У Карпа кров почала одходити од очей. Вже перед ним перестав крутиться світ. Biн узяв шапку й вийшов з хати.

 

 

— Це все ч`ерез т`ебе, нев`істочко (это всё из-за тебя, невесточка)! — пром`овила Кайдашиха i вд`арила до М`отрі кулак`ом об кул`ак (сказала Кайдашиха и ударила перед Мотрей кулаком о кулак).

— М`оже, ч`ерез м`ене, а м`оже, й ч`ерез вас (может, из-за меня, а может, и из-за вас), — спокійн`енько пром`овила Мотря, д`ивлячись під піч (спокойненько сказала Мотря, глядя под печь).

— Цур вам, пек вам (чтоб вам)! Пост`авлю вам х`ату ч`ерез с`іни (поставлю вам хату через сени) та, про м`ене, там хоч г`олови coб`i поскр`учуйте (да, как по мне, там хоть головы себе посворачивайте)! — сказ`ав Кайдаш (сказал Кайдаш).

— Та п`ерше зроб`іть мен`і й м`атері дв`оє мотов`ил (да сперва сделайте мне и матери два мотовила), — спокійн`енько пром`овила Мотря (спокойненько сказала Мотря).

— Бод`ай тоб`і добр`а не бул`о з тво`їм мотов`илом (чтоб тебе добра не было с твоим мотовилом). Ч`ерез тво`є мотов`ило син поб`ив б`атька (из-за твоего мотовила сын побил отца). Ой, св`іте мій (ой, свет = мир мой)! Не дад`уть д`іти сво`єю см`ертю вм`ерти (не дадут дети своею смертью умереть), — б`ідкалась Кайдаш`иха (горевала Кайдашиха). — Хоч з`араз вибир`айся до сус`ід з сво`єї х`ати (хоть сейчас переселяйся к соседям из своей хаты).

 

— Це все через тебе, невісточко! — промовила Кайдашиха i вдарила до Мотрі кулаком об кулак.

— Може, через мене, а може, й через вас, — спокійненько промовила Мотря, дивлячись під піч.

— Цур вам, пек вам! Поставлю вам хату через сіни та, про мене, там хоч голови coбi поскручуйте! — сказав Кайдаш.

— Та перше зробіть мені й матері двоє мотовил, — спокійненько промовила Мотря.

— Бодай тобі добра не було з твоїм мотовилом. Через твоє мотовило син побив батька. Ой, світе мій! Не дадуть діти своєю смертю вмерти, — бідкалась Кайдашиха. — Хоч зараз вибирайся до сусід з своєї хати.

 

 

Сумн`ий з`имній в`ечір загл`янув ч`ерез в`ікна в х`ату (печальный зимний вечер заглянул через окна в хату). Густ`і дід`и ст`али по кутк`ах (насыщенные тени встали = расположились в углах; “ дід ” — тень /разговорное/) i навел`и (и навели), як блід`а та сумн`а смерть (как бледная и печальная смерть), п`окій на роздр`ажнену (покой на раздражённую), розгн`івану ciм'`ю (разгневанную семью). Молод`иці зам`овкли та т`ільки в`ажко зітх`али (молодицы замолчали и только тяжело вздыхали). На л`аві сид`ів стар`ий Кайдаш (на скамье сидел старый Кайдаш), сид`ів м`овчки й coб`i в`ажко зітх`ав (сидел молча и сам = в свою очередь тяжело вздыхал), підп`ерши г`олову дол`онею й сп`ершись л`іктем на кол`іно (подперев голову ладонью и опершись локтем на колено). На йог`о шир`окому блід`ому л`обі (на его широком бледном лбу), на йог`о сп`ущених в`іках (на его опущенных веках) леж`ала глиб`ока, важк`а т`уга (лежала глубокая, тяжёлая тоска), леж`ав с`ором, перем`ішаний з ж`алем (лежал стыд, перемешанный с горестью). Він не їв ц`ілий день (он не ел целый день). Йог`о тягл`о за жив`іт (у него тянуло живот). Він нак`инув на с`ебе св`иту (он накинул на себя свиту), над`ів ш`апку та й пiш`ов до ш`инку (надел шапку да и пошёл в корчму) помин`ати свят`у п'`ятницю та запив`ати с`ором (поминать святую пятницу и запивать стыд).

 

Сумний зимній вечір заглянув через вікна в хату. Густі діди стали по кутках i навели, як бліда та сумна смерть, покій на роздражнену, розгнівану ciм'ю. Молодиці замовкли та тільки важко зітхали. На лаві сидів старий Кайдаш, сидів мовчки й coбi важко зітхав, підперши голову долонею й спершись ліктем на коліно. На його широкому блідому лобі, на його спущених віках лежала глибока, важка туга, лежав сором, перемішаний з жалем. Він не їв цілий день. Його тягло за живіт. Він накинув на себе свиту, надів шапку та й пiшов до шинку поминати святу п'ятницю та запивати сором.

 

 

Карп`о в`ийшов з х`ати в одн`ій сор`очці (Карп вышел в одной рубашке). Він піш`ов i став за пов`іткою під гр`ушею (он пошёл и встал за сараем под грушей). Св`іжий п`ерший сніг укр`ив г`ори й дол`ини н`іби тонк`им дорог`им полотн`ом (свежий первый снег укрыл горы и долины словно тонким дорогим полотном). Ус`е н`ебо бул`о вкр`ите густ`ими хм`арами (всё небо было закрыто густыми тучами), нен`аче мол`очним тум`аном (будто молочным туманом). Карп`о див`ився на г`олі б`ілі г`ори (Карп смотрел на голые белые горы), що з`овсім злив`алися з б`ілим н`ебом у веч`ірній імл`і так (что совсем сливались с белым небом в вечерней мгле так), що не м`ожна бул`о розібр`ати (что нельзя было разобрать), де кінч`ались г`ори, де почин`алось н`ебо (где кончались горы, где начиналось небо). Він див`ився на ч`орний д`овгий ряд`ок гip (он смотрел на чёрный длинный ряд гор), котр`і чорн`іли од густ`ого дуб`ового л`ісу (которые чернели от густого дубового леса), нен`аче обк`утані ч`орним сукн`ом (словно окутанные чёрным сукном), і він ніч`ого тог`о не б`ачив (и он ничего того не видел). Ус`я йог`о душ`а десь захов`алась гл`ибоко сам`а в соб`і (вся его душа где-то спряталась глубоко сама в себе); він н`іби здерев'ян`ів од ті`єї под`ії (он будто одеревенел из-за того поступка), котр`у нед`авно вчин`ив (который недавно совершил). М'як`ий п`ерший х`олод н`іби протверез`ив Карп`а (мягкий первый холод словно отрезвил Карпа). З й`ого голов`и поч`ав вих`одити як`ийсь чад (из его головы начал выходить какой-то чад), і він потр`оху поч`ав приміч`ать хат`и, г`ори, ліс (и он понемногу начал замечать хаты, горы, лес); він прим`ітив, як б`атько в`ийшов з двор`а (он заметил, как отец вышел со двора), піш`ов шл`яхом п`оза ставк`ом на гр`еблю, увійш`ов у шин`ок (пошёл по дороге за прудом на плотину, вошёл в корчму), як у ш`инку в вікн`і заблищ`ав вог`онь (как в корчме в окне заблестел огонь). Він прим`ітив к`упку чоловік`ів (он заметил кучку мужиков), котр`а чорн`іла й воруш`илась к`оло ш`инку на б`ілому сніг`у (которая чернела и шевелилась возле корчмы на белом снегу). І все те він б`ачив, нен`аче десь у вод`і (и всё то он видел, словно где-то в воде), одк`инуте зв`ерху од вис`окого б`ерега (отброшенное = отражённое сверху от высокого берега), аб`о десь на дні неглиб`окої проз`орої р`ічки (или где-то на дне неглубокой прозрачной речки).

 

Карпо вийшов з хати в одній сорочці. Він пішов i став за повіткою під грушею. Свіжий перший сніг укрив гори й долини ніби тонким дорогим полотном. Усе небо було вкрите густими хмарами, неначе молочним туманом. Карпо дивився на голі білі гори, що зовсім зливалися з білим небом у вечірній імлі так, що не можна було розібрати, де кінчались гори, де починалось небо. Він дивився на чорний довгий рядок гip, котрі чорніли од густого дубового лісу, неначе обкутані чорним сукном, і він нічого того не бачив. Уся його душа десь заховалась глибоко сама в собі; він ніби здерев'янів од тієї події, котру недавно вчинив. М'який перший холод ніби протверезив Карпа. З його голови почав виходити якийсь чад, і він потроху почав примічать хати, гори, ліс; він примітив, як батько вийшов з двора, пішов шляхом поза ставком на греблю, увійшов у шинок, як у шинку в вікні заблищав вогонь. Він примітив купку чоловіків, котра чорніла й ворушилась коло шинку на білому снігу. І все те він бачив, неначе десь у воді, одкинуте зверху од високого берега, або десь на дні неглибокої прозорої річки.

 

 

Х`олод поч`ав пройм`ати Карп`а (холод начал пронимать Карпа). Він почут`ив, що йог`о т`іло тр`уситься од голов`и до с`амих п`альців на ног`ах (он ощутил, что его тело трясётся с головы и до самых пальцев на ногах), що в й`ого голов`а гор`ить н`іби вогн`ем (что у него голова горит, будто огнём). Він поверн`увся на м`ісці й зачеп`ив голов`ою г`ілку гр`уші, вкр`иту сн`ігом (он повернулся на месте и зацепил головой ветку груши, укрытую снегом). Сніг, нен`аче пух, пос`ипався на й`ого г`олову (снег, словно пух, посыпался на его голову), на пл`ечі, на г`олу ш`ию, за п`азуху (на плечи, на голую шею, за пазуху). Тод`і т`ільки він опам'ятув`ався (тогда только он опомнился), набр`ав у р`уки сн`ігу (набрал в руки снега), прикл`ав до голов`и й т`ихою ход`ою піш`ов у х`ату (приложил к голове и тихим шагом пошёл в хату).

В х`аті бул`о т`ихо й с`умно (в хате было тихо и печально); ніхт`о не говор`ив ні сл`ова (никто не говорил ни слова), т`ільки вог`онь пал`ав та тріщ`ав у печ`і (только огонь пылал и трещал в печи) і здав`ався одні`єю жив`ою вес`елою іст`отою в м`ертвій х`аті (и казался одним / единственным / живым весёлым существом в мёртвой хате). Вже в х`аті і св`ітло пог`асло (уже в хате и свет погас), а Кайдаш сид`ів у ш`инку (а Кайдаш сидел в корчме), пив з к`умом гор`ілку й там заночув`ав (пил с кумом горилку и там заночевал).

 

Холод почав проймати Карпа. Він почутив, що його тіло труситься од голови до самих пальців на ногах, що в його голова горить ніби вогнем. Він повернувся на місці й зачепив головою гілку груші, вкриту снігом. Сніг, неначе пух, посипався на його голову, на плечі, на голу шию, за пазуху. Тоді тільки він опам'ятувався, набрав у руки снігу, приклав до голови й тихою ходою пішов у хату.

В хаті було тихо й сумно; ніхто не говорив ні слова, тільки вогонь палав та тріщав у печі і здавався однією живою веселою істотою в мертвій хаті. Вже в хаті і світло погасло, а Кайдаш сидів у шинку, пив з кумом горілку й там заночував.

 

 

На др`угий день п`еред об`ідом Кайдаш увійш`ов у х`ату і ун`іс дв`оє нов`их мотов`ил (на другой день перед обедом Кайдаш вошёл в хату и внёс два новых мотовила).

— Н`ате вам дв`оє мотов`ил та, про м`ене, `очі повик`олюйте соб`і (нате вам два мотовила да, как по мне, глаза повыкалывайте себе), — сказ`ав Кайдаш, к`идаючи мотов`ила на л`аву (сказал Кайдаш, бросая мотовила на скамью).

Мотря в`есело гл`янула на мотов`ила (Мотря весело взглянула на мотовила), з`араз по об`іді в`итягла з сво`єї скр`ині поч`инки й почал`а мот`ать (сразу после обеда вынула из своего сундука заготовки и начала мотать). Нов`е мотов`ило аж гул`о в ї`ї рук`ах (новое мотовило только гудело в её руках) і вряд`и-год`и черк`алось об св`олок, об ст`елю (и изредка чиркало по балке, по потолку). Ні од`ин цар не мах`ав з так`ою вт`іхою ск`іпетром (ни один царь не размахивал с таким наслаждением скипетром), як Мотря сво`їм мотов`илом (как Мотря своим мотовилом). Вон`а поч`ула в соб`і дух господ`ині (она почувствовала в себе дух хозяйки), самост`ійної господ`ині (самостоятельной хозяйки). Свекр`уху бр`ала злість (свекровь разбирала злость). Для н`еї нев`істчине мотов`ило гул`о (для неё невесткино мотовило гудело), нен`аче кусл`иві джмел`і круг`ом ї`ї голов`и (словно кусачие шмели вокруг её голов ы).