Другого дня Мелашка з ріднею вийшли з києва. Всі йшли бором смутні та невеселі. А бір гув, як море в негоду, од найтихішого вітру та наводив сум на сумні й без того душі.

Мелашка прийшла додому, і свекруха справдила своє слово; од того часу вона знов облила Мелашку солодким медом, а полин неначе сховала десь у комору для Мотрі. Кайдашиха боялась, щоб Мелашка знов не чкурнула на Бассарабію або й за границю. Сльози та несподівана тривога помирили сім'ю, неначе всіх помиряюча смерть.

Вернувшись додому, Кайдашиха поїхала в Богуслав на ярмарок, набрала Мелашці на спідницю й на хвартух, купила здорову гарну хустку й новий жовтий з червоними квітками очіпок. Через два тижні Мелашка обродинилась: вона мала сина.

VII

 

У Кайдаш`евій х`аті ст`ала мирн`ота (в Кайдашовой хате наступил мир): свекр`уха помир`илась з нев`істкою (свекровь помирилась с невесткой). Зат`е на двор`і, між двом`а госп`одарями (зато на дворе, меж двумя хозяевами), стар`им та молод`им, поч`ався н`елад (старым и молодым, началось несогласие). Лаврін вже вваж`ав себ`е за госп`одаря (Лаврин уже считал себя за хозяина). Він був м`енший син у б`атька (он был младший сын у отца), і все батьк`івське добр`о, по укра`їнському звичаю, припад`ало м`еншому с`инові (а всё отцовское добро, по украинскому обычаю, полагалось младшему сыну). Лаврін знав (Лаврин знал), що б`атькова х`ата, б`атькові вол`и й воз`и (что отцова хата, отцовы волы и телеги), все батьк`івське добр`о (всё отцовское добро) — все те йог`о добр`о (всё это его добро). Він перест`ав сл`ухати б`атька (он перестал слушаться отца), а б`атькові хот`ілось порядкув`ать в господ`арстві (а отцу хотелось держать порядок, хозяйничать /самому/ в хозяйстве). Кайд`аш постар`івся і став ще част`іше загляд`ать в корчм`у (Кайдаш постарел и стал ещё чаще заглядывать в корчму), запив`аючи д`авнє панщ`анне г`оре (запивая прошлое горе крепостничества). Всі гр`оші (все деньги), що він заробл`яв у п`ана та в люд`ей на воз`ах, на плуг`ах та б`оронах (что он зарабатывал у помещика и у людей на телегах, на плугах и боронах), стар`ий Кайд`аш пропив`ав у ш`инку (старый Кайдаш пропивал в корчме).

 

У Кайдашевій хаті стала мирнота: свекруха помирилась з невісткою. Зате на дворі, між двома господарями, старим та молодим, почався нелад. Лаврін вже вважав себе за господаря. Він був менший син у батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові. Лаврін знав, що батькова хата, батькові воли й вози, все батьківське добро — все те його добро. Він перестав слухати батька, а батькові хотілось порядкувать в господарстві. Кайдаш постарівся і став ще частіше заглядать в корчму, запиваючи давнє панщанне горе. Всі гроші, що він заробляв у пана та в людей на возах, на плугах та боронах, старий Кайдаш пропивав у шинку.

 

 

Він не дав`ав Лавр`інові гр`ошей до рук (он не давал Лаврину деньги в руки), і Лаврінові ст`ало в`ажко покор`ятись дражл`ивому та лайл`ивому б`атькові (и Лаврину стало тяжело подчиняться раздражительному и крикливому отцу).

У петр`івку почин`алась косов`иця та гребов`иця (в петровку начиналась косовица и сгребание сена), а тим ч`асом дост`иг і р`анній ячм`інь-р`ихоль (а тем временем созрел и ранний ячмень).

Стар`ий Кайд`аш загад`ав зв`ечора Кайдаш`исі та Мел`ашці гребт`и с`іно (старый Кайдаш велел с вечера Кайдашихе и Мелашке грести сено), а Лавр`інові кос`ити ячм`інь (а Лаврину косить ячмень). Др`угого дня Мелашка взял`а на р`уки дит`ину (на следующий день Мелашка взяла на руки ребёнка), причеп`ила на сп`ині кол`иску й трин`оги для кол`иски (прицепила на спину колыбель и треногу для колыбели); Кайдаш`иха забр`ала грабл`і, т`икву з вод`ою (Кайдашиха взяла грабли, тыкву с водой), і вон`и в`ирядились у п`оле (и они отправились в поле; “ вирядж ` атися ” — отправляться снарядившись).

 

Він не давав Лаврінові грошей до рук, і Лаврінові стало важко покорятись дражливому та лайливому батькові.

У петрівку починалась косовиця та гребовиця, а тим часом достиг і ранній ячмінь-рихоль.

Старий Кайдаш загадав звечора Кайдашисі та Мелашці гребти сіно, а Лаврінові косити ячмінь. Другого дня Мелашка взяла на руки дитину, причепила на спині колиску й триноги для колиски; Кайдашиха забрала граблі, тикву з водою, і вони вирядились у поле.

 

 

Старий Кайдаш п`орався в пов`ітці к`оло св`ого майст`ерства (старый Кайдаш возился в сарае, мастерил). Кол`и д`ивиться він, с`еред дв`ору Лаврін запряг`ає вол`и (когда смотрит он, посреди двора Лаврин запрягает волов), а кос`а леж`ить на пр`изьбі (а коса лежит на завалинке).

— Чом це ти, Лаврін, і д`осі не йдеш у п`оле (почему это ты, Лаврин, и до сей поры не идёшь в поле)? Чи ти не б`ачиш, що с`онце вже от-от пов`ерне на п`олудень (иль не видишь, что солнце уже вот-вот повернёт на полдень)? — спит`ав Кайдаш (спросил Кайдаш). — Та н`ащо ж ти оц`е запряг`аєш вол`и (и зачем же ты это запрягаешь волов)?

— По`їду до млин`а (поеду на мельницу). Каз`ала м`ати, що нем`а б`орошна (говорила мать, что нет муки), — обізв`ався Лаврін, заверт`аючи вол`и до в`оза (отозвался Лаврин, заворачивая волов к телеги).

— А я ж тоб`і вел`ів іт`и кос`ити ячм`інь (а я же тебе велел идти косить ячмень)?

— Пост`оїть до з`автра, не де д`інеться, не втеч`е (постоит до завтра, никуда не денется, не убежит).

— Ти ж зн`аєш, що ячм`інь з`овсім ст`иглий (ты знаешь, что ячмень совсем зрелый): з`араз в`исиплеться (вот-вот высыпется).