Обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку

До стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:

— час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робо­чого дня) протягом року, за який надається відпустка;

— час, коли працівник фактично не працював, однак за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) і заробітна плата цілком або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення або переведення на іншу роботу);

— час, коли працівник фактично не працював, однак за ним збе­рігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога з дер­жавного соціального страхування, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

— час, коли працівник фактично не працював, однак за ним збе­рігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна пла­та (перебування відповідно до законодавства у відпустці без збережен­ня заробітної плати, наданій працівникові в обов'язковому порядку, а також у відпустці без збереження заробітної плати в разі простою підприємства на умовах, визначених колективним договором), за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку;

— час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше як 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів освіти;

— час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільне­них у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі з ліквідацією, реорганізацією або переформуванням підприєм­ства, скороченням чисельності або штату працівників;

— інші періоди роботи, передбачені законодавством.

До періоду, коли працівник не працював, однак за ним зберігали­ся місце роботи і заробітна плата (цілком або частково) належать:

— час виконання працівником державних або громадських обо­в'язків (ст. 119 КЗпП України);

— час перебування працівника в службових відрядженнях (ст. 121 КЗпП України);

— час перебування працівника на навчальних і спеціальних збо­рах (ст. 29 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу");

— час перебування працівника відповідно до законодавства в навчальних відпустках;

— час перебування працівника в медичній установі на обстежен­ні, яке він зобов'язаний згідно зі ст. 169 і 191 КЗпП України прохо­дити (ст. 123 КЗпП України);

— час вимушеного прогулу, викликаного незаконним звільнен­ням, переведенням на іншу роботу чи затримкою видачі трудової книж­ки з вини власника або уповноваженого ним органу (ст. 235 КЗпП України).

До стажу роботи, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога з державного соціального страхування, входять:

— час захворювання, пов'язаного з втратою працездатності;

— час перебування на санаторно-курортному лікуванні;

— період догляду за хворим членом сім'ї;

— період перебування в карантині;

— час перебування в стаціонарі протезно-ортопедичного підпри­ємства при протезуванні;

— час захворювання, пов'язаного з втратою працездатності матері, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку або дитиною-інвалідом віком до 16 років.

При обчисленні виробничого стажу, який дає право на щорічну відпустку, тривалість робочого дня значення не має. Не зарахову­ються до стажу, який дає право на щорічну відпустку:

— — час відпустки для догляду за дитиною (ст. 181 КЗпП України);

— — період, коли за працівником зберігалося місце роботи (посада) і в нього був лікарняний листок, однак допомога з державного соціаль­ного страхування йому не виплачувалася;

— час перебування працівника в лікувально-трудовому профілак­торії.

До стажу роботи, який дає право на щорічну додаткову відпуст­ку, зараховуються:

— час фактичної роботи у шкідливих, важких умовах або з особ­ливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для праців­ників даного виробництва, цеху, професії або посади;

— час щорічних основної і додаткової відпусток за роботу у шкід­ливих, важких умовах і за особливий характер праці;

— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не піддаються впливу неспри­ятливих виробничих чинників.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, цілком або частково не використав щорічних основних і додаткових відпусток, то до стажу роботи, який дає право на щорічні основну і додаткову відпустки, зараховується час, не використаний за ці від­пустки на попередньому місці роботи.