Другого дня Лаврін узяв косу і пішов з Мелашкою та з матір'ю до ячменю. Батько мовчав та тільки поглядав на Лавріна.

— Чи це йдеш на поле, не питаючись мене? — спитав Лавріна батько.

— А хіба ж Карпо вас питається, як іде на поле? А чим же я гірший од Карпа? — обізвався Лаврін, кинувши косу й перевесла на плечі.

— А як прийдеться платить подушне та за землю, то й тоді мене не спитаєшся? — спитав Кайдаш.

 

 

— Ви берет`е гр`оші в сво`ї р`уки (вы берёте деньги в свои руки), то ви й плат`іть (то вы и платите). Дав`айте мен`і гр`оші до рук (давайте мне деньги в руки), то й я б`уду плат`ить (так и я буду платить), — сказ`ав Лавр`ін (сказал Лаврин).

— М`оже, ти х`очеш, щоб я й тоб`і в`иділив тво`ю ч`астку п`оля, як Карп`ові (может, ты хочешь, чтоб я и тебе выделил твою долю поля, как Карпу)?

— Н`ащо (зачем)? В`аша ч`астка — і мо`я ч`астка (ваша доля — и моя доля); ви сьог`одні госп`одар, а я з`автра (вы сегодня хозяин, а я завтра), — сказ`ав Лаврін (сказал Лаврин).

— Д`обре поваж`аєш стар`ого б`атька (хорошо уважаешь старого отца)! Покар`ає теб`е Госп`одь за м`ене (накажет тебя Господь за меня), а як не теб`е, то тво`їх діт`ей (а если не тебя, то твоих детей), — сказ`ав б`атько (сказал отец).

— Не пит`ай стар`ого, а пит`ай був`алого (не спрашивай старого, а спрашивай бывалого), — сказ`ав Лаврін (сказал Лаврин). — Кар`али ви Мотрю (наказывали вы Мотрю), кар`али вже й Мелашку і без Г`оспода (наказывали уже и Мелашку и без Господа); б`уде з нас ті`єї к`ари (хватит с нас того наказания).

 

— Ви берете гроші в свої руки, то ви й платіть. Давайте мені гроші до рук, то й я буду платить, — сказав Лаврін.

— Може, ти хочеш, щоб я й тобі виділив твою частку поля, як Карпові?

— Нащо? Ваша частка — і моя частка; ви сьогодні господар, а я завтра, — сказав Лаврін.

— Добре поважаєш старого батька! Покарає тебе Господь за мене, а як не тебе, то твоїх дітей, — сказав батько.

— Не питай старого, а питай бувалого, — сказав Лаврін. — Карали ви Мотрю, карали вже й Мелашку і без Господа; буде з нас тієї кари.

 

 

З т`ого ч`асу Лавр`ін заг`арбав хаз`яйство в сво`ї р`уки (с того времени Лаврин захватил: «заграбастал» хозяйство в свои руки). Б`атько м`усив мовч`ати і р`ідко кол`и вм`икувався в хаз`яйство (отец вынужден был молчать и редко когда включался = вникал в хозяйство). Він б`ільше майструв`ав, заробл`яв гр`оші (он больше мастерил, зарабатывал деньги), п`остів ус`і п'`ятниці (постился каждую пятницу) та з г`оря слив`е щодн`я верт`ався вв`ечері дод`ому з ш`инку п'`яний (и с горя почти ежедневно возвращался вечером домой из корчмы пьяный). Йог`о голов`а ст`ала с`ива, аж б`іла (его голова стала седой, даже белой), т`ільки бр`ови чорн`іли на шир`окому блід`ому лиц`і (только брови чернели на широком бледном лице) та т`емні `очі блищ`али (и тёмные глаза блестели), нен`аче в ямк`ах (будто в ямках), гл`ибоко позапад`авши під бров`ами (глубоко запав под бровями).

 

З того часу Лаврін загарбав хазяйство в свої руки. Батько мусив мовчати і рідко коли вмикувався в хазяйство. Він більше майстрував, заробляв гроші, постів усі п'ятниці та з горя сливе щодня вертався ввечері додому з шинку п'яний. Його голова стала сива, аж біла, тільки брови чорніли на широкому блідому лиці та темні очі блищали, неначе в ямках, глибоко позападавши під бровами.

 

 

Раз у сп`асівку стар`ий Кайдаш піш`ов в суб`оту на веч`ерню (раз в спасовку стар ый Кайдаш пошёл в субботу на вечерню). С`онце сто`яло над л`ісом (солнце стояло над лесом). Ц`ерква бул`а пор`ожня (церковь была пустой). В баб`инці сто`яла одн`им одн`а б`аба (в притворе стояла одна одинёшенька баба; “ баб ` инець ” — притвор, западная часть церкви, где во время службы стояли женщины). Кайдаш став навк`олішки і бив покл`они (Кайдаш встал на колени и отбивал поклоны). Дяк спів`ав ж`алібн`у церк`овну п`існю (дьяк пел жалобную церковную песню). Кол`и це ч`ує Кайдаш (вдруг слышит Кайдаш), щось пот`ягує тон`еньким г`олосом за дяк`ом (что-то подт я гивает тоненьким голосом за дьяком). Г`олос л`ився, як ср`ібло, десь зв`ерху (голос лился, как серебро, откуда-то сверху). Він підв`ів `очі й гл`янув на іконост`ас (он поднял глаза и взглянул на иконостас). Зв`ерху на іконост`асі сто`яв чим`алий золот`ий хрест з терн`овим вінк`ом на перехр`есті (сверху на иконостасе стоял большой золотой крест с терновым венком на скрещении), а по бок`ах к`оло хрест`а сто`яли навк`олішки два позол`очені `янголи (а по сторонам возле = по обе стороны от креста стояли на коленях два позолоченных ангела). Кайдаш гл`янув на `янголів (Кайдаш взглянул на ангелов), вон`и розт`улювали рот`и і спів`али р`азом з дяк`ом тон`енькими голос`ами (они раскрывали рты и пели вместе с дьяком тоненькими голосами).

 

Раз у спасівку старий Кайдаш пішов в суботу на вечерню. Сонце стояло над лісом. Церква була порожня. В бабинці стояла одним одна баба. Кайдаш став навколішки і бив поклони. Дяк співав жалібну церковну пісню. Коли це чує Кайдаш, щось потягує тоненьким голосом за дяком. Голос лився, як срібло, десь зверху. Він підвів очі й глянув на іконостас. Зверху на іконостасі стояв чималий золотий хрест з терновим вінком на перехресті, а по боках коло хреста стояли навколішки два позолочені янголи. Кайдаш глянув на янголів, вони розтулювали роти і співали разом з дяком тоненькими голосами.

 

 

Кайд`аш стрив`ожився й одв`ів `очі (Кайдаш встревожился и отвё л глаза). Гл`янув він на нам`існі образ`и, і вон`и спів`ають (глянул он на наместные иконы / иконы иконостаса /, и они поют), а р`азом з н`ими спів`ають ус`і образ`и в ц`еркві (а вместе с ними поют все иконы в церкви)... Кайдаш переляк`ався і став на н`оги (Кайдаш перепугался и встал на ноги). Сл`ухає він і див`ується (слушает он и удивляется). Кайдаш поверт`ав голов`ою на всі б`оки (Кайдаш повертел головой во все стороны), всі образ`и спів`али (все иконы пели). Д`ивиться він на `образ Варв`ари (смотрит он на икону Варвары). Варв`ара заворуш`ила п`альцями (Варвара зашевелила пальцами), поверн`ула оч`има (повела глазами); на їй убранн`я зам`аяло (на н ей одежда заколыхалась). На `образі Параск`еви П'`ятниці (на иконе Прасковьи Пятницы) — з розк`ішними, розп`ущеними по пл`ечах к`ісьми (с раскошными, распущенными по плечам волосами), з квітк`ами на голов`і (с цветами на голове) — квітк`и на голов`і затрус`ились (цветы на голове затряслись), нен`аче од в`ітру (словно от ветра). Параск`ева П'`ятниця поверн`ула оч`има на й`ого, мов жив`а (Прасковья Пятница повела глазами на него, как живая).

 

Кайдаш стривожився й одвів очі. Глянув він на намісні образи, і вони співають, а разом з ними співають усі образи в церкві... Кайдаш перелякався і став на ноги. Слухає він і дивується. Кайдаш повертав головою на всі боки, всі образи співали. Дивиться він на образ Варвари. Варвара заворушила пальцями, повернула очима; на їй убрання замаяло. На образі Параскеви П'ятниці — з розкішними, розпущеними по плечах кісьми, з квітками на голові — квітки на голові затрусились, неначе од вітру. Параскева П'ятниця повернула очима на його, мов жива.

 

 

Кайдаш зляк`ався і в`ийшов з ц`еркви (Кайдаш испугался и вышел из церкви). У притв`орі (в притворе; “ притв ` ор ” — помещение в западной части церкви, куда могли входить не только крещёные) на стін`і в`исів здор`овий `образ Страшн`ого с`уду (на стене висела большая картина Страшного суда). Кайдаш гл`янув на й`ого ск`оса (Кайдаш взглянул на неё искоса); на `образі вниз`у бул`а намаль`ована в п`еклі здор`ова кон`яча голов`а з б`ілими г`острими зуб`ами (на картине внизу была нарисована в аду здоровая конская голова с белыми острыми зубами); та голов`а засмі`ялась до й`ого (та голова засмеялась перед ним). П`олум'я в ї`ї р`оті загойд`алось, мов св`ічка од в`ітру (пламя в её рту заколыхалось, как свечка от ветра). Невел`ичкі п`остаті гр`ішників та чорт`ів в зуб`ах заворуш`ились (небольшие фигуры грешников и чертей в зубах зашевелились), мов комашн`я (как комарня). Мал`енькі хвост`аті та рог`аті ч`ортики в`исолопили до й`ого язик`и (маленькие хвостатые и рогатые чёртики высунули ему языки).

 

Кайдаш злякався і вийшов з церкви. У притворі на стіні висів здоровий образ Страшного суду. Кайдаш глянув на його скоса; на образі внизу була намальована в пеклі здорова коняча голова з білими гострими зубами; та голова засміялась до його. Полум'я в її роті загойдалось, мов свічка од вітру. Невеличкі постаті грішників та чортів в зубах заворушились, мов комашня. Маленькі хвостаті та рогаті чортики висолопили до його язики.

 

 

Кайдаш переляк`ався (Кайдаш перепугался), одв`ів `очі од страшн`ої карт`ини і в`ийшов надв`ір (отвёл глаза от страшной картины и вышел наружу). Він сів на сх`ідцях і схил`ив г`олову (он сел на ступеньках и склонил голову). Надв`орі бул`о т`ихо, як у х`аті (на улице было тихо, как в хате). С`онце сто`яло н`изько над с`амим л`ісом і прон`изувало св`ітом верх`и л`ісу (солнце стояло низко над самым лесом и пронизывало светом верхушки леса), зел`ені, як трав`а на ст`епу (зелёные, как трава в степи). Над л`ісом од с`онця тягл`ися нен`аче д`овгі сть`ожки та стрічк`и (над лесом от солнца тянулись словно длинные стежки и ленты), в`иткані з св`ітла й з`олота (вытканные из света и золота). На з`аході сто`яла одн`им одн`а хм`арка на ч`истому н`ебі (на западе стояло одно-одинёшенько облачко на чистом небе), вся золот`а, з черв`оними кра`ями (всё золотое, с красными краями).

См`утне Кайдаш`еве блід`е лиц`е освіт`илося рож`евим св`ітом (печальное Кайдашово бледное лицо осветилось розовым светом), н`аче лиц`е в мерц`я (будто лицо мертвеца). Він підв`ів блиск`учі `очі (он поднял блестящие глаза), гл`янув на ліс і поб`ачив (взглянул на лес и увидел), що над с`амим шпил`ем (что над самой верхушкой), с`еред л`ісу (среди леса), на хм`арці сто`яв чолов`ік (на облачке стоял человек), проз`орий, як тум`ан (прозрачный, как туман), і нен`аче кив`ав рук`ою до й`ого (и как будто махал рукой ему), н`іби кл`икав (будто звал).

 

Кайдаш перелякався, одвів очі од страшної картини і вийшов надвір. Він сів на східцях і схилив голову. Надворі було тихо, як у хаті. Сонце стояло низько над самим лісом і пронизувало світом верхи лісу, зелені, як трава на степу. Над лісом од сонця тяглися неначе довгі стьожки та стрічки, виткані з світла й золота. На заході стояла одним одна хмарка на чистому небі, вся золота, з червоними краями.

Смутне Кайдашеве бліде лице освітилося рожевим світом, наче лице в мерця. Він підвів блискучі очі, глянув на ліс і побачив, що над самим шпилем, серед лісу, на хмарці стояв чоловік, прозорий, як туман, і неначе кивав рукою до його, ніби кликав.

 

 

Кайдаш встав і піш`ов з гор`и (Кайдаш встал и пошёл с горы). Він зійш`ов вниз (он со шёл вниз), піш`ов д`алі шл`яхом (пошёл дальше по дороге), а те д`иво на хм`арі одс`унулось од й`ого ще д`алі за ліс (а то чудо на облаке отодвинулось от него ещё дальше за лес). Він в`ийшов на г`ору за сел`о (он вышел на гору за село). З гор`и бул`о в`идно шир`оку дол`ину (с горы было видно широкую долину), обст`авлену гор`ами, вкр`итими л`ісом (обставленную горами, покрытыми лесом); в дол`ині блищ`ала Рось (в долине блестела Рось).

Кайд`аш піш`ов на гр`еблю (Кайдаш пошёл на плотину), не зн`аючи для ч`ого (не зная зачем). Кол`еса в млин`і крут`ились (колёса в мельнице крутились), вод`а шум`іла й розлив`ала голосн`ий гук по дол`ині (вода шумела и разливала громкий гул по долине). К`оло млин`а сто`яли воз`и, в`ештались л`юди (возле мельницы стояли телеги, бродили люди). Проз Кайдаш`а про`їхав чолов`ік в`озом (мимо Кайдаша проехал мужик на телеге), а д`алі пролет`ів пан на баск`их к`онях (а после пролетел помещик на быстрых лошадях) і тр`охи не зачеп`ив йог`о к`олесом (и чуть не задел его колесом).

 

Кайдаш встав і пішов з гори. Він зійшов вниз, пішов далі шляхом, а те диво на хмарі одсунулось од його ще далі за ліс. Він вийшов на гору за село. З гори було видно широку долину, обставлену горами, вкритими лісом; в долині блищала Рось.

Кайдаш пішов на греблю, не знаючи для чого. Колеса в млині крутились, вода шуміла й розливала голосний гук по долині. Коло млина стояли вози, вештались люди. Проз Кайдаша проїхав чоловік возом, а далі пролетів пан на баских конях і трохи не зачепив його колесом.

 

 

Кайдаш оступ`ився на кін`ець гр`еблі і тр`охи не впав у в`оду (Кайдаш отступил на край плотины и чуть не упал в воду). Він напр`ужив сво`ї с`или (он напряг свои силы), одск`очив н`абік і опам'ят`ався (отскочил в сторону и опомнился).

— Б`оже мій (Боже мой)! Де це я (где это я)? Чог`о це я зайш`ов на цю гр`еблю (почему это я зашёл на эту плотину)? Чи мен`і тр`еба бул`о йти до млин`а, чи в Бі`євці (то ли мне нужно было идти к мельнице, то ли в Биевцы)? — пит`ав сам у с`ебе Кайд`аш (спрашивал сам себя Кайдаш). Він зг`адував і нічог`ісінько не згад`ав (он вспоминал и ничегошеньки не вспомнил), верн`увся у Семиг`ори і т`ільки тод`і згадав (вернулся в Семигоры и только тогда вспомнил), що був у ц`еркві, що з ним там д`іялось щось чудн`е (что был в церкви, что с ним там творилось что-то странное).