Глава 16, Економічний механізм



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Глава 16, Економічний механізм



Природокористування та охорони

Навколишнього середовища

ЦІ План викладу матеріалу:

16.1. Економічний механізм управління природоохо­ронною діяльністю.

16.2. Міжнародні природні ресурси та співробітницт­во у галузі охорони навколишнього природного сере­довища.

16.3. Економічний механізм охорони природного навко­лишнього середовища.

16.4. Екологічна оцінка господарської діяльності як
інструмент екополітики.

16.1. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю

Удосконалення методів екологізації економіки здійснюється не тільки шляхом застосування природозберігаючих технологій та формування екологічних обмежень (стандартів), але й внаслідок створення і вдос­коналення системи управління, тобто управлінських процедур (схем, принципів, рекомендацій, прийомів). Вдала управлінська схема, що позитивно себе зарекомендувала, дає змогу впроваджувати її повтор­но у різних регіонах, уникаючи можливих прорахунків. Процедури економічного управлінюї закріплюються і удосконалюються в процесі повторного їх застосування, враховуючи місцеві особливості в ході поширення на інші регіони країни.

В нинішніх умовах господарювання державна організаційна сис­тема управління охорони довкілля, раціонального природокористу­вання та екологічної безпеки ставить собі за мету:


 




РОЗДІЛ М ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Щ—------------------- —------------------- ■--------------------------------- —————q

фформування і впровадження державної політики у природо­охоронній сфері;

ф створення наукового і технічного потенціалу;

ф створення і впровадження ефективного законодавства у сфері екологічної діяльності;

Ф удосконалення організаційно-технічного механізму реалізації завдань у галузі природокористування;

Ф підготовка кадрів для забезпечення природоохоронної діяль­ності та здійснення політики регулювання екологічної та ядерної без­пеки.

Сьогодні суспільство має реальну можливість переломити наявні негативні тенденції та розпочати радикальне поглиблення ринкових реформ з урахуванням екологічного чинника. Це передбачає реаліза­цію політики цілеспрямованого сприяння розвитку ефективних вітчиз­няних виробництв, активної підтримки створення в Уїсраїні сучасної конкурентоспроможної екологобезпечної економіки. її формування ви­магає посиленої державної екологічної політики в створенні ефектив­них правових, економічних та організаційних умов для надання регі­онам можливостей, використання наявних матеріальних і фінансо­вих ресурсів дляддійснення природоохоронних заході в та проведен­ня комплексу управлінських дій щодо зміни галузевої і технологічної структури виробництва у напрямі зменшення його впливу на стан навколишнього середовища. Реалізація цієї політики здійснюється на трьох рівнях управління: державному, регіональному та місцевому.

Головні питання, що вирішуються на державному рівні, такі:

Ф розроблення та впровадження методологічного, нормативно-методичного та організаційно-правового забезпечення (розроблення політики регулювання ядерної безпеки, проведення державної еколо­гічної експертизи, формування економічного механізму природокори­стування, регулювання використання природних ресурсів та запобі­гання забрудненню навколишнього природного середовища, ліцензу­вання екологічно небезпечних видів діяльності);


Глаез Ив. Еконо&іічмий шіехамїзвв природокорисіпуваюня

ф держави а політика щодо зон надзвичайних екологічних ситуацій;

ф регулювання і організація використання ресурсного потенціа­лу державного значення;

ф встановлення державних нормативів якісного стану природ­них ресурсів;

ф формування та використання позабюджетних фондів охоро­ни довкілля;

ф державний контроль і відповідний вплив за дотриманням при­родоохоронного законодавства;

Ф організація взаємодіїМінекоресурсів України з іншими міністер­ствами та відомствами стосовно виконання вимог природоохорон­ного законодавства;

Ф проведення єдиної науково-технічної політики щодо охорони, раціонального використання та відновлення природних ресурсів;

ф організація і проведення державної політики щодо збережен­ня біорізноманіття;

Ф забезпечення екологічної безпеки як складової національної без­пеки;

Ф реалізація міжнародних угод та підтримання міждержавних стосунків у природоохоронній сфері;

Ф прийняття державних рішень з урахуванням екологічних ви­мог (організація моніторингу, впровадження інформаційних техно­логій, ведення обліку забруднень, прогнозування тощо);

Ф удосконалення екологічної освіти та виховання.

У системі управління екологічною безпекою навколишнього при­родного середовища все більше уваги приділяється її регіоналізації. Нині поступово центр ваги у системі управління переноситься на ре­гіональний рівень. Тому назріла необхідність відпрацювати ефективні механізми встановлення суб'єктів відповідальності за екологічний стан у регіоні. До функцій регіонального рівня управління входять такі пи­тання, які необхідно вирішувати:

Ф регулювання і організація контролю за використанням природ­них ресурсів місцевого значення;


 




РОЗДІЛ IV. ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Ш "«

ф визначення нормативів забруднення навколишнього природно­го середовища (встановлення нормативів гранично допустимих стоків (ГДС), гранично допустимих викидів (ГДВ) та розміщення і захоронення відходів);

ф впровадження ефективного економічного механізму природо­користування;

ф проведення моніторингу та обліку об'єктів природокористу­вання і забруднення навколишнього природного середовища;

ф проведення державно ї екологічної експертизи об 'єктів, розмі­щених на території регіону;

ф здійснення державного контролю за дотриманням природо­охоронного законодавства;

ф розроблення програм впровадження природоохоронних за­ходів, визначення та реалізація інвестиційної політики;

ф інформування населення та зацікавлених суб 'єктів з економіч­них питань.

Управління регіональною екологічною політикою тісно пов'язане з функціями місцевого самоврядування. На місцевому рівні управлін­ня включають вирішення таких питань:

державний контроль за дотриманням природоохоронного за­конодавства;

проведення локального та об 'єктного моніторингу;

впровадження екологічного аудиту на території місцевого са­моврядування;

організація розроблення місцевих екологічних програм;

+ організація і контроль за екологічним розвитком системи кому­нального господарства.

Охорона навколишнього природного середовища і екологічна без­пека, згідно з законодавством України, полягають у здійсненні функцій: планування, дослідження', прогнозування, контролю, екологічної екс­пертизи, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Пе­релічені функції спрямовані на охорону, збереження, відтворення та раціональне використання природних ресурсів і забезпечення необ­хідної якості життєвого середовища для нормального функціонування природних та природно-антропогенних екосистем.


Глава f S. Економічний меж&нізм природокористування

ш— . . . ^

Державне управління в сфері охорони довкілля здійснює Кабінет Міністрів України, державна адміністрація, виконавчі комітети місце­вих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноважені дер­жавні органи. До останніх належить Мінекоресурсів України. До спе­ціально уповноважених державних органів також належать:

-ф- органи з охорони навколишнього природного середовища і ви­користання природних ресурсів (обласні управління екологічної без­пеки, міські та районні екологічні інспекції, які входять до системи управління Мінекоресурсів України);

•ф- міські та районні санітарно-епідеміологічні станції Міністер­ства охорони здоров 'я України;

-ф- органи з використання та охорони водних ресурсів Державно­го комітету України з водних ресурсів;

■ф- органи з використання та охорони земельних ресурсів Держав­ного комітету України з змелених ресурсів;

■ф- органи геологічного контролю Державного комітету України з геології та використання надр;

•ф- органи гірничого нагляду Державного комітету з нагляду за охороною праці;

■ф- лісова охорона Міністерства лісового господарства України."

Як бачимо, національна екологічна політика реалізується через ви-щеозначені відповідні Міністерства та державні комітети. Координа­цію діяльності всіх органів у сфері природокористування здійснюють органи екологічної безпеки Мінекоресурсів України. Останнє також проводить комплексне надвідомче управління в галузі охорони дов­кілля, державний контроль за використанням природних ресурсів і додержанням норм екологічної безпеки. Контроль за дотриманням санітарних норм навколишнього середовища виконує Міністерство охорони здоров'я.

Певну роль відіграють у охороні довкілля громадські природоохо­ронні обєднання. Вони самостійно розробляють і пропагують власні природоохоронні програми, створюють фонди охорони природи, здійснюють разом з державними органами управління у галузі охоро-



РОЗДІЛ IV, ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

ни довкілля перевірки виконання підприємствами та організаціями природоохоронних планів і заходів, дотрималня вимог екологічного законодавства.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.95.208 (0.013 с.)