Бліде батькове лице стало жовте, неначе віск. Він кинувся до Карпа. Карпо встав з лави й став, неначе стовп.

— Що ви мені цвікаєте в вічі, неначе змовились. Хіба я не ваш батько? Хіба мені не можна в своїй хаті порядок дати?

— Тату! Не махайте на мене руками, бо й у мене руки є! — сказав Карпо й собі зблід на виду. Його червоні губи побіліли, неначе полотно.

— Як візьму налигача, то я вас обох так обчухраю, що ви будете мені покорятись.

— Тату! Оступіться, прошу вас, — сказав Карпо, блідий, неначе смерть, — бо й я налигача знайду.

 

 

Кайд`аш поб`ачив, що Карп`о не жарт`ує (Кайдаш увидел, что Карп не шутит). Він не мовч`ав б`атькові й мал`еньким (он не молчал перед отцом и маленьким), а теп`ер по всь`ому бул`о в`идно (а теперь по всему было видно), що він говор`ив не на в`ітер (что он говорил не на ветер).

— Пху на т`ебе, сатан`о (тьфу на тебя, сатана)! — пл`юнув н`абік Кайдаш і хрь`опнув двер`има так (плюнул в сторону Кайдаш и стукнул дверью так), що з пол`иці полет`іло горн`я й розб`илось на шмат`очки (что с полки слетел горшок и разбился на кусочки).

— Так, с`ину, так (да, сынок, да)! Д`обре гов`ориш з б`атьком, ще й ж`інку сво`ю навч`аєш (хорошо говоришь с отцом, ещё и жену свою учишь)! Ти візьм`и рем`інні в`іжки та загнузд`ай ї`ї так (ты возьми ременные = кожаные вожжи и взнуздай её так; “ загн ` уздати ” — взнуздать, надеть сбрую), щоб вон`а й не поворухн`улась (чтоб она и не пошевелилась). Ну, взял`а соб`і нев`істочку (ну, взяла себе невесточку)! Взял`а соб`і в х`ату бід`у (взяла себе в хату беду)!

 

Кайдаш побачив, що Карпо не жартує. Він не мовчав батькові й маленьким, а тепер по всьому було видно, що він говорив не на вітер.

— Пху на тебе, сатано! — плюнув набік Кайдаш і хрьопнув дверима так, що з полиці полетіло горня й розбилось на шматочки.

— Так, сину, так! Добре говориш з батьком, ще й жінку свою навчаєш! Ти візьми ремінні віжки та загнуздай її так, щоб вона й не поворухнулась. Ну, взяла собі невісточку! Взяла собі в хату біду!

 

 

Мотря сид`іла к`оло вікн`а, черв`она, як жар (Мотря сидела у окна, красная, как жар = угли), і пл`утала н`иткою вздовж і попер`ек (и беспорядочно водила ниткой вдоль и поперёк; “ пл ` утати ” — путать, беспорядочно перекручивать, переплетать / нитки, волосы и т. п. /), і по к`омірі (и по воротнику; к ` омір — полоска вокруг выреза сорочки), й по п`азусі (и по пазухе; “ п ` азуха ” — разрез спереди на сорочке). Карп`о в`ийшов з х`ати (Карп вышел из хаты) й соб`і хрь`опнув двер`има так, що в`ікна задзвен`іли (и в свою очередь стукнул дверью так, что окна зазвенели). Кайдашиха й Мотря зост`ались у х`аті вдвох (Кайдашиха и Мотря остались в хате вдвоём), сид`іли к`оло в`ікон одн`а пр`оти др`угої (сидели возле окон одна напротив другой) й н`іби ш`или, не підв`одячи оч`ей од шитв`а (и будто бы шили, не поднимая глаз от шитья). В х`аті ст`ало т`ихо (в хате стало тихо), т`ільки борщ бр`изкав вряд`и-год`и здор`овими б`ульками (только борщ брызгал изредка здоровыми пузырями), нен`аче стар`ий дід гарч`ав (будто старый дед бурчал, ворчал), а густ`а к`аша н`іби стогн`ала в горшк`у (а густая каша словно стонала в горшке), підійм`аючи затуж`авілий верш`ок уг`ору (поднимая затвердевшую корочку вверх). А з`имнє с`онце гл`януло в`есело в в`ікно (а зимнее солнце глянуло весело в окно) й загр`ало рож`евим св`ітом на б`ілому к`омині (и заиграло розовым светом на белом комине), на б`ілій гр`убі (на белой грубе / обогревательной части печи /) й намалюв`ало д`олі чот`ири ш`ибки з ч`орними р`амами (и нарисовала внизу четыре окна с чёрными рамами; “ш` ибка ” — стекло в оконной раме), з чудн`ими мал`юнками прост`ого прищув`атого скла (со странными рисунками простого „прыщеватого” = шершавого стекла). Молод`иці все сид`іли одн`а пр`оти др`угої (молодицы всё сидели одна напротив другой), все ш`или й понашив`али од зл`ості так`их безкон`ечників (всё шили и понашивали со злости таких узоров; “ безкон ` ечник ” — вид узора, похожего на спираль), що п`отім прийшл`ось їм д`овго вип`орювать та розпл`утувати (что потом пришлось им долго выпарывать и распутывать). Вон`и ш`или, а ск`оса все погляд`али на тог`о к`апосного в`іника (они шили, а искоса всё поглядывали на тот пакостный веник), що сто`яв у кутк`у, під м`исником (что стоял в углу, под посудницею).

 

Мотря сиділа коло вікна, червона, як жар, і плутала ниткою вздовж і поперек, і по комірі, й по пазусі. Карпо вийшов з хати й собі хрьопнув дверима так, що вікна задзвеніли. Кайдашиха й Мотря зостались у хаті вдвох, сиділи коло вікон одна проти другої й ніби шили, не підводячи очей од шитва. В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав вряди-годи здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку, підіймаючи затужавілий вершок угору. А зимнє сонце глянуло весело в вікно й заграло рожевим світом на білому комині, на білій грубі й намалювало долі чотири шибки з чорними рамами, з чудними малюнками простого прищуватого скла. Молодиці все сиділи одна проти другої, все шили й понашивали од злості таких безконечників, що потім прийшлось їм довго випорю-вать та розплутувати. Вони шили, а скоса все поглядали на того капосного віника, що стояв у кутку, під мисником.

 

 

В х`ату ввійш`ов Лавр`ін (в хату вошёл Лаврин), уз`яв в`іник і поч`ав мест`и діл (взял веник и начал мести пол). Од в`ікон до с`амої п`ечі простягл`ися н`іби огн`яні стовп`и (от окон до самой печи протянулись словно огненные столбы), в`иткані з с`онця та дрібн`ого п`ороху (вытканные из солнца и мелкой пыли), котр`ий воруш`ивсь в `ясному пром`інні (которая шевелилась в светлых лучах), нен`аче дрібн`ісінька м`ошка (будто мелкая-мелкая мошка).

Чоловік`и посх`одились в х`ату (мужчины сошлись в хату). Мотря ст`ала насип`ать борщ (Мотря стала наливать борщ). Чоловік`и посід`али за стіл; с`іла й Кайдаш`иха (мужчины уселись за стол; села и Кайдашиха).

— Чи помир`ились (помирились ли)? — спит`ав б`атько, оберт`аючись до молод`иць (спросил отец, оборачиваясь к молодицам).

Свекр`уха й нев`істка мовч`али (свекровь и невестка молчали). Карп`о сид`ів за стол`ом і об`ідав м`овчки (Карп сидел за столом и обедал молча). П`ісля тог`о, як він ожен`ився, він н`іби в`иріс у сво`їх оч`ах (после того, как он женился, он будто вырос в своих глазах). К`ожний б`атьків д`окір здав`ався йом`у теп`ер удв`оє в`ажчим (каждый отцовский упрёк казался ему теперь вдвойне тяжелее). Йог`о д`умка літ`ала к`оло як`оїсь х`ати (его мысль летала возле некоей хаты), в котр`ій він жив`е сам з сво`єю ж`інкою (в которой он живёт сам со своею женой), сам господар`ює без б`атька, без м`атері (сам хозяйничает — без отца, без матери) і ні од к`ого не ч`ує ні`якого прик`азу та з`агаду (и ни от кого не слышит никакого приказа и повеления).

 

В хату ввійшов Лаврін, узяв віник і почав мести діл. Од вікон до самої печі простяглися ніби огняні стовпи, виткані з сонця та дрібного пороху, котрий ворушивсь в ясному промінні, неначе дрібнісінька мошка.