Дівчина пішла уперед. Лаврін погнав воли за нею. Йому хотілось, щоб вона йшла як можна тихіше, як можна довше, щоб надивитись на неї.

— Чого це ти так хапаєшся? — спитав Лаврін.

— Щоб мати не лаяли, — одказала дівчина.

— А де ж ти була?

— Панські буряки полола за Россю, а це йду додому, — сказала дівчина і вже сміливіше глянула на Лавріна. Вона пішла тихіше, розмовляючи з парубком.

 

 

— Та скаж`и-бо, д`івчино (да скажи-ка, девушка) з як`ого ти сел`а, чи з Бі`євець, чи з Д`ешок (из какого ты села, из Биевцев ли, или из Дешек)?

— З Бі`євець (из Биевцев), — сказ`ала д`івчина (сказала девушка), — а тоб`і нав`іщо (а тебе зачем)?

— А хіб`а не м`ожна спит`ати (а разве нельзя спросить)? Як теб`е звуть (как тебя зовут)?

— Мел`ашка (Мелашка; “ Мел ` ашка ” от “ Мел ` анія ”). Оц`е, як`ий ти цік`авий (вот уж, какой ты любопытный)!

— А як твог`о б`атька прозив`ають (а как тоего отца прозывают)?

— Охр`ім Бал`аш (Охрим Балаш). М`оже, х`очеш зн`ати, як і м`атір звуть (может, хочешь знать, как мать зовут)? — спит`ала д`івчина й засмі`ялась (спросила девушка и засмеялась). — А ти сам бі`євський (а ты сам не биевский)?

— Ні, я з Семиг`ор (нет, я из Семигор). Мен`е звуть Лаврін Кайдаш`енко (меня зовут Лаврин Кайдашенко).

— А чого ж ти їд`еш з б`орошном не в Семиг`ори, та в Бі`євці (а что же ты идёшь с мукой не в Семигоры, а в Биевцы)?

— Та це мен`е б`атько посл`ав (да это меня отец послал)... — сказ`ав Лаврін та й не доказ`ав (сказал Лаврин да и не договорил).

 

— Та скажи-бо, дівчино, з якого ти села, чи з Бієвець, чи з Дешок?

— З Бієвець, — сказала дівчина, — а тобі навіщо?

— А хіба не можна спитати? Як тебе звуть?

— Мелашка. Оце, який ти цікавий!

— А як твого батька прозивають?

— Охрім Балаш. Може, хочеш знати, як і матір звуть? — спитала дівчина й засміялась. — А ти сам бієвський?

— Ні, я з Семигор. Мене звуть Лаврін Кайдашенко.

— А чого ж ти їдеш з борошном не в Семигори, та в Бієвці?

— Та це мене батько послав... — сказав Лаврін та й не доказав.

 

 

Вузьк`а дор`ога йшл`а на г`ору й прор`ізувала вис`оке ж`ито до с`амого л`ісу (узкая дорога шла на гору и прорезала высокую рожь до самого леса). На гор`і бул`о в`идно ліс`ок (на горе был виден лесок). Дор`ога хов`алась в ліс`ок (дорога пряталась в лесок) і знов з`араз спуск`алася д`уже кр`уто в глиб`окий вузьк`ий яр (и снова сразу спускалась очень круто в глубокий узкий овраг), зар`ослий густ`им л`ісом (заросший густым лесом). Лаврін не поган`яв вол`ів (Лаврин не погонял волов): він заб`ув і про вол`и, і про мішк`и (он забыл и про волов, и про мешки) й т`ільки див`ився на Мел`ашку (и только смотрел на Мелашку).

В дол`ині вже сто`яла під д`еревом густ`а тінь (в долине уже стояла под деревьями густая тень). Дор`іжка бул`а так`а вузьк`а (дорожка была такой узкой), що зел`ене гілл`я вгор`і сх`одилось док`упи й закрив`ало н`ебо (что зелёные ветви вверху сходились вместе и закрывали небо). Стар`і дуб`и й граб`и сто`яли в тін`і стовп`ами (старые дубы и грабы стояли в тени столбами), а на прот`ивній гор`і верх`и дер`ев ще гор`іли на черв`оному веч`ірньому с`онці (а на противоположной горе верхушки деревьев ещё горели на красном вечернем солнце).

 

Вузька дорога йшла на гору й прорізувала високе жито до самого лісу. На горі було видно лісок. Дорога ховалась в лісок і знов зараз спускалася дуже круто в глибокий вузький яр, зарослий густим лісом. Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку.

В долині вже стояла під деревом густа тінь. Доріжка була така вузька, що зелене гілля вгорі сходилось докупи й закривало небо. Старі дуби й граби стояли в тіні стовпами, а на противній горі верхи дерев ще горіли на червоному вечірньому сонці.

 

 

Мел`ашка йшл`а ст`ежкою й пл`уталась між вис`окою см`ілкою та дзвон`иками (Мелашка шла тропинкою и путалась среди высокой смолёвки и колокольчиков; “см і лка” — смолёвка обыкновенная /Silene vulgaris/, “ дзв ` оники ” — колокольчики /Campanula/). Ї`ї чорновол`оса голов`а з м`аковим вінк`ом здав`алась кв`іткою між вис`окою трав`ою на ок`опі (её черноволосая голова с маковым венком казалась цветком среди высокой травы на склоне рва; “ ок ` іп ”, “ ок ` оп ” — ров с земляной насыпью, канава), між с`иніми дзв`ониками та черв`оною см`ілкою (среди синих колокольчиков и красной смолёвки).

Лавр`ін не зв`одив з д`івчини оч`ей (Лаврин не сводил с девушки глаз). Ї`ї крас`а так засліп`ила йом`у `очі (её красота так ослепила ему глаза), так р`азом заман`ила с`ерце (так сразу заманила сердце), що вон`а йом`у здав`алась не д`івчиною, а рус`алкою (что она ему казалась не девушкой, а русалкой).

Мел`ашка заспів`ала п`існі (Мелашка запела песн ю). Піш`ов гук по л`ісі і розл`ився по дол`ині ср`ібною лун`ою (пошел отзвук по лесу и разлился по долине серебряным эхом).

«Нем`а в Семиг`орах ні одні`єї так`ої г`арної д`івчини (нет в Семигорах ни одной такой красивой девушки)», — под`умав Лаврін (подумал Лаврин). Він ск`очив з в`оза (он соскочил с телеги), к`инув вол`и (бросил волов) й піш`ов ст`ежкою п`оруч з Мел`ашкою (и пошёл тропинкой рядом с Мелашкой). Д`івчина л`ипнула на й`ого сво`їми оч`има (девушка моргнула на него своими глазами; “ л ` ипати ”, “л` упати ”, “ кл ` іпати ” — моргать), мов бл`искавкою (словно молнией), почервон`іла й спуст`ила `очі вниз (покраснела и опустила глаза вниз).