Балашиха попросила кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сім'ю, на убогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою.

 

 

Х`ата бул`а д`уже низьк`а (хата была очень низкая). Мал`енькі вік`онця бул`и н`іби сліп`і (маленькие оконца были будто слепые). Ч`ерез стар`і шибк`и (через старые стёкла), вкр`иті зел`еними та черв`оними пл`ямами (покрытые зелёными и красными пятнами), не видн`о бул`о н`авіть н`еба (не видно было даже неба). Стар`а леж`анка з кам`іння нен`аче прис`іла й роз'`їхалась (старая лежанка из камня будто присела и разъехалась). Кам`іння повипин`алось з н`еї (камни повыпирали из неё), нен`аче сух`і р`ебра в худ`ої шк`апи (будто тощие рёбра у худой клячи). На пол`у в кутк`у сто`яла стар`а нев`еличка скр`иня (на полатях в углу стоял старый небольшой сундук). Ст`еля ввігн`улась (потолок прогнулся), а с`еред х`ати сто`яв тонк`ий поб`ілений стовп (а посреди хаты стоял тонкий побеленный столб): і він підпир`ав св`олок (он подпирал продольную балку).

— Кайдашиха г`ордим `оком ок`инула х`ату і оберн`ула г`олову до образ`ів (Кайдашиха гордым взглядом: „глазом” окинула хату и повернула голову к иконам). Ї`ї черв`она, в`исоко зав'`язана х`устка на голов`і придав`ила кол`іна свят`ій Варв`арі на чим`алому `образі (её красный, высоко завязанный платок на голове придавил колени святой Варваре на большой иконе). Вона одс`унулась од `образа й с`іла пр`оти вікн`а (она отодвинулась от иконы и села перед окном = у окна).

 

Хата була дуже низька. Маленькі віконця були ніби сліпі. Через старі шибки, вкриті зеленими та червоними плямами, не видно було навіть неба. Стара лежанка з каміння неначе присіла й роз'їхалась. Каміння повипиналось з неї, неначе сухі ребра в худої шкапи. На полу в кутку стояла стара невеличка скриня. Стеля ввігнулась, а серед хати стояв тонкий побілений стовп: і він підпирав сволок.

— Кайдашиха гордим оком окинула хату і обернула голову до образів. Її червона, високо зав'язана хустка на голові придавила коліна святій Варварі на чималому образі. Вона одсунулась од образа й сіла проти вікна.

 

 

Мал`і д`іти постав`али с`еред х`ати й повитріщ`али на Кайдаш`иху очен`ята (маленькие дети повставали посреди хаты и вытаращили на Кайдашиху глазёнки). К`оло діт`ей т`ерлась к`ішка (возле детей тёрлась кошка), обстр`ижена од голов`и до с`амого хвост`а (остриженная с головы и до самого хвоста). Кайдаш`иха гл`янула на діт`ей (Кайдашиха взглянула на детей), гл`янула на чорнобр`иве Мел`ашчине лиц`е (взглянула на чернобровое Мелашкино лицо) й тр`охи пом'`якшала (и немного смягчилась). Вон`а люб`ила діт`ей (она любила детей).

— Чом ти, Лавр`іне, не сказ`ав, що в мо`їх сват`ів є мал`енькі д`іти (почему ты, Лаврин, не сказал, что у моих сватов есть маленькие дети)? От`о, як`ий же ти (вот ведь, какой же ты)! Я бул`а б вам, діточк`и, прив`езла гост`инця (я вот бы вам, деточки, привезла гостинец). В м`ене ж є й гор`ішки, є мед і мак; була б спекл`а маківник`ів (у меня же есть и орешки, есть мёд и мак, вот бы испекла маковых коржиков). От`о, Б`оже мій (вот уж, Боже мой)! — б`ідкалась Кайдаш`иха (горевала Кайдашиха).

 

Малі діти поставали серед хати й повитріщали на Кайдашиху оченята. Коло дітей терлась кішка, обстрижена од голови до самого хвоста. Кайдашиха глянула на дітей, глянула на чорнобриве Мелашчине лице й трохи пом'якшала. Вона любила дітей.

— Чом ти, Лавріне, не сказав, що в моїх сватів є маленькі діти? Ото, який же ти! Я була б вам, діточки, привезла гостинця. В мене ж є й горішки, є мед і мак; була б спекла маківників. Ото, Боже мій! — бідкалась Кайдашиха.

 

 

Д`іти пороззявл`яли рот`и (дети разинули рты). Гор`ішки і маківник`и залоскот`али у їх р`отиках (орешки и коржики защекотали в их ротиках). Вон`и див`ились на баг`ату т`ітку і все жд`али (они смотрели на богатую тётку и всё ждали), що з-під пол`и от-от пос`ипляться гор`ішки (что из-под полы вот-вот посыплются орешки), а з-за п`азухи повиск`акують маківник`и (а из-за пазухи выпрыгнут коржики).

— Оц`е, Б`оже мій (вот уж, Боже мой)! Не взял`а д`ітям нічог`ісінько (не взяла детям ничегошеньки). Н`ате ж вам хоч по шажк`у (нате вам хоть по грошу / полкопейки /).

Кайдашиха в`итягла з п`азухи х`усточку (Кайдашиха вытянула из-за пазухи платочек), розв'яз`ала в`узол і розд`ала по ш`агу (развязала узел и раздала по грошу). Д`іти див`ились на шаг`и й не зн`али, що з н`ими роб`ити (дети смотрели на гроши и не знали, что с ними делать).

— Чи м`ожна, м`амо (можно ли, мама), `їсти дз`еню (есть денежку)? — спит`ала мал`енька д`івчинка і полиз`ала язик`ом сво`ю дз`еню (спросила маленькая девочка и полизала яз ы ком свою денежку).