Фактори і стратегія ринкової трансформації РГК

Фактори трансформації РГК та їх взаємодія в системі регіональних ринків

З переходом до ринкових відносин РГК інтенсивно трансформу­ється під впливом певних факторів та умов.

Під факторами трансформації РГК ми розуміємо ті рушійні сили, які викликають якісні зміни в ньому або так звані трансформаційні переходи (зникнення певних суб'єктів господарювання, перехід від одного якісного стану до іншого). По відношенню до виробничої під­системи РГК усі інші підсистеми та їх елементи (ресурсні, споживчі, екологічні тощо) є факторами трансформації, тобто вони є внутрішніми джерелами розвитку (саморозвитку) виробничої підсистеми і госпо­дарства регіону загалом.

На відміну від факторів, умови трансформації господарства регіону виступають як сили зовнішнього (по відношенню до нього) впливу. Вони можуть посилювати або послаблювати дію факторів трансфор­мації, але самі безпосередньо на виробничу підсистему господарства регіону не впливають.

Отже, фактори трансформації господарства регіону слід вважати чинниками прямої дії, а умови - непрямої.

Водночас між умовами й факторами трансформації господарства регіону немає неперехідної межі, бо фактори не лише виростають з умов, а й приводяться ними в дію. На певному рівні розвитку продуктивних сил і виробничих відносин умови з явища пасивного переростають у фактори - явище активне. Так, певні елементи природи на черговому витку розвитку техніки й технологій та появі потреб на їх корисні функції можуть перейти в категорію природних ресурсів. Аналогічно людські індивіди після 16 років (згідно рекомендацій Міжнародної Організації Праці (МОП) відносяться до категорії економічно актив­ного населення, тому їх також слід розглядати як фактор трансформації господарства регіонів.

Для розуміння базових процесів трансформації господарства регіонів необхідно насамперед виділяти (за П. Самуельсоном) чотири фунда­ментальні фактори, або "колеса" економічного розвитку, а саме: 1) людські ресурси, 2) природні ресурси, 3) капітал та 4) інновації [Самуз-льсон, Нордхауз, 1997, с. 7391.

Зазначені фактори, за методологією Дж. Кендрика [1978, с. 31, 41], доцільно ще поділяти на ті, що мають матеріальні (речовинні) форми і ті, що їх не мають. До перших відносяться людські і природні ресурси, фізичний капітал (основні й оборотні фонди), до других - фінансові ресурси (фінансовий капітал) та інновації. Зрозуміло, що фактори другої групи так чи інакше матеріалізуються у факторах першої групи. Так, фінансовий капітал через інвестиції живить фізичний капітал і сприяє матеріалізації інновацій - у вигляді більш досконалих засобів вироб­ництва та більш кваліфікованої робочої сили (через інвестиції в люд­ський капітал).

Крім фундаментальних факторів (назвемо їх факторами першого порядку), на трансформацію господарства регіонів впливають і інші фактори (другого порядку), що базуються переважно на елементах його споживчої та інфраструктурних підсистем. На нашу думку, кри­терієм їх виділення має бути наявність відповідних статей у структурі витрат на виробництво. Так, фактор ринкової інфраструктури доцільно виділяти, виходячи з того, що у структурі витрат з'явилися так звані інституційні витрати (за послуги консалтингових, маркетингових та інших фірм, плата за банківський процент тощо). Разом з тим із пере­ходом до ринку деякі фактори можуть зникати або їх роль зменшується. Наприклад, зняття з балансу промислових підприємств об'єктів соціаль­ної сфери виводить їх із складу елементів промислової підсистеми господарства регіону, а, отже, і факторів трансформації.

Взаємодію факторів трансформації господарства регіону розгляне­мо на прикладі його промислової підсистеми [Захарченко, 2004, с. 154, 155]. Очевидно, що ця взаємодія відбувається через відповідні ринки (рис. 1.2). Причому всі види взаємодії можна звести до двох основних типів: перший - доповнюваність одних факторів іншими, другий - взаємозамінність.

 

 

Рис. 1.2. Ринкова взаємодія факторів трансформації промислової підсистеми РГК та їх потенціалів.

Потенціали: АдП - адміністративний; АсП - асиміляційний; ВП -виробничий; ЕПП - еколого-промисловий; ІнвП - інвестиційний; ІнП - інноваційний; ПВІ - виробничої інфраструктури; ПВС - вироб­ничого споживання; ПЕІ - екологічної інфраструктури; ПМР - мате­ріальних ресурсів; ПМТР - матеріально-технічних ресурсів; ПОС -особистого споживання; ПОФ - основних фондів; ППІ - підприєм­ницької ініціативи; ПРІ - ринкової інфраструктури; ПРП - природно-ресурсний; ПРСС - ресурсів сільськогосподарської сировини; ПСІ - соціальної інфраструктури; СП - споживчий; ТП - трудовий; УП - управлінський.

Слід зауважити, що сила впливу окремих факторів суттєво відрізня­ється. Так, екстериторіальні фактори, тобто ті, що не мають жорсткої територіальної локалізації, - інвестиційний, інноваційний та ін. - при­близно однаково впливають на промислове виробництво. А територіаль­ні фактори (з чіткою просторовою локалізацією) - працересурсний, природно-ресурсний, споживчий та ін. - особливо сильно впливають на промислове виробництво в місцях їх зосередження.

Слід зауважити, що ринок вносить суттєві корективи в територіаль­ну мобільність факторів. Якщо раніше, наприклад, трудові ресурси відносились до маломобільних факторів, то з розвитком міжрегіональ­них та міжнародних ринків праці вони стають факторами, мобільність яких швидко зростає.

Фактори трансформації РГК можна класифікувати і за напрямом дії: а) фактори позитивного впливу (фактори-стимулятори) і б) фактори негативного впливу (фактори-дестимулятори); хоча одні і ті ж самі фактори в одних системах можуть справляти стимулюючий вплив, а в інших - дестимулюючий [Шнипер, 1995, с. 10, 11].