Мотря поскладала плаття на коромисло й пішла прати на ставок. В хаті стало тихо. Кайдашиха взяла віник і вимела хату й сіни.

 

 

— Ти, К`арпе, не потур`ай сво`їй ж`інці (ты, Карп, не потакай = не попустительствуй своей жене), а то вон`а мен`е не сл`ухає (а то она меня не слушает), ще й л`ає (ещё и ругает). Вон`а мен`е з`овсім не м`ає за м`атір (она меня совсем не считает за мать). Що з т`ого, що вон`а роб`оча (что с того, что она работящая), кол`и х`ата три дні сто`їть нем`етена (если хата три дня остается невыметенной)?

— Не три дні-бо, а т`ільки од`ин день (и не три дня, а только один день), — сказ`ав Карп`о (сказал Карп).

— Так, с`ину, так (да, сын ок, да)! Держ`и р`уку за ж`інкою (держи сторону жены), а м`атері не м`ожна б`уде д`алі в сво`їй х`аті й сл`ова пром`овити (а матери нельзя будет потом в своей хате и слова произнести). М`отря молод`а, то нех`ай р`обить (Мотря молодая, так пускай работает), а я вже стар`а, підтопт`алась (а я уже старая, «подтопталась» = поизносилась; “ підтопт ` атися ” — потерять силу, ослабнуть от старости). Мен`і м`ожна й одпоч`ити (мне можно и отдохнуть). А ти ж`інці не потур`ай (а ты жен е не по така й), бо в`она й над тоб`ою д`алі коверзув`атиме (а то она и над тобо й после издеваться будет; «коверзув`ати” — привередничать, капризничать).

Карп`о уз`яв ш`апку та мерщ`ій з х`ати (Карп взял шапку и скорее из хаты). Йом`у бул`о жаль ж`інки, жаль і м`атері (ему было жалко жену, жалко и мать).

П`оки Мотря пр`ала сорочк`и (пока Мотря стирала сорочки), Кайдаш`иха затоп`ила в печ`і й прист`авила веч`ерю (Кайдашиха затопила печь и поставила /в печь/ ужин). Вже смерк`ом прийшл`а Мотря з сорочк`ами й скл`ала їх на л`аві (уже в сумерках пришла Мотря с сорочками и сложила их на скамье). По х`аті піш`ов х`олод та в`огкість (по хате пошёл холод и сырость). Свекр`уха п`оралась к`оло п`ечі м`овчки (свекровь хозяйничала у печи молча). Нев`істка дост`ала з пол`иці хліб та сіль і с`іла пол`уднувать (невестка достала с полки хлеб и соль и села полдничать). Вон`а к`инула `оком на діл: х`ата бул`а зам`етена (она бросила глазом /взгляд/ на пол: хата была выметена).

 

— Ти, Карпе, не потурай своїй жінці, а то вона мене не слухає, ще й лає. Вона мене зовсім не має за матір. Що з того, що вона робоча, коли хата три дні стоїть неметена?

— Не три дні-бо, а тільки один день, — сказав Карпо.

— Так, сину, так! Держи руку за жінкою, а матері не можна буде далі в своїй хаті й слова промовити. Мотря молода, то нехай робить, а я вже стара, підтопталась. Мені можна й одпочити. А ти жінці не потурай, бо вона й над тобою далі коверзуватиме.

Карпо узяв шапку та мерщій з хати. Йому було жаль жінки, жаль і матері.

Поки Мотря прала сорочки, Кайдашиха затопила в печі й приставила вечерю. Вже смерком прийшла Мотря з сорочками й склала їх на лаві. По хаті пішов холод та вогкість. Свекруха поралась коло печі мовчки. Невістка достала з полиці хліб та сіль і сіла полуднувать. Вона кинула оком на діл: хата була заметена.

 

 

«Не б`уде мо`я нев`істка пок`ірна та слухн`яна (не будет моя невестка покорной и послушной), — д`умала Кайдаш`иха, ст`оячи к`оло п`ечі (думала Кайдашиха, стоя возле печи), — не одпоч`ину я на ст`арість од роб`оти (не отдохну я на старости / лет / от работы)». І Кайдаш`иха в`ажко зітхн`ула (и Кайдашиха тяжело вздохнула). Мотря зрозум`іла те важк`е зітх`ання н`аче д`окір соб`і (Мотря поняла тот тяжёлый вздох как упрёк себе).

Чоловік`и посх`одились у х`ату й с`іли за стіл (мужчины позаходили в хату и сели за стол). Мотря к`инулась насип`ать галушк`и в м`иску (Мотря бросилась накладывать галушки в миску).

— Геть (прочь)! — кр`икнула Кайдаш`иха (крикнула Кайдашиха). — С`ама зум`ію нас`ипать (сама сумею наложить). Не ти напарт`олила (не ты наготовила). Сід`ай та запих`айся (садись и давись; “ запих ` атися ” — есть жадно, набивая едой рот)! Мотря одійшл`а н`абік (Мотря отошла в сторону), згорн`ула р`уки й соб`і зітхн`ула (сложила руки и в свою очередь вздохнула).

— Чог`о це ви гриз`етесь (что это вы грызётесь)? — обізв`ався стар`ий Кайд`аш (подал голос старый Кайдаш). — Чи вже не пом`иритесь к`оло одні`єї п`ечі (или уже не помиритесь у одной печи)? Ти-бо, М`отре, пов`инна т`аки поваж`ати м`атір (ты, Мотря, должна всё-таки уважать мать), бо м`ати ст`арша в х`аті (так как мать старшая в хате), — поч`ав навч`ать стар`ий б`атько (начал поучать старый отец), — тр`еба ж ком`усь порядкув`ати в х`аті та лад дав`ати (нужно ж кому-то командо вать в хате да порядок наводит ь). Дасть Бог (даст Бог), прист`авлю ч`ерез с`іни х`ату (п ри ставлю = дострою через сени хату), тод`і б`удеш соб`і господ`инею (тогда будешь /сама/ себе хозяйкою), ал`е в гурт`і вс`е-таки л`учче ж`ити (но вместе всё-таки лучше жить)...

 

«Не буде моя невістка покірна та слухняна, — думала Кайдашиха, стоячи коло печі, — не одпочину я на старість од роботи». І Кайдашиха важко зітхнула. Мотря зрозуміла те важке зітхання наче докір собі.