Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Громадянське суспільство і держава. Держава і політична система суспільства
§ 1. Поняття і структура громадянського суспільства Слід розрізняти поняття «суспільство» і «громадянське суспільство», «держава» і «суспільство». Держава виділилася із суспільства на певному ступіні його зрілості і залежить від розвиненості суспільства. Яке суспільство, така й держава. У міру розвитку суспільства, переходу його від нижчого ступеня до вищого змінюється і держава. З удосконаленням суспільства держава стає демократичною (у ній здійснюються народовладдя, економічна свобода, свобода особи), а з формуванням громадянського суспільства держава стає правовою. Що таке суспільство? Суспільством можна назвати спільноту людей, яка створюється на засадах взаємних інтересів і співробітництва. Правда, не усяка сукупність людей, об'єднаних загальними інтересами, є суспільством. Студентів в аудиторії або глядачів у театрі також поєднує спільний інтерес, але це не суспільство. Саме суспільство не є простою сукупністю індивідів. Це соціальна система. Суспільство — система взаємодії людей, що пов'язані між собою інтересами у сфері виробництва, обміну, споживання життєвих благ і встановлюють межі поведінки в спільних інтересах за допомогою соціальних норм (у тому числі — юридичних). У кожного суспільства є своя система відносин: економічних: форми власності, виробництво, розподіл, обмін та ін.; соціальних: відносини між різними групами населення; політичних: ставлення груп населення до політичної влади, участь громадян і їх об'єднань у політиці; ідеологічних (духовних): культура, характер світогляду — демократичний, тоталітарний. У кожному суспільстві є свої суб'єкти соціального спілкування: особа, сім'я, стан, клас, група, нація, держава та ін. Суспільство — складна динамічна система взаємозв'язків людей, об'єднаних сімейними узами; груповими, становими, класовими, національними відносинами. Основними елементами, що визначають суспільство, є власність, праця, сім'я. Громадянське суспільство — система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян, їх об'єднань, що добровільно сформувалися і перебувають у відносинах конкуренції і солідарності, поза безпосереднім утручанням держави, призначеної створювати умови для їх вільного розвитку.
Громадянське суспільство має складну структуру. Воно охоплює економічні сфери та інститути (приватна власність, вільна праця, підприємництво), організацію і діяльність об'єднань громадян (суспільних союзів, політичних партій, профспілок, творчих асоціацій, релігійних громад, соціальних рухів тощо), що добровільно сформувалися, сферу освіти, виховання, науки, культури, сім'ї, систему засобів масової інформації. Структури громадянського суспільства створюються з метою задоволення матеріальних і духовних потреб людей шляхом самоорганізації, знизу, а не конструюються зверху за наказом держави. Тут відбувається самореалізація особи через такі інститути, як сім'я, церква, різного роду об'єднання, засоби масової інформації. Суб'єкти громадянського суспільства юридично не залежать один від одного — вступаючи в правовідносини, взаємодіють як вільні і рівноправні партнери. Завдяки комплексу правових інститутів громадянське суспільство забезпечує самоорганізацію і структурування населення в народ — цілісний і повновладний суб'єкт права. Головним суб'єктом громадянського суспільства є автономна особа: • суб'єкт, що усвідомлює себе вільним членом суспільства згідно з розумінням свободи, прийнятому в цьому суспільстві; • суб'єкт, що вільний економічно, — наділений економічними правами і свободами, у тому числі правом приватної власності («суб'єкт-власник»), і має право вибору форм і видів трудової діяльності, у тому числі підприємницької; • суб'єкт, що вільний ідеологічно і політично, тобто має можливість бути членом політичної партії чи об'єднання, опозиційного щодо існуючої державної влади; вправі брати чи не брати участь у виборі органів державної влади і місцевого самоврядування; • суб'єкт, що усвідомлює свою відповідальність перед суспільством; • суб'єкт, захищений законом від прямого втручання і свавільних обмежень з боку держави. Головною передумовою свободи людини і всього суспільства є власність в усій розмаїтості форм і видів, насамперед приватна власність, що виконує соціальну функцію. Власність покликана: 1) забезпечити добробут усіх; 2) відкрити економічний простір для власного примноження на основі зростання інтенсивності праці, здібностей, творчої ініціативи і підприємливості.
Ринок у громадянському суспільстві — сфера товарного обміну між покупцями і продавцями — діє як саморегулююча система. Участь держави в цьому процесі виражається в тому, що вона допомагає налагоджувати й удосконалювати цю систему, створювати баланс між конкуруючими суб'єктами. Ринок відіграє вирішальну роль у розподілі ресурсів. На відміну від планової економіки, де прямі постачання за розпорядженням уряду стають нормою, у ринковій економіці рішення децентралізовані і регулюються ринком. Вільна праця та її належні умови — неодмінний елемент громадянського суспільства. З розвитком ринку громадянське суспільство стає роботодавцем нарівні з державою. Переставши бути єдиним власником засобів виробництва, держава позбавляється переваги бути єдиним гарантом одержання кожним громадянином роботи. Проте держава зберігає відповідальність за взаємини учасників ринку: вона не повинна допускати хаосу і права сильного. Співвідношення праці і різних форм власності в громадянському суспільстві має бути таким, щоб праця дозволила створити для кожного гідний суспільному прогресу стандарт життя. Громадянське суспільство виправдовує свою назву не тим, що складається з громадян, а тим, що створює належні умови для реалізації їх можливостей трудитися, для розвитку економічних відносин. Перевага в державі так званого «середнього класу» — один з показників сформованого в ньому громадянського суспільства. Громадянське суспільство передбачає наявність численних незалежних інститутів, що діють у межах права і служать бар 'єром для встановлення монопольної влади держави. Церква, відділена від держави, є своєрідним елементом громадянського суспільства. Вона не втручається в справи держави, а займається лише питаннями, пов'язаними із задоволенням релігійних потреб громадян; служить їм духовною і моральною опорою; знаходиться в партнерських відносинах з державою. Можна сказати, що існує три ланкове співвідношення — «релігійні інститути — держава, — громадянське суспільство», у якому визнається автономність один одного, існує взаємна повага і взаємодія. Сім'я відіграє центральну роль у громадянському суспільстві. У п. З ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 р., говориться: «Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави». Суспільні об'єднання громадян (політичні партії, профспілки та ін.) посідають особливе місце в структурі громадянського суспільства: вони дають можливість людям спільно вирішувати загальні проблеми, задовольняти свої потреби, захищати інтереси в сферах політики, економіки, культури, громадського життя. Вони здатні протистояти необгрунтованому втручанню в громадське життя державних інститутів. Засоби масової інформації (преса, радіо, телебачення) — незалежні засоби виробництва і широкого поширення новин, інформації і розваг — сприяють формуванню суспільної згоди, залученню людей до участі в суспільному житті, стимулюють розвиток громадянської позиції.
Місцеве самоврядування (територіальні громади, органи місцевого самоврядування, органи самоорганізації населення) здійснюється добровільно, на засадах самоорганізації, управління на місцях, розвиває ініціативу громадян, прилучає їх до самодіяльності, самостійного вирішення питань місцевого значення в межах конституції і законів держави. У громадянському суспільстві діють органи держави — у тій мері, в якій вони забезпечують інтереси суспільства (судові, правоохоронні й інші органи).
§ 2. Загальні етапи становлення громадянського суспільства Не кожне суспільство можна назвати громадянським суспільством, тобто суспільством з досить розвиненими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами; незалежним від держави, але взаємодіючим з нею. Громадянське суспільство не може бути введено зверху, засновано законом, указом. Воно є продуктом тривалого розвитку самого суспільства, соціального прогресу, культури, цивілізації. Це особливий стиль життя, мислення і спілкування, особливий економічний устрій. Такі умови в Україні поки не склалися. Можна виділити три етапи становлення громадянського суспільства, кожний з яких супроводжувався істотними змінами економічних відносин, суспільного і державного ладу, розвитком свідомості індивіда і суспільства, культури народу і нації, перетвореннями суспільної ідеології: I (XVI—XVII ст.): процес визрівання передумов (економічних, політичних, ідеологічних) розвитку буржуазного суспільства, усунення юридичної нерівності, обмеження політичної влади правом; II (кінець XVII — кінець XIX ст.): формування громадянського суспільства в найбільш розвинених буржуазних країнах на засадах загальної юридичної рівності, вільного підприємництва і приватної ініціативи. Формальна рівність відкриває можливості для вияву індивідуальності: появляється громадянин як самостійний суб'єкт, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства. Він конституційно наділений певним комплексом прав, свобод і в той же час несе відповідальність перед суспільством. Держава все більш віддаляється від виконання функцій власника. Розвиваються правові механізми, що стримують політичну владу і підкоряють її закону. Відбувається становлення представницької демократії — постійно діючих представницьких загальнонаціональних установ парламентського типу з суворо позначеними повноваженнями — затверджувати податки і приймати закони; III (рубіж XIX—XXI ст.): розвиток постіндустріального суспільства з машинним виробництвом, фабричною організацією праці, загальнонаціональним ринком; відокремлення влади від власності; перехід управління громадськими справами практично в руки вчених-спеціалістів (менеджерів) із збереженням інститутів традиційної демократії та політичного плюралізму; розширення і поглиблення рівноправності людей. Це лише узагальнена схема еволюції громадянського суспільства. Суспільство кожної держави має своєрідні риси і шлях історичного руху. Одні з них досягли розвинутого громадянського суспільства, інші — на підході до нього, треті — ще в дорозі, четверті — у пошуках свого шляху.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-24; просмотров: 151; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.93.59.171 (0.024 с.) |