умов­ного палива). Багато паливних ресурсів витрачається при виробництві цементу, скла, синтетичного каучуку, целюлози, стінових будівель­них магеріалів, на хлібопекарнях, содовому виробництві, тощо. Та­ким чином більшість видів паливомістких виробництв розміщують­ся поблизу паливних баз або в центрах споживачів продукції. Особ­ливо це характерно для розміщення теплових електростанцій (ТЕС). Основними регіонами теплової енергетики в Україні є Донбас, При­дніпров'я, Вінниця, Харків, на Заході України Івано-Франківськ. Саме тут працюють найбільші ТЕС, які споживають 5,0 і більше млн. тонн умовного палива на рік.

Сьогодні практично немає жодної галузі національної економіки де б не використовувалися паливно-енергетичні ресурси. І незалеж­но від обсягу їх використання як на виробничо-технологічні потре­би, так і для гоеподарсько-побутових потреб, головне завдання - ефек­тивне і економне їх використання. Необхідно вдосконалювати тех­нологію виробництва, знижувати витрати паливно-енергетичних ре­сурсів на випуск одиниці продукції. Нині в багатьох галузях націо­нальної економіки витрати палива і енергоресурсів на ряд виробів на одиницю продукції в двічі більший ніж в зарубіжних країнах з сучас­ною розвинутою економікою.

-— - = 503


РОЗДІЛ III. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ ЄМЛ УКРАЇНІ*}

Ш—— -зр



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.172.203.87 (0.011 с.)