Проведення службового розслідування

Мудрість людей пропорційна не їхньому досвіду, а їхній здатності до нього.

Порядок проведення службового розслідування може обумов­люватися в правилах внутрішнього розпорядку організації або в колективному договорі. Звичайно службове розслідування прово­диться в разі:

— невиконання працівниками службових обов'язків, що при­звело до людських жертв або значного матеріального збитку орга­нізації;

— вимоги працівника провести службове розслідування з ме­тою зняти необґрунтоване, з його погляду, звинувачення або пі­дозру.

За анонімними повідомленнями, заявами і скаргами, як прави­ло, службове розслідування не проводиться.

Рішення про проведення службового розслідування приймається керівником організації, в якій працює працівник і щодо якого воно проводиться. Його наказом звичайно утворюється комісія, призна­чається її голова, визначаються завдання, терміни початку й закін­чення службового розслідування. Службове розслідування може про­водитися з відстороненням працівника від виконання обов'язків від­повідно до посади або без відсторонення за рішенням керівника орга­нізації.

На членів комісії з проведення службового розслідування покла­дається персональна відповідальність за повноту й об'єктивність ви­сновків службового розслідування, їм надається право:

— одержувати від інших працівників організації усні або письмові роз'яснення;

— одержувати консультації фахівців з питань службового роз­слідування;

— ознайомлюватися й вивчати відповідні документи, знімати (у необхідних випадках) з них копії та долучати до матеріалів службо­вого розслідування;

— збирати, дотримуючись вимог чинного законодавства, інфор­мацію, пов'язану зі службовим розслідуванням, в інших юридич­них і фізичних осіб на підставі запитів, підписаних керівником організації.

При цьому особа, щодо якої проводиться службове розслідуван­ня, має право в будь-який час брати в ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, надавати відповідні документи, клопотатися про затребування або долучення нових документів, вимагати додат­кового вивчення пояснень осіб, причетних до справи.

За результатами службового розслідування членами комісії скла­дається й підписується акт, у якому вказуються:

— факти і суть звинувачень або підозр, що стали підставою для проведення службового розслідування;

— висновки службового розслідування, обставини, що пом'як­шують, обтяжують відповідальність або знімають безпідставні зви­нувачення й підозри, причини й умови, що сприяли порушенню, вжиті або запропоновані заходи для їхнього усунення. Члени комісії можуть також викласти свій, особливий погляд. З актом обов'язко­во знайомиться працівник, щодо якого проводилося службове роз­слідування.

Керівник організації, який призначив розслідування, розглядає акт службового розслідування в присутності членів комісії та пра­цівника, щодо якого проводилося розслідування, і вислуховує їх. Керівник приймає рішення за результатами розгляду й ознайомлює з ним працівника.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

РОЗДІЛ 9

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ З

МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ

 

Імідж керівника

Однією зі сфер діяльності керівника, здатною передавати про нього інформацію тим, хто його оточує, є створення його іміджу. Через створення свого іміджу людина показує, яке місце в суспільстві вона відводить сама собі. Образ, представлений навколишньому світові, нерідко сприймається і як відображення рівня самооцінки.

Як стверджує Ф. Девіс, для того, щоб уміти добре подавати себе, необхідно з гідністю оцінити свої позитивні сторони, і, що особливо важливо, розуміти в чому полягають вузькі місця, а також робити кроки з усунення їх.

ПсихологА. Мехрабян стверджує, що 55 % вражень, які ми справ­ляємо на інших людей, визначаються тим, що вони бачать (як пра­вило, це стосується кольору шкіри і волосся, зовнішнього вигляду, пози, міміки і жестів, виразу обличчя тощо); 38 % — тим, що вони чують (тобто тоном і висотою голосу, темпом і ясністю мови та ін.); 7 % — тими словами, які вони чують. Тобто на нас значно більший вплив справляє те, як людина виглядає і як говорить, ніж те, що саме вона говорить.

Як правило, люди мають потребу у співпричетності й ототожнен­ні з подібними собі, а також, поряд із цим, — в утвердженні своєї індивідуальності.

Співпричетність і ототожнення з іншими людьми можна показа­ти такими засобами: зовнішнім виглядом, поставою і мовою рухів тіла, манерою розмовної мови, мовою, аксесуарами, оточенням. За допомогою одягу, що більше підходить тій або іншій групі лю­дей, можна швидше налагодити з ними контакт. Цьому служать пев­на постава і жести, а також інші форми ототожнення.

Утвердження індивідуальності здійснюється за допомогою тих са­мих засобів, що і при виробленні співпричетності, з тією лише різни­цею, що вони мають нести і демонструвати індивідуальні особливості.

Презентація іміджу

"Керманич має правити човном, використовуючи хвилі,

інакше вони його захлеснуть" (Китайське прислів'я).

Важливим напрямом у діяльності зі створення іміджу є його пре­зентація. До неї входять такі основні компоненти, як імідж подачі й імідж сприйняття.

Імідж подачі — це комплекс параметрів, у яких, на вашу думку, вас бачить оточення. Чим ближчими вони є до характеристик вашо­го самоіміджу, тим упевненіше ви будете почуватися в цій сфері.

Імідж сприйняття — це реальні параметри вашого іміджу, в яких вас бачать навколишні.

Усім подобаються контакти з людьми, які підходять під вислів "такі, як ми". Для формування позитивного першого враження мож­на використовувати такий шаблон поведінки.

Якщо ви молоді і необхідно справити враження на людину літ­нього віку, то потрібно враховувати, що контактер може поставити­ся до вашого віку добродушно або поблажливо. Щоб використати фактор "такі, як ми", необхідно одягтися з певною часткою консер­ватизму, розмову вести коротко, не зловживаючи часом, а також уникати манер, що діють на нерви, наприклад хихикання.

Навпаки, якщо ви маєте солідний вік і хочете справити враження на людину, котра набагато молодша за вас, то слід вибрати модний одяг і зачіску, показуючи своїм виглядом, що вам не далекі сучасні тенденції, але ви користуєтеся ними в міру. При безпосередньому кон­такті необхідно постаратися не опускатися важко в крісло і розташо­вувати тіло так, щоб підкреслювати підібраність і гарну фізичну форму, говорити чітко й у відповідному темпі.

Водночас потрібно відчувати міру й уникати крайнощів. Адже одяг двадцятирічного чоловіка в поєднанні з манерами сорокарічного виглядає безглуздо.

Ще кілька порад. Коли ви підходите дуже близько до високої людини, підкреслюється мініатюрність вашої постаті. І навпаки, У високої людини зворотна реакція. З невисокими людьми їй рекомен­дується спілкуватися по можливості сидячи. Тому ви, сильно відрізняючись від співрозмовника фізично, можете за допомогою одягу и аксесуарів демонструвати співпричетність до нього.

Разом з тим надто велика подібність може перетворити характер "таких, як ми" на проблему. Наприклад, якщо ви прийдете на співбесіду, наймаючись на роботу, в такому самому костюмі, що й особа, котра вас запросила, це може лише зашкодити. Тому в усьому потрібно відчувати міру і ступінь застосовності до конкретної ситуації.

Зовнішній вигляд

У створенні власного іміджу велику роль відіграє зовнішній ви­гляд. Спостережливій людині взуття, одяг і зачіска можуть багато чого розповісти про ваш внутрішній світ, про особисті цінності і на­віть, може бути, про підсвідомі рішення. Помічено, що коли праців­ник має "доглянутий" зовнішній вигляд, то він немов наперед одер­жує позитивну оцінку.

Важливим елементом зовнішнього вигляду є зачіска. Зачіска може зробити зовнішній вигляд і жорстким, і м'яким. Так, численність завитків і хвиль підкреслює округлість рис обличчя і м'якість ліній в одязі. І, навпаки, гостра геометрична зачіска підкреслює строгі риси обличчя.

Важливим елементом зовнішнього вигляду є стан зубів і рук. Руки мають виглядати доглянутими, нігті — бути чистими й акуратно обрізаними.

Диво у зоровому сприйнятті людини робить одяг. Як правило, лі­нії і деталі притягують погляд, тому, як стверджує Ф. Девіс, вибрані покрій, колір, якість і структура тканини можуть мати "відступаю­чий" або "наступаючий" ефект.

Для роботи, яка часто передбачає зустрічі і збори, найкраще підходять строгі костюми. У неробочий час допустимі вільніший стиль, костюми спортивного стилю тощо.

Найбільш зручні для носіння натуральні матеріали (шерсть, ба­вовна, льон). Матеріал, із якого зшито одяг, також викликає підсві­домі асоціації в спостережливої людини. Так, твід може виявитися підходящим матеріалом, якщо необхідно справити враження на лю­дину з традиційними смаками, шовк — якщо необхідно створити враження багатої людини з витонченим смаком.

Певне значення має і малюнок тканини. Для повсякденного одягу більше підходять малюнки, що складаються з прямих ліній, а ще — в клітину й у смужку.

Колір матеріалу також відіграє певну роль. Так, теплі, яскраві, легкі кольори (червоний, жовтий та ін.) — немовби наступають і можуть зробити людину привабливішою і приязнішою. Холодні, похмурі, темні кольори (чорний, темно-синій, сірий) ніби створю­ють дистанцію, надають вигляду владності і неприступності. Необ­хідно врахувати, що прості кольори краще виглядають на фотогра­фіях і по телебаченню.

Разом із тим найбільш прийнятний колір — той, що більше під­ходить вашому обличчю.

Необхідно також дуже уважно підходити до вибору кольору сорочок і краваток (табл. 9.1).

Таблиця 9.1