Баба Палажка переступила поріг і зараз почала хреститись та нашіптувать. Вона вступила в хату, неначе піп прийшов з молитвою.

— Чи ти ба! На Палажчиній голові чортячі роги! — сказав Кайдаш.

— Іду я, раба Божа Палажка, до раба Божого Омелька все лихо одганяти з його жил, з його жовтої кості, з його червоної крові, з семидесяти суставів, з його сивого волоса, з його голови, з його булави, з його очей, з його плечей. Зійди на ті болота, на ті очерети, де глас Божий не заходить, де люди не ходять.

 

 

Кайдаш сто`яв с`еред х`ати й г`олосно мол`ився (Кайдаш стоял посреди хаты и громко молился). Всі в`ийшли з х`ати (все вышли из хаты), зостал`ись т`ільки з Кайдаш`ем Палажка та Кайдашиха (остались только с Кайдашом Палашка и Кайдашиха).

Баба Палажка налил`а в м`иску з к`ухля вод`и (баба Палашка налила в миску из кружки воды), влил`а з пл`яшки тр`охи свяченої води (влила из бутылочки немного освящённой воды), вк`инула в в`оду жар`ину й шмат`очок печ`ини (кинула в воду уголёк и отвалившийся от печи перегоревший кусочек), взял`а в р`уки верет`ено (взяла в руки веретено), вмоч`ила йог`о в в`оду (обмакнула его в воду) і черкн`ула шп`илькою н`авхрест по кр`исах м`иски (и черкнула булавкой крест-накрест по краям миски); п`отім взял`а ніж (потом взяла нож), вмоч`ила йог`о в в`оду (обмакнула его в воду) і знов черкн`ула ним так с`амо по м`исці (и снова черкнула им так же по миске), та все наш`іптувала (и всё нашёптывала):

 

Кайдаш стояв серед хати й голосно молився. Всі вийшли з хати, зостались тільки з Кайдашем Палажка та Кайдашиха.

Баба Палажка налила в миску з кухля води, влила з пляшки трохи свяченої води, вкинула в воду жарину й шматочок печини, взяла в руки веретено, вмочила його в воду і черкнула шпилькою навхрест по крисах миски; потім взяла ніж, вмочила його в воду і знов черкнула ним так само по мисці, та все нашіптувала:

 

 

— Як пішл`а я п`онад очер`етами та бол`отами та зійшл`а я на вис`оку мог`илу (как пошла я по камышам да болотам и зашла я на высокую могилу): ой там на мог`илі (ой там на могиле), на Осі`янській гор`і (на Осиянской горе), там сто`їть ц`ерковця (там стоит церквушка), б`убликом з`амкнута (бубликом замкнута), мед`яником зас`унута (медовиком заперта). Одкус`ю я мед`яника (откушу я медовик), одкус`ю я б`ублика (откушу я бублик) та ввійд`у в ту ц`ерковцю (да и войду в ту церквушку). Свят`а свят`иця, неб`есна цар`иця (святая святица, небесная царица)! П'`ятінко-м`атінко (пятничка-матушка), і ти, свят`ий понед`ілочку (и ты, святой понедельничек), Б`ожий кл`юшничку (Божий ключничек)! Мокр`ино, Мар`ино (Мокрина, Марина), Агап`іте, Алип`іє (Агапит, Алипий), Ів`ане, Дем'`яне (Иван, Демьян) й ти, Микол`ає, Мирлик`ийський чудотв`орче (и ты, Николай, Мирликийский чудотворец)! Пом'ян`и, Г`осподи, раб`а Б`ожого Ом`елька (помяни, Господи, раба Божьего Омельку), та ті книжк`и, що в ц`еркві чит`ають (и те книжки, что в церкви читают): єрмол`ой, бермол`ой, савг`ирь (ермолой, бермолой, савгирь) і ще й тую, що тел`ятиною обш`ита (и ещё ту, что телячьей кожей обшита). Р`адуйся, Охр`імку й Парх`імку і ти, нев`істочко, свят`а покр`івонько, що в Лаврі замурув`алась (радуйся, Охримко и Пархомко и ты, невестушка, святая покровушка, что в Лавре замуровалась). Набер`у я в череп`ок х`уху (наберу я в черепок духу / результата дуновения, выдоха /), та в`иллю я на раб`а Б`ожого Ом`елька (и вылью я на раба Божьего Омельку). Алил`уй же йог`о, Г`осподи (алилуй же его, Господи), і ш`арпни йог`о по бок`ах (и дёрни его по бокам), по р`ебрах (по рёбрам), по кістк`ах (по костям), по чр`еслах (по бёдрам), к`оло йог`о скот`ини (возле его скотины). Хрест на мен`і (крест на мне), хрест на сп`ині (крест на спине), ус`я в хрест`ах (вся я в крестах), як ов`ечка в реп'ях`ах (как овца в репьях). Пом`илуй йог`о, безк`остий М`арку (помилуй его, бескостный Марк), сух`ий Н`иконе (сухой Никон), м`окрий Микол`аю (мокрый Николай)! С`арандара, м`арандара, г`аспида уг`ас, васил`иска поп`ер (сарандра, марандра, аспида погасил, василиска погнал)! Ам`інь біж`ить (аминь бежит), ам`інь крич`ить (аминь кричит), ам`іня доган`яє (аминя догоняет)!

 

— Як пішла я понад очеретами та болотами та зійшла я на високу могилу: ой там на могилі, на Осіянській горі, там стоїть церковця, бубликом замкнута, медяником засунута. Одкусю я медяника, одкусю я бублика та ввійду в ту церковцю. Свята святиця, небесна цариця! П'ятінко-матінко, і ти, святий понеділочку, Божий клюшничку! Мокрино, Марино, Агапіте, Алипіє, Іване, Дем'яне й ти, Миколає, Мирликийський чудотворче! Пом'яни, Господи, раба Божого Омелька, та ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще й тую, що телятиною обшита. Радуйся, Охрімку й Пархімку і ти, невісточко, свята покрівонько, що в Лаврі замурувалась. Наберу я в черепок хуху, та виллю я на раба Божого Омелька. Алилуй же його, господи, і шарпни його по боках, по ребрах, по кістках, по чреслах, коло його скотини. Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп'яхах. Помилуй його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю! Сарандара, марандара, гаспида угас, василиска попер! Амінь біжить, амінь кричить, аміня доганяє!

 

 

Баба Палажка дмухн`ула на в`оду тр`ичі н`авхрест і дал`а Кайдаш`еві нап`итись (баба Палашка дунула на воду трижды крест-накрест и дала Кайдашу напиться). П`отім вон`а в`икликала Кайдашиху в с`іни (затем она вызвала Кайдашиху в сени) й звел`іла їй утоп`ить в гор`ілці мал`еньке цуцен`я (и велела ей утопить в горилке маленького щенка), намоч`ить в тій гор`ілці на три дні осел`едця (намочить в той горилке на три дня селёдку) і д`ати ту гор`ілку Кайдаш`еві на похм`ілля (и дать ту горилку Кайдашу на похмелье). Кайдашиха в`итягла з скр`ині чим`алий шмат`ок полотн`а (Кайдашиха вытащила из сундука большой кусок полотна) ще й коп`у гр`ошей і дал`а Пал`ажці за труд`и (ещё и копу / 50 копеек / денег дала Палашке за труды).

Кайдашиха так зроб`ила, як їй р`аяла Палажка (Кайдашиха так сделала, как её советовала Палашка). Кайдаш, ніч`ого не зн`аючи (Кайдаш, ничего не зная), як нап`ився ті`єї зн`ахурської гор`ілки (как напился той знахарской горилки), запр`авленої цуцен`ям та осел`едцем (заправленной щенком и селёдкой), то пив п`оспіль три дні (так пил беспрерывно три дня). Кайдашиха т`ільки рук`ою махн`ула й посл`ала йог`о до свящ`еника (Кайдашиха только рукой махнула и послала его к священнику). Кайд`аш розказ`ав йом`у про сво`є нещ`астя (Кайдаш рассказал ему про свои несчастья), найн`яв мол`ебень Іс`усові й акаф`іст Богор`одиці (нанял молебен Иисусу и акафист Богородице), ход`ив гов`іти в Богусл`авський монаст`ир (ходил говеть в Богуславский монастырь). Він перест`ав п`ити на той час (он перестал пить на это время), і дідьк`и перест`али йом`у прив`иджуватися (и бесы перестали ему являться; “ д ` ідько ” —  бес).

 

Баба Палажка дмухнула на воду тричі навхрест і дала Кайдашеві напитись. Потім вона викликала Кайдашиху в сіни й звеліла їй утопить в горілці маленьке цуценя, намочить в тій горілці на три дні оселедця і дати ту горілку Кайдашеві на похмілля. Кайдашиха витягла з скрині чималий шматок полотна ще й копу грошей і дала Палажці за труди.

Кайдашиха так зробила, як їй раяла Палажка. Кайдаш, нічого не знаючи, як напився тієї знахурської горілки, заправленої цуценям та оселедцем, то пив поспіль три дні. Кайдашиха тільки рукою махнула й послала його до священика. Кайдаш розказав йому про своє нещастя, найняв молебень Ісусові й акафіст Богородиці, ходив говіти в Богуславський монастир. Він перестав пити на той час, і дідьки перестали йому привиджуватися.

 

 

— Це мо`я смерть ід`е за мн`ою (это моя смерть идёт за мной), кол`и вже до м`ене прих`одив неб`іжчик б`атько (если уже ко мне приходил покойный отец), — говор`ив Кайдаш (говорил Кайдаш).

— Д`обра смерть, кол`и ви, т`ату, й не переста`єте п`ити (хороша смерть, если вы, папа, и не перестаёте пить), — говор`ив Лаврін (говорил Лаврин).

Од т`ого ч`асу Лаврін забр`ав у сво`ї р`уки і вол`и, і воз`и, і все господ`арство (с того времени Лаврин забрал в свои руки и волов, и телеги, и всё хозяйство). Загн`али д`іти б`атька на піч на одпоч`инок (загнали дети отца на печь на отдых).

— Був я кол`ись Кайдаш (был я когда-то Кайдаш), а теп`ер перев`івся на мал`енького Кайдашц`я (а теперь выродился в маленького Кайдашика), — говор`ив Кайдаш за ч`аркою гор`ілки в ш`инку (говорил Кайдаш за рюмкой горилки в корчме).

Терп`ів Кайдаш, а д`алі не в`итерпів (терпел Кайдаш, а после не вытерпел): зн`ову поч`ав зах`одити в шин`ок (снова начал заходить в корчму).

 

— Це моя смерть іде за мною, коли вже до мене приходив небіжчик батько, — говорив Кайдаш.

— Добра смерть, коли ви, тату, й не перестаєте пити, — говорив Лаврін.