Поліпшення інвестиційного клімату в регіоні

Традиційно у Вінницькій області, як і загалом в Україні, перева­жають інвестиції у промисловий капітал (71% від загального обсягу). Причому ці інвестиції спрямовуються переважно на будівництво но­вих підприємств. Це пояснюється необхідністю переходу до сучасного обладнання, новітніх технологічних ліній, для чого старі основні фонди, особливо їх активна частина, малопридатні.

Слід зауважити, що обсяги інвестицій у основний капітал дуже нерівномірно розподіляються між регіонами, в т.ч. і внутрішньос влас­ними. В результаті між ними виникає глибока інвестиційна асим лрія.

Так, у Вінницькій області нині беззаперечними інвестиційними лідерами є м. Вінниця, а також Вінницький, Козятинський і Немирів-ський райони.

Водночас для таких районів, як Оратівський, Чечельницький, Мурованокуриловецький та деяких інших, характерний "інвестицій­ний вакуум".

У цих регіонах інвестицій хронічно не вистачає тому, що слабкою є їхня інвестиційна привабливість, яка визначається не тільки загальними (політична стабільність, рівень податків тощо), а й регіональними (людський капітал, матеріально-технічні ресурси, інфраструктура забезпеченість тощо) факторами.

Слід підкреслити, що за роки ринкових перетворень Вінниччина досягла певних успіхів у створенні сприятливого інвестиційного клімату загалом і на рівні окремих регіонів, зокрема. У області стабілізувалася макроекономічна ситуація (хоча й досі існують складні проблеми, наприклад, щодо запровадження цивілізованих механізмів корпоратив­ного управління). Досить високою залишається якість робочої сили. Зростає ефективність, а, отже, й конкурентоспроможність промисло­вого виробництва: частка збиткових підприємств скоротилася з 40% у 2002 р. до 33% у 2003 р. Порівняно невисоким є рівень монополізації ринків. Значним монополістом є хіба-що ВАТ "Вінницянафтопро-дукт", яке контролює понад 50% ринку паливно-мастильних матеріа­лів області. Існують передумови для зростання випуску інноваційної продукції у промисловості.

Деякі регіони Вінниччини також поліпшили інвестиційну привабли­вість. Про це свідчать результати спеціально проведеного дослідження. У ньому враховано 19 показників, основними з яких є прибутковість промислових підприємств, заборгованість (за підсумками господарсь­кої діяльності), темп зростання виробництва, інвестиції в основний капітал, прямі іноземні інвестиції, рівні безробіття, заробітної плати та злочинності (додаток П).

Узагальнення цих показників дозволило встановити інтегральний рівень інвестиційної привабливості регіонів Вінницької області (серед­ній рівень оцінювався одиничним індексом) та провести їх групування, (рис. 12.6).

I група - регіони з найвищим рівнем інвестиційної привабливості (індекс понад 4). До цієї групи відноситься лише Немирівський район, який завдяки діяльності компанії "Немірофф", має найкращі в області соціально-економічні показники. Досить сказати, що за 2003 р. район мав 119,6 млн. грн. прибутків, тоді як у Вінницькій області загалом прибутки перевищували збитки тільки на 80,8 млн. грн. За 1990-2003 pp. обсяги промислового виробництва в районі зросли у 6 разів, тоді як у області скоротилися на 30%. Це є свідченням вдалого залучення інвестицій, в т. ч. й іноземних, у промисловість району і області.

II група - регіони з високим рівнем інвестиційної привабливості (індекс від 1,1 до 4). До цієї групи відносяться тільки два райони -Вінницький та Крижопільський. Високі показники інвестиційної при­вабливості першого району пов'язані з успішною діяльністю СП "Поділля-ОБСТ", а також тим, що район має вигідне (щодо обласного центру) економіко-географічне положення. Високий же рейтинг дру­гого району визначається, передусім, високою прибутковістю Крижо-пільського цукрового заводу, який організаційно увійшов до концерну "Укрпромінвест" і значно поліпшив показники своєї діяльності.

III група - регіони з рівнем інвестиційної привабливості нижчим за середній (індекс 0,5-0,8). До цієї групи відносяться 6 регіонів: Бершадський, Калинівський і Шаргородський райони та міста Вінниця, Жмеринка і Козятин. Зокрема, Калинівський район характеризується підвищеною часткою зайнятих у промисловості (частковий індекс - 1,3), високими темпами зростання промисловості (2,5) та значними обсягами виробництва товарів народного споживання (1,4), передусім за рахунок двох підприємств з Калинівки, які виробляють мило та парфуми (це -філія національної миловарної компанії та парфюмерна фірма "Коне"). Звертає на себе увагу порівняно низький рівень інвестиційної привабли­вості обласного центру - м. Вінниці. Власне, у цьому немає нічого дивного з огляду на те, що у місті нормально не функціонує сектор великої промисловості. За пасивності міської влади більшість промис­лових "монстрів" збанкрутували - це ВО "Хімпром", ламповий завод та ін. Цим в основному пояснюється високий рівень збиткової діяль­ності підприємств міста (індекс 1,6). Хоча місто має сприятливі показ­ники чисельності зайнятих у промисловості (індекс 1,5), інвестицій у основний капітал (1,6) тощо.

IV група - регіони з низьким рівнем інвестиційної привабливості (індекс 0-0,5). Це найбільш чисельна група регіонів, всього їх 19; це 17 районів та міста Могилів-Подільський і Хмільник. Серед регіонів цієї групи найкращі можливості для залучення інвестицій мають міста. Для поліпшення інвестиційного клімату у Могилеві-Подільському важ­ливо стабілізувати роботу машинобудівного заводу, а у Хмільнику -приступити до реалізації програми модернізації заводу "Хмільник-сільмаш".

V група - регіони з найнижчим рівнем інвестиційної привабливості (індекс менше 0). До цієї групи увійшло 6 регіонів: Могилів-Поділь­ський, Піщанський, Тростянецький, Хмільницький і Чернівецький райони та м. Ладижин. Це найбільш проблемні регіони Вінницької області. Несприятливий інвестиційний клімат Ладижина пояснюється найвищим у області рівнем забруднення повітряного басейну. Водно­час місто має непогані умови для залучення інвестицій у біотехно-логічні та деякі інші виробництва, про що свідчить високий індекс прямих іноземних інвестицій (13).