Тим часом баба Палажка простояла службу, запричастилась і повела бабів з церкви. Вона хотіла вести їх у печери, але на цвинтарі оглянулась на всі боки й примітила, що Нема Мелашки.

— Де ж це ділася Мелашка? — питала Палажка, оглядаючись на всі боки. — Чи не зосталась у церкві?

Палажка вернулась до церковних дверей; паламар зачиняв двері і замикав замком.

— Куди це вона пішла? Може, вона десь за церквою? — говорили баби.

 

 

Палажка обійшл`а з баб`ами круг`ом ц`еркви (Палашка обошла с бабами вокруг церкви), заглян`ула в ком`ору, обдив`илась ув`есь двір (заглянула в кладовую, осмотрела весь двор), — Мелашки нід`е не бул`о (Мелашки нигде не было).

— Оц`е, Б`оже мій (вот же, Боже мой)! Де це вон`а заг`аялась (где э то она замешкалась)? — б`ідкались баб`и і посід`али під стовп`ами на сх`ідцях (охали бабы и уселись под столбами на ступенях).

Сид`іли вон`и, сид`іли, жд`али-жд`али, а Мелашки не бул`о (сидели они, сидели, ждали-ждали, а Мелашки не было).

— Куд`и це ї`ї неч`истий пон`іс (куда её нечистый понёс)? — почал`а вже л`аятися Пал`ажка (начала уже ругаться Палашка). — А м`оже, вон`а потягл`ася з др`угими людьм`и (а может, она потянулась с другими людьми). Та чог`о ми б`удемо ї`ї жд`ати (так что мы будем её ждать).

— Авж`еж ход`ім (ну так пошли), а то ще й в печ`ери оп`ізнимось (а то ещё м в пещеры опоздаем).

Баб`и знял`ися з м`ісця й швид`енько почимчикув`али з цв`интаря (бабы поднялись с места и скоренько засеменили с церковного двора).

 

Палажка обійшла з бабами кругом церкви, заглянула в комору, обдивилась увесь двір, — Мелашки ніде не було.

— Оце, Боже мій! Де це вона загаялась? — бідкались баби і посідали під стовпами на східцях.

Сиділи вони, сиділи, ждали-ждали, а Мелашки не було.

— Куди це її нечистий поніс? — почала вже лаятися Палажка. — А може, вона потяглася з другими людьми. Та чого ми будемо її ждати.

— Авжеж ходім, а то ще й в печери опізнимось.

Баби знялися з місця й швиденько почимчикували з цвинтаря.

 

 

Вв`ечері баб`и верн`улись з Л`аври за Мелашкою (вечером бабы вернулись из Лавры за Мелашкой), а Мелашка не прих`одила (а Мелашка не приходила). Пал`ажці тр`еба бул`о йти зн`ову у Л`авру на ді`яння (Палашке нужно было идти снова в Лавру на деяния / служба, во время которой читается о жизни и делах святых апостолов /), щоб `їсти п`аску у Лаврі (чтоб есть кулич в Лавре), а Мелашка нен`аче скрізь з`емлю п`ішла (а Мелашка будто сквозь землю пошла = провалилась). Баб`и пішл`и в Л`авру (бабы пошли в Лавру), д`іждались свяч`еного, розгов`ілись (дождались освящённого, разговелись), знов верн`улись на Под`іл, а Мелашка все-таки не прих`одила (снова вернулись на Подол, а Мелашка всё-таки не приходила). Вон`и заметушились і заб`ідкались, к`инулись шук`ати Мелашку по монастир`ях (они заметались и заохали, бросились искать Мелашку по монастырям), скрізь пит`али в проч`ан і ніч`ого не допит`ались (повсюду спрашивали у паломников и ничего не узнали). Прос`иділи ще день-др`угий у К`иєві та й пішл`и в Семиг`ори (просидели ещё день-другой в Киеве и пошли в Семигоры).

Баба Палажка, верн`увшись у Семиг`ори (баба Палашка, вернувшись в Семигоры), бо`ялась зайт`и сказ`ать Кайдаш`ам про Мелашку (боялась зайти сказать Кайдашам про Мелашку), пішл`а соб`і дод`ому та й с`іла (пошла себе домой да и села). Ал`е по сел`і пішл`а ч`утка, що Мелашка десь одб`илась од сво`їх і не верн`улась в Семиг`ори (но по селе пошёл слух, что Мелашка где-то отбилась от своих и не вернулась в Семигоры). Та ч`утка дійшл`а до Кайдаш`ів (тот слух дошёл до Кайдашей): ї`ї прин`есла б`аба Пар`аска Гр`ишиха (его принесла баба Параска Гришиха), л`ютий Пал`ажчин в`орог, від`ома на все сел`о брех`уха (лютый Палашкин враг, известная на всё село лгунья).

 

Ввечері баби вернулись з Лаври за Мелашкою, а Мелашка не приходила. Палажці треба було йти знову у Лавру на діяння, щоб їсти паску у Лаврі, а Мелашка неначе скрізь землю пішла. Баби пішли в Лавру, діждались свяченого, розговілись, знов вернулись на Поділ, а Мелашка все-таки не приходила. Вони заметушились і забідкались, кинулись шукати Мелашку по монастирях, скрізь питали в прочан і нічого не допитались. Просиділи ще день-другий у Києві та й пішли в Семигори.

Баба Палажка, вернувшись у Семигори, боялась зайти сказать Кайдашам про Мелашку, пішла собі додому та й сіла. Але по селі пішла чутка, що Мелашка десь одбилась од своїх і не вернулась в Семигори. Та чутка дійшла до Кайдашів: її принесла баба Параска Гришиха, лютий Палажчин ворог, відома на все село брехуха.

 

 

Христ`ос воскр`ес (Христос воскрес)! З св`ятками б`удьте здор`ові (с праздниками будьте здоровы)! — сказ`ала Пар`аска (сказала Параска), переступ`аючи ч`ерез Кайдаш`ів пор`іг (переступая через Кайдашов порог).

— Чи ви пак зн`аєте, де в`аша Мелашка (а вы хоть знаете, где ваша Мелашка)? Це ж н`аша Пал`азя розгуб`ила сво`ю черед`у десь по К`иєві (это ж наша Палася растеряла своё стадо где-то в Киеве). Вод`ила, вод`ила, п`оки довод`илась (водила, водила, пока /не/ доводилась). Мелашка зост`алась у К`иєві (Мелашка осталась в Киеве), а з К`иєва, м`абуть, пішл`а на зароб`ітки за гран`ицю аб`о на Бассар`абію (а из Киева, может, пошла на заработки за границу или в Бессарабию). Вже пр`авда (не иначе)! Пал`ажці т`ільки б сліп`их бл`индарів вод`ити по с`елах (Палашке только бы слепых нищих водить по сёлам), а не люд`ей до К`иєва (а не людей в Киев).

— Та це я переч`ула вже ч`ерез люд`ей на сел`і (да это мне пересказывали уже люди в селе), — сказала Кайдашиха (сказала Кайдашиха), — а Палажка завел`а н`ашу Мелашку десь, м`абуть, під шум чи під гр`еблю та й оч`ей не пок`азує (а Палашка завела нашу Мелашку где-то, наверное, под водоворот или под плотину да и глаз не кажет).

 

Христос воскрес! З святками будьте здорові! — сказала Параска, переступаючи через Кайдашів поріг.

— Чи ви пак знаєте, де ваша Мелашка? Це ж наша Палазя розгубила свою череду десь по Києві. Водила, водила, поки доводилась. Мелашка зосталась у Києві, а з Києва, мабуть, пішла на заробітки за границю або на Бассарабію. Вже правда! Палажці тільки б сліпих блиндарів водити по селах, а не людей до Києва.

— Та це я перечула вже через людей на селі, — сказала Кайдашиха, — а Палажка завела нашу Мелашку десь, мабуть, під шум чи під греблю та й очей не показує.

 

 

— Ег`е (эге)! Зн`аєш ти, чог`о вон`а х`одить щор`оку до К`иєва п`аску `їсти (знаешь ли ты, зачем она ходит ежегодно в Киев кулич есть)? Та вон`а ц`ілу ніч в Бр`атському монасти`рі обнім`алась та цілув`алась (да она всю ночь в Братском монастыре обнималась и целовалась), вже й не зн`аю, чи з ченц`ями, чи з чорт`ами (уж и не знаю, то ли с монахами, то ли с чертями). Зн`ає вон`а там ус`і вх`оди (знает она там все входы)! Поб`ачиш, кол`и вон`а не принес`е з К`иєва др`угого байстрюк`а в прип`олі (увидишь, как она принесёт из Киева второго ублюдка в подоле), бо одн`ого вже м`ає (а то одного уже имеет): ще й тво`ю нев`істку навч`ить добр`у (ещё и твою невестку научит добру).

Параска розказ`ала Кайдашам всю ком`едію з б`абою Пал`ажкою в Бр`атському монастир`і у Вел`ику п'`ятницю (Параска рассказала Кайдашам всю комедию с бабой Палашкой в Братском монастыре в Великую пятницу).

— Ти, Кайдаш`ихо, не пуск`ай з н`ею б`ільше Мелашки до К`иєва (ты, Кайдашиха, не пускай с ней больше Мелашку в Киев), як ще Мелашка в`ернеться дод`ому (если ещё Мелашка вернётся домой). Теп`ер я зн`аю, як вон`а розговл`яється в К`иєві (теперь я знаю, как она разговляется в Киеве), — говор`ила баба Параска (говорила баба Параска).

 

— Еге! Знаєш ти, чого вона ходить щороку до Києва паску їсти? Та вона цілу ніч в Братському монастирі обнімалась та цілувалась, вже й не знаю, чи з ченцями, чи з чортами. Знає вона там усі входи! Побачиш, коли вона не принесе з Києва другого байстрюка в приполі, бо одного вже має: ще й твою невістку навчить добру.