Мелашка слухала, і в неї робота випала з рук.

 

 

— Тр`еба в К`иєві на вел`икому т`ижні в`исповідатись (нужно в Киеве в пасхальную неделю исповедаться), в ч`истий четв`ер одгов`іться (в Чистый четверг отговеть; “ гов ` іти ” — поститься и посещать церковные службы, готовясь к исповеди и причастию), тр`еба мол`ебень на печ`ерах найн`ять (нужно молебен в пещерах заказать), на ч`асточку д`ати (за здоровье и за упокой пожертвовать; “ на часточку дати ” — пожертвовать на церковь за здоровье и за упокой, перечислив соответственно имена в две колонки), на свят`і м`ощі по ш`агу покл`асти (на святые мощи по грошу положить), то тод`і Госп`одь і пом`илує нас (вот тогда Господь помилует нас), — навч`ала б`аба Пал`ажка, підн`явши вг`ору п`алець (поучала баба Палашка, подняв вверх палец). — А хто к`упить м`ира од мироточ`ивих гол`ів (а кто купит мира от мироточивых голов; “ мироточ ` ивий ” — источающий “м`иро”, капли ароматной смолы или масла) аб`о ол`иви з ламп`ад над свят`ою Варв`арою (или масла из лампад над святой Варварой) та б`уде м`азать соб`і `очі та лоб (да будет мазать себе глаза и лоб), в тог`о нік`оли не бол`ітимуть `очі й гол`ова (у того никогда не будут болеть глаза и голова). Я зн`аю в К`иєві всі м`ощі, всі ц`еркви (я знаю в Киеве все мощи, все церкви). Оц`е як ходж`у по печ`ерах та по церкв`ах (вот когда хожу по пещерах и по церквях), то за мн`ою ід`е сл`ідом с`отня аб`о й др`уга люд`ей (то за мной идёт следом сотня, а то и две людей), а я всім розк`азую, в як`ій ц`еркві як`і м`ощі (а я всем рассказываю, в какой церкви какие мощи), пок`азую, де леж`ить п`ір'я з арх`ангела Гаври`їла в пан`янському монастир`і (показываю, где лежит оперение с архангела Гавриила в девичьем монастыре), де сто`їть молок`о Богор`одиці (где стоит молоко богородицы), де свят`ий Микол`ай прит`иснув до стін`и сво`їм `образом зл`одія (где святой Николай прижал к стене своей иконой вора), як той хот`ів обікр`асти ц`еркву (когда тот хотел обокрасть церковь).

 

— Треба в Києві на великому тижні висповідатись, в Чистий четвер одговіться, треба молебень на печерах найнять, на часточку дати, на святі мощі по шагу покласти, то тоді Господь і помилує нас, — навчала баба Палажка, піднявши вгору палець. — А хто купить мира од мироточивих голів або оливи з лампад над святою Варварою та буде мазать собі очі та лоб, в того ніколи не болітимуть очі й голова. Я знаю в Києві всі мощі, всі церкви. Оце як ходжу по печерах та по церквах, то за мною іде слідом сотня або й друга людей, а я всім розказую, в якій церкві які мощі, показую, де лежить пір'я з архангела Гавриїла в панянському монастирі, де стоїть молоко Богородиці, де святий Миколай притиснув до стіни своїм образом злодія, як той хотів обікрасти церкву.

 

 

— Невж`е прит`иснув (неужели прижал)? — спит`ала Мелашка, розпл`ющивши ш`ироко `очі (спросила Мелашка, раскрыв широко глаза).

— Авж`еж прит`иснув, ще й рук`ою ухоп`ив та й держ`ав (конечно прижал, ещё и рукой ухватил да и держал), д`оки ченц`і з усь`ого К`иєва не посх`одились (пока монахи со всего Киева не сошлись). А од `образа піш`ов світ на всю ц`еркву, нен`аче од с`онця (а от иконы пошёл свет по всей церкви, словно от солнца). Ченц`і д`умали, ще в ц`еркві пож`ежа, та й позбіг`ались (монахи думали, что в церкви пожар, да и сбежались). Кол`и гл`януть на те ч`удо (как глянут на то чудо), та мерщ`ій на с`ебе р`изи (то скорее на себя ризы), та з`араз вд`арили в дзв`они (да сразу ударили в колокола), та позабир`али в р`уки свічк`и (да набрали в руки свечей), та дав`ай п`еред Микол`аєм пр`авить та мол`итись (и давай перед Николаем /службу/ править и молиться). Тод`і `образ і пуст`ив зл`одія (тогда икона и отпустила вора). А той зл`одій з`араз постр`игся в ченц`і та й став свят`им (а тот вор сразу постригся в монахи да и стал святым).

В х`аті всі сл`ухали Пал`ажчину розм`ову (в хате все слушали Палашкин разговор). Молод`иці позг`ортували р`уки та в`ажко зітх`али, прик`азуючи (женщины поскладывали руки и тяжело вздыхали, приговаривая):

 

— Невже притиснув? — спитала Мелашка, розплющивши широко очі.

— Авжеж притиснув, ще й рукою ухопив та й держав, доки ченці з усього Києва не посходились. А од образа пішов світ на всю церкву, неначе од сонця. Ченці думали, ще в церкві пожежа, та й позбігались. Коли глянуть на те чудо, та мерщій на себе ризи, та зараз вдарили в дзвони, та позабирали в руки свічки, та давай перед Миколаєм править та молитись. Тоді образ і пустив злодія. А той злодій зараз постригся в ченці та й став святим.