Раз Мотря спекла хліб. Хліб не вдався. Вона подала його на стіл до борщу; хліб вийшов липкий, з закальцем на два пальці. На біду й Борщ вийшов Недобрий.

— Недобрий борщ, — сказав Лаврін.

— Але й хліб спекла, хоч коники ліпи! — сказала сердито Кайдашиха.

— Аж у горлі давить, — обізвався i coбi старий Кайдаш.

Як на лихо, Лаврін, жартуючи, взяв та зліпив з м'якушки коника, поставив його на столі, ще й хвоста задер йому вгору.

Мотря зирнула на коника та й скипіла, неначе хто линув на неї окропом. Вона лучче витерпіла б лайку, ніж смішки.

 

 

— Л`аяли, б`или, а це вже знущ`аються н`адо мн`ою (ругали, били, а вот уже издеваются надо мной)! — кр`икнула Мотря й к`инула об стіл л`ожкою (крикнула Мотря и бросила на стол ложку).

— Чог`о ж ти к`идаєш л`ожкою нам ус`ім у в`ічі (что ж ты бросаешь ложкой нам всем в глаза)? Ч`есті не зн`аєш, чи що (чести не знаешь, или что)? — сказ`ав стар`ий Кайдаш (сказал старый Кайдаш).

— Кол`и х`очеш серд`итись, то с`ердься (если хочешь сердиться, то сердись), а не к`идай на свят`ий хліб л`ожкою (а не бросай на святой хлеб ложкой), — обізв`ався вп`ерше серд`ито на сво`ю ж`інку Карп`о (сказал впервые сердито своей жене Карп). — Позабр`изкувала стр`авою ус`ім `oчi (позабрызгивала едой всем глаза). Щось ти спр`авді вже д`уже розібр`алась (что-то ты и вправду уже слишком разошлась).

— То вар`іть та печ`іть соб`і сам`і (так варите и пеките себе сами). Я ніч`им вам не вгодж`у (я ничем вам не угожу), — сказ`ала Мотря, одійш`овши до п`ечі (сказала Мотря, отойдя от печи).

— Якб`и ти бул`а н`аймичка (если бы ты была батрачкой), то ти б соб`і одійшл`а од нас (то ты бы себе отделилась от нас), а ми пекл`и б та вар`или сам`і соб`і (а мы пекли бы и варили себе сами), — сказ`ав Кайдаш (сказал Кайдаш).

 

— Лаяли, били, а це вже знущаються надо мною! — крикнула Мотря й кинула об стіл ложкою.

— Чого ж ти кидаєш ложкою нам усім у вічі? Честі не знаєш, чи що? — сказав старий Кайдаш.

— Коли хочеш сердитись, то сердься, а не кидай на святий хліб ложкою, — обізвався вперше сердито на свою жінку Карпо. — Позабризкувала стравою усім oчi. Щось ти справді вже дуже розібралась.

— То варіть та печіть собі самі. Я нічим вам не вгоджу, — сказала Мотря, одійшовши до печі.

— Якби ти була наймичка, то ти б собі одійшла од нас, а ми пекли б та варили самі собі, — сказав Кайдаш.

 

 

«Б`удете ви й так сам`і пект`и й вар`ити (будете вы и так сами печь и варить)», — под`умала М`отря й зад`умала на др`угий день вар`ити об`ід т`ільки для с`ебе та для Карп`а (подумала Мотря и задумала на другой день варить обед только для себя и для Карпа).

Др`угого дня Мотря вст`ала д`уже р`ано (на следующий день Мотря встала очень рано), с`іла соб`і пр`ясти (села себе прясть), п`отім затоп`ила в печ`і (потом затопила в печи), знайшл`а два невел`ичкі горщ`ечки (нашла два небольших горшочка) й прист`авила в одн`ому борщ (и поставила в одном борщ), а в др`угому кашу (а во втором кашу); якр`аз ст`ільки, ск`ільки тр`еба бул`о на дві душ`і (как раз столько, сколько нужно было на две души). Вон`а зад`умала й веч`еряти з Карп`ом окр`емо (она задумала и ужинать с Карпом отдельно).

Кайдашиха сп`ала соб`і гарн`енько на печ`і та вик`ачувалась (Кайдашиха спала себе красивенько = милейшим образом на печи и перекатывалась; “ гарн ` енький ”, “ г ` арний ” — хороший, красивый, изящный, грациозный). П`олум'я тріщ`ало в печ`і (пламя трещало в печи), окр`іп булькот`ів (кипяток булькал), а вон`а потяг`алась на печ`і в т`еплій пост`елі (а она потягивалась на печи в тёплой постели), д`умаючи, що нев`істка в`арить об`ід на всіх (думая, что невестка варит обед на всех). Вже ст`ало розвидн`ятись (уже стало рассветать), Кайдашиха зл`ізла з п`ечі (Кайдашиха слезла с печи), гл`янула в піч і вгл`яділа дв`оє мал`еньких горн`ят (заглянула в печь и увидела два маленьких горшочка).

 

«Будете ви й так самі пекти й варити», — подумала Мотря й задумала на другий день варити обід тільки для себе та для Карпа.

Другого дня Мотря встала дуже рано, сіла собі прясти, потім затопила в печі, знайшла два невеличкі горщечки й приставила в одному борщ, а в другому кашу; якраз стільки, скільки треба було на дві душі. Вона задумала й вечеряти з Карпом окремо.

Кайдашиха спала собі гарненько на печі та викачувалась. Полум'я тріщало в печі, окріп булькотів, а вона потягалась на печі в теплій постелі, думаючи, що невістка варить обід на всіх. Вже стало розвиднятись, Кайдашиха злізла з печі, глянула в піч і вгляділа двоє маленьких горнят.

 

 

— Що це ти, Мотре, в`ариш у тих горн`ятах (что это ты, Мотря, варишь в тех горшочках)? — спит`ала вон`а (спросила она).

— Борщ та к`ашу (борщ и кашу), — одказ`ала Мотря (ответила Мотря).

— Н`ащо ж ти прист`авила стр`аву в так`их мал`еньких горн`ятках (зачем же ты поставила / в печь, к углям / еду в таких маленьких горшочках)? Сьог`одні ж не п'`ятниця: і ба`тько б`уде об`ідати (сегодня ведь не пятница: и отец будет обедать).

— Б`уде об`ідать, як ви нав`арите (будет обедать, если вы наварите), бо я на вас ус`іх не б`уду б`ільше вар`ити (так как я на вас всех не буду больше варить). Я вам ніч`им не догодж`у (я вам ничем не угожу). Вар`іть сам`і соб`і, одн`аче ви вч`ились в пан`ів (варите сами себе, ведь вы же учились у господ).

Надв`орі вже світ`ало (снаружи уже светало). Сім'`я об`ідала р`ано (семья обедала рано), а Кайдаш`исі прийшл`ось т`ільки що зах`оджуватись к`оло сир`их буряк`ів та к`оло кап`усти (а Кайдашихе пришлось только сейчас начать заниматься сырой свёклой и капустой).

— Ой Г`осподи милос`ердний (ой Господи милосердный)! М`абуть, ти нав`ажилась звест`и мен`е з св`іту (наверное, ты собралась сжить меня со свету)! — кр`икнула Кайдашиха (крикнула Кайдашиха). — Що це ти витвор`яєш (что это ты вытворяешь)?

— Те, що б`ачите (то, что видите).

 

— Що це ти, Мотре, вариш у тих горнятах? — спитала вона.

— Борщ та кашу, — одказала Мотря.

— Нащо ж ти приставила страву в таких маленьких горнятках? Сьогодні ж не п'ятниця: і батько буде обідати.

— Буде обідать, як ви наварите, бо я на вас усіх не буду більше варити. Я вам нічим не догоджу. Варіть самі собі, одначе ви вчились в панів.