Порядок роботи комісій із трудових спорів

Працівник може звернутися в комісію з трудових спорів у 3-місячний термін з дня, коли він дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав (ст. 225 КЗпП України).

Коли з поважних причин установлений термін пропущено, комі­сія з трудових спорів може його відновити.

Заяву працівника в комісію приймає уповноважена на це особа. Така заява підлягає обов’язковій реєстрації.

Комісія зобов'язана розглянути трудовий спір в 10-денний термін з дня подачі заяви (ст. 226 КЗпП України). Він обчислюється з наступ­ного дня після подачі заяви. Цей термін включає також вихідні» неробочі і святкові дні. Якщо останній (десятий) день збігається з неробочим днем, комісія розглядає заяву наступного дня.

Протягом установленого 10-денного терміну комісія попередньо готує справу до слухання. Підготовка має бути ретельною і всебічною, що забезпечує повноту доказів, і сприяти ухваленню правиль­ного й об'єктивного рішення за суттю спору.

Комісія має право викликати на засідання свідків, доручати спе­ціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших переві­рок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхід­них розрахунків і документів. Власник або уповноважений ним ор­ган зобов'язаний задовольняти вимогу комісії про надання докумен­тів, розрахунків, проведення перевірок тощо.

Коли справу призначають для розгляду на комісії, про це по­відомляють всім особам, яких мають викликати на її засідання (пред­ставникам сторін, свідкам, експертам та ін.). Засідання комісії з тру­дових спорів, як правило, проводяться в неробочий час. На підпри­ємствах, в установах, організаціях із змінним режимом роботи засі­дання комісії призначаються на такий час, щоб зацікавлений пра­цівник, а також інші особи, які викликаються на комісію, мали мож­ливість бути присутніми на засіданні в неробочий для них час.

Усі спори комісія зобов'язана розглядати при працівникові, що подав заяву, а також при представниках власника або уповноважено­го ним органу. Заочний розгляд спору допускається тільки за письмо­вою заявою працівника. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкової організації або, на вибір працівника, інша особа, в тому числі й адвокат.

У разі нез'явлення працівника або його представника на засідан­ня комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні без поважних причин комісія ухвалює рі­шення про зняття заяви з розгляду. Але це не позбавляє працівника права подання заяви знову в рамках 3-місячного терміну з дня, коли працівник дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав.

Засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому є при­сутніми не менше двох третин обраних до її складу членів.

На початку засідання комісії працівник і власник або уповнова­жений ним орган мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії.

Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні цього питання. Все це вноситься до протоколу (ст. 226 КЗпП України).

Після всебічного розгляду обставин справи члени комісії викла­дають свої погляди і вносять пропозиції по суті справи.

Рішення ухвалюється більшістю голосів членів комісії, присут­ніх на засіданні. У рішенні зазначаються:

— повне найменування підприємства, установи, організації;

— прізвище, ім'я і по батькові працівника, що звернувся в комі­сію, або його представника;

— дата звернення в комісію;

— — дата розгляду спору;

— — суть спору;

— прізвища членів комісії;

— прізвище власника або уповноважений ним орган;

— результати голосування;

— мотивоване рішення комісії.

Ухвалене комісією рішення затвердженню не підлягає. У рішен­ні комісії з грошових вимог указується точна сума, що належить працівникові. Комісія не має права переглядати свої рішення. Якщо при підрахунку належних працівникові грошових сум було допуще­но помилку, комісія уточнює суму, яку необхідно виплатити, про що зазначається в додатковому рішенні з даного спору.

Копії рішення комісії (або витяг з протоколу) в 3-денний термін (не враховуючи дня засідання) вручаються працівникові і власнико­ві або уповноваженому ним органу (ст. 227 КЗпП України).

У разі незгоди з рішенням комісії працівник або власник чи уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення в суді в 10-денний термін із дня одержання копії рішення комісії (або витя­гу з протоколу). Коли цей термін з поважної причини буде пропу­щено, суд може відновити його і розглянути спір за суттю.

Якщо пропущений термін не буде відновлено, заява не розгляда­тиметься, і чинним залишається рішення комісії з трудових спорів (ст. 228 КЗпП України). Рішення комісії про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника підлягає негайному виконанню.

В інших випадках рішення комісії виконується власником або уповноваженим ним органом у 3-денний термін по закінченні 10 днів, передбачених на його оскарження (ст. 229 КЗпП України).

Якщо власник або уповноважений ним орган не виконують рішен­ня комісії у встановлений термін, виникає необхідність примусового виконання рішення. З цією метою комісія видає працівникові посвід­чення, що має чинність виконавчого листа. У посвідченні вказуються:

— найменування органу, що виніс рішення з трудового спору, дати його ухвалення і видачі посвідчення;

— прізвище, ім'я, по батькові працівника;

— рішення комісії за суттю справи.

У посвідченні про примусове стягнення грошової суми обов'язко­во вказується точна сума.

Посвідчення підписується головою або заступником голови комісії з трудових спорів підприємства, установи, організації і скріплюється печаткою комісії.

Посвідчення не видається, якщо працівник або власник чи упов­новажений ним орган звернувся в 10-денний термін із заявою в суд-Працівникові належить звернутися з посвідченням до суду протягом З-місячного терміну.

Рішення комісії згідно з посвідченням виконує судовий викона­вець у примусовому порядку за правилами, що діють для виконання судових рішень. Якщо працівник з поважної причини пропустив уста­новлений 3-місячний термін звернення в суд, то комісія, яка видала посвідчення, має право відновити цей термін (ст. 230 КЗпП України).

Законодавством не передбачено можливості припинення з яких-небудь мотивів примусового виконання рішення комісії відповідно до посвідчення.