Мелашка ніби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, ніби не чула, як свекруха обсипала її неласкавими словами.

Кайдашиха привітала старшу невістку перше солодкими медовими словами, а потім уже дала їй покуштувать полину. З Мелашкою вона обійшлась інакше: вона одразу почастувала її полином. Вона не злюбила Мелашчиних батьків і як тільки бралась за тім'я, то згадувала Западинці і свої розглядини в Балашів. Мелашка була молода, незугарна до важкої роботи, а Кайдашисі дуже бажалось на старість полежати та одпочить.

Тільки тиждень після весілля Кайдашиха змовчувала та скоса поглядала на Мелашку, показуючи їй роботу. На другий тиждень вона вже лаяла невістку і глузувала з неї.

 

 

Одн`ого дня ще вд`освіта Кайдашиха збуд`ила Мелашку і загад`ала їй міс`ить діж`у (в один из дней еще чуть свет Кайдашиха разбудила Мелашку и велела ей месить кадку, квашню = тесто в кадке), а сам`а п`оралась к`оло п`ечі (а сама возилась у печи). Мелашка вл`ізла рук`ами в діж`у і ні`як не могл`а в`имішать т`іста з с`амого дна (Мелашка влезла руками в кадку и никак не могла вымесить тесто на самом дне): діж`а була здор`ова (кадка была здоровой), а вон`а сам`а бул`а невел`ичка на зріст (а она сама была небольшого роста) і не могл`а д`істать рук`ами до дна (и не могла достать руками до дна).

— Лавріне! Підст`ав сво`їй ж`інці під н`оги ст`ільчика (поставь своей жене под ноги стульчик), бач, не д`істане рук`ами й до полов`ини діж`і (видишь, не достаёт руками и до середины кадки).

Лаврін уз`яв мал`енького ст`ільчика і підст`авив Мел`ашці під н`оги (Лаврин взял маленький стульчик и подставил Мелашке под ноги). Мел`ашка в`илізла на ст`ільчик і (Мелашка вылезла на стульчик и), запн`увшись б`ілою фант`иною (запахнувшись в белую одёжку; “ фант ` ина ” — общее обозначение элемента одежды), нен`аче бор`олася з здор`овою діж`ею (словно боролась со здоровой кадкой), т`икаючи в т`істо мал`енькими кулачк`ами та тонк`ими рук`ами (тыкая в тесто маленькими кулачками и тонкими руками). Лаврін не зв`одив оч`ей з Мелашки (Лаврин не сводил глаз с Мелашки) і милув`ався, як вон`а пров`орно ор`удувала рук`ами (и любовался, как она проворно орудовала руками), як ст`ільчик хит`ався під ног`ами (как стульчик шатался под ногами). В н`еї на л`обі в`иступив піт (у неё на лбу выступил пот).

 

Одного дня ще вдосвіта Кайдашиха збудила Мелашку і загадала їй місить діжу, а сама поралась коло печі. Мелашка влізла руками в діжу і ніяк не могла вимішать тіста з самого дна: діжа була здорова, а вона сама була невеличка на зріст і не могла дістать руками до дна.

— Лавріне! Підстав своїй жінці під ноги стільчика, бач, не дістане руками й до половини діжі.

Лаврін узяв маленького стільчика і підставив Мелашці під ноги. Мелашка вилізла на стільчик і, запнувшись білою фантиною, неначе боролася з здоровою діжею, тикаючи в тісто маленькими кулачками та тонкими руками. Лаврін не зводив очей з Мелашки і милувався, як вона проворно орудувала руками, як стільчик хитався під ногами. В неї на лобі виступив піт.

 

 

— Лавріне! Втри ж`інці піт з л`оба, а то ще в діж`у пок`апає (вытри жене пот со лба, а то ещё в тесто накапает), — знов сказ`ала серд`ито Кайдаш`иха (снова сказала сердито Кайдашиха).

Лаврін обт`ер сво`їм рукав`ом гар`ячого Мел`ашчиного л`оба (Лаврин обтёр своим рукавом горячий Мелашкин лоб). Мелашка, як дит`ина, гл`янула на й`ого т`емними оч`има й осміхн`улась (Мелашка, как ребёнок, взглянула на него тёмными глазами и улыбнулась). Свекр`ушин д`окір полет`ів проз ї`ї в`уха й не зачеп`ив душ`і (упрёк свекрови пролетел сквозь её уши и не зацепил душу).

— Лавріне! — знов гукн`ула Кайдаш`иха (снова крикнула Кайдашиха). — Утр`и лиш н`оса сво`їй ж`інці (вытри-ка нос своей жене). Он, бач, дядьк`и з н`оса вигляд`ають (вон, видишь, козули из носа выглядывают), — вже кепкув`ала свекр`уха (уже насмехалась свекровь), д`ивлячись на дит`ячі Мел`ашчині р`уки (глядя на детские Мелашкины руки).

 

— Лавріне! Втри жінці піт з лоба, а то ще в діжу покапає, — знов сказала сердито Кайдашиха.