І гадина підвела голову, засичала на всю кайдашеву хату, на все подвір'я.

 

 

П`ісля Покр`ови Кайдаш`иха в`итягла з скр`ині два сув`ої полотн`а (после Покрова Кайдашиха вынула из сундука два рулона полотна): од`ин сув`ій давн`іший, товст`ого та нед`обре в`ибіленого полотн`а (один рулон более старый, толстого = грубого и плохо выбеленного полотна), а др`угий — тонк`ого, г`арного, напр`яденого вдвох з Мотрею (а второй — тонкого, красивого, напряденного вдвоём с Мотрей). Кайдашиха покр`аяла товст`е полотн`о на сорочк`и для стар`ого Кайдаша, для Карп`а, Лавр`іна й Moтpi (Кайдашиха раскроила грубое полотно на сорочки для старого Кайдаша, для Карпа, Лаврина и Мотри), a coб`i одр`ізала тонк`ого полотн`а на три сор`очки i з`араз схов`ала сув`ій у скр`иню (а себе отрезала тонкого полотна на три сорочки и сразу спрятала рулон в сундук).

— А мен`і, мамо, не одр`іжете тонк`ого полотн`а, хоч на одн`у сор`очку на пр`азники (а мне, мама, не отрежете тонкого полотна, хоть на одну сорочку на праздники)? — спит`ала Мотря, нас`илу зд`ержуючи г`олос (спросила Мотря, насилу сдерживая голос).

— Мен`е товст`а сор`очка р`іже в т`ілo (меня грубая сорочка режет в тело), а ти, М`отре, ще молод`а (а ты, Мотря, ещё молодая): нос`и тим ч`асом товст`і сорочк`и (носи тем временем толстые сорочки), — сказ`ала Кайдаш`иха (сказала Кайдашиха).

 

Після Покрови Кайдашиха витягла з скрині два сувої полотна: один сувій давніший, товстого та недобре вибіленого полотна, а другий — тонкого, гарного, напряденого вдвох з Мотрею. Кайдашиха покраяла товсте полотно на сорочки для старого Кайдаша, для Карпа, Лавріна й Moтpi, a coбi одрізала тонкого полотна на три сорочки i зараз сховала сувій у скриню.

— А мені, мамо, не одріжете тонкого полотна, хоч на одну сорочку на празники? — спитала Мотря, насилу здержуючи голос.

— Мене товста сорочка ріже в тілo, а ти, Мотре, ще молода: носи тим часом товсті сорочки, — сказала Кайдашиха.

 

 

— А ви д`умаєте, мен`е товст`а сор`очка не р`іже в т`іло (а вы думаете, мне грубая сорочка не режет тело)?

— Та бач, д`очко, ти не х`одиш до пан`ів (да видишь, доченька, ты не ходишь к господам), а мен`е пан`и й поп`и пр`осять вар`ити об`ід (а меня господа и попы просят варить обед), кл`ичуть до с`ебе в пок`ої веч`ерять (просят к себе в комнаты ужинать), ще й у пок`оях клад`уть сп`ати i подушк`и під б`оки ст`елять (ещё и в комнатах кладут спать и подушки под бока стелят). Як же так`и мен`і йти між так`і л`юди в товст`ій сор`очці (как же в таком случае идти в среду таких людей в грубой сорочке)?

— Хоч мен`і й пан`и не ст`елять під б`оки пух`ових подуш`ок (хоть мне господа и попы не стелят под бока пуховых подушек), ал`е ж i я пр`яла на тонк`е полотн`о (но и я ведь пряла на тонкое полотно), м`оже, б`ільше од вас (может, больше вас), — сказ`ала Мотря (сказала Мотря).

— От i б`ільше (ох и больше)! Що л`аялась, то й спр`авді б`ільше (что ругалась, так и вправду больше). Не звик`ай до тонк`их сороч`ок (не привыкай к тонким сорочкам), бо ще хто зна, як б`уде тоб`і на сво`єму хаз`яйстві (а то ещё кто знает, как будет тебе на своём хозяйстве), — сказ`ала Кайдашиха (сказала Кайдашиха).

 

— А ви думаєте, мене товста сорочка не ріже в тіло?

— Та бач, дочко, ти не ходиш до панів, а мене пани й попи просять варити обід, кличуть до себе в покої вечерять, ще й у покоях кладуть спати i подушки під боки стелять. Як же таки мені йти між такі люди в товстій сорочці?

— Хоч мені й пани не стелять під боки пухових подушок, але ж i я пряла на тонке полотно, може, більше од вас, — сказала Мотря.

— От i більше! Що лаялась, то й справді більше. Не звикай до тонких сорочок, бо ще хто зна, як буде тобі на своєму хазяйстві, — сказала Кайдашиха.

 

 

— Як вже там не б`уде (как уже там ни будет), a г`іршe не б`уде, як у вас (а хуже не будет, чем у вас). Кол`и б хоч одн`у тонк`у сор`очку одкр`аяли на Святк`и (если б хоть одну тонкую сорочку отрезали на святки; “ Святк ` и ” — праздничная пора от Рождества до Крещения). Чи вже ж я в вас i тог`о не зароб`ила (неужели я у вас и того не заработала)?

— Оц`е причеп`илась прич`епа (вот уж прицепилась пиявка; “ прич ` епа ” — навязчивый человек)! Про м`ене, бер`и все полотн`о та й зак`утайся в й`ого з голов`ою (по мне, так бери всё полотно да и закутайся в него с головой). Так вже наст`ирилась мен`і (так уже опротивила мне), що вже й не зн`аю, як од т`ебе одчеп`иться (что уже и не знаю, как от тебя отцепиться), — сказ`ала Кайдаш`иха (сказала Кайдашиха).

Мотря одверн`улась до вікн`а i вп`ерше запл`акала од тог`о ч`асу (Мотря отвернулась к окну и впервые заплакала с того времени), як перест`упила ч`ерез св`екрів пop`iг (как переступила через свёкров порог). Вон`а почут`ила, що свекр`уха кр`ивдить ї`ї в т`ому (она ощутила, что свекровь обижает её в том), до ч`ого вон`а докл`ала баг`ато пр`аці сво`їх рук (к чему она приложила много труда своих рук). Вон`а вт`ерла крадьком`а сль`ози рукав`ом (она вытерла украдкой слёзы рукавом).

 

— Як вже там не буде, a гіршe не буде, як у вас. Коли б хоч одну тонку сорочку одкраяли на святки. Чи вже ж я в вас i того не заробила?

— Оце причепилась причепа! Про мене, бери все полотно та й закутайся в його з головою. Так вже настирилась мені, що вже й не знаю, як од тебе одчепиться, — сказала Кайдашиха.

Мотря одвернулась до вікна i вперше заплакала од того часу, як переступила через свекрів пopiг. Вона почутила, що свекруха кривдить її в тому, до чого вона доклала багато праці своїх рук. Вона втерла крадькома сльози рукавом.

 

 

Мотря взял`а одкр`аяне для н`еї полотн`о i швиргон`ула йог`о на л`аву (Мотря взяла отрезанное для неё полотно и швырнула его на скамью). Д`овго леж`ало вон`о на л`аві над`увшись (долго лежало оно на скамье надувшись), нен`аче с`ердилось на нев`істку (словно сердилось на невестку). Мотря дост`ала з скр`ині черв`оної та с`иньої з`аполочі (Мотря достала из сундука красных и синих ниток; “з`аполочь” — цветные нитки для вышивания) i вже надв`ечір c`iлa вишив`ати рукав`а квітк`ами (и уже к вечеру села вышивать рукава цветами). Квітк`и вих`одили здор`ові та лап`аті (цветы выходили здоровые и разлапистые), нен`аче вон`а вишив`ала їх на мішк`у аб`о на рядн`і (будто она вышивала их на мешке или на дерюге). Мотря пл`юнула, пок`инула ш`ити розк`ішний хміль (Мотря плюнула, перестала шить роскошный хмель) і т`ільки под`екуди поцяцькув`ала рукав`а пружк`ами та мал`енькими зірк`ами (а только местами украсила рукава каймой и маленькими звёздочками).

Пош`ила Мотря сор`очку (сшила Мотря сорочку), в`ипрала й над`іла (выстирала и надела). Товст`е полотн`о син`іло, нен`аче буз (грубое полотно синело, как сирень). Вон`а гл`янула в дз`еркало (она глянула в зеркало), і для н`еї здал`ося (и ей показалось), що в так`ій сор`очці в н`еї лиц`е почорн`іло й бр`ови ст`али не так`і г`арні (что в такой сорочке у неё лицо почернело и брови стали не такими красивыми).

 

Мотря взяла одкраяне для неї полотно i швиргонула його на лаву. Довго лежало воно на лаві надувшись, неначе сердилось на невістку. Мотря достала з скрині червоної та синьої заполочі i вже надвечір ciлa вишивати рукава квітками. Квітки виходили здорові та лапаті, неначе вона вишивала їх на мішку або на рядні. Мотря плюнула, покинула шити розкішний хміль і тільки подекуди поцяцькувала рукава пружками та маленькими зірками.