Випробування при прийомі на роботу

При укладанні трудового договору угодою сторін може бути обу­мовлено випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

Умови випробування мають бути зазначені в наказі (розпоряджен­ні) про прийом на роботу (ст. 26 КЗпП України).

Ініціатива про встановлення випробування звичайно виходить від власника або уповноваженого ним органу. Однак остаточне рішення про включення цієї умови до трудового договору залежить від погодження сторін, тому що законодавством обумовлено встановлення Апробування тільки за погодженням сторін.

у період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Випробування не встановлюється при прийомі на роботу осіб, які не досягли віку 18 років, молодих робітників після закінчення професійно-технічних і технічних училищ, молодих спеціалістів після за­кінчення вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, звільнених У запас із військової або альтернативної служби, інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Випробування не встановлюється також при прийомі на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством (ст. 26 КЗпП України).

Статтею 27 КЗпП України встановлено терміни випробування при прийомі на роботу в межах:

— 1 місяця — для робітників;

— 3 місяців, а в окремих випадках за погодженням із профспілко­вим органом — 6 місяців для інших категорій працівників.

Якщо працівник у період випробування був відсутнім на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, то термін випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких працівник був відсутнім.

Місячний термін випробування закінчується відповідного числа наступного місяця. Так, термін, що почався 15 квітня, закінчується 15 травня. Якщо ж відповідного числа в наступному місяці немає (на­приклад, 29 лютого або 31 квітня), то термін випробування закінчуєть­ся в останній день наступного місяця (відповідно 28 лютого і 30 квітня). Якщо закінчення терміну випробування припадає на неробочий день, то останнім днем цього терміну вважається перший після цього робо­чий день. Такий само порядок обчислення діє і для інших термінів випробування.

Встановлені законодавством граничні терміни випробування не можуть бути збільшені чи продовжені ні власником, ні уповноваже­ним ним органом, ні самим працівником.

Якщо термін випробування закінчився, а працівник працює і далі, то він вважається таким, що витримав випробування, і розірвання трудового договору допускається тільки на загальних підставах.

Видання в такому разі спеціального наказу (розпорядження) про прийом на роботу особи, яка витримала випробування, не потрібно (за винятком державних службовців).

У разі незадовільного результату випробування, тобто при вста­новленні невідповідності працівника роботі, на яку його приймали, звільнення здійснюється власником або уповноваженим ним орга­ном (без згоди на це профспілкового органу) за ст. 28 КЗпП України.

[Вверх] [Вниз]

Робота за сумісництвом

Сумісництвом вважається виконання працівником крім основ­ної іншої регулярної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина (підприємця, приватної осо­би) за наймом.

Для роботи за сумісництвом не потрібно мати згоди власника або уповноваженого ним органу за основним місцем роботи. Відповідно до законодавства (Положення про умови роботи за сумісництвом пра­цівників державних підприємств, установ і організацій, затвердже­не спільним наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції і Мі­ністерства фінансів України від 28.06.93 № 43) не вважається суміс­ництвом:

— технічна, медична, бухгалтерська й інша експертиза з разовою оплатою праці;

— педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш ніж 240 годин за рік;

— виконання обов'язків медичних консультантів установ охорони здоров'я в обсязі не більш ніж 12 годин на місяць із разовою оплатою праці;

— керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах вченими і висококваліфікованими спеціалістами, які не числяться в штаті цих установ і навчальних закладів, з оплатою їхньої праці з розрахунку 50 годин за рік за керівництво кожним аспі­рантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, які посідають керівні посади в наукових закладах і науково-дослідних установах, з оплатою з розрахунку 100 годин за на­вчальний рік;

— проведення консультацій науковцями науково-дослідних інсти­тутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів удоскона­лення лікарів, головними спеціалістами органів охорони здоров'я в лі­кувально-профілактичних закладах в обсязі до 240 годин на рік із пого­динною оплатою праці;

— робота за договорами провідних наукових, науково-педагогічних і практичних працівників з короткострокового навчання кадрів на під­приємствах і в організаціях;

— інша робота, виконувана в тому разі, якщо на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отри­мує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці на основній та інших роботах не перевищує повного окладу (ставки) за основним міс­цем роботи;

— виконання обов'язків, за які встановлено доплату до окладу (став­ки) у відсотках або гривнях.

Виконання перелічених вище робіт допускається в робочий час із дозволу керівника підприємства, установи, організації без утримання із заробітної плати.

Не є також роботою за сумісництвом і такі роботи (виконання їх не допускається в робочий час):

— літературна робота, у тому числі редагування, переклад і рецен­зування окремих творів, оплачувані з фонду авторського гонорару; пе­реписування нот, виконуване за завданням підприємств;

— організація і проведення екскурсій на умовах погодинної або від­рядної оплати праці, а також супровід туристичних груп у системі ту­ристсько-екскурсійних установ профспілок.

Не належать до роботи за сумісництвом і можуть виконуватися як в основний робочий час, так і поза ним:

а) робота без посідання штатної посади на тому самому підприємст­ві, в установі, організації:

— виконання вчителями середніх загальноосвітніх та викладачами професійних навчально-просвітницьких, а також вищих навчальних закладів обов'язків із завідування кабінетами, лабораторіями і відді­леннями; педагогічна робота керівних та інших працівників навчаль­них закладів; керівництво предметними і цикловими комісіями;

— керівництво виробничим навчанням і практикою учнів та сту­дентів;

— чергування медичних працівників понад місячну норму робочо­го часу;

б) робота вчителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професій­них та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчаль­них закладів, прирівняних до них за оплатою праці працівників, кон­цертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів з підготовки пра­цівників мистецтва та музичних відділень (факультетів), інших вищих навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установ­лену норму навчального навантаження, педагогічна робота й керівниц­тво гуртками в тому самому навчальному закладі, дошкільному вихов­ному, позашкільному навчально-виховному закладі.

Забороняється виконувати роботу за сумісництвом (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики):

— особам, що є відповідно до Закону України "Про державну служ­бу" державними службовцями;

— керівникам державних підприємств, установ, організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів державних підпри­ємств, установ, організацій (цехів, відділів та ін.) та їхнім заступникам.

Обмеження на сумісництво додатково до передбачених чинним за­конодавством можуть уводитися керівником державних підприємств, Установ, організацій разом із профспілковими комітетами тільки для працівників деяких професій і посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додатко­ва робота яких може призвести до результатів, що негативно позна­чаться на стані їхнього здоров'я і безпеки виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, вік яких менше 18 років, і вагітних жінок.

Працівник, якого приймають на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію, зобов'язаний пред'явити влас­никові або уповноваженому ним органу паспорт.

Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану робо­ту. При встановленні сумісникам з узгодженою оплатою праці нормова­них завдань на підставі технічно обґрунтованих норм оплата прова­диться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.

Отримана за роботу за сумісництвом заробітна плата при розрахунку середнього заробітку на основній роботі не враховується, крім заробіт­ної плати:

— вчителям і викладачам, які працюють у кількох середніх загаль­ноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівняних до них за оплатою праці працівни­ків, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних закла­дів, медико-соціальної експертизи;

— сестрам милосердя Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця України.

Загальним принциповим правилом при наданні відпустки особам, які працюють за сумісництвом, є те, що відпустка за місцем роботи за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

При визначенні тривалості відпустки сумісників, які відпрацюва­ли менше 6 місяців, необхідно мати на увазі, що, якщо працівник має право на відпустку за місцем основної роботи і цю відпустку йому надають, за місцем роботи за сумісництвом відпустку він одержує не­залежно від того, відпрацював він там 6 місяців чи ні.

У тому разі, якщо працівникові за місцем основної роботи за пер­ший рік роботи відпустка надається авансом (ст. 79 КЗпП України), тобто до закінчення 6 місяців, відпустку за місцем роботи за сумісни­цтвом він має одержати також авансом, причому відпустку йому буде надано не пропорційно до відпрацьованого часу, а повністю. Якщо ж тривалість відпустки за місцем роботи за сумісництвом менша, ніж за місцем основної роботи, працівникові, на його прохання, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати на необхідну кіль­кість днів.

Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться на підставах, передбачених законодавством, а також у разі прийому працівника, що не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливи­ми умовами і режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом робиться на бажання працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи.