Грицько розвів знов руки і наставив губи.

— Та одчепись собі! Піди обніми та поцілуй мою коняку, коли вже припала охота цілуваться, — говорив Карпо. — А нащо це ви горілку п'єте в жидівському шинку? — спитав Карпо.

— Та бодай не казати… сказав Грицько, — тут такий добрий жид, такий добрий, чорт його знає, де він такий добрий взявся. Благодареніє Богу і всім святим, він і на церкву дасть! Ото кумедія!

— А ви забули, що самі на громаді постановили?

 

 

— С`ерце, гол`убчику, б`ілий леб`едику (сердце, голубчик, белый лебедушка)! — говор`ив п'`яний Грицьк`о (говорил пьяный Грицько), т`икнувши кол`ючою бород`ою Карп`ові в ніс (ткнув колючей бородой Карпа в нос). — Та не цур`айся-бо н`ашого хл`іба-с`олі (да не чурайся же нашего хлеба-соли).

Карп`о б`ачив, що з п’ян`им розм`овлять — т`ільки г`аяти час (Карп видел, что с пьяным разговаривать — только терять время), вд`арив кон`яку батог`ом (ударил лошадь кнутом). Віз покот`ився (телега покатилась).

— К`арпе! К`арпе! Та зайд`и-бо та хоч по кр`апельці, хоч півкр`апельки (да зайди же да хоть по капельке, хоть по полкапельки)! — гук`ав зз`аду Грицьк`о й біг за в`озом (кричал сзади Грицько и бежал за телегой).

На др`угий день зібр`алась гром`ада (на следующий день собралась сходка). Прийш`ов Карп`о і вдив`ився (пришёл Карп и удивился).

Гром`ада сп`івала вже `іншої (сходка пела уже по другому); волосн`ий та п`исар тягл`и за гром`адою (волостный и писарь поддерживали общину; “ тягт ` и ” — поддерживать кого-нибудь, быть на чьей-то стороне, действовать в чьих-либо интересах) і крич`али, щоб одд`ати Б`еркові й гром`адський шинк (и кричали, чтобы отдать Берку и общинную корчму), не т`ільки що пуск`ать люд`ей по гор`ілку і в жид`івські шинк`и (не только что пускать людей за горилкой в еврейские корчмы)... бо Б`ерко з`араз пл`атить гр`оші (ведь Берко сразу платит деньги)...

 

— Серце, голубчику, білий лебедику! — говорив п'яний Грицько, тикнувши колючою бородою Карпові в ніс. — Та не цурайся-бо нашого хліба-солі.

Карпо бачив, що з п’яним розмовлять — тільки гаяти час, вдарив коняку батогом. Віз покотився.

— Карпе! Карпе! Та зайди-бо та хоч по крапельці, хоч півкрапельки! — гукав ззаду Грицько й біг за возом.

На другий день зібралась громада. Прийшов Карпо і вдивився.

Громада співала вже іншої; волосний та писар тягли за громадою і кричали, щоб оддати Беркові й громадський шинк, не тільки що пускать людей по горілку і в жидівські шинки... бо Берко зараз платить гроші...

 

 

— Пан`ове гром`адо (уважаемая община)! Пог`ана в`аша р`ада (плох ваш совет); я не прист`аю на це (я не поддерживаю его)! — сказ`ав пон`уро Карп`о й одійш`ов од гром`ади н`абік (сказал угрюмо Карп и отошёл от общины в сторону).

Гром`ада оддал`а Б`еркові громадський шинк (сходка отдала Берку общинную корчму), хоч Б`ерко на ц`еркву гр`ошей не дав (хоть Берко на церковь денег не дал), а т`ільки дур`ив п'ян`их мужик`ів (а только дурачил пьяных мужиков).

Гром`ада д`орого п`отім заплат`ила х`итрому ж`идові (община дорого потом заплатило хитрому еврею)...

Б`ерко прийм`ав за гор`ілку не т`ільки пашн`ю (Берко принимал за горилку не только зерно), ал`е н`авіть кр`адене с`іно й сол`ому (а даже ворованное сено и солому). Понесл`и л`юди мішк`ами пашн`ю в Б`еркову ком`ору (понесли люди мешками зерно в Беркову кладовку), а Б`ерко т`ільки гл`адив б`ороду б`ілою рук`ою (а Берко только гладил бороду белою рукою), див`ився, як п'`яні муж`ики вал`ялись під йог`о ш`инком (смотрел, как пьяные мужики валялись под его корчмой), та з`араз-таки підн`яв скаж`ену ц`іну на гор`ілку в ус`іх шинк`ах (да сразу же поднял бешеную цену на горилку во всех корчмах).

 

— Панове громадо! Погана ваша рада; я не пристаю на це! — сказав понуро Карпо й одійшов од громади набік.

Громада оддала Беркові громадський шинк, хоч Берко на церкву грошей не дав, а тільки дурив п'яних мужиків.

Громада дорого потім заплатила хитрому жидові...

Берко приймав за горілку не тільки пашню, але навіть крадене сіно й солому. Понесли люди мішками пашню в Беркову комору, а Берко тільки гладив бороду білою рукою, дивився, як п'яні мужики валялись під його шинком, та зараз-таки підняв скажену ціну на горілку в усіх шинках.

IХ

 

Ц`ілу з`иму й в`есну Кайдаш`енки прожил`и в лад`у (всю зиму и весну Кайдашенки прожили в согласии). Кайдаш`иха, котр`у теп`ер на сел`і дражн`или без`окою екон`омшею (Кайдашиха, которую теперь в селе дразнили безглазой экономкой), с`ердилась на М`отрю (сердилась на Мотрю), ал`е невістк`и на те не вваж`али і жил`и між соб`ою в зг`оді (но невестки то не брали во внимание и жили между собой в согласии). Лавр`ін люб`ив Мел`ашку (Лаврин любил Мелашку): нік`оли ї`ї не то що не бив, і п`альцем не зачеп`ив (никогда её не то что не бил, и пальцем не задел), н`авіть нік`оли не л`аявся з н`ею (даже никогда не ругался с ней). М`отря ч`асто гр`изла г`олову Карп`ові (Мотря часто грызла голову Карпу), ал`е він не люб`ив говор`ити і б`ільше мовч`ав (но он не любил говорить и больше молчал).

Ал`е наст`ала весн`а (но наступила весна). Хат`и Кайдаш`енків сто`яли д`уже бл`изько `одна к`оло `одної (хаты Кайдашенков стояли очень близко одна от другой), а їх гор`оди бул`и перегор`оджені т`ільки поган`еньким т`ином (а их огороды были перегорожены только плохоньким плетнём).

 

Цілу зиму й весну Кайдашенки прожили в ладу. Кайдашиха, котру тепер на селі дражнили безокою економшею, сердилась на Мотрю, але невістки на те не вважали і жили між собою в згоді. Лаврін любив Мелашку: ніколи її не то що не бив, і пальцем не зачепив, навіть ніколи не лаявся з нею. Мотря часто гризла голову Карпові, але він не любив говорити і більше мовчав.