Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Настав великий піст. Вже до великодня було недалеко. Весна була рання. На п'ятім тижні пішов на поле навіть удовин плуг. Мотря почала вговорювать Карпа.
Содержание книги
- Старого неначе Хто вщипнув. Він заговорив дрібно й сердито, наговорив синам сім мішків гречаної вовни, невважаючи на святу п'ятницю, та й пішов у повітку. Сини почали знов розмовлять.
- Лаврін покинув заступа й пішов до хати. Карпо стояв, спершись на заступ.
- Дорога в село йшла коло самого кайдашевого городу. Вона спускалась з крутого шпиля, як з печі. Вози з снопами часом котились з гори і тягли вниз за собою й волів.
- Кайдашеві здавалось, що він іде через вузеньку греблю попід вербами і що він шубовснув з греблі у ставок.
- Всі поснули в хаті, тільки Карпо довго не спав і все неначе бачив під зеленою яблунею свою мрію в червоних кісниках на голові та в червоному намисті з дукачем.
- Карпо став за двором і сперся на ворота. Мотря вийшла з хати з глиняником у руках. Вона збиралась мазать червоною глиною припічок. Другий глиняник з білою глиною стояв коло порога.
- Карпо Тим часом прийшов додому й застав уже батька й матір дома. Тільки що він увійшов у двір, батько спитав його:
- Не встиг Кайдаш набідкаться, як задній віз нагнався на передній і перекинувся.
- Карпо спинився під вербою на греблі. Мотря і собі стала.
- Кайдаш поліз за стіл. Кайдашиха тільки трохи посунулась по лаві до стола й очі спустила додолу.
- Кайдашиха ледве помочила губи в горілці, хоч і любила горілочку.
- Мотря одвернулась до порога й засміялась. З того п р о ш е сміялись по всьому селі і дражнили через те слово кайдашиху пані економшею.
- В четвер ранесенько, тільки що почало на світ благословиться, Кайдашиха прокинулась і збудила невістку.
- Мотря замовкла й кинула ніж на лаву. Ніж задзвенів. Свекруха тільки скоса поглянула й трохи постерегла мотрині норови.
- Кайдашиха замовкла. Їй було сором перед невісткою.
- Мотря поскладала плаття на коромисло й пішла прати на ставок. В хаті стало тихо. Кайдашиха взяла віник і вимела хату й сіни.
- Чоловіки посходились у хату й сіли за стіл. Мотря кинулась насипать галушки в миску.
- Кайдашиха прикусила язика, але її розбирала злість.
- Карпо слухав усю ту розмову й не знав, що їм казать. В хату ввійшов Кайдаш. Кайдашиха почала йому жалітись на невістку.
- Бліде батькове лице стало жовте, неначе віск. Він кинувся до Карпа. Карпо встав з лави й став, неначе стовп.
- Чоловіки посходились в хату. Мотря стала насипать борщ. Чоловіки посідали за стіл; сіла й Кайдашиха.
- Перед святками Мотря ждала, що Кайдашиха справить для неї будлі-яку нову одежину. Кайдашиха одрізала для неї нову запаску.
- Настав великий піст. Вже до великодня було недалеко. Весна була рання. На п'ятім тижні пішов на поле навіть удовин плуг. Мотря почала вговорювать Карпа.
- Настало літо. Почались жнива, почалася в полі робота.
- І гадина підвела голову, засичала на всю кайдашеву хату, на все подвір'я.
- Одначе одного дня по обіді Мотря витягла з своєї скрині десять товстих починків, взяла мотовило й хотіла мотать. Кайдашиха побачила, що то не жарти, і спахнула.
- Молодиці його не слухали й тягались по хаті з мотовилом, незважаючи на його слова.
- Кайдаш махнув на мотрю мотовилом I зачепив її по руці.
- У Карпа кров почала одходити од очей. Вже перед ним перестав крутиться світ. Biн узяв шапку й вийшов з хати.
- На другий день перед обідом Кайдаш увійшов у хату і уніс двоє нових мотовил.
- Раз Мотря спекла хліб. Хліб не вдався. Вона подала його на стіл до борщу; хліб вийшов липкий, з закальцем на два пальці. На біду й Борщ вийшов Недобрий.
- Мотря мовчала, тільки зуби зціпила. Вона вхопила кожух, накинула на себе та й побігла до своєї матері.
- Вона гордо сиділа на своїй скрині, як цар на престолі.
- Надворі починало вечоріти. Лаврін виніс на віз мішки і почав запрягати воли.
- Лаврін дивився на дівчину, як вона спустила на щоки довгі чорні вії, як вона потім повернулась боком, дивилась на воду, на скелі, як блищав її чистий, рівний лоб.
- Дівчина пішла уперед. Лаврін погнав воли за нею. Йому хотілось, щоб вона йшла як можна тихіше, як можна довше, щоб надивитись на неї.
- Мелашка йшла стежкою й плуталась між високою смілкою та дзвониками. Її чорноволоса голова з маковим вінком здавалась квіткою між високою травою на окопі, між синіми дзвониками та червоною смілкою.
- Мелашка ввійшла в свою убогу хатину й стовпом стала.
- Лаврін перейшов через греблю й насилу продерся через густі верби та лози, переплетені білими крученими паничами то ожиною.
- Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок. Він поставив їм могорича і вже в згоді з ними вернувся на вулицю.
- Лаврін мовчав, тільки рукою махнув. Його очі дивились у зелену гущавину з яблунь та черешень.
- Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці.
- Кайдашиха насупилась. На западинцях не видно було Ні однієї хазяйської, доброї хати.
- Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом. Кайдашиха зовсім очепурилась, сіла на віз та все лаяла западинці.
- Балашиха попросила кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сім'ю, на убогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою.
- Балаш з кайдашем посідали кінець стола і почали розмовляти за жито та пшеницю, за сіно та за ярину. Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку.
- Воли виїхали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пішла в двір.
- Мелашка ніби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, ніби не чула, як свекруха обсипала її неласкавими словами.
- Лаврін обтер своїм рукавом гарячого мелашчиного лоба. Мелашка, як дитина, глянула на його темними очима й осміхнулась. Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі.
- Тільки що Мелашка ступила на пopiг, Кайдашиха крикнула так, наче на нeї Хто линув кип'ятком:
— Чи ти бачиш, як мене водить твоя мати. Моя мати квітчала мене, як рожу, а твоя мати водить мене, неначе старчиху. Попроси батька, щоб дав мені грошей на нову хустку та на спідницю. Куплю собі ік Великодню нову одежу та хоч уберуся по-людській.
Карп`ові й сам`ому хот`ілось прибр`ать сво`ю ж`інку (Карпу и самому хотелось одеть свою жену), як прибир`ається кв`ітка навесн`і (как одевается цветок по весне). Він поч`ав прос`ити в б`атька гр`ошей (он стал просить у отца денег).
— А де я тоб`і набер`у ст`ільки гр`ошей (а где я тебе наберу столько денег)? — сказ`ав б`атько (сказал отец). — Тво`я ж`інка не д`івка: їй з`аміж не йти (твоя жена не девка: ей замуж не идти). Під`е м`ати до К`орсуня на `ярмарок (пойдёт мать в Корсунь на ярмарку), то й спр`авить, що там б`уде тр`еба (да и справит, что там будет нужно).
Кайдашиха й спр`авді по`їхала на `ярмарок (Кайдашиха и в самом деле поехала на ярмарку). Мотря прос`илась й соб`і, ал`е свекр`уха ї`ї не взял`а (и Мотря просилась, но свекровь её не взяла).
Вв`ечері Кайдашиха прив`езла Мотрі з `ярмарку х`устку й мат`ерії на спідн`ицю (вечером Кайдашиха привезла Мотре с ярмарки платок и материи на юбку). Мотря розгорн`ула х`устку в рук`ах (Мотря развернула платок в руках). Х`устка бул`а ч`орна, з мал`енькими квіточк`ами (платок б ыл чёрным в мелких цветочках).
Карпові й самому хотілось прибрать свою жінку, як прибирається квітка навесні. Він почав просити в батька грошей.
— А де я тобі наберу стільки грошей? — сказав батько. — Твоя жінка не дівка: їй заміж не йти. Піде мати до Корсуня на ярмарок, то й справить, що там буде треба.
Кайдашиха й справді поїхала на ярмарок. Мотря просилась й собі, але свекруха її не взяла.
Ввечері Кайдашиха привезла Мотрі з ярмарку хустку й матерії на спідницю. Мотря розгорнула хустку в руках. Хустка була чорна, з маленькими квіточками.
— М`абуть, х`очете мен`е в черн`иці постр`игти (наверное, хотите меня в монашки постричь), — сказ`ала Мотря й к`инула х`устку на стіл (сказала Мотря и бросила платок на стол). Вон`а гл`янула на мат`ерію, н`абрану на спідн`ицю (она взглянула на материю, взятую = купленную на юбку); мат`ерія бул`а уб`ога, темн`енька, з черв`оними кр`аплями (материя была убогой, тёмненькой, в красных точках). М`отря н`авіть не розгорн`ула ї`ї та й одійшл`а од стол`а (Мотря даже не развернула её да и отошла от стола).
— Я зн`ала, що тоб`і не вгож`у (я знала, что тебе не угожу). Я не зн`аю, хто тоб`і й вг`одить (я не знаю, кто тебе и угодит), — сказ`ала Кайдашиха, розс`ердившись (сказала Кайдашиха, рассердившись), — де ж пак (ещё бы)! Зросл`а в так`ій р`озкоші (выросла в такой роскоши).
Мотря мовч`ала (Мотря молчала). А для н`еї, молод`ої, так хот`ілось зав'яз`ать на пр`азник г`олову розк`ішною черв`оною х`усткою (а ей, молодой, так хотелось повязать на праздник голову раскошным красным платком). Вон`а т`ільки л`егко зітхн`ула (она только слегка вздохнула).
«Не моя в ` оля вол`ить у цій х`аті (не моя воля правит в этой хате; ” в ` олити в ` олю ” — исполнять желания)», — под`умала вон`а (подумала она). І для н`еї схот`ілось в`олі та сво`єї х`ати (и ей захотелось свободы и своей хаты).
— Мабуть, хочете мене в черниці постригти, — сказала Мотря й кинула хустку на стіл. Вона глянула на матерію, набрану на спідницю; матерія була убога, темненька, з червоними краплями. Мотря навіть не розгорнула її та й одійшла од стола.
— Я знала, що тобі не вгожу. Я не знаю, хто тобі й вгодить, — сказала Кайдашиха, розсердившись, — де ж пак! Зросла в такій розкоші.
Мотря мовчала. А для неї, молодої, так хотілось зав'язать на празник голову розкішною червоною хусткою. Вона тільки легко зітхнула.
«Не моя воля волить у цій хаті», — подумала вона. І для неї схотілось волі та своєї хати.
IV
Наст`ало л`іто (настало лето). Почал`ись жнив`а (началась жатва = страда), почал`ася в п`олі роб`ота (началась в поле работа).
Сім'`я л`ітом м`ало сид`іла в х`аті (семья летом мало сидела в хате), м`енше ст`ало колотн`ечі (меньше стало ругани).
За гар`ячою роб`отою в п`олі не бул`о ч`асу свар`итись (из-за жаркой работы в поле не было времени ругаться). Кайдаш`і в`ижали свій хліб і ст`али заробл`яти у п`ана на сніп (Кайдаши сжали свой хлеб и стали зарабатывать у помещика за сноп / за натуральное вознаграждение /). Мотря ж`ала д`уже шв`идко й зароб`ила з Карп`ом б`ільше кіп, ніж Кайдаш з Кайдаш`ихою (Мотря жала очень быстро и заработала с Карпом больше копен, чем Кайдаш с Кайдашихой).
|