Звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівним працівником

"Розумний полководець не буває войовничим" (Дао).

За одноразове грубе порушення трудових обов'язків власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір:

— з керівником підприємства, установи, організації (філії, пред­ставництва або іншого окремого підрозділу) та його заступниками;

— з головним бухгалтером підприємства, установи, організації

та його заступниками;

— із службовими особами митних органів і державних податко­вих адміністрацій, які мають персональні звання;

— із службовими особами державної контрольно-ревізійної служ­би й органів державного контролю за цінами (п. 1 ст. 41 КЗпП України).

Для розв'язання питання, чи є грубим вчинене порушення, необ­хідно виходити:

— з характеру проступку;

— з обставин, за яких його було вчинено;

— із ступеня заподіяння збитку.

Усе це встановлює власник або уповноважений ним орган. Для звільнення з цих мотивів порушення можуть бути не систематичними — достатньо лише одного з них.

Законодавством не передбачено одержання власником або уповно­важеним ним органом попередньої згоди профспілкового органу для звільнення працівника за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

У цьому разі не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також при перебуванні його у відпустці.

Звільнення за винні дії працівника, який безпосередньо обслу­говує грошові або товарні цінності

У зв'язку з утратою довіри може бути звільнено лише працівни­ків, які безпосередньо обслуговують грошові або матеріальні цінності, тобто зайнятих прийманням, збереженням, транспортуванням, оброб­кою, відпусканням, використанням у процесі виробництва і розподі­лом цих цінностей незалежно від того, якою мірою на цих працівни­ків покладено матеріальну відповідальність за збиток, завданий влас­никові, підприємству, установі, організації.

Для втрати довіри не обов'язково, щоб збиток був явним. Для цього може бути достатньо й того, що працівник своїми діями створив реальну можливість для заподіяння збитку. Також не обов'язково, щоб такі дії працівника мали систематичний характер. Для цього до­статньо й одиничного факту.

Ці факти або дії мають бути підтверджені відповідними докумен­тами (актами ревізій, інвентаризацій, про обраховування, обважуван­ня, порушення правил торгівлі тощо).

При встановленні в передбаченому законом порядку факту вчи­нення працівником розкрадання, хабарництва й інших корисливих порушень цих працівників може бути звільнено на підставі втрати довіри до них і в тому разі, якщо зазначені дії не пов'язані з їхньою роботою.

Не можна звільнити через утрату довіри працівників, які несуть бригадну матеріальну відповідальність, якщо конкретних винуватців та фактів заподіяння збитку не виявлено.

Розірвання трудового договору з працівником за п. 2 ст. 41 КЗпП України не є мірою дисциплінарного стягнення і тому терміни та по­рядок накладення дисциплінарного стягнення на даний випадок не поширюються (Постанова пленуму Верховного Суду України від 06.11.92).

Звільнення працівника з цих мотивів не може бути проведено в період перебування його у відпустці, а також тимчасової непрацездатності. При звільненні з цієї причини власник або уповноваже­ний ним орган зобов'язані одержати попередню згоду профспілко­вого органу (ст. 43 КЗпП України).

У працівника, звільненого власником або уповноваженим ним органом за втрату довіри, стаж безперервної роботи не зберігається.

Звільнення у разі вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням цієї роботи

До категорії працівників, які займаються виховною діяльністю, належать: учителі, вихователі, викладачі, практичні психологи, соці­альні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогіч­ні працівники позашкільних закладів та інші, тобто працівники, для яких виховна робота є їхньою основною функцією.

Працівників, основний зміст роботи яких не пов'язаний із вико­нанням виховних функцій (обслуговуючий персонал навчальних за­кладів та ін.), не може бути звільнено на цих підставах.

Звільнення працівника, який учинив аморальний проступок, до­пускається як за вчинення його при виконанні трудових обов'язків, так і поза ними (у громадських місцях або побуті). Для звільнення на цих підставах необхідні дві умови:

— аморальний проступок має бути підтверджено;

— учинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Підтвердженням проступку можуть бути свідчення громадян, акти різноманітних органів і організацій. Аморальність вчиненого проступ­ку не дає права виконувати трудові обов'язки, що потребують високої моральної чистоти і бездоганної поведінки.

При звільненні працівника за ст. 41 КЗпП України необхідно дотримуватися таких вимог:

— одержати попередню згоду на це профспілкового органу;

— не звільняти працівника в період відпустки або тимчасової не­працездатності.

Звільнення з роботи в разі порушення встановлених правил прийо­му на роботу

На цій підставі провадиться звільнення, якщо прийнята на роботу особа:

— була засуджена за розкрадання майна або інші злочини з корисли­вою метою, а її нова робота пов'язана з матеріальною відповідальністю;

— за вироком суду не має права обіймати певні посади або займати­ся певною діяльністю;

— має родинні зв'язки з керівними працівниками підприємства, Установи, організації, якщо їхня робота пов'язана з безпосередньою підлеглістю або підконтрольністю одного іншому. Це положення поширюється на підприємства, установи, організації державної форми власності. Для інших форм власності таке обмеження може бут» обумовлене в статуті, положенні або колективному договорі.