Не встиг Кайдаш набідкаться, як задній віз нагнався на передній і перекинувся.

Тим часом на дзвіниці вдарили в усі дзвони. Всі люди, що сиділи коло церкви, повставали й почали хреститься. Кайдашеві було видно увесь шпиль, на котрому стояла церква, всіх людей коло церкви. Він зняв шапку і почав хреститись.

— Господи милостивий та милосердний! Покарала мене й свята неділя, й свята п'ятниця. Тепер хоч сядь та й плач! — говорив Кайдаш і трохи не плакав.

 

 

— Вас, т`ату, все кар`ає як не п'`ятниця, так нед`іля (вас, папа, всё наказывает, если не пятница, так воскресенье), — сказ`ав Карп`о насм`ішкувато (сказал Карп насмешливо).

— Ти вже в нас великороз`умний (ты уже у нас шибко умный). Кол`и б пак бул`о копирсн`уть хоч раз з`аступом тог`о к`аторжного г`орбика (если б вот было ковырнуть хоть раз лопатой тот каторжный холмик)! Що ж т`епер б`удемо на св`іті Б`ожому роб`ити (что ж теперь будем на свете Божьем делать)? — б`ідкався стар`ий Кайд`аш (жаловался = горевал старый Кайдаш).

— К`идаймо сноп`и та ход`ім до ц`еркви (бросаем снопы и пошли в церковь), — сказ`ав Карп`о (сказал Карп).

В стар`ого б`атька й спр`авді бул`а так`а д`умка (у старого отца и правда была такая мысль). Йом`у хот`ілось одмол`итись за свій гріх (ему хотелось отмолиться за свой грех). Карп`ові ще б`ільше хот`ілось до ц`еркви (Карпу ещё больше хотелось идти в церковь). Він т`ільки погляд`ав (он только поглядывал), як М`отря йшла на г`ору до ц`еркви (как Мотря шла на гору к церкви), як увійшл`а в бр`аму (как вошла в ворота), як перейшл`а цв`интар під зел`еними в`ишнями (как перешла церковн ый двор под зелёными вишнями; “ цв ` интар ” — / в данном контексте / церковный двор с кладбищем, где похоронены священники) й ст`ала к`оло с`амих двер`ей, к`оло дівч`ат (и остановилась возле самых дверей, возле девчат).

 

— Вас, тату, все карає як не п'ятниця, так неділя, — сказав Карпо насмішкувато.

— Ти вже в нас великорозумний. Коли б пак було копирснуть хоч раз заступом того каторжного горбика! Що ж тепер будемо на світі божому робити? — бідкався старий Кайдаш.

— Кидаймо снопи та ходім до церкви, — сказав Карпо.

В старого батька й справді була така думка. Йому хотілось одмолитись за свій гріх. Карпові ще більше хотілось до церкви. Він тільки поглядав, як Мотря йшла на гору до церкви, як увійшла в браму, як перейшла цвинтар під зеленими вишнями й стала коло самих дверей, коло дівчат.

 

 

Карп`о гл`янув на воз`и й в`ажко здихн`ув (Карп взглянул на телеги и тяжело вздохнул). Тр`еба бул`о бр`аться за роб`оту (нужно было браться за работу).

Вже задзвон`или на «Дост`ойно» (уже зазвонили на “ Достойно ” /молитву "Достойно есть", завершающую службу/), як Кайд`аш з син`ами вп`орався к`оло в`оза (когда Кайдаш с сыновьями управился около телеги), одв`із сноп`и в двір (отвёз снопы во двор), а на гор`і зост`ався т`ільки пол`аманий віз (а на горе осталась только поломанная телега).

Стар`ий Кайд`аш нак`инув св`иту й піш`ов до ц`еркви одм`олюватись за свій гріх (старый Кайдаш накинул свиту и пошёл в церковь замаливать свой грех). За ним сл`ідом піш`ов і Карп`о (за ним следом пошёл и Карп), щоб подив`итись на М`отрю (чтоб посмотреть на Мотрю).

Карп`о перейш`ов цв`интар і т`ільки встиг к`инути оч`има на М`отрю (Карп перешёл церковный двор и только успел кинуть взгляд на Мотрю). Вон`а зум`исне ст`ала к`оло дівч`ат з с`амого кр`аю (она намеренно встала возле девчат с самого краю). Карп`о л`едве вгл`ядів на ход`у ї`ї г`острі, як ніж, `очі (Карп едва уловил на ходу её острые, как нож, глаза), вхоп`ив ї`ї блиск`учий п`огляд з-під вінк`а квіт`ок та зел`еного л`истя (ухватил её мгновенный взгляд из-под венка цветов и зелёных листьев).

 

Карпо глянув на вози й важко здихнув. Треба було браться за роботу.

Вже задзвонили на «Достойно», як Кайдаш з синами впорався коло воза, одвіз снопи в двір, а на горі зостався тільки поламаний віз.

Старий Кайдаш накинув свиту й пішов до церкви одмолюватись за свій гріх. За ним слідом пішов і Карпо, щоб подивитись на Мотрю.

Карпо перейшов цвинтар і тільки встиг кинути очима на Мотрю. Вона зумисне стала коло дівчат з самого краю. Карпо ледве вглядів на ходу її гострі, як ніж, очі, вхопив її блискучий погляд з-під вінка квіток та зеленого листя.

 

 

Вих`одячи з ц`еркви (выходя из церкви), Карп`о догн`ав М`отрю за бр`амою (Карп догнал Мотрю за воротами). Ї`ї д`овгі стрічк`и м`аяли на в`ітрі (её длинные ленты колыхались на ветру), нен`аче л`истя розк`ішного хм`елю (словно листья роскошного хмеля), що почіпл`явся на топ`олі (что уцепился за тополь). М`отря затул`ила г`уби хуст`иною, ал`е з`араз їх одтул`ила й сміл`иво спит`ала (Мотря закрыла губы платком, но сразу их открыла и смело спросила):

— Чи в`ийдеш по об`іді на муз`ики (выйдешь ли после обеда на танцы)?

— В`ийду (выйду)! А ти, М`отре, в`ийдеш (а ты, Мотря, выйдешь)?

— В`ийду, хоч би й м`ати не пуск`ала (выйду, даже если мать и не пустит), — одказ`ала М`отря і поб`ігла на гр`еблю та й схов`алась за в`ербами (ответила Мотря и побежала на плотину и спряталась за ивами), т`ільки черв`оні стрічк`и блищ`али між зел`еним л`истом (только красные ленты бестели среди зелёных листьев).

«Ой, в`ажу я на цю д`івчину вр`ажу (ой, рассчитываю я на эту девушку вражью), та не зн`аю, чи б`уде вон`а мо`єю (да не знаю, будет ли она моею): в'`ється, як в'юн у рук`ах, та кол`и б не в`ислизнула з рук (вьётся, как вьюн в руках, да как бы не выскользнула из рук)», — под`умав Карп`о та й піш`ов у х`ату (подумал Карп да и пошёл в хату).

 

Виходячи з церкви, Карпо догнав Мотрю за брамою. Її довгі стрічки маяли на вітрі, неначе листя розкішного хмелю, що почіплявся на тополі. Мотря затулила губи хустиною, але зараз їх одтулила й сміливо спитала:

— Чи вийдеш по обіді на музики?

— Вийду! А ти, Мотре, вийдеш?

— Вийду, хоч би й мати не пускала, — одказала Мотря і побігла на греблю та й сховалась за вербами, тільки червоні стрічки блищали між зеленим листом.

«Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде вона моєю: в'ється, як в'юн у руках, та коли б не вислизнула з рук», — подумав Карпо та й пішов у хату.

 

 

По об`іді на в`улиці вд`арили тро`їсті муз`ики (после обеда на улице ударили = заиграла тройная музыка / традиционный набор из трёх инструментов: скрипка, баян, бубен — на востоке или скрипка, бас-коза, цымбалы — на западе /) і пішл`и ч`ерез все сел`о до корчм`и, виграв`аючи дор`огою (и пошли через всё село до корчм ы, наигрывая по пути). Заворуш`ились дівч`ата на гор`одах та в садк`ах (зашевелились девчата на огородах и в садах), в`исипались на в`улицю, аж перел`ази затріщ`али (высыпали на улицу, аж перелазы затрещали). Жнив`а кінч`ались, настав`ав вільн`іший час (жатва кончалась, наступало свободное время). Дівч`ата збир`ались на гул`янку під корчм`ою (девчата собирались на гулянку под корчмою). Корчм`а сто`яла к`оло гр`еблі над ставк`ом між вис`окими в`ербами (корчма стояла возле плотин ы над прудом меж высокими ивами). Всі дівч`ата бул`и т`ільки в черв`оних киб`алках (все девчата были только в красных кибалках), одн`а М`отря прийшл`а в квітк`ах та в стрічк`ах (одна Мотря пришла в цветах и в лентах).

 

По обіді на вулиці вдарили троїсті музики і пішли через все село до корчми, виграваючи дорогою. Заворушились дівчата на городах та в садках, висипались на вулицю, аж перелази затріщали. Жнива кінч а лись, наставав вільніший час. Дівчата збирались на гулянку під корчмою. Корчма стояла коло греблі над ставком між високими вербами. Всі дівчата були тільки в червоних кибалках, одна Мотря прийшла в квітках та в стрічках.

 

 

Дівч`ата згляд`ались одн`а з др`угою та все погляд`али на М`отрю (девчата переглядывались одна с другою да всё поглядывали на Мотрю). Між парубк`ами зачорн`іла вис`ока смуш`ева Карп`ова ш`апка (среди парней зачернела высокая смушевая Карпова шапка; “смуш`евий” — из “см`ушка”, “см ` ушок” — шкур а новорождённого ягнёнка). Карп`о найн`яв муз`ики дівч`атам (Карп нанял музыкантов девчатам). Ус`і дівч`ата здивув`ались (все девчата удивились). Ніхт`о не догад`авсь, що він найн`яв муз`ики для одні`єї М`отрі (никто не догадался, что он нанял музыкантов только для Мотри). М`отря пішл`а у т`анець і повел`а за соб`ою др`угих дівч`ат (Мотря пошла танцевать и повела за собой других девчат). За дівч`атами пішл`и в т`анець хл`опці (за девчатами пошли танцевать парни). Т`ільки Карп`о сто`яв оддалек`и (только Карп стоял на расстоянии), закл`авши одн`у р`уку за п`ояс (заложив одну руку за пояс). Він не люб`ив і не вмів танцюв`ать (он не любил и не умел танцевать). Оддалек`и він спідл`оба див`ився на М`отрю (издалека он исподлобья смотрел на Мотрю), як на ї`ї плеч`ах ман`ячіли д`овгі кінц`і стріч`ок (как на её плечах маячили = мелькали длинные концы лент), як дрібот`іли в т`анцях ї`ї черв`оні ч`оботи (как частили = / мелко топали / в танце её красные сапоги), як бряжч`ало на ш`иї д`обре нам`исто з дукач`ами (как звенело на шее хорошее = дорогое, добротное монисто с дукачами / монетами /).

 

Дівчата зглядались одна з другою та все поглядали на Мотрю. Між парубками зачорніла висока смушева Карпова шапка. Карпо найняв музики дівчатам. Усі дівчата здивувались. Ніхто не догадавсь, що він найняв музики для однієї Мотрі. Мотря пішла у танець і повела за собою других дівчат. За дівчатами пішли в танець хлопці. Тільки Карпо стояв оддалеки, заклавши одну руку за пояс. Він не любив і не вмів танцювать. Оддалеки він спідлоба дивився на Мотрю, як на її плечах манячіли довгі кінці стрічок, як дріботіли в танцях її червоні чоботи, як бряжчало на шиї добре намисто з дукачами.

 

 

Муз`ики р`азом ст`али (муз ыканты одновременно остановились), нен`аче стр`уни порв`али (словно струны порвали). Дівч`ата перест`али танцюв`ать (девчата перестали танцевать). Карп`о все сто`яв та ск`оса погляд`ав на М`отрю (Карп всё стоял и искоса поглядывал на Мотрю). Він не приступ`ав до н`еї, не розмовл`яв з н`ею (он не подходил к ней, не разговаривал с нею). М`отрю поч`ала бр`ати злість (Мотрю начала разбирать злость). Надв`ечір дівч`ата почал`и розх`одитись (к вечеру девчата начали расходиться). Пішл`а дод`ому й М`отря (пошла домой и Мотря), тр`охи серд`ита на Карп`а (немного сердитая на Карпа). Карп`о наздогн`ав ї`ї і пішов з н`ею п`оруч (Карп догнал её и пошёл с ней рядом), ал`е д`овго не промовл`яв і сл`ова (но долго не произносил ни слова). М`отря м`овчки луз`ала нас`іння (Мотря молча грызла, лузгала семечки). Д`овбишів двір був недал`ечко (Довбышев двор был недалеко). Вже бул`о в`идно сад`ок і зад`имлений верх (уже было видно сад и задымленную крышу). Вон`и пішл`и гр`еблею (они пошли через плотину).

— Чог`о це ти, п`арубче, слідк`ом ід`еш за мн`ою (чего это ты, парень, следом идёшь за мною)? М`ати вгл`ядить та ще й в`илає (мать увидит да ещё и выругает), — сказ`ала М`отря, не д`ивлячись на Карп`а (сказала Мотря, не глядя на Карпа).

 

Музики разом стали, неначе струни порвали. Дівчата перестали танцювать. Карпо все стояв та скоса поглядав на Мотрю. Він не приступав до неї, не розмовляв з нею. Мотрю почала брати злість. Надвечір дівчата почали розходитись. Пішла додому й Мотря, трохи сердита на Карпа. Карпо наздогнав її і пішов з нею поруч, але довго не промовляв і слова. Мотря мовчки лузала насіння. Довбишів двір був недалечко. Вже було видно садок і задимлений верх. Вони пішли греблею.

— Чого це ти, парубче, слідком ідеш за мною? Мати вглядить та ще й вилає, — сказала Мотря, не дивлячись на Карпа.

 

 

— А як я св`исну за садк`ом, чи в`ийдеш (а когда я свисну за садом, выйдешь ли)?

— Я б обсад`ила чер`ешнями двір, щоб і твог`о г`олосу не бул`о чуть (я б обсадила черешнями двор, чтобы и голоса твоего не было слышно).

— Ч`ому ж так (почему же так)?

— Хто теб`е зн`ає (кто тебя знает), чи ти г`ордий, чи ти п`ишний, чи г`ордо нес`ешся (то ли ты гордый, то ли ты надменный, то ли гордо себя ведёшь)? Я не зн`аю, чи ти мен`е в`ірно л`юбиш, чи з м`ене смі`єшся (я не знаю, то ли ты меня верно любишь, то ли надо мной смеёшься). Ще й сл`ави на все сел`о нар`обиш (ещё и славы на всё село наделаешь).

Карп`о спин`ився під верб`ою на гр`еблі (Карп остановился под ивой на плотине). М`отря і соб`і ст`ала (Мотря и в свою очередь остановилась).

— Я не г`ордий, я не п`ишний і г`ордо не нес`уся (я не гордый, я не надменный и гордо себя не веду). Я теб`е, М`отре, щ`иро любл`ю і з т`ебе не смі`юся (я тебя, Мотря, искренне люблю и над тобою не смеюсь).

М`отря ст`ала як`ась добр`іша і ласк`авіша (Мотря стала какой-то более доброй и ласковой). Вон`а осміхн`улась і гл`янула Карп`ові пр`осто в в`ічі (она улыбнулась и взглянула Карпу прямо в глаза). Ї`ї блиск`учі оч`і нен`аче легк`а рос`а прис`ипала (её блестящие глаза будто лёгкая роса присыпала).

 

— А як я свисну за садком, чи вийдеш?

— Я б обсадила черешнями двір, щоб і твого голосу не було чуть.

— Чому ж так?

— Хто тебе знає, чи ти гордий, чи ти пишний, чи гордо несешся? Я не знаю, чи ти мене вірно любиш, чи з мене смієшся. Ще й слави на все село наробиш.