Мотря глянула й рота роззявила. Вона не сподівалась од Мелашки такої сміливості й спочатку не знала, що казати.

 

 

— То це ти так (так это ты так)! То це та, що од свекр`ухи втік`ала (так эта та, что от свекрови убегала)?

— Ти мен`і не свекр`уха (ты мне не свекровь), а я тоб`і не нев`істка (а я тебе не невестка). Я од теб`е не втік`атиму і мовч`ать тоб`і не б`уду (я от тебя ни убегать, ни молчать не буду). Ось тоб`і на, ось тоб`і на (вот тебе на, вот тебе на)!

Дерк`ач свист`ів, як шул`іка в пов`ітрі, у Мел`ашчиних рук`ах (веник свистел, как коршун в воздухе, в Мелашкиных руках), а шибк`и аж дз`енькали (а стёкла аж звенели). Мотря к`инулась до Мел`ашки та й почал`а видир`ати деркач`а з рук (Мотря бросилась к Мелашке и начала вырывать веник из рук). Мел`ашка бул`а слабк`іша і в`ипустила йог`о з рук (Мелашка была слабее и выпустила его из рук). Мотря замахн`улась на н`еї деркач`ем (Мотря замахнулась на неё веником). Карп`о сид`ів у х`аті (Карп сидел в хате), поч`ув, що в в`ікна щось порощ`ить (услышал, что в окна что-то хлещет; “порощ`ити” — бить, ударять / о снеге, граде /). Йом`у здал`ось, що в в`ікна б'є град (ему показалось, что в окна бьёт град).

«Що це за д`иво (что это за чудо)! Н`ебо `ясне, а в в`ікна порощ`ить град (небо ясное, а в окна хлещет град)», — под`умав він (подумал он).

— Ґвалт! Ґвалт (караул)! — закрич`ала Мелашка (закричала Мелашка). — Як`ого ти д`ідька чіпл`яєшся до м`ене, сатан`о (какого ты чёрта вяжешься ко мне, сатана)?!

 

— То це ти так! То це та, що од свекрухи втікала?

— Ти мені не свекруха, а я тобі не невістка. Я од тебе не втікатиму і мовчать тобі не буду. Ось тобі на, ось тобі на!

Деркач свистів, як шуліка в повітрі, у Мелашчиних руках, а шибки аж дзенькали. Мотря кинулась до Мелашки та й почала видирати деркача з рук. Мелашка була слабкіша і випустила його з рук. Мотря замахнулась на неї деркачем. Карпо сидів у хаті, почув, що в вікна щось порощить. Йому здалось, що в вікна б'є град.

«Що це за диво! Небо ясне, а в вікна порощить град», — подумав він.

— Ґвалт! Ґвалт! — закричала Мелашка. — Якого ти дідька чіпляєшся до мене, сатано?!

 

 

З х`ати в`ибігла Кайдаш`иха пр`осто од п`ечі з кочерг`ою в рук`ах (из хаты выбежала Кайдашиха прямо от печи с кочергою в руках). Вон`а вгл`яділа, що Мотря піднял`а дерк`ач уг`ору і л`адна вперіщ`ити Мелашку (она увидела, что Мотря подняла веник вверх и готова хлестнуть Мелашку), і махн`ула на Мотрю кочерг`ою (и замахнулась на Мотрю кочергой). Мотря одск`очила од пр`изьби (Мотря отскочила от завалинки), кочерг`а потр`апила в М`отрине вікн`о (кочерга попала в Мотрино окно). Ш`ибка дз`енькнула, а дрібн`е скло пос`ипалось на пр`изьбу (стекло звякнуло, а мелкие осколки посыпались на завалинку).

З х`ати в`ибіг Карп`о (из хаты выбежал Карп), а за ним Лаврін (за ним Лаврин). Три молод`иці вчеп`ились до кочерг`и та до деркач`а (три молодицы вцепились в кочергу и в веник), крич`али, тягл`ись, с`іпали ті причанд`али на всі б`оки (кричали, таскались, дёргали те причиндалы во все стороны). Дерк`ач розірв`ався (веник разорвался). Н`ехворощ пос`ипалась з деркач`а (прутья посыпались из веника), нен`аче п`ір'я з г`уски (как перья из гусыни). Чоловік`и розборон`или жін`ок і розігн`али їх (мужчины растащили женщин и разогнали их).

— Одрив`ай х`ату („отрывай” = отделяй хату; “ відрив ` ати ” — отр ывать, отторгать /отделять, отнимать насильно/)! Не б`уду я з в`ами ж`ити ч`ерез с`іни (не буду я с вами жить через сени), хоч би м`ала от`ут проп`асти (хоть бы пришлось вот здесь пропасть)! — репетув`ала Мотря (вопила Мотря). — Бер`и, К`арпе, сок`иру, та з`араз одрив`ай х`ату (бери, Карп, топор, и сейчас же отделяй хату), а як ти не х`очеш (а если ты не хочешь), то я с`ама візьм`у сок`иру та й зах`оджусь к`оло х`ати (то я сама возьму топор да и займусь хатой).

 

З хати вибігла Кайдашиха просто од печі з кочергою в руках. Вона вгляділа, що Мотря підняла деркач угору і ладна вперіщити Мелашку, і махнула на Мотрю кочергою. Мотря одскочила од призьби, кочерга потрапила в Мотрине вікно. Шибка дзенькнула, а дрібне скло посипалось на призьбу.

З хати вибіг Карпо, а за ним Лаврін. Три молодиці вчепились до кочерги та до деркача, кричали, тяглись, сіпали ті причандали на всі боки. Деркач розірвався. Нехворощ посипалась з деркача, неначе пір'я з гуски. Чоловіки розборонили жінок і розігнали їх.

— Одривай хату! Не буду я з вами жити через сіни, хоч би мала отут пропасти! — репетувала Мотря. — Бери, Карпе, сокиру, та зараз одривай хату, а як ти не хочеш, то я сама візьму сокиру та й заходжусь коло хати.

 

 

— Чи ви показ`ились, чи знавісн`іли (то ли вы взбесились, то ли обезумели)? — говор`ив Карп`о (говорил Карп). — Хто це розб`ив вікн`о (кто это разбил окно)?

— Тво`я м`ати (твоя мать)! Це вже пішл`ося н`аче з Петр`ового дня (э то началось еще похоже с Петрова дня)! Одн`а обпаск`удила мен`і ст`іни, др`уга в`ікна поб`ила (одна испакостила мне стены, вторая окна побила). Ось тоб`і за те (вот тебе за то)! Ось тоб`і (вот тебе)! — кр`икнула Мотря й почал`а хап`ать рук`ою з кал`южі грязь і к`идати на Мел`ашчину х`ату (крикнула Мотря и начала хватать рукой из лужи грязь и бросать в Мелашкину хату). Б`іла стін`а ст`ала ряб`а (белая стена стала пёстрой), нен`аче ї`ї обс`іли жук`и та ґ`едзі (будто её облепили жуки и оводы).

— Бий теб`е с`ила Б`ожа (бей тебя сила Божья)! Не к`идай, бо я тоб`і г`олову провал`ю кочерг`ою (не бросай, а то я тебе голову проломлю кочергой), — кр`икнула Кайдаш`иха й погн`алась за М`отрею (крикнула Кайдашиха и погналась за Мотрей). М`отря втекл`а за прич`ілок (Мотря убежала за угол; “ прич ` і лок” — боковая часть хаты, крыши), вигляд`ала з-за в`угл`а й репетув`ала та клял`а Кайдаш`иху (выглядывала из-за угла и вопила да проклинала Кайдашиху).

 

— Чи ви показились, чи знавісніли? — говорив Карпо. — Хто це розбив вікно?

— Твоя мати! Це вже пішлося наче з Петрового дня! Одна обпаскудила мені стіни, друга вікна побила. Ось тобі за те! Ось тобі! — крикнула Мотря й почала хапать рукою з калюжі грязь і кидати на Мелашчину хату. Біла стіна стала ряба, неначе її обсіли жуки та ґедзі.

— Бий тебе сила Божа! Не кидай, бо я тобі голову провалю кочергою, — крикнула Кайдашиха й погналась за Мотрею. Мотря втекла за причілок, виглядала з-за вугла й репетувала та кляла Кайдашиху.

 

 

— Лавріне (Лаврин)! Одрив`ай їх х`ату (отрывай их хату). Про м`ене, нех`ай Мотря йде ж`ити під три чорт`и аб`о під гр`еблю (по мне, пускай Мотря идёт жить ко всем чертям или под плотину); я з н`ею зр`оду-в`іку не б`уду жить під одні`єю покр`івлею (я с ней до скончания века не буду жить под одной крышей: „кровлей”), — крич`ала Кайдашиха (кричала Кайдашиха).

— К`арпе (Карп)! Одрив`ай х`ату (отрывай хату), бо я підпал`ю й їх, і себ`е та й на Сиб`ір під`у (а то я подожгу и их, и себя да и в Сибирь пойду), — крич`ала Мотря (кричала Мотря).

— Лавр`іне (Лаврине)! Одрив`ай їх х`ату (отрывай им хату), бо я л`адна й до сус`ід в`ибратись (а то я готова и к соседям перебраться). З`араз під`у в в`олость (немедленно пойду в волость), та нех`ай гром`ада зійд`еться та розк`идає їх х`ату (и пусть община сойдётся и развалит их хату), — крич`ала Кайдашиха (кричала Кайдашиха).

З т`ими слов`ами Кайдаш`иха нак`инула св`иту та й поб`ігла в в`олость позив`ати Мотрю та Карпа (с этими словами Кайдашиха набросила свиту да и побежала в волость подавать иск на Мотрю и Карпа). Волосн`ий покл`икав Карп`а на суд (волостной вызвал Карпа в суд). Карп`о сказ`ав, що він не д`умає одрив`ать х`ати (Карп сказал, что он не думает отрывать хату), а то т`ільки пол`аялись та поб`ились молод`иці (а это только поругались и побились между собой бабы). Волосн`ий в`игнав Кайдаш`иху з х`ати (волостной выгнал Кайдашиху из помещения). Слідк`ом за Кайдаш`ихою приб`ігла в в`олость М`отря й почал`а розк`азувати (следом за Кайдашихой прибежала в волость Мотря и начала рассказывать), почин`аючи од см`іття (начиная с мусора). Волосн`ий сл`ухав, сл`ухав та й пл`юнув (волостной слушал, слушал да и плюнул).

 

— Лавріне! Одривай їх хату. Про мене, нехай Мотря йде жити під три чорти або під греблю; я з нею зроду-віку не буду жить під однією покрівлею, — кричала Кайдашиха.

— Карпе! Одривай хату, бо я підпалю й їх, і себе та й на Сибір піду, — кричала Мотря.

— Лавріне! Одривай їх хату, бо я ладна й до сусід вибратись. Зараз піду в волость, та нехай громада зійдеться та розкидає їх хату, — кричала Кайдашиха.

З тими словами Кайдашиха накинула свиту та й побігла в волость позивати Мотрю та Карпа. Волосний покликав Карпа на суд. Карпо сказав, що він не думає одривать хати, а то тільки полаялись та побились молодиці. Волосний вигнав Кайдашиху з хати. Слідком за Кайдашихою прибігла в волость Мотря й почала розказувати, починаючи од сміття. Волосний слухав, слухав та й плюнув.

 

 

— Ід`іть ви соб`і ік неч`истій м`атері (идите вы себе к нечистой матери) та, про м`ене, повибив`айте й `очі, не т`ільки в`ікна (и, по мне, повыбивайте и глаза, не только окна), — сказ`ав волосн`ий та й піш`ов у кімн`ату, ще й дв`ері причин`ив (сказал волостной да и пошёл в комнату, ещё и дверь прикрыл).

Тог`о ж так`и в`ечора Кайдашиха повеч`еряла з д`ітьми і вже л`агодилась ляг`ать сп`ати (в тот же самый вечер Кайдашиха поужинала с детьми и уже готовилась ложиться спать). Кол`и ч`ує вон`а (когда слышит она) — на гор`ищі зак`иркали в с`ідалі к`ури (на чердаке закудахтали на насесте куры), закрич`али й к`инулись з с`ідала (закричали и бросились с насеста).

— Ой, тхір на гор`ищі (ой, хорёк на чердаке)! — сказ`ала Кайдаш`иха (сказала Кайдашиха).

— М`оже, злод`юга л`азить (может, ворюга лазит), — сказ`ав Лаврін (сказал Лаврин). Кайдаш`иха вхоп`ила л`ампу і в`искочила в с`іни (Кайдашиха схватила лампу и выскочила в сени); за н`ею в`искочили в с`іни Лаврін та Мелашка (за ней выскочили в сени Лаврин и Мелашка).

В с`інях бул`о `ясно (в сенях было светло). Хтось л`азив на гор`ищі з св`ітлом (кто-то лазил на чердаке со светом).

— Хто там л`азить (кто там лазит)? — гукн`ув Лаврін (крикнул Лаврин). З гор`ища ніхт`о не обзив`ався (с чердака никто не отзывался), т`ільки одн`а к`урка к`иркала на все г`орло (только одна курица кудахтала во всё горло), нен`аче ї`ї хто душ`ив (будто её кто-то душил). Лавр`ін в`искочив на драб`ину й загл`янув на гор`ище (Лаврин выскочил на / приставную / лестницу и заглянул на чердак). Там сто`яла Мотря з к`уркою в рук`ах (там стояла Мотря с курицей в руках).

 

— Ідіть ви собі ік нечистій матері та, про мене, повибивайте й очі, не тільки вікна, — сказав волосний та й пішов у кімнату, ще й двері причинив.