Карпо тільки очі витріщив і не знав, кого слухать: Чи вішати жінку, Чи прив'язувати налигачем матір.

— Ти злодійка! Ти покрала в нас яйця! — кричала Кайдашиха й кинулась до Мотрі з мішком у руках.

 

 

— Бр`ешеш, не док`ажеш (врёшь, не докажешь)! Ти сам`а злод`юга, бо обкрад`ала мен`е, мо`ю пр`ацю ц`ілий рік (ты сама воровка, потому что обкрадывала меня, мою работу целый год). Я на т`ебе роб`ила, як на п`ана п`анщину (я на тебя работала, как на помещика), — крич`ала Мотря (кричала Мотря).

— А чом же ти мен`е не к`идала (а почему же ты меня не бросала), кол`и тоб`і бул`о в м`ене пог`ано (если тебе было у меня плохо)? — пищ`ала Кайдашиха (пищала Кайдашиха). — Чом теб`е чорт`и не пон`если на Бассар`абію або за гран`ицю (почему тебя черти не понесли в Бессарабию или за границу)?

— Овв`а, ч`ерез так`е паск`удство та оце тік`ала б за гран`ицю (ого, через такую пакость и вот уж удирала б за границу)! Тік`ай сам`а хоч під шум (удирай сама хоть под водоворот), під гр`еблю (под плотину)! — ґвалтув`ала Мотря (скандалила Мотря). — Ти злод`юга, ти в`ідьма (ты ворюга, ты ведьма)!

— Хто (кто)? Я? Я в`ідьма (я ведьма)? Я злод`юга (я ворюга)? — сич`ала Кайдаш`иха (шипела Кайдашиха). — Ось тоб`і на (вот тебе на)!

Кайдаш`иха т`икнула М`отрі д`улю й не потр`апила в ніс, та в `око (Кайдашиха ткнула Мотри фигу и не попала в нос, да в глаз). М`отря вхоп`ила деркач`а і с`унула д`ержалном Кайдаш`исі пр`осто меж`и оч`і (Мотря схватила веник и двинула ручкой Кайдашихе прямо промеж глаз).

— Ой л`ишечко (ой горюшко)! В`иколола прокл`ята змі`юка мен`і `око (выколола проклятая змеюка мне глаз)! — запл`акала Кайдашиха і вхоп`илась за пр`аве `око (заплакала Кайдашиха и схватилась за правый глаз).

 

— Брешеш, не докажеш! Ти сама злодюга, бо обкрадала мене, мою працю цілий рік. Я на тебе робила, як на пана панщину, — кричала Мотря.

— А чом же ти мене не кидала, коли тобі було в мене погано? — пищала Кайдашиха. — Чом тебе чорти не понесли на Бассарабію або за границю?

— Овва, через таке паскудство та оце тікала б за границю! Тікай сама хоч під шум, під греблю! — ґвалтувала Мотря. — Ти злодюга, ти відьма!

— Хто? Я? Я відьма? Я злодюга? — сичала Кайдашиха. — Ось тобі на!

Кайдашиха тикнула Мотрі дулю й не потрапила в ніс, та в око. Мотря вхопила деркача і сунула держалном Кайдашисі просто межи очі.

— Ой лишечко! Виколола проклята зміюка мені око! — заплакала Кайдашиха і вхопилась за праве око.

 

 

В н`еї з `ока потекл`а кров (у неё из глаза потекла кровь). Лаврін та Мелашка поб`ачили кров і розлютув`ались (Лаврин и Мелашка увидели кровь и разозлились). Вон`и к`инулись оборон`ять м`атір (они бросились защищать мать). Л`аврін пхнув Мотрю (Лаврин толкнул Мотрю). Мотря дал`а сторчак`а на л`аву (Мотря упала вверх ногами на скамью; “ дав ` ати сторчак ` а ” — падать вниз головой). Карп`о к`инувся оборон`яти М`отрю і пхнув Лавр`іна (Карп бросился оборонять Мотрю и толкнул Лаврина). Лаврін уд`арився об м`исник (Лаврин ударился о посудницу). Три пол`умиски, зах`ищені Лавр`іном од н`аглої см`ерті (три тарелки, защищенные Лаврином от насильственной смерти), пос`ипались йом`у на г`олову (посыпались ему на голову).

— Одрив`ай, К`арпе, х`ату (отрывай, Карп, хату), бо я теб`е пок`ину з тво`єю прокл`ятою м`атір'ю (а то я тебя брошу с твоей проклятой матерью), з тво`їм `іродовим к`одлом (с твоим иродовым отродьем)! — репетув`ала Мотря (вопила Мотря).

— У в`олость ї`ї, розбиш`аку (в волость её, разбойницу)! В тюрм`у ї`ї (в тюрьму её)! Одрив`ай, Лавр`іне, їх х`ату (отрывай, Лаврине, их хату), бо я сам`а пол`ізу та б`уду зрив`ати к`улики (а то я сама полезу и буду срывать снопы; “ к ` улик ”, “ куль ” — обмолоченный сноп ржи или пшеницы, используемый для кровли).

 

В неї з ока потекла кров. Лаврін та Мелашка побачили кров і розлютувались. Вони кинулись оборонять матір. Лаврін пхнув Мотрю. Мотря дала сторчака на лаву. Карпо кинувся обороняти Мотрю і пхнув Лавріна. Лаврін ударився об мисник. Три полумиски, захищені Лавріном од наглої смерті, посипались йому на голову.

— Одривай, Карпе, хату, бо я тебе покину з твоєю проклятою матір'ю, з твоїм іродовим кодлом! — репетувала Мотря.

— У волость її, розбишаку! В тюрму її! Одривай, Лавріне, їх хату, бо я сама полізу та буду зривати кулики.

 

 

Лаврін і спр`авді розлютув`ався (Лаврин и вправду разозлился). Він ухоп`ив драб`ину (он схватил лестницу), прист`авив до стр`іхи (приставил к крыше; “ стр ` іха ” — нижний край соломенной крыши, который свисает над стеной), в`искочив на покр`івлю й поч`ав зрив`ати к`улики з Карп`ової х`ати (выскочил на кровлю и начал срывать снопы с Карповой хаты). К`улики с`ипались на з`емлю (снопы сыпались на землю). На х`аті заблищ`али кр`окви й л`ати (на хате заблестели стропила и латы / поперечные доски, подрешетины /), н`аче сух`і р`ебра (как сухие рёбра). Тим ч`асом Кайдаш`иха зум`исне розм`азала кров по всь`ому в`иду (тем временем Кайдашиха нарочно размазала кровь по всему лицу), зам`азала в кров п`азуху (измазала в крови пазуху / одежду на груди /), повисм`икувала з-під оч`іпка вол`осся (повыдергивала из-под чепца волосы) та й поб`ігла до свящ`еника, а п`отім у в`олость (да и побежала к священнику а потом в волость) і нароб`ила там ґв`алту (и наделала там шуму).

— Ой Б`оже мій (ой Боже мой)! Дзвон`іть в ус`і дзв`они (звоните во все колокола)! Карп`о з М`отрею вб`или Лавр`іна (Карп с Мотрей убили Лаврина), вб`или Мелашку (убили Мелашку), вб`или й мен`е (убили и меня)! Рят`уйте, хто в Б`ога в`ірує (спасайте, кто в Бога верует)! — крич`ала не сво`їм г`олосом Кайдаш`иха в в`олості (кричала не своим голосом Кайдашиха в волости). — Склик`айте гром`аду та з`араз, з`араз (соз ы вайте сходку и немедленно, немедленно)!

 

Лаврін і справді розлютувався. Він ухопив драбину, приставив до стріхи, вискочив на покрівлю й почав зривати кулики з Карпової хати. Кулики сипались на землю. На хаті заблищали крокви й лати, наче сухі ребра. Тим часом Кайдашиха зумисне розмазала кров по всьому виду, замазала в кров пазуху, повисмикувала з-під очіпка волосся та й побігла до священика, а потім у волость і наробила там ґвалту.

— Ой Боже мій! Дзвоніть в усі дзвони! Карпо з Мотрею вбили Лавріна, вбили Мелашку, вбили й мене! Рятуйте, хто в Бога вірує! — кричала не своїм голосом Кайдашиха в волості. — Скликайте громаду та зараз, зараз!

 

 

Волосн`ий і п`исар (волостной и писарь), поб`ачивши покрив`авлену Кайдаш`иху (увидев окровавленную Кайдашиху), поляк`ались і поб`ігли до Кайдаш`енків (испугались и побежали к Кайдашенкам). За н`ими б`ігла Кайдаш`иха та галасув`ала на все сел`о (за ними бежала Кайдашиха и голосила на всё село). Волосн`ий з п`исарем приб`ігли в двір і вгл`яділи жив`ого Лавр`іна (волосный с писарем прибежали во двор и увидели живого Лаврина), котр`ий сид`ів на х`аті та зрив`ав к`улики (который сидел на хате и срывал снопы). З х`ати в`ибігла Мелашка, здор`ова й жив`а, а за н`ею Мотря (из хаты выбежала Мелашка, здоровая и живая, а за ней Мотря).

— Рят`уйте мен`е (спасайте меня)! — голос`ила Мотря (голосила Мотря). — Як мен`е знайд`уть зар`убану сок`ирою (если меня найдут зарубленной топором), то нех`ай ус`я гром`ада зн`ає (то пусть всё общество знает), що мен`е заруб`ала свекр`уха (что меня зарубила свекровь)! Рят`уйте, хто в Б`ога в`ірує (спасите, кто в Бога верует)!

— Чог`о це ти, навісн`а, крич`иш (чего это ты, сумашедшая, кричишь)? — спит`ав голов`а (спросил председатель). — Адж`е ж ти жив`а (ведь ты же жива).

— Рят`уйте мен`е, вон`а мен`е вже вб`ила (спасите меня, она меня уже убила)! — репетув`ала Кайдаш`иха (вопила Кайдашиха).

— Чи ви показ`ились, чи що (иль вы взбесились, или что)? — сказ`ав п`исар (сказал писарь). — Б`ігає по двор`і й крич`ить, що ї`ї вже вб`или (бегает по двору и кричит, что её убили). Що тут у вас ск`оїлось (что тут у вас случилось)?

 

Волосний і писар, побачивши покривавлену Кайдашиху, полякались і побігли до Кайдашенків. За ними бігла Кайдашиха та галасувала на все село. Волосний з писарем прибігли в двір і вгляділи живого Лавріна, котрий сидів на хаті та зривав кулики. З хати вибігла Мелашка, здорова й жива, а за нею Мотря.

— Рятуйте мене! — голосила Мотря. — Як мене знайдуть зарубану сокирою, то нехай уся громада знає, що мене зарубала свекруха! Рятуйте, хто в Бога вірує!

— Чого це ти, навісна, кричиш? — спитав голова. — Адже ж ти жива.

— Рятуйте мене, вона мене вже вбила! — репетувала Кайдашиха.

— Чи ви показились, чи що? — сказав писар. — Бігає по дворі й кричить, що її вже вбили. Що тут у вас скоїлось?

 

 

— Ось що ск`оїлось (вот что произошло)! — ткн`ула п`альцем на `око Кайдашиха (ткнула = показала пальцем на глаз Кайдашиха).

— А ти що р`обиш от`о на х`аті (а ты что делаешь там на хате)? — гукн`ув голов`а до Лавр`іна (крикнул председатель Лаврину). З`араз мен`і злазь та дав`ай одв`іт п`еред н`ами (сейчас же мне слазь и держи ответ перед нами).

— Не зл`ізу, д`оки не од`ірву Карп`ової х`ати (не слезу, покуда не оторву Карповой хаты), — говор`ив Лаврін і швиргон`ув к`уликом волосн`ому на г`олову (говорил Лаврин и швырнул сноп волостному на голову).

— Як`ого ти неч`истого к`идаєшся к`уликами (какого ты нечистого бросаешься снопами)? З`араз мен`і злазь (сейчас же мне слезай), а то я пол`ізу та сам теб`е стягн`у (а то я полезу и сам тебя стяну), та вс`иплю тоб`і с`отню р`ізок (да всыплю тебе сотню розг), — крич`ав волосн`ий (кричал волостной).

Лаврін тр`охи прохол`ов (Лаврин немного остыл), зірв`авши півс`отні к`уликів (сорвав полсотни снопов), і зліз дод`олу (и слез вниз). Волосн`ий з п`исарем пішл`и в х`ату (волостной с писарем пошли в хату): в Лавр`іновій і в Карп`овій х`аті вал`ялись к`упами черепк`и (в Лавриновой и в Карповой хате валялись кучами черепки).

 

— Ось що скоїлось! — ткнула пальцем на око Кайдашиха.

— А ти що робиш ото на хаті? — гукнув голова до Лавріна. Зараз мені злазь та давай одвіт перед нами.

— Не злізу, доки не одірву Карпової хати, — говорив Лаврін і швиргонув куликом волосному на голову.

— Якого ти нечистого кидаєшся куликами? Зараз мені злазь, а то я полізу та сам тебе стягну, та всиплю тобі сотню різок, — кричав волосний.