Кайдаш махнув на мотрю мотовилом I зачепив її по руці.

Між батьком i Мотрею став Карпо, неначе з землі виріс.

— Тату, не бийте Мотрі, — крикнув він несамовито, — яке право ви маєте бить мою жінку?

— А чом же вона не слухає матері та тільки збиває бучу в моїй хаті?

— Бо не Мотря винна, а мати. Мати всю важку роботу скидає на Мотрю, а сама тільки походеньки та посиденьки справляє.

— То це ти таке говориш за свою матір? — крикнув Кайдаш.

— То це ти мені колеш очі через свою жінку? — крикнула Кайдашиха, приступаючи до Карпа з другого боку. — От чого я діждалась на старість од своїх дітей!

 

 

— Як ти см`iєш так`е говор`ити на сво`ю м`атір (как т ы смеешь такое наговаривать на свою мать)? — сув`оро кр`икнув Кайдаш i приступ`ив на ст`упінь ближче до Карпа (строго крикнул Кайдаш и приблизился на шаг ближе к Карпу; “ ст ` упінь ” — шаг).

— Т`ату (папа)! Не наближ`айтесь (не приближайтесь), — говор`ив спок`ійно, ал`е пон`уро Карп`о (говорил спокойно, но угрюмо Карп), ст`оячи стовп`ом на одн`ому м`ісці (стоя столбом на одном месте).

— Ч`ерез тво`ю ж`інку (из-за твоей жены), ч`ерез от`е лед`ащо та я буд`у на ст`арість так`е л`ихо терп`іти (из-за вот этой лентяйки да я буду на старости / лет / такое горе терпеть)! — кр`икнула, аж зав`ищала Кайдашиха (крикнула, аж завизжала Кайдашиха) i вд`арила кулак`ом об кул`ак під с`амим н`осом у Карп`а (и ударила кулаком о кулак под самым носом у Карпа).

Карп`о н`авіть не одхил`ив голов`и й не кл`іпнув оч`има (Карп даже не отклонил голову и не моргнул глазами). Він т`ільки в`итріщив їх ще б`ільше (он только вытаращил их ещё больше), так що вон`и ст`али з`овсім кр`углі (так что они стали совсем круглыми).

 

— Як ти смiєш таке говорити на свою матір? — суворо крикнув Кайдаш i приступив на ступінь ближче до Карпа.

— Тату! Не наближайтесь, — говорив спокійно, але понуро Карпо, стоячи стовпом на одному місці.

— Через твою жінку, через оте ледащо та я буду на старість таке лихо терпіти! — крикнула, аж завищала Кайдашиха i вдарила кулаком об кулак під самим носом у Карпа.

Карпо навіть не одхилив голови й не кліпнув очима. Він тільки витріщив їх ще більше, так що вони стали зовсім круглі.

 

 

— Я поб'`ю на тоб`і оц`е мотов`ило на трісочк`и (я побью на тебе вот это мотовило в щепочки), як ти не вп`иниш сво`єї ж`інки (если ты не остановишь свою жену)! — кр`икнув Кайдаш, приступ`ивши до Карп`а ще бл`ижче (крикнул Кайдаш, подступив к Карпу ещё ближе).

Карп`о не оступ`ився й не одхил`ився і т`ільки зблід та пон`уро погляд`ав на б`атька (Карп не отступил и не отклонился и только побледнел и угрюмо смотрел на отца).

— Т`ату (папа)! Оступ`іться (отступитесь)! Не вв`одьте мен`е в гріх (не вводите меня в грех), — сказ`ав Карп`о (сказал Карп).

Кайдаш з Кайдаш`ихою то приступ`али до Карп`а (Кайдаш с Кайдашихой то подступали к Карпу), то оступ`ались (то отступали), як хв`илі б'ють у скел`истий б`ерег та знов одх`одять од й`ого (как волны бьют в скалистый берег и снова отходят от него). Карп`о сто`яв, нен`аче ск`еля (Карп стоял, словно скала). Д`уже дражл`ивий стар`ий Кайдаш розход`ився (очень раздражительный старый Кайдаш разошёлся), к`инувся на Карп`а з кулак`ами й штовхн`ув йог`о рук`ою в гр`уди (бросился на Карпа с кулаками и толкнул его рукой в грудь). Карп`о зблід, як смерть (Карп побледнел, как смерть), а тонк`і г`уби, м`іцно ст`улені, ст`али з`овсім біл`і, нен`аче полотн`о (а тонкие губы, крепко сжатые, стали совсем белыми, словно полотно).

 

— Я поб'ю на тобі оце мотовило на трісочки, як ти не впиниш своєї жінки! — крикнув Кайдаш, приступивши до Карпа ще ближче.

Карпо не оступився й не одхилився і тільки зблід та понуро поглядав на батька.

— Тату! Оступіться! Не вводьте мене в гріх, — сказав Карпо.

Кайдаш з Кайдашихою то приступали до Карпа, то оступались, як хвилі б'ють у скелистий берег та знов одходять од його. Карпо стояв, неначе скеля. Дуже дражливий старий Кайдаш розходився, кинувся на Карпа з кулаками й штовхнув його рукою в груди. Карпо зблід, як смерть, а тонкі губи, міцно стулені, стали зовсім білі, неначе полотно.

 

 

— Т`ату (папа)! Не б`ийтесь (не деритесь)! — л`едве пром`овив Карп`о (едва произнёс Карп). Кайдаш, блід`ий, з т`емними блиск`учими оч`има (Кайдаш, бледный, с тёмными блестящими глазами), зн`ову к`инувся на Карп`а (снова бросился на Карпа).

— Т`ату (папа)! Візьм`іть л`учче сок`иру та за одн`им р`азом заруб`айте мен`е (возьмите лучше топор да за один раз зарубите меня), — пром`овив Карп`о, л`едве д`ишучи (произнёс Карп, едва дыша); він почут`ив, що вся кров налил`ась в й`ого г`олову (он ощутил, что вся кровь хлынула ему в голову), залив`ала йом`у в`уха, `очі (заливала ему уши, глаза); він поч`ув, що в й`ого в`ухах задзвен`іло й зашум`іло, й зашелест`іло (он почувствовал, что в его ушах зазвенело и зашумело, и зашелестело), а в оч`ах все в х`аті почал`о крут`иться (а в глазах всё в хате начало кружиться).

— Не лізь, бо задуш`у, `іродова д`уше (не лезь, а то задушу, иродова душа)! — кр`икнув Карп`о та й к`инувся, нен`аче звір, на б`атька (крикнул Карп да и бросился, словно зверь, на отца) й штовхн`ув йог`о обом`а кулак`ами в гр`уди (и толкнул его обеими руками в грудь).

 

— Тату! Не бийтесь! — ледве промовив Карпо. Кайдаш, блідий, з темними блискучими очима, знову кинувся на Карпа.

— Тату! Візьміть лучче сокиру та за одним разом зарубайте мене, — промовив Карпо, ледве дишучи; він почутив, що вся кров налилась в його голову, заливала йому вуха, очі; він почув, що в його вухах задзвеніло й зашуміло, й зашелестіло, а в очах все в хаті почало крутиться.

— Не лізь, бо задушу, іродова душе! — крикнув Карпо та й кинувся, неначе звір, на батька й штовхнув його обома кулаками в груди.

 

 

Стар`ий Кайд`аш як сто`яв так і впав н`авзнак (старый Кайдаш, как стоял, так и упал навзничь), аж н`оги зад`ер (аж ноги задрал). Пол`амані шматк`и мотов`ила в`ипали з й`ого рук і вд`арились об гр`убу (поломанные куски мотовила выпали из его рук и ударились о грубу / часть печи, служащую для обогрева /).

Кайдашиха, Мотря й Лаврін кр`икнули в од`ин г`олос (Кайдашиха, Мотря и Лаврин крикнули в один голос). Лаврін з м`атір'ю к`инувся оборон`яти стар`ого б`атька і заступ`ив йог`о соб`ою (Лаврин с матерью бросился защищать старого отца и заслонил его собой). Карпо оступ`ився на два ст`упені до стол`а (Карп отступил на два шага к столу) і знов став непор`ушно, нен`аче ск`еля, б`ілий, як кр`ейда (и снова остановился нерушимо = неподвижно, словно скала, белый, как мел). Йог`о т`емні `очі пог`асли й н`іби пом`еркли (его тёмные глаза погасли и будто померкли), а вол`осся на голов`і настовб`урчилось і стирч`ало (а волосы на голове встопорщились и торчали), нен`аче в їжак`а (как у ежа). Мотря зляк`алась, що за ї`ї мотов`ило син поб`ив б`атька (Мотря испугалась, что из-за её мотовила сын побил отца).