Розгляд трудових спорів у районних (міських) судах

За загальними правилами суд є другою інстанцією (в деяких ви­падках — першою) з розгляду індивідуальних трудових спорів. Він розглядає їх за заявами:

— працівника, якщо він не згодний з рішенням комісії з трудо­вих спорів;

— власника або уповноваженого ним органу, якщо його не влаш­товує рішення комісії з трудових спорів;

— прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії з трудових спорів суперечить чинному законодавству (ст. 231 КЗпП України).

Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами:

— працівників підприємств, установ, організацій, на яких ко­місії з трудових спорів не обираються;

— працівників про поновлення на роботі незалежно від причин припинення трудового договору, про зміну дати і формулювання причини звільнення, із питань оплати за час змушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів про до­строкове звільнення з виборної оплачуваної посади членів громад­ських або інших об'єднань громадян за рішенням органів, що обрали їх, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини;

— керівника підприємства, установи, організації (філії, представ­ництва, відділення або іншого самостійного підрозділу), його заступ­ників, головного бухгалтера підприємства, установи або організації, його заступників;

— службових осіб митних органів, державних податкових адмі­ністрацій, які мають персональні звання, і службових осіб держав­ної контрольно-ревізійної служби, а також органів державного кон­тролю за цінами;

— керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами місцевого само­врядування, а також громадськими організаціями й іншими об'єд­наннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причин звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час виму­шеного прогулу і накладення дисциплінарного стягнення (за винятком спорів про дострокове звільнення з виборної оплачуваної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням орга­нів, що обрали їх, працівників навчальних, наукових та інших уста­нов прокуратури, які мають класні звання);

— власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріального збитку, завданого підприємству, уста­нові, організації;

— працівників з питань застосування законодавства про працю, що відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і профспілковим орга­ном підприємства, установи, організації (підрозділу) в рамках нада­них їм прав.

Як перша інстанція суд розглядає також трудові спори про від­мову в прийомі на роботу:

— працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

— молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний за­клад і яких у встановленому порядку направлено на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

— вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років або дитину-інваліда, і матерів-одиначок, які мають дітей віком до 14 років;

— працівників, які мають право повторного прийому на роботу;

— виборних працівників по закінченні терміну повноважень;

— інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган згідно з чинним законодавством зобов'язаний укласти трудовий до­говір (ст. 232 КЗпП України).

Звертатися в суд із заявою працівник може:

— у 3-місячний термін із дня, коли він дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав;

— у місячний термін із дня вручення йому копії наказу про звіль­нення або з дня видачі трудової книжки.

При цьому власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вручити працівникові, звільненому з його ініціативи, наказ про звіль­нення без яких-небудь записів із зазначенням дати вручення наказу.

Затримка вручення наказу про звільнення (трудової книжки) відсуває початок обчислення терміну позовної давнини.

Власник або уповноважений ним орган може звернутися в суд (у тому числі й у суд вищого органу або до прокурора) протягом 1 року з дня виявлення завданого працівником збитку (ст. 233 КЗпП України).

Позови працівників, що випливають із трудових відносин, мо­жуть подаватися в суд на вибір позивача як за розміщенням підпри­ємства, установи, організації, так і за місцем його проживання.

Працівники при зверненні в суд за вимогами, що випливають із трудових правовідносин, звільняються від сплати судових витрат (державного збору і витрат, пов'язаних з розглядом справи).