Розвиток саморегулювання на фондовому ринку

Саморегулювання діяльності професійних учасників на фондовому ринку є складовою частиною системи регулювання ринку. В Україні створення саморегульованих органЬацій (СРО) стало можливим з прийняттям Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Держава встановила правові основи розвитку процесів саморегулю­вання учасників фондового ринку, але на практиці реальних повноважень не отримала жодна із десяти створених саморегульованих організацій. Визначені законодавством можливості впровадження саморегулювання залишилися невикористаними як державними регуляторами, так і учасниками фондового ринку.

Аналіз діяльності саморегульованих організацій в Україні вказує на нездатність більшої частини існуючих СРО виконувати реальні регулюючі обов'язки через:

■непослідовну державну політику стосовно СРО (проблема поєд­нання лобіювання та саморегулювання на ринку);

■відсутність стандартів діяльності СРО та їх координації при вирішенні завдань загального розвитку;

■ лобіювання деякими СРО в органах державної влади інтересів невеликої частини своїх членів, що призводить до конфлікту інтересів між державними органами та саморегульованими організаціями в системі регулювання ринку та між членами СРО;

■ недостатню технічну та фінансово-матеріальну базу для реального виконання СРО своїх повноважень;

■ відсутність ефективної системи моніторингу СРО за діяльністю своїх членів на предмет дотримання чинного законодавства про цінні папери.

На сьогоднішній день непослідовна державна політика щодо СРО знаходить свій прояв у тому, що:

■ не проводиться регулярний аналіз якості виконання СРО своїх повноважень;

■ не проводяться взаємні консультації між органами держави та СРО щодо стану дотримання учасниками ринку та посадовими особами держави вимог чинного законодавства;

■ СРО майже не залучаються державними органами до здійснення контрольно-ревізійної діяльності;

■ відсутня координація зусиль органів держави та СРО при здійс­ненні контрольно-ревізійної діяльності щодо учасників ринку.

Саморегульовані організації на фондовому ринку повинні стати важливим інструментом для досягнення цілей регулювання. Статус та повноваження саморегульованих організацій в розвитку взаємовідносин учасників фондового ринку та їх регулювання мають бути переглянуті в напрямку існуючих можливостей СРО.

Розвиток законодавства про фондовий ринок

Формою реалізації цілей та завдань цієї Програми є прийняття відповідних законів України та підзаконних нормативно-правових актів.

При виробленні спеціальних принципів законодавства, що регулює фондовий ринок, необхідно виходити з наступних цілей регулювання: захист прав інвесторів і забезпечення ефективності та прозорості фондо­вого ринку. Законодавство повинно встановлювати такі вимоги до функціонування фондового ринку України, які відповідають стандар­там правового регулювання аналогічних правовідносин на розвинутих

ринках.

Основні принципи

Вони передбачають що:

■ поєднання цивільно-правового та публічно-правового методів ре­гулювання відносин між державою та учасниками фондового ринку має залежати від характеру цих відносин та їх суб'єктів;

■ вільний та захищений (гарантований) законом обіг цінних паперів можливий за умови дотримання встановлених законом (іншими нор­мативно-правовими актами) та контрольованих державою правил допуску цінних паперів на ринок (порядку їх розміщення), правил, що стосуються правового положення та діяльності професійних учасників фондового ринку, а також правил організованого фондового ринку;

■ регулювання цивільно-правових відносин між всіма учасниками фондового ринку (емітентами, інвесторами, професійними учасниками), пов'язаних з обігом цінних паперів (на первинному та вторинному ринку), можливе шляхом встановлення особливостей цих відносин спеціальними нормами;

■ система фіксації (реєстрації) прав власників цінних паперів повин­на дозволяти, у відповідності з тими чи іншими цивільно-правовими підставами, здійснювати фіксацію майнових прав на цінні папери незалежно від форми їх випуску;

■ фіксація права власності на цінні папери при здійсненні угод з цінними паперами на організованих ринках та по відношенню до цінних паперів (акцій), які розміщуються акціонерними товариствами з великою кількістю акціонерів, повинна здійснюватися тільки професій­ними учасниками фондового ринку, спеціально уповноваженими на те особами;

■ система реєстрації прав на цінні папери повинна забезпечувати захист прав їх власників від ризиків при обігу цінних паперів;

■ державне регулювання фондового ринку повинно здійснюватися шляхом прямого регулювання цього ринку нормами закону, а також через надання ДКЦПФР спеціальних повноважень;

■ саморегулювання учасників фондового ринку повинно узгоджу­ватися з його державним регулюванням;

■ з метою захисту прав та інтересів інвесторів до розміщення на первинному ринку повинні допускатися тільки ті цінні папери, випуск яких пройшов державну реєстрацію;

■ правила розкриття інформації про цінні папери та про діяльність емітента повинні забезпечувати своєчасний доступ інвесторів і професій­них учасників ринку до інформації, необхідної для прийняття ними обґрунтованих рішень при укладанні та виконанні угод з цінними паперами, а також при реалізації прав, ними посвідчених;

■ законодавче визначення видів професійної діяльності на фондовому ринку, а також основних вимог до професійних учасників фондового ринку є необхідним при виході їх на ринок;

■ основні вимоги до професійної діяльності учасників фондового ринку повинні бути чітко закріплені в законі;

■ діяльність професійних учасників фондового ринку повинна здійсню­ватися під належним контролем ДКЦПФР;

■ забезпечення захисту майнових прав та інтересів клієнтів професій­них учасників фондового ринку від ризиків, пов'язаних з недобросовіс­ністю професійного учасника, а також ризиків, пов'язаних з діяльністю, яка здійснюється професійним учасником у власних інтересах, або з його банкрутством, регулюється державою.

Отже, створення та функціонування організованого фондового ринку вимагає спеціального державного регулювання цього ринку, покликаного забезпечити:

■ прозорість угод з цінними паперами;

■ дотримання правил, які забезпечують рівність всіх учасників організованого ринку;

■ нагляд та контроль за всіма учасниками організованого ринку;

■ захист від недобросовісної конкуренції і зловживання монопольним становищем;

■ припинення дій по маніпулюванню цінами на організованих ринках;

■ зниження ризиків невиконання зобов'язань учасниками ринку.

Базові документи

Важливими умовами досягнення привабливості фондового ринку України є зближення існуючого і майбутнього законодавства України з законодавством Європейського Співтовариства (регламентами, директи­вами, рішеннями, рекомендаціями та висновками), вжиття заходів для забезпечення того, щоб законодавство України про компанії, закони про банківську діяльність, бухгалтерський облік компаній і податки, фінансові послуги, правила конкуренції, непряме оподаткування поступово були приведені у відповідність до законодавства ЄС.

Розробка законів та підзаконних нормативно-правових актів повинна здійснюватися з урахуванням:

■ Директиви Ради 68/151/ЄЕС від 9 березня 1968 року про координа­цію гарантій (застережених заходів), які Держави-члени вимагають від компаній відповідно до змісту другого пункту статті 58 Договору для захисту інтересів Держав-членів та інших держав з метою уніфікації таких гарантій в усьому Співтоваристві;

■Директиви Ради 77/91/ЄЕС від 13 грудня 1976 року про узго­дження з метою розробки рівноцінних захисних засобів, які для охо­рони своїх та чужих інтересів Держави-члени вимагають від компаній відповідно до змісту другого пункту статті 58 Договору і які стосу­ються створення відкритих акціонерних товариств з обмеженою від­повідальністю та підтримання і зміни їх капіталу;

■ Директиви Ради 78/660ЄЕС від 25 липня 1978 року, розробленої на підставі статті 54 (3) Договору про річні рахунки окремих типів компаній;

■ Директиви Ради 78/855/ЄЕС від 9 жовтня 1978 року, розробленої на підставі статті 54 (3) [q] Договору, яка стосується злиття публічних компаній з обмеженою відповідальністю (акціонерних товариств);

■ Директиви Ради 79/279/ЄЕС від 5 березня 1979 року щодо узгод­ження умов включення цінних паперів до офіційного біржового лістингу;

■ Директиви ради 80/390/ЄЕС від 17 березня 1980 року щодо коор­динації вимог стосовно створення, упорядкування та розподілу списку подробиць, який буде виданий під час внесення цінних паперів до офіційного біржового лістингу;

■ Директиви Ради 82/121/ЄЕС від 15 лютого 1982 року щодо інфор­мації, яка публікується на регулярній основі товариствами, акції яких допущені до офіційного біржового лістингу;

■ Директиви Ради 82/891/ЄЕС від 17 грудня 1982 року, яка базується на статті 54 (3) (q) Договору та регулює поділ публічних компаній з обмеженою відповідальністю (акціонерних товариств);

■ Директиви Ради 83/349 ЄЕС від 13 червня 1983 року, яка базуєть­ся на статті 54 (3) (q) Договору стосовно консолідованих рахунків;

■ Директиви Ради 84/253/ЄЕС від 10 квітня 1984 року, яка базуєть­ся на статті 54 (3) (q) Договору стосовно затвердження осіб, відпові­дальних за проведення нормативних ревізій документів бухгалтерського обліку;

■ Директиви Ради 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року про приведення у відповідність Законів та Положень стосовно діяльності зі спільного інвестування в цінні папери, що обертаються (ШІТБ);

■ Директиви Ради 88/627/ЄЕС від 12 грудня 1988 року щодо інфор­мації, яка публікується, коли контрольний пакет компанії, цінні папери якої внесено до офіційного біржового лістингу, купується або пропону­ється до продажу;

■ Директиви Ради 89/298/ЄЕС від 17 квітня 1989 року щодо узгод­ження вимог до розробки, перевірки та розповсюдження проспектів, що публікуються під час випуску переказних цінних паперів;

■Директиви Ради 89/592/ЄЕС від 13 листопада 1989 року, що координує правила регулювання інсайдерської торгівлі;

■ Директиви Ради 89/667/ЄЕС від 21 грудня 1989 року про закриті акціонерні товариства з обмеженою відповідальністю з одним учасником;

■ Директиви Ради 89/666/ЄЕС від 21 грудня 1989 року про вимоги щодо розкриття інформації стосовно філій, відкритих у Державах-членах певними типами компаній, які діють відповідно до законодавства іншої Держави;

■ Директиви Ради 90/435/ЄЕС від 23 липня 1990 року про загально прийняту систему оподаткування товариств різних Держав-членів при злитті, поділі, передачі активів та обміні акцій; директиви Ради 92/101/ЄЕС від 23 листопада 1992 року про зміни до Директиви 77/91/ЄЕС про створення відкритих акціонерних товариств з обмеженою відповідальністю та підтримання та зміни їх капіталу; ' ' '

■ Директиви Ради 93/22/ЄЕС від 10 травня 1993 року про інвестиційні послуги в сфері цінних паперів;

■ Директиви Ради ЄС від 9 червня 2000 року щодо закону про компанії стосовно пропозицій поглинання;

■ Рекомендації Комісії ЄС 77/534/ЄЕС від 25 липня І 977 року щодо Європейського кодексу поведінки стосовно операцій з цінними паперами, що обертаються;

■ Рекомендації Комісії ЄС 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року щодо другого підпараграфа статті 25 (1) Директиви 85/611/ЄЕС.

Вище означені проблеми Українського фондового ринку передбачені „Програмою розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки", яка була прийнята на заключному засіданні 13 грудня 2000 року членами Стратегічної групи з питань розвитку фондового ринку та за організа­ційної і технічної підтримки Агентства США з міжнародного розвитку.

Члени Стратегічної групи звернулися до Верховної Ради України з проханням прискорити розробку та прийняти нові Цивільний та Кри­мінальний кодекси України, Податковий кодекс України, Закони України „Про інститути спільного інвестування (корпоративні та па­йові інвестиційні фонди)", „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок", „Про акціонерні товариства", „Про обіг векселів в Україні", „Про похідні цінні папери", „Про недержавні пенсійні фонди".

Члени Стратегічної групи звернулися до Президента України з прохан­ням схвалити Основні напрямки розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки на основі розробленої Програми розвитку фондового ринку на 2001-2005 роки та доручити Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Національному банку України, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку вжити конкрет­них заходів по реалізації вищезгаданої програми на державному рівні. Члени Стратегічної групи звернулися до Кабінету Міністрів України з проханням затвердити План заходів по реалізації Програми розвитку фондового ринку на 2001-2005 роки.

Члени Стратегічної групи звернулися до всіх учасників фондового ринку та державних органів з проханням здійснювати свою діяльність з врахуванням основних положень розробленої Програми розвитку Фондового ринку на 2001-2005 роки.

Але у зв'язку з тим, що переважна більшість проблем Українського Фондового ринку, що були передбачені „Програмою розвитку фондо­вого ринку України на 2001-2005 роки" не були вирішені в зазначені терміни Консультаційно-експертна рада Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на червневому засіданні 2005 року роз­глянула проект Програми розвитку фондового ринку України на 2006-2010 рр., розроблений робочою групою ДКЦПФР. Дана Програма може стати основою для підготовки Указу Президента України щодо основних напрямів розвитку фондового ринку на найближчі п'ять років.

Програма має містити більш конкретний аналіз проблем, які існують на фондовому ринку. Необхідно узгодити завдання щодо розвитку ринку та заходи для їх виконання. В Україні існує певна дієздатна модель ринку цінних паперів, яку треба не перебудовувати, а вдосконалювати.

Фахівці УМВБ вважають, що зміст документа не відповідає його назві, проект більш схожий на пояснювальну записку, яка містить міркування і загальні фрази. Враховуючи це, доцільно взяти за основу Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки, більшість положень з яких ще не виконано, і підготувати одразу повний пакет документів: проект Програми розвитку фондового ринку України на 2006-2010 рр., проект Заходів на виконання Програми та проект Указу Президента. Проекти зазначених документів повинні розроблятися відповідно до Програми уряду „Назустріч людям" без викривлення її засад, що спостерігається в наданому проекті Програми.

В свою чергу, фахівці ДФБ наголошують на необхідності розробки програми, яка б в органічній єдності і взаємозв'язку охоплювала всю сферу законодавчого регулювання всіх факторів та процесів розвитку фондового ринку й в контексті відповідних перетворень передбачала поетапне внесення змін до законодавства, що регулює ринок цінних паперів і діяльність його професійних учасників.

Насамперед необхідно розробити модель фондового ринку, яку планують отримати в результаті реалізації Програми. При цьому структура документа повинна передбачати кілька основних підрозділів, присвя­чених аналізу поточного стану ринку і проблем, що існують на ньому, визначенню основних завдань щодо розвитку ринку, а також перелік заходів їх виконання.

Розділ 4