Того ж таки вечора Кайдашиха повечеряла з дітьми і вже лагодилась лягать спати. Коли чує вона — на горищі закиркали в сідалі кури, закричали й кинулись з сідала.

— Ой, тхір на горищі! — сказала Кайдашиха.

— Може, злодюга лазить, — сказав Лаврін. Кайдашиха вхопила лампу і вискочила в сіни; за нею вискочили в сіни Лаврін та Мелашка.

В сінях було ясно. Хтось лазив на горищі з світлом.

— Хто там лазить? — гукнув Лаврін. З горища ніхто не обзивався, тільки одна курка киркала на все горло, неначе її хто душив. Лаврін вискочив на драбину й заглянув на горище. Там стояла Мотря з куркою в руках.

 

 

— Як`ого ти неч`истого пол`охаєш н`аших кур`ей (какого т ы нечистого пугаешь наших кур)! — кр`икнув Лаврін, ст`оячи на щабл`і (крикнул Лаврин, стоя на ступеньке; “ щаб ` ель ” — поперечная планка в приставной лестнице).

— Хіб`а ти не б`ачиш (разве ты не видишь)? Сво`ю к`урку впійм`ала на в`ашому с`ідалі (свою курицу поймала на вашем насесте).

— Хіб`а ж ми прос`или тво`ю к`урку на н`аше с`ідало (разве ж мы приглашали твою курицу на наш насест)? — гукн`ув Лаврін (крикнул Лаврин). — Чи ш`апку п`еред н`ею здійм`али, чи що (шапку что ли перед ней снимали, или что)?

— Верн`и, лиш`ень, мен`і `яйця (верни-ка мне яйца), бо мо`я ч`орна к`урка вже давн`о нес`еться на тво`єму гор`ищі (а то моя чёрная курица уже давно несётся на твоём чердаке).

Мотря л`азила по гор`ищі та збир`ала по гн`іздах `яйця (Мотря лазила по чердаку и собирала по гнёздам яйца). Спол`охані сліп`і к`ури к`идались по гор`ищі (испуганные слепые куры носились по чердаку), п`адали в с`іни на світ (падали в сени на свет).

— Ой Б`оже мій (ой Боже мой)! Це не Мотря, а бенд`ерська чум`а (это не Мотря, а бендерская чума). Вон`а мен`е з св`іту зжен`е (она меня со свету сживёт)! — говор`ила Кайдашиха (говорила Кайдашиха). — Ще х`ату підп`алить л`ампою (ещё хату подожжёт лампой). Покар`ав мен`е тоб`ою Госп`одь (наказал меня тобой Господь), та вже й не зн`аю за що (да уже и не знаю, за что)!

 

— Якого ти нечистого полохаєш наших курей! — крикнув Лаврін, стоячи на щаблі.

— Хіба ти не бачиш? Свою курку впіймала на вашому сідалі.

— Хіба ж ми просили твою курку на наше сідало? — гукнув Лаврін. — Чи шапку перед нею здіймали, чи що?

— Верни, лишень, мені яйця, бо моя чорна курка вже давно несеться на твоєму горищі.

Мотря лазила по горищі та збирала по гніздах яйця. Сполохані сліпі кури кидались по горищі, падали в сіни на світ.

— Ой Боже мій! Це не Мотря, а бендерська чума. Вона мене з світу зжене! — говорила Кайдашиха. — Ще хату підпалить лампою. Покарав мене тобою Господь, та вже й не знаю за що!

 

 

— М`абуть, за в`ашу д`обрість (наверное, за вашу доброту), — обізв`алась Мотря з гор`ища (отозвалась Мотря с чердака) й спуст`ила з гор`ища на щ`абель здор`ову н`огу з товст`ою л`иткою (и спустила с чердака на ступеньку здоровую ногу с толстой икрой).

Одн`а к`урка вп`ала з гор`ища й погас`ила св`ітло (одна курица упала с чердака и потушила свет). В с`інях ст`ало п`оночі (в сенях стало темно). Лаврін сто`яв, сп’`явшись на драб`ину (Лаврин стоял, подтянувшись на лестнице; “ c п ’ яст ` ися ” — подтягиваясь вверх, попытаться что-нибудь достать, увидеть, опереться на что-нибудь). М`отря штовхн`ула йог`о п'ят`ою в з`уби (Мотря толкнула его пяткой в зубы). Він спл`юнув у с`іни (он сплюнул в сени). Мотря штовхн`ула йог`о по н`осі др`угою п'ят`ою (Мотря толкнула его в нос второй пяткой). Гар`яча л`итка пос`унулась по йог`о лиц`і (горячая икра прошлась по его лицу). Мотря л`адна бул`а с`істи йом`у на г`олову (Мотря готова была сесть ему на голову).

— Куд`и ти с`унешся на мо`ю г`олову (куда ты прёшься на мою голову)! — кр`икнув Лаврін і поч`ав тряст`и драб`ину (крикнул Лаврин и начал трясти лестницу). — Не лізь, бо я теб`е, сяк`а-так`а д`уше, ск`ину з драб`ини (не лезь, а то я тебя, такая-сякая душа, сброшу с лестницы)!

 

— Мабуть, за вашу добрість, — обізвалась Мотря з горища й спустила з горища на щабель здорову ногу з товстою литкою.

Одна курка впала з горища й погасила світло. В сінях стало поночі. Лаврін стояв, сп’явшись на драбину. Мотря штовхнула його п'ятою в зуби. Він сплюнув у сіни. Мотря штовхнула його по носі другою п'ятою. Гаряча литка посунулась по його лиці. Мотря ладна була сісти йому на голову.

— Куди ти сунешся на мою голову! — крикнув Лаврін і почав трясти драбину. — Не лізь, бо я тебе. сяка-така душе, скину з драбини!

 

 

Лаврін ск`очив у с`іни і поч`ав хит`ать драб`ину (Лаврин соскочил в сени и начал трясти лестницу). Драб`ина ст`укала об ст`іну (лестница стучала о стену).

— Скинь ї`ї з драб`ини дод`олу (сбрось её с лестницы вниз), нех`ай соб`і г`олову скр`утить (пусть себе голову свернёт), щоб зн`ала, як л`азити на н`аше гор`ище (чтоб знала, как лазить на наш чердак), — крич`ала в т`емних с`інях Кайдаш`иха (кричала в тёмных сенях Кайдашиха).

Лаврін прийн`яв драб`ину (Лаврин убрал лестницу). Мотря пов`исла на ст`іні (Мотря повисла на стене). Полов`ина Мотрі теліп`алась на стін`і (половина Мотри болталась на стене), а др`уга полов`ина вчеп`илась у б`антину (а другая половина вцепилась в поперечную балку; “ б ` антина ” — поперечная балка между стропилами), як к`ішка (как кошка), одні`єю рук`ою та л`іктем др`угої рук`и (одной рукой и локтем второй руки). Мотря держ`ала в руц`і к`урку й не хот`іла ї`ї пуск`ати (Мотря держала в руке курицу и не хотела её отпускать), а в п`азусі у н`еї бул`и `яйця, д`уже делік`атний крам (а за пазухой у неё были яйца, очень деликатный = хрупкий товар; “ крам ” — предмет торговли, товар, ткань, материя). М`отря бо`ялась нароб`ить в п`азусі я`єчні (Мотря боялась сделать за пазухой яичницу), держ`алась за б`антину (держалась за балку) й ні`як не могл`а в`идертись наз`ад на гор`ище (и никак не могла выкарабкаться назад на чердак). Н`ижча полов`ина тягл`а ї`ї вниз (нижняя половина тянула её вниз).

— Ой, л`ишечко, ой, упад`у, ой-ой-ой, ґвалт (ой, горюшко, ой, упаду, ой-ой-ой, караул)!.. — зарепетув`ала М`отря не сво`їм г`олосом (завопила Мотря не своим голосом).