Чоловіки посходились у хату й сіли за стіл. Мотря кинулась насипать галушки в миску.

— Геть! — крикнула Кайдашиха. — Сама зумію насипать. Не ти напартолила. Сідай та запихайся! Мотря одійшла набік, згорнула руки й собі зітхнула.

— Чого це ви гризетесь? — обізвався старий Кайдаш. — Чи вже не помиритесь коло однієї печі? Ти-бо, Мотре, повинна таки поважати матір, бо мати старша в хаті, — почав навчать старий батько, — треба ж комусь порядкувати в хаті та лад давати. Дасть Бог, приставлю через сіни хату, тоді будеш собі господинею, але в гурті все-таки лучче жити...

 

 

Всі веч`еряли м`овчки (все ужинали молча). Мотря ст`ала к`оло м`исника, мов ук`опана (Мотря стояла возле посудницы / шкафа с полками для мисок /, как вкопанная). Вон`а не с`іла веч`ерять (она не села ужинать).

— Г`оді тоб`і, д`очко, гн`іватись (хватит тебе, доченька, гневаться), — знов поч`ав б`атько (снова начал отец), — сід`ай та веч`еряй, бо ти натом`илась (садись и ужинай, ведь ты устала).

Мотря сто`яла к`оло м`исника й з м`ісця не р`ушила та все див`илась у піч (Мотря стояла около посудницы и с места не двинулась и всё смотрела на печь), де тлів жар у п`опелі (где тлел жар = угли в золе), нен`аче хот`іла розвесел`ить сво`ї `очі вес`елим вогн`ем (будто хотела развеселить свои глаза весёлым огнём). Всі вст`али з-за стол`а (все встали из-за стола), под`якували Б`огові та Кайдаш`исі (поблагодарили Бога и Кайдашиху), а Мотря все сто`яла на одн`ому місц`і (а Мотря всё стояла на одном месте), н`аче сирот`а в чуж`ій сім'`ї (будто сирота в чужой семье). Карп`о сів на л`аві й нас`упив сво`ї рудув`аті бр`ови (Карпо сел на скамью и насупил свои рыжеватые брови). Між бров`ами бул`о знать дві зм`оршки (между бровями было видно две морщины), в котр`их чорн`іла густ`а тінь (в которых чернела густая тень).

 

Всі вечеряли мовчки. Мотря стала коло мисника, мов укопана. Вона не сіла вечерять.

— Годі тобі, дочко, гніватись, — знов почав батько, — сідай та вечеряй, бо ти натомилась.

Мотря стояла коло мисника й з місця не рушила та все дивилась у піч, де тлів жар у попелі, неначе хотіла розвеселить свої очі веселим вогнем. Всі встали з-за стола, подякували Богові та Кайдашисі, а Мотря все стояла на одному місці, наче сирота в чужій сім'ї. Карпо сів на лаві й насупив свої рудуваті брови. Між бровами було знать дві зморшки, в котрих чорніла густа тінь.

 

 

В х`аті ст`ало т`ихо, як у в`усі (в хате стало тихо, как в ухе). Керос`инова невел`ичка л`ампа без скла бл`имала на стол`і (керосиновая небольшая лампа без стекла мигала на столе). Стар`ий Кайд`аш, Кайдаш`иха й Лавр`ін ст`али п`еред образ`ами (старый Кайдаш, Кайдашиха и Лаврин встали перед иконами) й почал`и мол`иться Б`огу (и начали молиться Богу), а Карп`о все сид`ів на л`аві (а Карп всё сидел на скамье), а Мотря все сто`яла к`оло м`исника (а Мотря всё стояла возле посудницы). Св`ітло пог`асло (свет погас). Карп`о й Мотря поляг`али сп`ати, помол`ившись у т`емряві (Карп и Мотря легли спать, помолившись в темноте). Мотря ч`ула, що на ї`ї д`ушу лягл`о щось в`ажке (Мотря чувствовала, что на её душу лягло что-то тяжёлое), ал`е ні одн`а сльоз`а не в`иступила на ї`ї оч`ах (но ни одна слеза не выступила на её глазах).

 

В хаті стало тихо, як у вусі. Керосинова невеличка лампа без скла блимала на столі. Старий Кайдаш, Кайдашиха й Лаврін стали перед образами й почали молиться Богу, а Карпо все сидів на лаві, а Мотря все стояла коло мисника. Світло погасло. Карпо й Мотря полягали спати, помолившись у темряві. Мотря чула, що на її душу лягло щось важке, але ні одна сльоза не виступила на її очах.

 

 

Др`угого дня вр`анці М`отря заміт`ала с`іни (на следующий день утром Мотря подметала сени). Ч`ує вон`а (слышит она), Кайдаш`иха гов`орить надв`орі з як`оюсь ж`інкою та все за н`еї (/ что / Кайдашиха говорит на улице с какою-то женщиной и всё про неё). Мотря в`иглянула крадьком`а з сін`ей (Мотря выглянула украдкой из сеней): Кайдаш`иха сто`яла, сп`ершись на вор`ота (Кайдашиха стояла, опершись на ворота), а пр`оти н`еї за ворітьм`и сто`яла ї`ї кум`а (а перед ней за воротами стояла её кума), голов`а пр`оти голов`и (голова к голове), нен`аче вон`и цілув`ались (словно они целовались). Кайдаш`иха почал`а говор`ить т`ихо (Кайдашиха начала говорить тихо), ал`е так т`ихо, що бул`о чуть на все подв`ір'я (но так тихо, что было слыхать на всё подворье).

 

Другого дня вранці Мотря замітала сіни. Чує вона, Кайдашиха говорить надворі з якоюсь жінкою та все за неї. Мотря виглянула крадькома з сіней: Кайдашиха стояла, спершись на ворота, а проти неї за ворітьми стояла її кума, голова проти голови, неначе вони цілувались. Кайдашиха почала говорить тихо, але так тихо, що було чуть на все подвір'я.

 

 

— От, м`абуть, Д`овбиші надав`али за М`отрею вс`якого добр`а (вот, наверное, Довбыши дали Мотре в приданое всякого добра), — говор`ила кум`а (говорила кума), — ще й ти, кум`о, забагат`ієш за нев`істкою (ещё и ты, кума, разбогатеешь от невестки).

— Де там, мо`є с`ерденько (где там, моё сердечко)! Я д`умала, що так`і багатир`і нажен`уть мен`і п`овний двір вол`ів та кор`ів (я думала, что такие богатеи нагонят мне полный двор волов да коров), а вон`и пригн`али одн`у дурн`у вівц`ю та ще й п`ерше в`овну обстр`игли (а они пригнали одну глупую овцу да ещё с перв а шерсть обстригли). Щось моя нев`істка не одчин`яє при мен`і сво`єї скр`ині (что-то моя невестка не открывает при мне своего сундука); м`абуть, тим, що пор`ожня (может быть, оттого, что пустой).

— Чи роб`оча ж тво`я нев`істка (работящая ли твоя невестка)? — спит`ала кум`а (спросила кума). — Чи т`ямить хоч тр`охи в хаз`яйстві (соображает ли хоть немного в хозяйстве)?

 

— От, мабуть, Довбиші надавали за Мотрею всякого добра, — говорила кума, — ще й ти, кумо, забагатієш за невісткою.

— Де там, моє серденько! Я думала, що такі багатирі наженуть мені повний двір волів та корів, а вони пригнали одну дурну вівцю та ще й перше вовну обстригли. Щось моя невістка не одчиняє при мені своєї скрині; мабуть, тим, що порожня.

— Чи робоча ж твоя невістка? — спитала кума. — Чи тямить хоч трохи в хазяйстві?

 

 

— Хліб `їсти д`обре т`ямить (хлеб есть хорошо соображает), — сказ`ала Кайдаш`иха (сказала Кайдашиха). — Я д`умала, що ті багатир`і вм`іють д`обре спект`и, звар`ить (я думала, что те богатеи умеют хорошо испечь, сварить). Ал`е мен`і довел`ось всь`ому вч`ити нев`істку (но мне приш лось всему учить невестку). Та то, мо`є с`ерденько (так что, моё сердечко), мо`я нев`істка незуг`арна тоб`і ні спект`и, ні звар`ити, ні пр`ясти, ні ш`ити (моя невестка не способна тебе ни испечь, ни сварить, ни прясть, ни шить). Оц`е як сам`а не догл`яну (вот уж как сама не досмотрю), то напарт`олить так`ого борщ`у (то наготовит такого борщ а), що й соб`аки не їд`ять (что и собаки не едят); як пом`аже к`омин, то всі в`іхті знать (как побелит комин /переднюю часть печи/, то все следы от кисти видно). А вже л`аятись та мен`е не сл`ухати (а уже ругаться и меня не слушаться), м`абуть, уч`ив ї`ї сам Д`овбиш ук`упі з Д`овбишкою (наверное, учил её сам Довбыш вместе с Довбышкою). Я скаж`у сл`ово, а вон`а д`есять (я скажу слово, а она десять). А вже що лін`ива, то й сказ`ати не м`ожна (а какая уж ленивая, то и сказать нельзя). Вр`анці будж`у, будж`у, крич`у, крич`у, а вон`а в`ивернеться на пол`у, здор`ова, як коб`ила, та т`ільки соп`е (утром бужу, бужу, кричу, кричу, а она повернётся на по латях, здоровая, как кобыла, и только сопит)...

 

— Хліб їсти добре тямить, — сказала Кайдашиха. — Я думала, що ті багатирі вміють добре спекти, зварить. Але мені довелось всьому вчити невістку. Та то, моє серденько, моя невістка незугарна тобі ні спекти, ні зварити, ні прясти, ні шити. Оце як сама не догляну, то напартолить такого борщу, що й собаки не їдять; як помаже комин, то всі віхті знать. А вже лаятись та мене не слухати, мабуть, учив її сам Довбиш укупі з Довбишкою. Я скажу слово, а вона десять. А вже що лінива, то й сказати не можна. Вранці буджу, буджу, кричу, кричу, а вона вивернеться на полу, здорова, як кобила, та тільки сопе...

 

 

— Од коб`или ч`ую (от кобылы слышу)! — кр`икнула Мотря, в`исунувши г`олову з сін`ей (крикнула Мотря, высунув голову из сеней). — Що й одн`ої сор`очки мен`і не спр`авили (ещё ни одной сорочки мне не справили), а с`удите на все сел`о (а обсуждаете на всё село).

Кайдаш`иха зам`овкла й не зн`ала, де `очі д`іти (Кайдашиха замолчала и не знала, куда глаза де ва ть). Кум`а десь д`ілась, нен`аче крізь з`емлю провал`илась (кума куда-то подевалась, как сквозь землю провалилась).

Мотря п`оралась в х`аті й р`азу не гл`янула на свекр`уху (Мотря хозяйничала в хате и ни разу не взглянула на свекровь). Вон`а в`ибрала сорочк`и з жл`укта (она вынула сорочки из жлукта / пустотелый ствол дерева для очистки белья и полотна с помощью золы /), пішл`а на став`ок прать й прийшл`а дод`ому аж ув`ечері (пошла на пруд стирать и пришла домой только вечером).

— Потрив`ай же, свекр`ухо (по го ди же, свекровь)! — говор`ила г`олосно Мотря сам`а до с`ебе (говорила громко Мотря сама с собой), розв`ішуючи сорочк`и по т`ину (развешивая сорочки по плетню). — Б`удеш ти в м`ене циг`анської хал`яндри скак`ати (будешь ты у меня цыганскую халяндру скакать; “ хал ` яндра ” — старинный цыганский танец), а не я в т`ебе (а не я у тебя).

 

— Од кобили чую! — крикнула Мотря, висунувши голову з сіней. — Що й одної сорочки мені не справили, а судите на все село.