Водний фактор в розвитку продуктивних сил.

Будь-яке виробництво незалежно від галузі споживає ту чи іншу кількість прісної води, яка може використовуватись на технологічні, технічні потреби та споживання як пиггєва вода. Саме тому вплив водного фактора на розміщення виробництва має важливе значення. Відсутність або обмеження водних ресурсів у регіоні може бути серйозною перепоною для розміщенні! галузей виробництва, які є водомісткими.

Основна маса води використовується у промисловому й сільсько­господарському виробництві, однак в різних галузях водоспоживан­ня є контрастним. Наприклад у сільськогосподарському виробництві водоспоживання великою мірою залежить від рівня зрошування в регіоні. У промисловому виробництві найбільш водомісткими є га­лузі чорної металургії, хімії органічного синтезу, первинна очистка текстильної сировини.

Найбільше води споживається при вирощуванні сільськогоспо­дарських культур на зрошувальних землях. Так наприклад, на вироб­ництво 1 т. рису витрачається 8 тис.м³ вода, бавовнику - 5 тис.м³ тощо. На Україні зрошувальні системи споруджені переважно в зоні недостатнього зволоження (степова частина і південні райони). Ос­новна маса води використовується з Дніпра і річок Дніпровського басейну. Однак водні ресурси України обмежені і раціональне їх ви­користання має винятково важливе значення для розвитку її еконо­міки.

Як відомо водні ресурси на території України розподілені нерівно­мірно. Це змушує вдаватись до перекидання вод і одного річкового басейну в інший, щоб забезпечити дефіцитні райони. З цією метою споруджено ряд водних систем, зокрема канали: Дніпро - Кривий ріг, Дніпро - Донбас, Північно - Кримський. Діючими каналами пе­рерозподіляється значна кількість води для потреб як промисловості, так і для сільськогосподарського виробництва. Велику роль в забез­печенні водою відіграють споруджені водосховища в басейнах Дніпра,

 

Ш

Глава 13. Фактори сталого розшитт продттивмих сил

Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця та на ряді малих річок. Регулювання річкового стоку шляхом спорудження водосховищ за­безпечує потреби енергетики і водопостачання галузей промисло­вості, сільського господарства, населення міст та селищ міського типу. Обмеженість у водних ресурсах України вимагає шукати шляхи зниження водокористування на всіх напрямках: переходити в про­мисловості на замкнуте оборотне водопостачання, знижувати норми витрат води на виробництво одиниці продукції, продовжувати регу­лювання паводкових водостоків, особливо гірських річок.

Трудоресурсні фактори сталого розвитку продуктивних сил.

Трудоресурсний фактор залежить від чисельності працездатного населення як в країні, так і, зокрема, в кожному регіоні і він пов'яза­ний з демографічною ситуацією. Аналізуючи демографічний фактор як передумову розміщення і розвитку продуктивних сил, слід брати до уваги, що населення є не лиеііє виробником матеріальних благ і послуг, але і їхній споживач. Населення у своїй сукупності формує і ринок праці, і споживчий ринок.

При дослідженні і аналізі трудоресурсного фактора необхідно вра­хувати в кожному регіоні структуру економічного розвитку продук­тивних сил, так як потреба в трудових ресурсах визначається кіль­кістю затраченої праці на виробництво одиниці продукції, числом працюючих, які потрібні на виробництво певної кількості продукції на одного працюючого.

Треба зазначити що в процесі розвитку науково-технічного про­гресу, який супроводжується зростанням науковомісткості та усклад­ненням виробництва, роль трудового фактора зростає. Однак індика­тором трудомісткості служить показник частки заробітної плати у со­бівартості виробленої продукції. Проте і сам розмір заробітної плати також залежить від багатьох обставин, які не завжди відбивають

~ 505

РОЗДІЛ III. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУІКТМВИМХ ЄМЛ УКРАЇНИ

справжні витрати праці (цінова політика країни, різноманітні регіо­нальні доплати до зарплати тощо). На питому вагу заробітної плати у собівартості продукції також впливає вартість сировини, рівень ме­ханізації виробничих процесів і інше.

За ступенем трудомісткості виробництва всі галузі прийнято по­діляти на три основні групи:

■=> високо трудомісткі з великими затратами праці (в людино-годинах) на одиницю виготовленої продукції при відносно малій вазі її кількості в розрахунку на одного робітника;

■=> середньої трудомісткості з меншими, ніж у першій групі, затратами праці на одиницю продукції при відносно великій вазі кількості випущеної продукції в розрахунку на одного робітника;

■=!> нетрудомісткі з мінімальними затратами праці на одиницю продукції при найбільшій за вагою кількості випущеної продукції в розрахунку на одного робітника.

До найбільш трудомістких галузей, що орієнтуються на місця зо­середження робочої сили відносять таю: електроніка (виробництво ЕОМ, телевізорів, радіоприймачів, побутової електроніки); приладо­будування, оптико-механічне виробництво, автомобілебудування; верстатобудування, швейна, текстильна, взуттєва галузі промисло­вості. Ці галузі розміщуються у містах і населених пунктах з вільни­ми трудовими ресурсами.

Для використання трудових ресурсів жіночої статі в регіонах, де зосереджені підприємства важкої індустрії розміщуються підприєм­ства легкої, харчової галузей (текстильні комбінати, взуттєві фабри­ки, харчові комбінати, кондитерські фабрики і ін.). Це ми бачимо на прикладі великих промислових центрів (Донецьк, Запоріжжя, Лу­ганськ, Харків, Миколаїв тощо).

В сучасних умовах господарювання розвиваються галузі для яких необхідні висококваліфіковані спеціалісти і робітники. Це науко-вомісткі виробництва і, як правило, вони розміщаються в центрах науки та освіти. Такими центрами є великі міста, а також міста-су-путники, куди можуть бути винесені наукомісткі виробництва з нау-

и-гт- Глава 13. Фашгпорш сіпшого розвийте/ продуктивних сим

|_jj w,„.............................. -чинн,,^....................................... ■...,........... ■....... vw .^ЧЯ'Ц.*....................,„■'........ Е-іл „.^. _w^^..^i,,_w................................................................... _ту,_№^^_ч|,............................... _r,_t._IWy,_lW................. _fll,,_nV............. ну...^..-ч...-.............. -W^£

ковою базою. В Україні до таких міст належать Київ, Харків, Дніпро­петровськ, Одеса, Донецьк, Львів тощо.

Нині крупні об'єднання, концерни, компанії, великі фірми мають власні науково-дослідні заклади, а транснаціональні корпорації в своє­му складі - цілі науково-дослідні центри. Розміщення і розвиток про­дуктивних сил в нинішніх умовах господарювання доцільно здійсню­вати там, де є наявні трудові ресурси, враховуючи і те, що вартість їх на 25-30% буде нижчою, так як значно менше потрібно коштів на спорудження інфраструктурних об'єктів як промислового, так і со­ціального призначення.

Споживчий фактор розвитку продуктивних

Сил.

При розміщенні і розвитку тієї чи іншої галузі важливим факто­ром є наявний споживач готової продукції. Тому багато видів вироб­ництва продукції, особливо повсякденного споживання, доцільно розміщувати поряд із споживачем. До регіонів і центрів споживання тяжіють переважно ті галузі, що зайняті обслуговуванням населен­ня. Це в першу чергу виробництво хлібобулочних виробів, м'ясо-молочні продукти та інші товари першої необхідності.

До місць споживання тяжіє виробництво будівельних матеріалів та залізобетонних виробів. Перевезення цих виробів на великі відстані значно підвищує їх вартість, що є невигідним як для виробника, так і споживача. Часом вартість перевозки дорожча за вартість самої про­дукції. Тому встановлюється розрахунковий радіус доцільності та­ких перевозок.

Ряд виробництв, зокрема легкої та харчової промисловості, кон­центрується у великих регіональних центрах. Це швейне, трикотаж­не і взуттєве виробництво, молоко і м'ясокомбінати, виробництво со­няшникової олії, кондитерських виробів, виробів із пластмас, меб­леві фабрики тощо. Для даних галузей виробництва сировинні ре­сурси, які вони споживають, завозяться без особливих і невеликих транспортних затратах і з інших районів. Сюди відносять також

^ —= 507

РОЗДІЛ III. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТМВММХ СМЛ УКРАІНМ

більшість галузей сільськогосподарського машинобудування, вироб­ництва фосфорних та азотних добрив (на базі переробки природного газу).

У великих містах і регіональних центрах розміщуються теплоелек­тростанції (ТЕС). Вони забезпечують подачу тепла як для промисло­вості, так і комунального господарства, об'єктів соціально-культур­ного призначення та безпосередньо населення.

З метою забезпечення машинобудування сталевим прокатом і лит­вом у великих машинобудівних ценграх створюється металургія, яка працює на металобрухті, який у вигляді відходів заготовляють ма­шинобудівні заводи. Такі заводи з виробництва литих заготовок роз­ташовані у великих машинобудівних регіонах (Донецьк, Дніпропет­ровськ, Запоріжжя, Одеса, Харків і ін.).

Значну роль споживчого фактора відіграє концентрація населення в великих містах і регіонах, так як населення є не лише джерелом трудових ресурсів, але й споживачем виробляємої продукції.