Термін укладання трудового договору

Трудові договори укладаються:

— на невизначений термін;

— на певний термін, установлений за згодою сторін;

— на час виконання певної роботи (ст. 23 КЗпП України).

Конкретний термін їхньої дії встановлюється за згодою між пра­цівником і власником або уповноваженим ним органом. За загальним правилом трудові договори укладаються на невизначений термін.

Трудові договори, укладені на певний термін, можуть укладатися на будь-який точно визначений трудовим договором термін за згодою сторін, якщо трудові відносини не можна встановити на невизначений термін з урахуванням передбачуваної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Терміновий трудовий договір відрізняється від договору, укладе­ного на невизначений термін тим, що:

по-перше, власник або уповноважений ним орган можуть припи­нити трудові відносини з працівником після закінчення терміну дого­вору без зазначення причин;

по-друге, працівник може відмовитися від права звільнення за власним бажанням протягом усього терміну договору. При укла­данні трудового договору на певний час термін установлюється за згодою сторін і може визначатися як конкретно, так і за часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу робітниці з відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і по догляду за дити­ною, повернення особи, котра звільнилася з роботи у зв'язку з при­зовом на дійсну термінову військову або альтернативну службу, обранням народним депутатом (чи на виборну посаду) або для вико­нання певного обсягу робіт).

Різновидом термінових трудових договорів є також договори про тимчасову і сезонну роботу (ст. 7 КЗпП України).

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматич­них умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону).

Робота визнається сезонною тільки тоді, коли вона є в Переліку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженому Постановою Кабі­нету Міністрів України від 28.03.97 № 278.

Трудовий договір при прийомі на сезонну роботу може бути укла­да на термін, що не перевищує тривалості сезону. Трудовий договір із тимчасовими працівниками може бути укладе­на термін до 2 місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх праців­ників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада), — до 4 місяців. Трудовий договір із тимчасовим працівником вважається продов­женим на невизначений термін, якщо цей працівник пропрацював понад 2 (або 4) місяці і жодна зі сторін не зажадала припинення трудових відносин, або якщо працівника було звільнено і знову при­йнято на ту саму роботу на те саме підприємство (в установу, організа­цію) після перерви, що не перевищує одного тижня, якщо при цьому термін роботи працівника до і після перерви в цілому перевищує 2 (або 4) місяці.

У зазначених випадках працівник не вважається тимчасовим із дня першопочаткового укладення трудового договору.

Трудовий договір на час виконання певної роботи укладається в тому разі, коли час закінчення роботи може бути визначено лише при­близно.

Закінчення обумовленої договором роботи надає право обом сторо­нам припинити його дію.

Якщо після закінчення обумовленої договором роботи трудові від­носини тривають і жодна зі сторін не ставить питання про їхнє припи­нення, то вважається, що трудові відносини продовжено на невизначе­ний термін (ст. 39 КЗпП України).

Працівники за зазначеним договором користуються тими самими правами, що й працівники, які уклали трудовий договір на невизначе­ний термін (право на відпустку тощо).

Форма трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Дотримання письмової форми обов'язкове:

а) при оргнаборі працівників;

б) при укладанні трудового договору про роботу в районах з особ­ливими природними географічними або геологічними умовами й умо­вами підвищеного ризику для здоров'я;

в) при укладанні контракту;

г) у тому разі, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі;

д) в інших випадках, передбачених законодавством України (ст. 24 КЗпП України).

Відповідальність за належне оформлення трудового договору по­кладається на власника або уповноважений ним орган, що здійснює управління підприємством, установою, організацією. Укладення тру­дового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Зарахування працівника на роботу за наказом (розпорядженням) і фактичне допущення його до роботи, як правило, мають збігатися за часом. Якщо між ними є розбіжність, то моментом виникнення трудових відносин є фактичне допущення працівника до роботи.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації, не може бути відмовлено в укладен­ні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, яко­му за медичними показаннями запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

[Вверх] [Вниз]

Порядок прийому на роботу

Прийом на роботу на підприємство, в установу або організацію здійснюється шляхом укладання угоди безпосередньо між власни­ком або уповноваженим ним органом і особою, яка влаштовується на роботу.

Порядок прийому на роботу на підприємство, в установу або ор­ганізацію регламентується правилами внутрішнього трудового роз­порядку.

Особливості роботи членів кооперативів (у тому числі колектив­них господарств), орендних підприємств, працівників спільних під­приємств можуть визначатися їхніми статутами.

При прийомі на роботу забороняється вимагати від громадян ві­домості про їхню партійну і національну належність, походження, прописку і документи, надання яких не передбачено законодавством (ст. 25 КЗпП України). До загального переліку необхідних при укла­данні трудового договору документів, що вимагаються від осіб, котрі влаштовуються на роботу, входять трудова книжка, паспорт або ін­ший документ, який посвідчує особистість. Для робіт, до виконання яких згідно із законодавством можна допускати тільки осіб з фахо­вою освітою (учителі, лікарі, інженери, водії та ін.), передбачено, що власник або уповноважений ним орган мають право вимагати від осіб, котрі влаштовуються на роботу, пред'явлення диплома про на­явність вищої, середньої спеціальної освіти або іншого документа, що дає право на виконання спеціальної роботи.

Особи, які вперше влаштовуються на роботу і не мають трудової книжки, зобов'язані пред'явити паспорт, диплом або інший доку­мент про освіту або фахову підготовку.

Військовослужбовці, звільнені зі Збройних Сил України, Національ­ної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, із військ цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, утворених згідно із законодавством України, та військовослужбовці, звіль­нені зі Збройних Сил колишнього Союзу РСР і країн — учасниць СНД, пред'являють військовий квиток. Звільнені з місця відбування карного покарання зобов'язані пред'явити довідку про звільнення.

Зарахування на роботу відповідно до трудового договору оформля­ється наказом або розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу. У наказі або розпорядженні має бути зазначено, в який струк­турний підрозділ (цех, відділ, дільницю) і на яку роботу (посаду) приймається особа. Назва роботи, професії або посади записується від­повідно до назви роботи, зазначеної в Класифікаторі професій.

При зарахуванні на роботу робітників указуються також їхні кваліфікаційні розряди, а спеціалістів — категорії.

Наказ (розпорядження) про прийом на роботу повідомляється працівникові під розписку. На підставі цього наказу або розпоря­дження вноситься запис у трудову книжку працівника.

Приймаючи працівника на роботу, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити його:

— з дорученою роботою, умовами оплати праці, правами й обо­в'язками;

— правилами внутрішнього трудового розпорядку і змістом колек­тивного договору, що діє на даному підприємстві, в установі, організації;

— провести інструктаж з правил санітарії та гігієни, техніки без­пеки, протипожежної охорони, інших правил охорони праці. На всіх прийнятих на роботу має бути заведено особисті картки (типова ві­домча форма Т-2, затверджена наказом Міністерства статистики Украї­ни від 27.11.95№ 277).