Вклад українців у загальну перемогу: цифри, факти, оцінки

Умови визволення України від німецько-фашистських загарбників були створені перемогою Червоної армії під Сталінградом у лютому 1943 р. і поразкою противника у Курській битві у серпні 1943 р.

18 грудня 1942 р. почалося визволення України. Ставка покладала на Південно-Західний фронт (командувач генерал-полковник М.Ф. Ватутін) звільнення Донбасу. Донбаська операція дала змогу 23 серпня 1943 р. звільнити Харків, а 8 вересня – Донецьк. На кінець вересня 1943 р. радянські війська вийшли до Дніпра і 6 листопада 1943 р. було визволено столицю України – Київ.

У боях за Дніпро прославився молодий льотчик-винищувач І.М. Кочубей. За 10 днів він збив 11 літаків противника, а на день звільнення Києва цей рахунок складав 25 літаків.

Фашисти завдали великих збитків нашій столиці – було знищено чверть житлового фонду міста, залишивши 200 тис. киян без даху над головою. Вони вивели з ладу 800 з 1176 підприємств, сплюндрували національні святині та історичні пам’ятники українського народу. У Києві до війни мешкало 900 тис. жителів. Після звільнення залишилось лише 180 тис. осіб.

За це німецько-фашистські загарбники поплатилися. В боях за Київ вони втратили 12 піхотних, 2 танкові та 1 моторизовану дивізії; 15 тис. чол. вбитими й близько 26 тис. пораненими, 6 тис. полоненими. Наші воїни знищили 244 танки, 126 літаків, 171 гармату, в тому числі 48 САУ, 158 мінометів, 246 кулеметів, 8 складів, взяли значні трофеї.

У битві за Дніпро званням Героя Радянського Союзу удостоєно 2,5 тис. солдат і офіцерів.

Наслідком літньо-осінньої кампанії 1943 р. стало звільнення Лівобережної України. Це позбавило нацистську Німеччину важливого джерела сировинних, енергетичних, продовольчих і трудових ресурсів. 24 жовтня 1943 р. почався загальний наступ Червоної Армії на Правобережжі.

У рядах Червоної армії налічувалось 6,1 млн. солдатів і офіцерів. На її озброєнні було 88,9 тис. гармат і мінометів, близько 4, 9 тис. танків та САУ, 2167 одиниць реактивної артилерії, 8,5 тис. бойових літаків.

Фашистська Німеччина на Правобережжі України мала 1760 тис. солдат і офіцерів, 16 800 гармат і мінометів, 2 200 танків та САУ, близько 1 460 літаків. Ми поступалися лише у кількості танків та САУ, в усьому іншому – переважали.

1944 р. – рік остаточного визволення України. Корсунь-Шевченківська, Луцько-Рівненська, Львівсько-Сандомирська, Карпатсько-Ужгородська та Яссько-Кишинівська наступальні операції завершили визволення України від нацистської Німеччини.

14 жовтня 1944 р. радянські війська визволили Закарпаття. Всі етнічні українські землі вперше опинились під радянською владою.

За участь у визволенні України було удостоєно звання Героя Радянського Союзу 940 учасників боїв, серед них – 668 українців.

16 серпня 1944 р. між СРСР і Польською Республікою було підписано договір щодо радянсько-польського кордону. СРСР погодився на 17-ти кілометрове і навіть 30-ти кілометрове відхилення на окремих ділянках кордону на користь Польщі.

26 листопада 1944 р. відбувся Перший З’їзд Народних Комітетів Закарпатської України. З’їзд ухвалив маніфест про возз’єднання Закарпаття з УРСР. 29 червня 1945 року між СРСР та Чехословаччиною було підписано угоду про возз’єднання Закарпаття з УРСР.

10 лютого 1947 р. була поставлена остання крапка у визначенні повоєнних кордонів України. У цей день був підписаний договір, якому Румунія визнала право УРСР на Північну Буковину, Холмщину та Ізмаїлщину. Румунія визнала кордони, які були встановлені в червні 1940 р.

Якими ж були підсумки Другої cвітової війни та Великої Вітчизняної війни? Найдорожчі і найболючіші втрати – людські. Населення України на початку 1941 р. становило 41,9 млн., а у 1945 р. – 27,4 млн. чол. За період війни населення скоротилося на 14,5 млн. чол.

Великими були і матеріальні втрати. Загарбники зруйнували понад 700 міст і 28 тис. сіл, 15 тис. промислових об’єктів, 18 тис. лікувальних установ, 33 тис. закладів освіти і науки, 19 тис. бібліотек. 250 українських сіл зазнали долі Хотині. Загальна сума втрат сягнула 1,5 млн. крб.

Політичні підсумки. Кардинально змінився статус України. Вперше її основні етнічні території були об’єднані у складі однієї держави. Наша держава стала однією із засновниць ООН.

Персоналії

Бурмистренко Михайло Олексійович (1902-194) – політичний та державний діяч. Закінчив Московський інститут журналістики. Із січня 1938 р. – другий секретар ЦК КП(б)У, голова ВР УРСР. Один з організаторів партизанського руху в Україні, член військової ради Південно-Західного фронту (серпень-вересень 1941 р.). загинув у бою 29 вересня 1941 р. в районі Шумейково Полтавської області.

Ватутін Микола Федорович (1901-1944) – генерал армії, Герой Радянського Союзу (з 1965, посм.), командувач військами Воронізького фронту (липень-жовтень 1942 р. та березень-жовтень 1943 р.), Південно-Західного (жовтень-березень 1943 р.), 1-го Українського (жовтень 1943 р. – березень 1944 р.) фронту. 29 лютого 1944 року був тяжко поранений і 15 квітня 1944 року помер. Похований у Києві.

Єроменко Андрій Іванович (1892-1970) – Маршал Радянського Союзу (1955), Герой Радянського Союзу (1944), Герой ЧССР (1970). З липня 1941 року заступник командувача Західного фронту, серпень-жовтня 1941 року командувач Брянським фронтом, із серпня 1942 року командувач Сталінградським фронтом, Південним (січень-лютий 1943 р.), Калінінським (квітень-жовтень 1943 р.), 1-м Прибалтійським (жовтень-листопад 1943 р.) фронтами. Другим Прибалтійським (з квітня 1944 р.), 4-м Українським (з березня 1945 р.) фронтами. Урна з прахом похована у Кремлівській стіні.

Жуков Георгій Костянтинович (1896-1974) – Маршал Радянського Союзу (1943), Герой Радянського Союзу (1939, 1944, 1945, 1956), Герой МНР (1969). Двічі удостоєний орденом "Перемоги". З червня 1941 р. – член Ставки, із серпня 1942 р. – заступник Верховного Головнокомандувача. У березні-травні 1944 р. – командувач 1-го Українського фронту. З листопада 1944 р. до травня 1945 р. – командувач 1-го Білоруського фронту. Урна з прахом похована у Кремлівській стіні.

Кирпонос Михайло Петрович (1892-1941) – генерал-полковник, Герой Радянського Союзу (1940), з січня 1941 року – командувач Київським особливим ВО. З почату війни – командувач Південно-Західним фронтом. Загинув у бою 20 вересня 1941 р. в районі Шумейково поблизу м. Лохвиця, Полтавської області. Похований у Києві, у парку Вічної Слави.

Ковпак Сидір Артемович (1887-1967) – державний та громадський діяч, один з керівників партизанського руху, двічі Герой Радянського Союзу (1942, 1944), генерал-майор (1943). В 1941-1942 рр. – командир з’єднання, яке здійснило ряд глибоких рейдів на Правобережну Україну. За 26 місяців з’єднання пройшло понад 10 тис. км, знищивши гарнізони ворога у 39 населених пунктах. З 1947 р. – заступник голови Президії ВР УРСР. На честь героя встановлено пам’ятник у Путивлі.

Кожедуб Іван Микитович (1920-1991) – тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1944, 1945). За роки війни здійснив 330 бойових вильотів, збив 62 літаки противника. Обраний депутатом ВР СРСР в 1946-1962 рр. з 1964 р. – заступник командувача авіацією Московського ВО, з 1971 р. – у центральному апараті Військово-Повітряних Сил.

Конєв Іван Степанович (1897-1973) – двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945), Маршал Радянського Союзу, Герой ЧССР (1970), Герой МНР (1971). В 1940-1941 рр. – командувач військами Забайкальського і Північнокавказького ВО. Під час Великої Вітчизняної війни – командувач військ 1-го і 2-го Українських фронтів.

Руднєв Семен Васильович (1899-1943) – один із організаторів партизанського руху в Україні. Герой Радянського Союзу (1944, посмертно), генерал-майор (1943). У вересні 1941 року очолив партизанський загін в Сумській області, який у жовтні 1941 р. об’єднався з Путивльським загоном під командуванням С.А. Ковпака. З жовтня 1941 р. був комісаром партизанського з’єднання. Разом із сином Радієм загинув за остаточно нез’ясованих обставин у бою біля Делятина Івано-Франківської області.

Строкач Тимофій Амвросієвич (1903-1963) - один із організаторів партизанського руху в Україні, генерал-лейтенант (1944). Учасник оборонних боїв 1941 р. за Київ і Москву. В 1942-1945 рр. – начальник Українського штабу партизанського руху. Після війни – заступник наркома НКВС УРСР (1945-1946), міністр внутрішніх справ УРСР (1946-1956), начальник Головного управління прикордонних військ, заступник міністра МВС УРСР (1956-1957). Депутат ВР СРСР в 1937-1958 рр.

Хрущов Микита Сергійович (1894-1971) – державний і партійний діяч, генерал-лейтенант (1943). У 1938-1949 рр. (з перервою у квітні-листопаді 1947 р.) – перший секретар ЦК КП(б)У, в 1944-1947 рр. – одночасно головою Раднаркому України. Під час Великої Вітчизняної війни – член Військових рад кількох фронтів.

Найважливіші події:

Р.

15 березня – проголошення незалежності Карпатської України.

23 серпня – підписання договору між СРСР і Німеччиною про ненапад, а також таємної угоди про перерозподіл сфер впливу в Східній Європі.

1 вересня – напад Німеччини на Польщу. Початок Другої Світової війни.

17 вересня – початок походу Червоної Армії на Західну Україну.

28 вересня – підписання радянсько-німецького договору про дружбу і кордони.

26-27 жовтня – прийняття Народними Зборами Західної України Декларації про входження до складу СРСР.

1940 р., 28-30 червня – інкорпорація Бессарабії та Північної Буковини до складу Радянського Союзу.

Р.

22 червня – напад Німеччини на СРСР. Початок Великої Вітчизняної війни.

23-24 червня – перший танковий бій в Україні біля м. Радехів на Львівщині.

24 червня – заява президента США Ф. Рузвельта про готовність американського уряду надати допомогу Радянському Союзу у війні проти Німеччини.

28 червня – після оборонних боїв радянські війська залишили Рівне.

30 червня – після оборонних боїв радянські війська залишили Львів.

30 червня – проголошення у Львові відновлення Української держави.

1 липня – після оборонних боїв радянські війська залишили Дрогобич.

2 липня – радянські війська залишили Станіслав (нині Івано-Франківськ).

3 липня – радянські війська залишили Тернопіль.

5 липня-26 вересня – оборона Києва.

8 липня – радянські війська залишили Проскурів (нині Хмельницький).

11 липня – радянські війська залишили Кам’янець-Подільський.

19 липня – радянські війська залишили Ізмаїл.

21 липня – радянські війська залишили Вінницю.

4 серпня – радянські війська залишили Кіровоград.

4 серпня-16 жовтня – оборона Одеси.

17 серпня – після запеклих боїв радянські війська залишили Миколаїв.

19 серпня – радянські війська залишили Херсон.

22 серпня – радянські війська залишили Черкаси.

31 серпня – починають формуватись перші партизанські загони і підпільні групи.

18 вересня – радянські війська залишили Полтаву.

10 жовтня – радянські війська залишили Суми.

30 жовтня-4 липня – оборона Севастополя.

Р.

Травень – поразка ЧА під Харковом та в Криму.

20 червня – створення Українського штабу партизанського руху.

17 липня – радянські війська залишили Ворошиловград (нині Луганськ).

22 липня – завершення окупації України.

28 липня – на Чернігівщині створено партизанські з’єднання під керівництвом О. Федорова.

13 вересня – німецькі війська розпочали штурм Сталінграда.

26 жовтня – почався рейд партизанських з’єднань С. Ковпака і О. Сабурова з Брянських лісів на Правобережну Україну.

18 грудня – початок визволення території України.

Р.

16 березня – після запеклих боїв радянські війська вдруге залишили Харків.

5 липня-23 серпня – битва на Курській дузі.

23 липня – звільнення Харкова.

Вересень-листопад – битва за Дніпро.

6 листопада – визволення Києва.

Р.

24 січня – почалася Корсунь-Шевченківська наступальна операція військ 1-го і 2-го Українських фронтів.

5 березня – розпочалася Умансько-Ботошанська наступальна операція військ 2-го Українського фронту.

9 травня – звільнення Севастополя.

6 червня – відкриття другого фронту у Західній Європі.

26 листопада – рішення І-го з’їзду народних комітетів Закарпатської України про возз’єднання з УРСР.

Р.

4-11 лютого – відбулася Кримська конференція глав урядів СРСР, США, Англії.

9 травня – капітуляція Німеччини.

2 вересня – капітуляція Японії. Закінчення Другої Світової війни.

Контрольні запитання:

1. Яке мало значення возз’єднання українських земель у 1939-1940 рр.?

2. Чому Червона Армія у початковий період Великої Вітчизняної війни терпіла поразки?

3. Які плани виношував Гітлер по відношенню до України?

4. Що приніс "новий порядок" в Україну?

5. Як проходив процес визволення України від німецько-фашистських окупантів?

6. Який внесок України у перемогу над фашизмом і нацизмом?

7. Яка ціна Перемоги?

8. Коли остаточно вирішалось "українське питання"?

9. Підсумки Великої Вітчизняної війни та її уроки.

Рекомендована література:

1. Безсмертя. Книга Пам’яті України.1941-1945. – К., 2000.

2. Бушин М.І., Загоріна Р.К., Лисенко А.І. Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. та Черкащина. Книга перша. Герої Радянського Союзу і повні кавалери ордену Слави. – Черкаси: "Вертикаль" ПП Кандич С.Г., 2005.

3. Бушин М.І., Березняк Г.І., Лисенко А.І. Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. та Черкащина. Книга друга: Братські могили. – Черкаси: "Вертикаль" ПП Кандич С.Г., 2005.

4. Іваненко В.В., Якунін В.К. ОУН і УПА у Другій світовій війні: проблеми історіографії та методології. Монографія. – Д.: "Арт-прес", 2006

5. Горб-Дубова Т.П. Україна не стала на коліна. – Черкаси: "Відлуння-Плюс", 2007.

6. Історія України. Навчальний посібник / Наук. ред. Бушин М.І. – Черкаси: Брама, 2000.

7. Історія України. Навчальний посібник для студентів неісторичних спеціальностей вищих закладів освіти / За ред. Бушина М.І. та Гуржія О.І. – Черкаси, 2007.

 

ЛЕКЦІЯ 15