Дорога в село йшла коло самого кайдашевого городу. Вона спускалась з крутого шпиля, як з печі. Вози з снопами часом котились з гори і тягли вниз за собою й волів.

 

 

— То заст`ав син`ів тр`охи розкоп`ать шлях (так заставь сыновей немного раскопать дорогу), — сказ`ав кум (сказал кум).

— А хіб`а ж я од`ин воз`итиму туд`ою сноп`и (а разве ж я один вожу, собираюсь возить тем путём снопы)? Адж`е ж і ти в`озиш (ведь же и ты возишь). Чом би пак і тоб`і не розкоп`ати (почему бы и тебе не раскопать), — сказ`ав Кайд`аш, випив`аючи др`угу ч`арку (сказал Кайдаш, выпивая вторую рюмку).

— Нем`а, бач, мен`і д`іла (нет, видишь, мне дела / делать мне нечего /). Н`іби я сидж`у, згорн`увши р`уки (будто я сижу, сложив руки), — обізв`ався чолов`ік (отозвался человек = мужчина, мужик), — а вон`о бул`о б д`уже д`обре розкоп`ать возв`із (а оно было б очень хорошо раскопать спуск), та ще там тр`ошки навскос`и (да ещё там немного наискосок).

— Авж`еж навскос`и, щоб, бач, бул`о не так кр`уто (конечно же наискосок, чтобы, видишь, было не так круто): так, прим`іром, од т`ого чагар`я та до м`ого т`ину (так, например, от того кустарника да до моего плетня), — сказ`ав Кайд`аш, ще й п`альцем махн`ув навскос`и (сказал Кайдаш, ещё и пальцем махнул наискось).

 

— То застав синів трохи розкопать шлях, — сказав кум.

— А хіба ж я один возитиму тудою снопи? Адже ж і ти возиш. Чом би пак і тобі не розкопати, — сказав Кайдаш, випиваючи другу чарку.

— Нема, бач, мені діла. Ніби я сиджу, згорнувши руки, — обізвався чоловік, — а воно було б дуже добре розкопать возвіз, та ще там трошки навскоси.

— Авжеж навскоси, щоб, бач, було не так круто: так, приміром, од того чагаря та до мого тину, — сказав Кайдаш, ще й пальцем махнув навскоси.

 

 

— Аб`о хоч і так, прим`іром (или хоть и так, например), навскос`и од тв`ого т`ину (наискось от твоего тына), де сто`їть стар`а гр`уша (где стоит старая груша), та до чаг`арника (и до кустарника), — сказ`ав кум і махн`ув п`альцем навскос`и на др`угий бік (сказал кум и махнул пальцем наискось в другую сторону). — От і воз`и були б ц`ілі (вот и телеги были б целы).

— Так бул`о б ще л`учче (так было бы ещё лучше)... та ще якб`и вз`яти з`аступом п`оза тим с`учим горб`ом поп`ід с`амим т`ином (да ещё если бы взять лопатой за тем сучьим холмом под самым плетнём), — сказ`ав Кайд`аш, в`ипивши ч`арку і запал`ивши л`юльку (сказал Кайдаш, выпив рюмку и закурив трубку). Та вже й посад`ило той горб (да уж и посадило тот холм), нен`аче от`у ґ`улю на тво`їй л`исині, к`уме (будто шишку на твоей лысине, кум)! Вже той к`аторжний горб сид`ить мен`і от`ут у печінк`ах (уже тот каторжный холм сидит у меня вот тут в печёнках).

— Кол`и б ти знав, то я вже ч`ерез й`ого підірв`ався (чтоб ты знал, то я уже из-за него надорвался): мен`е вже пор`уха взял`а (меня уже грыжа взяла). Кол`и не їдь (когда ни езжай = едешь), то все підпир`ай в`оза сп`иною (то всё подпирай телегу спиной), — сказ`ав кум (сказал кум), — всю сп`ину покол`ов ік б`ісовому б`атькові (всю спину поразбивал к бесовому отцу; “ ік ” – диалектное “ к ”).

 

— Або хоч і так, приміром, навскоси од твого тину, де стоїть стара груша, та до чагарника, — сказав кум і махнув пальцем навскоси на другий бік. — От і вози були б цілі.

— Так було б ще лучче... та ще якби взяти заступом поза тим сучим горбом попід самим тином, — сказав Кайдаш, випивши чарку і запаливши люльку. Та вже й посадило той горб, неначе оту ґулю на твоїй лисині, куме! Вже той каторжний горб сидить мені отут у печінках.

— Коли б ти знав, то я вже через його підірвався: мене вже поруха взяла. Коли не їдь, то все підпирай воза спиною, — сказав кум, — всю спину поколов ік бісовому батькові.

 

 

— Та, зда`ється, к`уме (да, кажется, кум), і ти сам кот`ився з ті`єї гор`и з сво`єю Г`анною (и ты сам катился с той горы со своею Анною), верт`аючись з хрест`ин (возвращаясь с крестин)? — обізв`ався з кутк`а чолов`ік (отозвался из угла мужик).

— І як ті люд`и `їздили з так`ої гор`и і не розкоп`али (и как те люди ездили с такой горы и не раскопали), одк`оли Семиг`ори сто`ять (с тех пор как Семигоры стоят), — говор`ив Кайд`аш, налив`аючи ч`арку з кв`арти (говорил Кайдаш, наливая рюмку из кружки).

Вже с`онце зайшл`о, вже ст`ало надв`орі п`оночі (уже солнце зашло, уже стало снаружи темно), а Кайд`аш ус`е пив у ш`инку (а Кайдаш всё пил в корчме), д`оки не проп`ив полов`ини гр`ошей (пока не пропил половину денег), і вже п'ян`ий пот`ягся дод`ому (и уже пьяный потянулся домой).

Кайдаш`иха з син`ами вже повеч`еряла (Кайдашиха с сыновьями уже поужинала). Вже в х`аті поляг`али спать (уже в хате легли спать), як б`атько заст`укав у дв`ері (когда отец застучал в дверь).

 

— Та, здається, куме, і ти сам котився з тієї гори з своєю Ганною, вертаючись з хрестин? — обізвався з кутка чоловік.

— І як ті люди їздили з такої гори і не розкопали, одколи Семигори стоять, — говорив Кайдаш, наливаючи чарку з кварти.