Кайдашиха насупилась. На западинцях не видно було Ні однієї хазяйської, доброї хати.

— Куди ж ти оце везеш нас? Здається, ми вже й село минули? — спитала мати.

— Встаньте, мамо, з воза, бо тут гора дуже крута, — сказав син.

 

 

Кайдашиха не вст`игла вст`ати з в`оза (Кайдашиха не успела сойти с телеги). Вол`и розб`іглись з крут`ого, як піч, горб`а (волы разогнались с крутого, как печь, холма). Кайдаш ск`очив з вій`я, поб`іг за вол`ами (Кайдаш спрыгнул с дышла, побежал за волами), спин`яв їх (останавливал их), бив п`ужалном по морд`ах (бил ручкой плети по мордах; “п`ужално” — ручка плети), ал`е важк`і вол`и не могл`и здерж`ать в`оза (но тяжёлые волы не могли сдержать телегу). Віз пхав їх зз`аду (телега толкала их сзади), і вон`и поп`ерли з усі`єї с`или нан`из (и они попёрли = погнали со всей силы вниз). Кайдашиха вхоп`илась за пол`удрабки (Кайдашиха ухватилась за края телеги; “ пол ` удрабок ” — боковая часть телеги наподобие приставной лестницы) і трус`илась, як у проп`асниці (и тряслась, как в лихорадке). Віз натр`апив кол`есами на горб і перек`инувся (телега попала колёсами на холм и перевернулась). Кайдашиха в`икотилась з в`оза, нен`аче м'яч (Кайдашиха скатилась с телеги, будто мяч). С`іно вкр`ило ї`ї зв`ерху (сено накрыло её сверху). Вол`и потягл`и в`оза по дол`ині (волы потащили телегу по долине).

 

Кайдашиха не встигла встати з воза. Воли розбіглись з крутого, як піч, горба. Кайдаш скочив з війя, побіг за волами, спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не могли здержать воза. Віз пхав їх ззаду, і вони поперли з усієї сили наниз. Кайдашиха вхопилась за полудрабки і трусилась, як у пропасниці. Віз натрапив колесами на горб і перекинувся. Кайдашиха викотилась з воза, неначе м'яч. Сіно вкрило її зверху. Воли потягли воза по долині.

 

 

Тпру, с`ірий (тпру, се р ы й)! Тпру, мор`угий (тпру, моругий / р ы жий или тёмно-серый с тёмными полосами/), бод`ай ти сказ`ився (чтоб ты взбесился)! — крич`ав Кайдаш і сам лет`ів з гор`и з усі`єї с`или (кричал Кайдаш и сам летел с горы со всей силы), незг`ірше вол`ів (не хуже волов), а вол`и басув`али (а волы скакали; “ басув ` ати ” — бежать галопом), мов к`оні (как кони), зад`ерши г`олови (задрав головы), та т`ільки рог`ами крут`или (и только рогами крутили).

— Оц`е зав`із мен`е в Зап`адинці, бод`ай вон`и проп`али (ай да завёз меня в Западинцы, чтоб они пропали)! — крич`ала Кайдашиха на весь яр (кричала Кайдашиха на весь овраг). — Тр`охи в'`язів не скрут`ила (чуть шею: «затылок» не свернула).

Кайдашиха вкач`алась у с`іно та в пил і т`ільки обтр`ушувалась (Кайдашиха вывалялась в сене да в пыли и только отряхивалась). С`іно почіпл`ялось до черв`оних тороч`ок на голов`і (сено прицепилось к красной бахроме на голове), понал`азило за к`омір (набилось за воротник), в п`азуху (за пазуху), запл`уталось в хрест`ах та в дукач`ах (запуталось в крестах и дукачах). Пил наб`ився їй у ніс, у в`уха і н`авіть у рот (пыль набилась её в нос, в уши и даже в рот). Вон`а розперез`алась, витр`ушувала с`іно з-за п`азухи та п`ирхкала (она распоясалась, вытряхивала сено из-за пазухи и фыркала), як к`ішка, що пон`юхала п`ерцю (как кошка, что понюхала перца). Пол`удрабок обшмульг`ав ж`овтий сап'`янець і зроб`ив смугу ч`ерез ус`ю хал`яву й перед`ок (край телеги ободрал жёлтый сафьяновый сапог и оставил полосу через всё голенище и носок).

 

Тпру, сірий! Тпру, моругий, бодай ти сказився! — кричав Кайдаш і сам летів з гори з усієї сили, незгірше волів, а воли басували, мов коні, задерши голови, та тільки рогами крутили.

— Оце завіз мене в Западинці, бодай вони пропали! — кричала Кайдашиха на весь яр. — Трохи в'язів не скрутила.

Кайдашиха вкачалась у сіно та в пил і тільки обтрушувалась. Сіно почіплялось до червоних торочок на голові, поналазило за комір, в пазуху, заплуталось в хрестах та в дукачах. Пил набився їй у ніс, у вуха і навіть у рот. Вона розперезалась, витрушувала сіно з-за пазухи та пирхкала, як кішка, що понюхала перцю. Полудрабок обшмульгав жовтий сап'янець і зробив смугу через усю халяву й передок.

 

 

— А бод`ай ці Зап`адинці бул`и зап`ались (а пусть бы эти Западинцы раньше провалились), ніж м`ала я в них `їхати (чем пришлось мне в них ехать)! — л`аялась Кайдаш`иха (ругалась Кайдашиха), витяг`аючи с`іно з-за п`азухи (вытаскивая сено из-за пазухи), висм`икуючи йог`о з голов`и (выдёргивая его из головы). — Оц`е заквітч`алась с`іном, як вівц`я реп'ях`ами (ну и расцветилась = украсилась сеном, как овца репейником): к`аторжне с`іно к`оле в сп`ину (каторжное сено колет спину), хоч спідн`ицю скид`ай (хоть юбку снимай)!

— Та тут хоч спідн`ицю скинь та й по яр`у б`ігай (да здесь хоть юбку сними да и по оврагу бегай)! Ніхт`о не поб`ачить (никто не увидит), бо щось тут і хат не гурт в`идно (так как что-то здесь и хат не /скопление/ видно), — сказ`ав Кайдаш (сказал Кайдаш).

Лаврін помост`ив на віз с`іно (Лаврин постелил на телегу сено), засл`ав к`илимом (застелил ковром). Кайдашиха з`овсім очепур`илась (Кайдашиха совсем прихорошилась), с`іла на віз та все л`аяла Зап`адинці (села на телегу и всё ругала Западинцы).

 

— А бодай ці Западинці були запались, ніж мала я в них їхати! — лаялась Кайдашиха, витягаючи сіно з-за пазухи, висмикуючи його з голови. — Оце заквітчалась сіном, як вівця реп'яхами: каторжне сіно коле в спину, хоч спідницю скидай!

— Та тут хоч спідницю скинь та й по яру бігай! Ніхто не побачить, бо щось тут і хат не гурт видно, — сказав Кайдаш.