На четвертий день після похорону Карпо й Лаврін почали ділитись батьківськими спадками.

— А що, Лавріне, — сказав Карпо, — розділим тепер ґрунт пополовині, а то батько одрізав мені городу, неначе вкрав.

— То й розділимо, — сказав Лаврін. — Чи підемо в волость, чи обійдемось і без волості?

— А нащо нам здалася та волость! Одміримо пополовині город та пополовині садок, та й годі, — сказав Карпо. — Хіба таки самі собі не дамо ради?

 

 

— Про м`ене, м`іряймо гор`од і сам`і (по мне, отмерим огород и сами), — сказ`ав Лаврін (сказал Лаврин). Карпо взяв д`овгу та р`івну ліщ`ину і поч`ав з Лавріном м`іряти гор`од вздовж та вп`оперек (Карп взял длинную и ровную орешину и начал с Лаврином размерять огород вдоль и поперёк). Перем`ірявши гор`од (перемерив огород), вон`и розділ`или йог`о вздовж пополов`ині й позабив`али на меж`і кілк`и (они разделили его вдоль пополам и позабивали на межи колья).

— А що, Лавріне, чи б`удемо город`ити тин, чи, м`оже, й без т`ину об`ійдеться (а что, Лаврин, будем ставить плетень, или, может, без плетня обойдётся)? — сказ`ав Карпо (сказал Карп).

— А нав`іщо той тин зд`ався (а зачем нам тот плетень сдался)? Адж`е ж у нас двір к`оло х`ати сп`ільний (ведь у нас двор возле хаты общий), хоч на й`ому й сто`їть і тво`я і мо`я пов`ітка та загор`одка (хоть в нём и стоят и твои, и мои сараи и загородки), — сказ`ав Лаврін (сказал Лаврин).

— Про м`ене, нех`ай б`уде так (по мне, пусть будет так), — сказ`ав Карпо (сказал Карп).

 

— Про мене, міряймо город і самі, — сказав Лаврін. Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек. Перемірявши город, вони розділили його вздовж пополовині й позабивали на межі кілки.

— А що, Лавріне, чи будемо городити тин, чи, може, й без тину обійдеться? — сказав Карпо.

— А навіщо той тин здався? Адже ж у нас двір коло хати спільний, хоч на йому й стоїть і твоя і моя повітка та загородка, — сказав Лаврін.

— Про мене, нехай буде так, — сказав Карпо.

 

 

— Ал`е не зн`аю, як ще н`аші жінк`и ск`ажуть (но не знаю, как ещё наши жёны скажут), — сказ`ав Лаврін, про м`атір вже й не зг`адуючи (сказал Лаврин, про мать уже и не вспоминая).

— Хіб`а в м`ене жін`очий р`озум (разве у меня женский разум), щоб я жін`ок сл`ухав (чтоб я женщин слушал)? — сказ`ав Карпо (сказал Карп).

Т`ільки що вон`и перем`іряли гор`од та сад`ок (только они перемерили огород и сад), з х`ати в`ибігла Мотря (из хаты выбежала Мотря). Вон`а в`ийшла на гор`од і ок`инула йог`о `оком з горб`а вниз, а од н`изу на горб (она вышла на огород и окинула его взглядом с холма вниз и снизу на холм), п`отім в`ийшла на горб і ще раз пом`іряла ґрунт оч`има (а потом вышла на холм и ещё раз померяла землю глазами). Лавр`інова ч`астка здал`ась їй б`ільшою (Лавринова часть показалась ей больше), м`абуть, тим, що в чуж`их рук`ах шмат`ок хл`іба все зда`ється б`ільшим (наверное, потому, что в чужих руках кусок хлеба всегда кажется б ` ольшим). Вон`а ск`инула з с`ебе пояс та дав`ай м`іряти гор`од п`ерше вп`оперек (она сняла с себя пояс и давай измерять огород сначала поперёк): на Лавр`іновій полов`ині в`ийшло б`ільше на од`ин п`ояс (на Лавриновой половине вышло больше на один пояс). Перем`іряла вон`а вдр`уге, — ой л`ишечко (перемерила она повторно, — ой, горюшко)! Лавр`інова ч`астка бул`а б`ільше аж на два п`ояси (Лавринова часть была больше аж на два пояса).

 

— Але не знаю, як ще наші жінки скажуть, — сказав Лаврін, про матір вже й не згадуючи.

— Хіба в мене жіночий розум, щоб я жінок слухав? — сказав Карпо.

Тільки що вони переміряли город та садок, з хати вибігла Мотря. Вона вийшла на город і окинула його оком з горба вниз, а од низу на горб, потім вийшла на горб і ще раз поміряла ґрунт очима. Лаврінова частка здалась їй більшою, мабуть, тим, що в чужих руках шматок хліба все здається більшим. Вона скинула з себе пояс та давай міряти город перше впоперек: на Лавріновій половині вийшло більше на один пояс. Переміряла вона вдруге, — ой лишечко! Лаврінова частка була більше аж на два пояси.

 

 

— Бод`ай вас лих`а год`ина м`іряла, як ви оц`е перем`іряли (чтоб вас злая пора мерила, как вы вот это перемерили), — сказ`ала сам`а до с`ебе й заход`илась м`ірять п`оясом ґрунт впод`овж: ой ґвалт (сказала сама себе и взялась обмерять поясом землю вдоль: ой, караул)! Лавр`інова полов`ина вих`одила д`овша на ц`ілий п`ояс (Лавринова половина выходила длиннее на целый пояс), ще й в`исунулась ріжк`ом на в`улицю в бузин`у (ещё и высунулась уголком на улицу в бузину).

— Потрив`айте ж (погодите же)! — кр`икнула Мотря на весь гор`од (крикнула Мотря на весь огород). — Це, м`абуть, свекр`ушище помаг`ала їм м`ірять (это, наверно, свекровь помогала им мерить)! Це вон`а припуст`ила соб`і на од`ин п`ояс вздовж та на два п`ояси вп`оперек (это она прибавила себе на один пояс вдоль и на два пояса поперёк), ще й ріж`ок у бузин`і соб`і одтягл`а (ещё и уголок в бузине себе оттянула).

 

— Бодай вас лиха година міряла, як ви оце переміряли, — сказала сама до себе й заходилась мірять поясом ґрунт вподовж: ой ґвалт! Лаврінова половина виходила довша на цілий пояс, ще й висунулась ріжком на вулицю в бузину.

— Потривайте ж! — крикнула Мотря на весь город. — Це, мабуть, свекрушище помагала їм мірять! Це вона припустила собі на один пояс вздовж та на два пояси впоперек, ще й ріжок у бузині собі одтягла.

 

 

Мотря прож`огом поб`ігла до х`ати (Мотря стремглав побежала в хату), д`ержачи в рук`ах п`ояс (держа в руках пояс), та репетув`ала на весь гор`од (и вопила на весь огород). К`оло пр`ипічка сто`яла та хворост`ина (около шестка стояла та хворостина), котр`ою Карп`о з Лавр`іном м`іряв гор`од (которой Карп с Лаврином измерял огород). М`отря вхоп`ила хворост`ину й к`инулась у дв`ері к`улею, як пт`иця (Мотря ухватила хворостину и бросилась в дверь пулей, как птица).

— Це ви, м`абуть, з м`атір'ю так м`іряли гор`од (это вы, наверное, с матерью так мерили огород), бод`ай вас м`іряв сей та той (чтоб вас мерил этот и тот)! — кр`икнула Мотря на пор`озі так (крикнула Мотря на пороге так), що дв`ері з об`ох хат р`азом одчин`ились (что двери из обеих хат вместе открылись) і з двер`ей повиск`акували всі (и из дверей повыскакивали все): і Карп`о, й Лавр`ін, і Кайдаш`иха, й Мел`ашка (и Карп, и Лаврин, и Кайдашиха, и Мелашка). Вон`и повитріщ`али `очі на М`отрю (они вытаращили глаза на Мотрю).

— Чог`о в`илупили баньк`и (чего вылупили шары), нен`аче мен`е зр`оду не б`ачили (будто меня сроду не видели)? Як це ви перем`іряли гор`од (как это вы перемеряли огород)? Та нех`ай йог`о чорт`и спеч`уть з так`ою м`ірою (да пусть его черти испекут с такой меркой)! — гукн`ула не сво`їм г`олосом Мотря й бр`язнула об з`емлю хворост`иною так, що вон`а аж захурч`ала (крикнула не своим голосом Мотря и ударила о землю хворостиной так, что она аж зафурчала).

 

Мотря прожогом побігла до хати, держачи в руках пояс, та репетувала на весь город. Коло припічка стояла та хворостина, котрою Карпо з Лавріном міряв город. Мотря вхопила хворостину й кинулась у двері кулею, як птиця.

— Це ви, мабуть, з матір'ю так міряли город, бодай вас міряв сей та той! — крикнула Мотря на порозі так, що двері з обох хат разом одчинились і з дверей повискакували всі: і Карпо, й Лаврін, і Кайдашиха, й Мелашка. Вони повитріщали очі на Мотрю.

— Чого вилупили баньки, неначе мене зроду не бачили? Як це ви переміряли город? Та нехай його чорти спечуть з такою мірою! — гукнула не своїм голосом Мотря й брязнула об землю хворостиною так, що вона аж захурчала.

 

 

— Хррр! — захурч`ав насм`ішкувато Лаврін (зафурчал насмешливо Лаврин). — Чог`о це ти крич`иш, нен`аче на б`атька (чего это ты кричишь, словно на отца).

— Крич`и на сво`ю м`атір (кричи на свою мать)! Я й тоб`і захурч`у оті`єю хворост`иною, кол`и хоч (я и тебе зафурчу вот той хворостиной, если хочешь). Як ви м`іряли гор`од (как вы мерили огород), кол`и Лавр`інова полов`ина б`ільша і вздовж, і вп`оперек (если Лавринова половина больше и вдоль, и поперёк).

— Тв`ого р`озуму не спит`али, бо свог`о, бач, нем`а (твоего ума не спросили, а то своего, видишь ли, нет), — сказ`ав скр`ивджений Лавр`ін (сказал обиженный Лаврин).

— Непр`авда тво`я, Мотре (неправда твоя, Мотря), — спок`ійно сказ`ав Карп`о, закл`авши р`уки за сп`иною (спокойно сказал Карп, заложив руки за спину).

— Бреш`и сам (ври сам)! Ось я т`ільки що сам`а м`іряла (вот я только что сама мерила). Ід`и в в`олость (иди в волость), нех`ай в`олость вас розд`ілить, а не свекр`уха (пусть волость вас разделит, а не свекровь), — репетув`ала Мотря (вопила Мотря).

— Одчеп`ись од м`ене, сатан`о (отстань от меня, сатана)! Я й д`ома не бул`а, як вон`и м`іряли (меня и дома не было, когда они мерили). Це правд`ива прич`епа (это настоящая прилипала)! — сказ`ала Кайдаш`иха (сказала Кайдашиха). — Бер`е мо`є добр`о, ще й мен`е л`ає (берёт моё добро, ещё и меня ругает).

— Ід`іть м`іряйте на мо`їх оч`ах (идите и мерьте на моих глазах), а як ні, то я в`аші кілк`и на меж`і геть повикид`аю за тин (а если нет, то я ваши колья на меже прочь повыбрасываю за плетень), а так`и свог`о докаж`у (а всё-таки своё докажу), — крич`ала М`отря (кричала Мотря).

 

— Хррр! — захурчав насмішкувато Лаврін. — Чого це ти кричиш, неначе на батька.

— Кричи на свою матір! Я й тобі захурчу отією хворостиною, коли хоч. Як ви міряли город, коли Лаврінова половина більша і вздовж, і впоперек.

— Твого розуму не спитали, бо свого, бач, нема, — сказав скривджений Лаврін.

— Неправда твоя, Мотре, — спокійно сказав Карпо, заклавши руки за спиною.

— Бреши сам! Ось я тільки що сама міряла. Іди в волость, нехай волость вас розділить, а не свекруха, — репетувала Мотря.

— Одчепись од мене, сатано! Я й дома не була, як вони міряли. Це правдива причепа! — сказала Кайдашиха. — Бере моє добро, ще й мене лає.

— Ідіть міряйте на моїх очах, а як ні, то я ваші кілки на межі геть повикидаю за тин, а таки свого докажу, — кричала Мотря.

 

 

М`отря в`ибігла з сін`ей і поб`ігла на гор`од (Мотря выбежала из сеней и побежала на огород); за н`ею пішл`а Кайдаш`иха з Мел`ашкою (за ней пошла Кайдашиха с Мелашкой), і за жінк`ами пішл`и чоловік`и (а за женщинами пошли мужчины). Мотря розперез`алась і почал`а м`іряти гор`од п`оясом (Мотря распоясалась и начала мерить огород поясом): вп`оперек Лавр`інова полов`ина в`ийшла б`ільша на два п`ояси (поперёк Лавринова половина вышла больше на два пояса).

— А що, чи`я пр`авда (а что, чья правда)?

— Як ти м`іряєш (как ты меришь)? Піддур`и кого дурн`ішого, а не мен`е (обмани кого поглупее, а не меня), — кр`икнула Кайдаш`иха (крикнула Кайдашиха), — сво`ю полов`ину м`іряла (свою половину мерила), то нат`ягувала, аж п`ояс лущ`ав (то натягивала, аж пояс трещал), а Лавр`інову полов`ину м`іряла, то аж п`ояс бг`ався (а Лавринову половину мерила, то аж пояс сжимался). Геть, пог`ана (вон, дрянная)! Дай я сам`а перем`іряю з Мел`ашкою (дай я сама перемерю с Мелашкой).

 

Мотря вибігла з сіней і побігла на город; за нею пішла Кайдашиха з Мелашкою, і за жінками пішли чоловіки. Мотря розперезалась і почала міряти город поясом: впоперек Лаврінова половина вийшла більша на два пояси.

— А що, чия правда?

— Як ти міряєш? Піддури кого дурнішого, а не мене, — крикнула Кайдашиха, — свою половину міряла, то натягувала, аж пояс лущав, а Лаврінову половину міряла, то аж пояс бгався. Геть, погана! Дай я сама переміряю з Мелашкою.

 

 

Кайдаш`иха перем`іряла весь гор`од уп`оперек (Кайдашиха перемерила весь огород поперёк), — і знов об`идві полов`ини бу`ли одн`акові (и снова обе половины были одинаковыми).

— А що, чия теп`ер пр`авда (а что, чья теперь правда)! — говор`ила Кайдаш`иха (говорила Кайдашиха). — Ти м`іряєш соб`і, то нат`ягуєш, а чуж`ому м`іряєш, то ст`ягуєш (ты меришь себе, то натягиваешь, а чужому меришь, то стягиваешь). Ти б людей сор`омилась (ты б людей стыдилась)! Тоб`і т`ільки б сид`іти з жид`івками в крамн`ицях та обд`урювати на арш`ині люд`ей (тебе только сидеть с еврейками в лавках и обдуривать на аршине людей).

— Це як`ийсь жін`очий с`ажень в`игадала Мотря (это какую-то женскую сажень выдумала Мотря), що ст`ягується й розт`ягується, як ком`у тр`еба (что стягивается и растягивается, как кому надо), — сказ`ав насм`ішкувато Лаврін (сказал насмешливо Лаврин).

— А от`ой ріж`ок, що в бузин`у ввігн`ався, як`им с`ажнем б`удеш м`іряти (а тот уголок, что в бузину влез, какой саженью будешь мерить)? Не б`ійсь, мен`і не оддас`и (небось мне не отдашь)? — сказ`ала Мотря (сказала Мотря).

— То одкус`и йог`о зуб`ами (то откуси его зубами)! А де ж йог`о діть, кол`и він в`игнався на в`улицю (а куда ж его девать, если он вылез наружу), — сказ`ала Мел`ашка (сказала Мелашка).