В хаті всі слухали Палажчину розмову. Молодиці позгортували руки та важко зітхали, приказуючи:

 

 

— Ой Б`оже наш, Б`оже наш (ой Боже наш, Боже наш)!

— А я оц`е як прийд`у до т`ого Микол`ая (а я вот как приду к тому Николаю), та як почн`у розк`азувати (да как начну рассказывать), то мен`е л`юди обст`уплять та й сл`ухають (то меня люди обступят да и слушают), та аж шапк`и поздійм`ають та хр`естяться (и даже шапки снимут и крестятся). Я зн`аю і де гр`оші к`оло образ`ів кл`асти (я знаю и где деньги возле икон класть), а де гр`оші черн`ицям та ченц`ям пр`осто в р`уки дав`ати (а где деньги монашкам и монахам прямо в руки давать). А за мн`ою л`юди так і в`алять в`алкою (а за мной люди так и валят валом), а я їх водж`у од Во`єнного Микол`ая до Десят`инного (а я их вожу от Военного Николая до Десятинного), од Десят`инного Микол`ая до Д`оброго (от Десятинного Николая до Доброго), од Д`оброго Микол`ая до Мал`ого (от Доброго Николая до Малого), а д`алі до М`окрого Микол`ая (а дальше до Мокрого Николая), а п`отім до Прит`иского Мик`олая (а потом до Николая Притиска / того, чья икона “ притиснула ” вора /, другая версия происхождения названия связывается с тем фактом, что храм стоял на “прит` иці ” — пристани; храм Николая Притиска построен в 1631 на Подоле).

 

— Ой Боже наш, Боже наш!

— А я оце як прийду до того Миколая, та як почну розказувати, то мене люди обступлять та й слухають, та аж шапки поздіймають та хрестяться. Я знаю і де гроші коло образів класти, а де гроші черницям та ченцям просто в руки давати. А за мною люди так і валять валкою, а я їх воджу од Воєнного Миколая до Десятинного, од Десятинного Миколая до Доброго, од Доброго Миколая до Малого, а далі до Мокрого Миколая, а потім до Притиского Миколая.

 

 

— Ой, пуст`іть мен`е, м`амо, в К`иїв з б`абою (ой, пустите меня, мама, в Киев с бабой)! — прос`илася Мелашка (просилась Мелашка). — Я й зросл`а, а в К`иєві не бул`а (я и выросла, а в Киеве не была). Мен`е й Госп`одь не пом`илує на т`ому св`іті (меня и Господь не помилует на том свете).

— А ц`еркви там ус`е з золот`ими верх`ами (а церкви там все с золотыми куполами). В печ`ерах леж`ить дван`адцять брат`ів (в пещерах лежит двенадцать братьев), що будув`али л`аврську дзвін`ицю (что строили лаврскую колокольню). К`ажуть, що як будув`али (говорят, что когда её строили), то вон`а все вх`одила в з`емлю (то она всё входила в землю), а одні`єї н`очі в`ийшла вся з земл`і (а в одну из ночей вышла вся из земли). Од тог`о ч`асу всі брат`и постр`иглись в ченц`і (с того времени все братья постриглись в монахи). Г`осподи, ск`ільки я перевод`ила люд`ей на с`амий верх дзвін`иці до вел`иких дзв`онів (Господи, сколько я переводила людей на самый верх колокольни к большим колоколам)!

— Ой, пуст`іть мен`е, м`атінко (ой, пустите меня, матушка)! Зда`ється, вмру, як не під`у в К`иїв (кажется, умру, если не пойду в Киев). Чи то пр`авда, що там є так`ий лев, що з р`ота вод`а теч`е (а это правда, что там есть такой лев, что изо рта вода течёт)?

 

— Ой, пустіть мене, мамо, в Київ з бабою! — просилася Мелашка. — Я й зросла, а в Києві не була. Мене й Господь не помилує на тому світі.

— А церкви там усе з золотими верхами. В печерах лежить дванадцять братів, що будували лаврську дзвіницю. Кажуть, що як будували, то вона все входила в землю, а однієї ночі вийшла вся з землі. Од того часу всі брати постриглись в ченці. Господи, скільки я переводила людей на самий верх дзвіниці до великих дзвонів!

— Ой, пустіть мене, матінко! Здається, вмру, як не піду в Київ. Чи то правда, що там є такий лев, що з рота вода тече?

 

 

— Авж`еж є (конечно же есть): а на л`евові сид`ить свят`ий Самс`он та щ`елепи йом`у роздир`ає (а на льве сидит святой Самсон и челюсти ему раздирает). Як пійм`ав йог`о на Под`олі к`оло Дніпр`а (как поймал его на Подоле возле Днепра), як розд`ер щ`елепи (как разодрал челюсти), та й сам к`аменем став (так и сам камнем стал), і лев к`аменем став (и лев камнем стал), а в л`ева з р`ота вод`а потекл`а (а у льва изо рта вода потекла). Та як`ого там д`ива нем`а (да каких там / только / чудес нет)! Якб`и розк`азувать за все, то не те що дня бул`о б м`ало (если бы рассказывать обо всём, то не то что дня было б мало), — т`ижня м`ало (недели мало)! — говор`ила Палажка й підвел`а `очі до образ`ів (говорила Палашка и закатила глаза на иконы), піднял`а об`идві р`уки вг`ору (подняла обе руки вверх), ще й п`альці розчеп`ірила (ещё и пальцы растопырила). — Там на Андр`іївській гор`і під прест`олом є джерел`о (там на Андреевской горе под престолом есть источник), а в те джерел`о щор`оку забив`ають віз в`овни (а в тот источник каждый год забивают телегу шерсти). Як т`ільки пок`ажеться зв`ерху рос`а (как только покажется сверху роса), то з`араз знов запих`ають туд`и віз в`овни (то сразу снова запихивают туда телегу шерсти), бо якб`и полил`ась з тог`о джерел`а вод`а (потому что если бы полилась из того источника вода), то ввесь світ залил`а б (то весь мир залила бы). Я сам`а ч`ула, як `янголи б`овтають в`оду під прест`олом (я сама слышала, как ангелы взбалтывают воду под престолом). Ой Г`осподи (ой Господи)! Пом`илуй нас, гр`ішних (помилуй нас, грешных)! — сказ`ала Палажка і зітхн`ула на всю х`ату (сказала Палашка и вздохнула на всю хату).

 

— Авжеж є: а на левові сидить святий Самсон та щелепи йому роздирає. Як піймав його на Подолі коло Дніпра, як роздер щелепи, та й сам каменем став, і лев каменем став, а в лева з рота вода потекла. Та якого там дива нема! Якби розказувать за все, то не те що дня було б мало, — тижня мало! — говорила Палажка й підвела очі до образів, підняла обидві руки вгору, ще й пальці розчепірила. — Там на Андріївській горі під престолом є джерело, а в те джерело щороку забивають віз вовни. Як тільки покажеться зверху роса, то зараз знов запихають туди віз вовни, бо якби полилась з того джерела вода, то ввесь світ залила б. Я сама чула, як янголи бовтають воду під престолом. Ой Господи! Помилуй нас, грішних! — сказала Палажка і зітхнула на всю хату.

 

 

Стар`ий Кайд`аш сид`ів (старый Кайдаш сидел), похил`ивши г`олову (наклонив голову), а Мелашка пл`акала (а Мелашка плакала).

— Під`у я з б`абою до К`иєва та одгов`іюсь в Л`аврі (пойду я с бабой в Киев да отговею в Лавре). Як не п`устите мен`е, то я, зда`ється, вмру (если не отпустите меня, то я, кажется, умру), — сказ`ала Мелашка (сказала Мелашка).

— Авж`еж, Мар`усе, пуст`и нев`істку (конечно ж, Маруся, отпусти невестку), бо як не п`устиш, то б`уде тоб`і вел`икий гріх од Б`ога (ведь если не пустишь, то будет тебе большой грех от Бога), — навч`ала Палажка, т`икаючи п`альцем на образ`и (поучала Палашка, тыча пальцем в иконы).

— Та кол`и ж на вел`икому т`ижні баг`ато роб`оти (да ведь в пасхальную неделю много работы), — обізв`алась Кайдашиха (отозвалась Кайдашиха).

— Я, м`амо, л`адна день і ніч не сп`ати (я, мама, готова день и ночь не спать), поробл`ю вам ус`ю роб`оту та й під`у (переделаю вам всю работу да и пойду), — прос`илась Мелашка, втир`аючи сль`ози (просилась Мелашка, утирая слёзы).