Лаврін, Мелашка, їх діти і юрба людей — всі йшли слідком за бабою через село. Кайдашиха прийшла до священика і почала плакати та жаліться на Карпа і на мотрю.

— Батюшко! Зосталась я сиротою, і нема кому за мене оступитись. Мотря вибила мені око, а Карпо трохи мене сьогодні не втопив.

 

 

Свящ`еник одісл`ав Кайдаш`иху в в`олость (священник отправил Кайдашиху в волость). Вон`а пішл`а в в`олость (она пошла в волость). Слідк`ом за н`ею йшли л`юди й д`іти (следом за ней шли люди и дети). У в`олості присуд`или аб`о д`ати Карп`ові д`есять р`ізок (в волости присудили или дать Карпу десять розог), аб`о заплат`ить м`атері п'ять карб`ованців (или заплатить матери пять рублей), як т`ільки Карп`о не перепр`осить м`атері і не пом`ириться з н`ею (если только Карп не по п росит прощения у матери и не помирится с ней).

Карп`о надв`ечір просп`ався (Карп к вечеру проспался). Йог`о покл`икали в в`олость і, хоч він був дес`яцьким, хот`іли йог`о простягт`и і вс`ипать д`есять р`ізок (его позвали в волость и, хоть он был десятником, хотели его растянуть = положить и всыпать десять розг).

Карп`ові ст`ало с`ором (Карпу стало стыдно). Він не роб`ив п`анщини (он не был в крепостных), і йог`о пан`и не б`или (и его господа не били). Він перепрос`ив м`атір (он попросил прощения у матери), і між двом`а Кайдаш`енками знов наст`ав мир (и между двумя Кайдашенками снова наступил мир). Щоб св`ині не скак`али ч`ерез тин (чтобы свиньи не перескакивали через плетень), вон`и восен`и перекоп`али б`атьківський гор`од р`овом (они осенью перекопали отцовский огород рвом), ще й дерез`ою обсад`или (ещё и дерезой обсадили; “дерез ` а” — жёлтая акация, Caragana frutex).

 

Священик одіслав Кайдашиху в волость. Вона пішла в волость. Слідком за нею йшли люди й діти. У волості присудили або дати Карпові десять різок, або заплатить матері п'ять карбованців, як тільки Карпо не перепросить матері і не помириться з нею.

Карпо надвечір проспався. Його покликали в волость і, хоч він був десяцьким, хотіли його простягти і всипать десять різок.

Карпові стало сором. Він не робив панщини, і його пани не били. Він перепросив матір, і між двома Кайдашенками знов настав мир. Щоб свині не скакали через тин, вони восени перекопали батьківський город ровом, ще й дерезою обсадили.

 

 

Знов почал`ася згода між Кайдаш`енками (снова началось согласие между Кайдашенками). Мал`і д`іти знов п`ерші почал`и прибіг`ать одн`і до `одних гул`яти (малые дети снова первыми начали прибегать друг к другу гулять = играть); за н`ими почал`и зах`одить од`ин до др`угого брат`и (за ними начали заходить друг к другу братья), а п`ісля всіх перес`ердились їх жінк`и (а после всех перестали сердиться их жёны), хоч од їх п`ерших все л`ихо почин`алось (хотя с них первых всё горе начиналось). Брат`и з`овсім помир`ились, і Лавр`ін держ`ав до хрест`а Карп`ову дит`ину (братья совсем помирились, и Лаврин держал при крещении Карпового ребёнка; “ держ ` ати до хрест ` а ” — обязанность крёстного отца держать крестника во время обряда крещения).

Мин`ула зим`а (прошла зима). Знов наст`ало л`іто (снова наступило лето). Золот`е л`іто н`есло за соб`ою н`елад між Кайдаш`енками (золотое лето несло за собой раздор между Кайдашенками). Той н`елад зн`ову поч`ався за гр`ушу (тот раздор снова начался из-за груши).

Як гром`ада діл`ила між брат`ами двір стар`ого Кайдаш`а (когда община делила между братьями двор старого Кайдаша), до Карп`ової полов`ини одійшл`а гр`уша (в Карпову половину отошла груша). Тин пройш`ов на арш`ин п`оза гр`ушею (плетень прошёл на аршин за грушей). Та гр`уша бул`а Лавр`інова (та груша была Лаврина). Ще хл`опцем Лавр`ін прищеп`ив сво`їми рук`ами щ`епу на стар`ому пні (ещё мальчиком Лаврин привил своими руками привой = черенок на старый пень). Гр`уша погн`алася вг`ору, як верб`а (груша потянулась вверх, как ива = верба /верба, ива известны неприхотливостью и быстрым ростом/). Б`атько подарув`ав Лавр`інові ту гр`ушу на баг`ату кут`ютод`і, як Лавр`ін чхнув за веч`ерею (отец подарил Лаврину ту грушу за предрождественским столом тогда, когда Лаврин чихнул за ужином; “ баг ` ата кут ` я ” — ужин перед Рождеством; “ кут ` я ” — кутья). В сім'`ї всі зв`али ту гр`ушу Лавр`іновою (все в семье называли ту грушу Лавриновой). За це зн`али всі на кутк`у (это знали все в углу = округе).

 

Знов почалася згода між Кайдашенками. Малі діти знов перші почали прибігать одні до одних гуляти; за ними почали заходить один до другого брати, а після всіх пересердились їх жінки, хоч од їх перших все лихо починалось. Брати зовсім помирились, і Лаврін держав до хреста Карпову дитину.