Вона гордо сиділа на своїй скрині, як цар на престолі.

 

 

— Як же, К`арпе, теп`ер б`уде у нас з хаз`яйством (как же, Карп, теперь будет у нас с хозяйством)? Чи т`ільки Мотря одд`ілить сво`ї горшк`и (или только Мотря отделит свои горшки), чи й ти д`умаєш одділ`итися з худ`обою та з п`олем (или и ты думаешь отделиться со скотиной и с полем)?

— Л`учче, т`ату, з`овсім одрізн`иться з худ`обою і п`олем (лучше, папа, совсем отделиться со скотиной и с полем), — сказ`ав Карп`о.

— Гляд`и, щоб навп`ісля не жалкув`ав (смотри, чтобы после не жалел). Ми роб`или в гурт`і одні`єю худ`обою (мы работали вместе одною скотиной; “ гурт ” — группа, сообщество, “ у гурт ` і ” — вместе), а ти зн`аєш, що в гурт`і к`аша `їсться, а г`уща діт`ей не розг`онить (а ты знаешь, что вместе каша естся, а гуща детей не разгонит; “ г ` уща ” — в переносном смысле, место наибольшего скопления людей).

— І вже, тату, нас г`уща давн`о роз`ігнала (и уже, папа, нас гуща давно разогнала)! Як уж`е б`уде, так і б`уде (как уже будет, так и будет). Одрізн`іть мен`е з худ`обою і з п`олем (отделите меня со скотиной и с полем). Б`уду пл`акати на с`ебе, а не на вас (буду плакаться = пенять на себя, а не на вас).

 

— Як же, Карпе, тепер буде у нас з хазяйством? Чи тільки Мотря одділить свої горшки, чи й ти думаєш одділитися з худобою та з полем?

— Лучче, тату, зовсім одрізниться з худобою і полем, — сказав Карпо.

— Гляди, щоб навпісля не жалкував. Ми робили в гурті однією худобою, а ти знаєш, що в гурті каша їсться, а гуща дітей не розгонить.

— І вже, тату, нас гуща давно розігнала! Як уже буде, так і буде. Одрізніть мене з худобою і з полем. Буду плакати на себе, а не на вас.

 

 

— То ти і свій тік заклад`еш (так т ы и свой ток заложишь)? У нас ґрунт так`ий т`існий (у нас земля = терр и тория такая тесная).

— Та вже де-н`ебудь притул`юся (да уже где-нибудь примощусь = пристроюсь), хоч у кут`очку (хоть в уголочке), — сказ`ав Карп`о (сказал Карп).

І б`атько м`усив одділ`ить с`инові хаз`яйство (и отец вынужден был отделить сыну хозяйство): дав йом`у п`ару вол`ів, в`оза, борон`у і м`усив в`иділить ч`астку п`оля (дал ему пару волов, телегу, борону и был вынужден выделить часть = долю поля).

Мотря з тог`о ч`асу у сво`їй х`аті н`іби на світ народ`илась (Мотря с того времени в своей хате будто на свет народилась). В свекр`ушину х`ату вон`а нік`оли й не загляд`ала (в хату свекрови она никогда и не заглядывала).

 

— То ти і свій тік закладеш? У нас ґрунт такий тісний.

— Та вже де-небудь притулюся, хоч у куточку, — сказав Карпо.

І батько мусив одділить синові хазяйство: дав йому пару волів, воза, борону і мусив виділить частку поля.

Мотря з того часу у своїй хаті ніби на світ народилась. В свекрушину хату вона ніколи й не заглядала.

 

V

 

Раз п`еред зел`еними святк`ами (однажды перед Троицей; “ зел ` ені святк ` и ”, “ зел ` ені св ` ята ” — Троица) Кайдаш посл`ав Лавріна до млин`а (Кайдаш послал Лаврина на мельницу). Лаврін запр`іг вол`и (Лаврин запряг волов). Б`атько в`иніс з ком`ори два мішк`и ж`ита й покл`ав на віз (отец вынес из кладовки два мешка ржи и положил на телегу). Мати дал`а Лавр`інові торб`ину з х`арчю (мать дала Лаврину сумку с едой).

— Їдь же, с`ину, до млин`а, та не г`айся (езжай же, сын ок, на мельницу, да не прохлаждайся). Теп`ер в млин`і не зав`ізно: мл`ива там небаг`ато (нынче на мельнице очередь небольшая: зерна для помола там немного; “ зав ` ізно ” — много кого-небудь, переполнено; “ мл ` иво ” — зерно для помола). До в`ечора зм`елеш і дод`ому в`ернешся (до вечера перемелешь и домой вернёшься).

Син р`ушив з двор`а (сын двинулся = отъехал со двора), в`иїхав з сел`а й по`їхав п`онад Р`оссю (выехал из села и поехал вдоль Роси). Дор`ога йшла з гор`и та на г`ору, з гор`и та на г`ору, над с`амою Р`оссю (дорога шла с горы и на гору, с горы и на гору = вниз и вверх, над самой Росью). Млин був під с`амим Богусл`авом (мельница была под самим Богуславом). Лаврін зверн`ув на мал`ий шлях у глиб`оку дол`ину і в`иїхав до р`ічки (Лаврин свернул на малую дорогу в глубокую долину и выехал к реке).

 

Раз перед зеленими святками Кайдаш послав Лавріна до млина. Лаврін запріг воли. Батько виніс з комори два мішки жита й поклав на віз. Мати дала Лаврінові торбину з харчю.

— Їдь же, сину, до млина, та не гайся. Тепер в млині не завізно: млива там небагато. До вечора змелеш і додому вернешся.

Син рушив з двора, виїхав з села й поїхав понад Россю. Дорога йшла з гори та на гору, з гори та на гору, над самою Россю. Млин був під самим Богуславом. Лаврін звернув на малий шлях у глибоку долину і виїхав до річки.

 

 

Молод`ий п`арубок сид`ів на в`озі і н`авіть не поган`яв вол`ів (молодой парень сидел на возу и даже не погонял волов). Він задив`ився на р`ічку, на зел`ені в`ерби п`онад вод`ою (он засмотрелся на реку, на зелёные ивы над водой). Вес`еле с`онце гр`ало м`аревом над в`ербами (весёлое солнце играло маревом = сухим прозрачным туманом над ивами), над вод`ою, над кам`інням (над водой, над камнями). Вол`и лін`иво с`унулись по дор`озі (волы лениво тащились по дороге). Лаврін див`ився на р`ічку і спів`ав пісн`і (Лаврин смотрел на реку и пел песни).

За Р`оссю, під в`исокою ск`елею, блищ`ав на с`онці нов`ий г`арний п`анський млин (за Росью, под высокой скалой, блестела на солнце новая красивая господская мельница), ув`есь обт`есаний, обмаль`ований, як ц`яцька (вся обтёсанная, разрисованная, как игрушка), з покр`івлею з д`ощок, з двом`а в`ікнами (с кровлей из досок, с двумя окнами), з б`ілими стовп`ами, н`авіть з ґ`анком (с белыми столбами и даже с крыльцом). Ч`етверо кол`іс нен`аче залюбк`и та за`іграшки крут`ились на `ясному с`онці й с`ипали бр`изками на всі б`оки (четыре колеса словно с удовольствием и играючи вращались под ярким солнцем и сыпали брызгами во все стороны). Вод`а гул`а на лот`оках (вода гудела на желобах; “ лот ` ік ” — лоток, жёлоб, канал на водяной мельнице, по которому стекает вода), шум`іла б`ілою п`іною н`ижче од кол`іс (шумела белой пеной ниже колёс), бр`изкала н`іби тум`аном (брызгала, будто туманом), в котр`ому нен`аче гр`али в хр`ещика мал`енькі вес`елки (в котором словно играли в крестик маленькие радуги).

 

Молодий парубок сидів на возі і навіть не поганяв волів. Він задивився на річку, на зелені верби понад водою. Веселе сонце грало маревом над вербами, над водою, над камінням. Воли ліниво сунулись по дорозі. Лаврін дивився на річку і співав пісні.

За Россю, під високою скелею, блищав на сонці новий гарний панський млин, увесь обтесаний, обмальований, як цяцька, з покрівлею з дощок, з двома вікнами, з білими стовпами, навіть з ґанком. Четверо коліс неначе залюбки та заіграшки крутились на ясному сонці й сипали бризками на всі боки. Вода гула на лотоках, шуміла білою піною нижче од коліс, бризкала ніби туманом, в котрому неначе грали в хрещика маленькі веселки.

 

 

Лавр`ін при`їхав до млин`а (Лаврин приехал к мельнице), позн`осив з в`оза міш`ки (попереносил с телеги мешки), за`їхав під в`ерби (заехал под ивы), розпр`іг вол`и (распряг волов), покл`ав їм с`іна (положил им сена), а сам ліг сп`ати (а сам лёг спать). В`испавшись д`обре в холодк`у, він скуп`ався в Р`осі (выспавшись хорошо в холодке, он искупался в Роси), попол`уднував і піш`ов у млин (пополдничал и пошёл на мельницу). Мір`ошник уже нас`ипав б`орошном йог`о мішк`и (мельник уже насыпал мукой его мешки).

Надв`орі почин`ало вечор`іти (на улице начинало вечере ть). Лаврін в`иніс на віз мішк`и і поч`ав запряг`ати вол`и (Лаврин вынес на воз мешки и начал запрягать волов).

Не встиг він закл`асти зан`оза в ярм`о (не успел он заложить занозу в ярмо; “ зан ` із ” — палка, которую вставляют в край ярма, чтобы вол не выпрягался) і ненар`оком к`инув оч`има за Рось (и ненароком бросил взгляд за Рось): за Р`оссю, к`оло ск`елі на дол`ині, вкр`итій зел`еним ж`итом, червон`іла як`ась вел`ика кв`ітка (за Росью, у скалы на долине, по крытой зелёной рожью, краснел какой-то большой цветок).

«Де та кв`ітка взял`ася на дол`ині (где тот цветок взялся на долине), та ще так`а здор`ова (да ещё такой здоровый)?» — под`умав Лаврін (подумал Лаврин).

 

Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки, заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Виспавшись добре в холодку, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки.